Постанова

від 14.12.2022 по справі 293/349/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №293/349/22 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О.М.

Категорія 83 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

зучастю секретарясудового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №293/349/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черняхівська державна нотаріальна контора Житомирської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Збаражського О.М. у смт Черняхові,

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, вимоги якого в подальшому уточнила та просила:

- встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), видане 03.04.2001 Черняхівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 , зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 317;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ №041260, виданий 20.08.2012 головою Черняхівської районної державної адміністрації, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182560001001262, на земельну ділянку площею 2,3837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер: 1825686200:07:000:0094, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 41546830 від 11.06.2018, припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,3837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1825686200:07:000:0094;

- визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0238212.

В обгрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області померла її баба ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт на її ім`я, згідно якого заповіла їй право на земельну частку (пай) розміром 3,95 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката серії ЖТ №0238212.

З метою оформлення спадкових прав у жовтні 2021 року вона звернулась із відповідною заявою до нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори, проте отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка мотивована тим, що вона не прийняла спадщину після смерті баби в порядку та строк, встановлений законодавством та в зв`язку із розбіжностями в імені спадкодавця, зазначеними у правовстановлюючих документах (заповіт та свідоцтво про смерть). Позивач також зазначила, що під час звернення до нотаріуса їй стало відомо про те, що її мати ОСОБА_4 набула право власності на земельну частку (пай), що належав померлій ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом. Посилаючись на порушення її спадкових прав, звернулася до суду із відповідним позовом, вимоги якого просила задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Черняхівського районногосуду Житомирськоїобласті від27липня 2022року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги довідки Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.05.2022 за вих. №837, від 12.10.2021 за вих. №829, від 25.05.2022 за №261, які доводять обставини фактичного її вступу у спадщину після смерті баби ОСОБА_3 . Вказує, що вона не працює із 02.01.1995 до теперішнього часу, що свідчить про відсутність економічних зв`язків в м. Житомирі на момент відкриття спадщини після смерті її баби. Зазначає, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Шахрай В.В. доводи апеляційної підтримали, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Колупаєв В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному в рішенні суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 є бабою ОСОБА_1 (21,24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області (а.с. 11).

За життя 04.12.1997 ОСОБА_5 склала заповіт, за яким заповіла право на земельну частку (пай), розміром 3,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності КСП ім. Шевченка с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області своїй онуці ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

03.04.2001 до державного нотаріуса звернулась із заявою про прийняття спадщини Ши ОСОБА_6 (мати ОСОБА_1 ) (а.с. 69).

03.04.2001 державним нотаріусом видано ОСОБА_7 , спадкоємцю майна ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), зареєстровано в реєстрі за №317, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка с.Новопіль Черняхівського району Житомирської області, розміром 3,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належній померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0238212 (а.с.77).

11.07.2007 державним нотаріусом видано ОСОБА_7 , спадкоємцю майна ОСОБА_3 , також свідоцтво про право на спадщину за законом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), зареєстровано в реєстрі за №1615 (а.с.85).

Згідно інформаційної довідки, виданої ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_4 взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ №041260, зареєстрованого за № 182560001001262 від 20.08.2012 на площу 2,3837 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на підставі розпорядження голови Черняхівської РДА №116 від 17.03.2004 (а.с.25-26,27). В подальшому право власності на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.28).

10.12.2020 ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, а саме усе належне їй майно заповіла сину ОСОБА_2 , відповідачу у справі (а.с.104).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новопіль Житомирського району Житомирської області ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.102).

06.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 (а.с. 14).

Того ж дня постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Бурківській В.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 з підстав не прийняття нею спадщини в порядку та строк, встановлений законодавством та в зв`язку із розбіжностями в імені спадкодавця у правовстановлюючих документах (а.с. 15).

01.11.2022 ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Житомирського нотаріального округу Житомирської області Драч Н.В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а 09.11.2021 із аналогічною заявою звернулася ОСОБА_1 (а.с. 97, 113).

Довідкою приватного нотаріуса від 22 березня 2022 року № 146/02-14 підтверджується, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти - ОСОБА_2 спадкоємець за заповітом та ОСОБА_1 спадкоємець за законом (а.с.122).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказала, що оскільки вона фактично прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , тому існують підстави для задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що оскільки суду не надано беззаперечних доказів щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 шляхом проживання із спадкодавцем, вступу в управління та володіння спадковим майном померлої протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тому позовна вимога про встановлення факту прийняття спадщини задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду спору фактичні обставини справи, суд відмовив у задоволенні решти позовних вимог позивача, оскільки вони є похідними від вимоги про встановлення факту прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила Книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки предметом доказування у цій справі є факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Розглядаючи справу, суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та вказав, що предметом цього спору є встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсними правовстановлюючих документів.

Так, відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно із нормами статей 548, 549 ЦК УРСР, діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз статей 548, 549 ЦК УРСР, свідчить про те, що спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття ним спадщини, вважається таким, що відмовився від неї.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК УРСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, (чинної на час відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним.

Верховний Суд України у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі № 30/235/17 роз`яснив, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним (пункт 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року).

Верховний Суд у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 296/289/19, 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 150/19/19, від 03 березня 2021 року у справі №747/467/18 зазначив, що прийняття спадщини шляхом вступу особи у володіння та управління спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, повинно підтверджуватися відповідними доказами, які достовірно свідчать про фактичний вступ у володіння та управління майном.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона на момент смерті останньої проживала із бабою за адресою в АДРЕСА_2 , та продовжувала там проживати і вести господарство протягом шести місяців після смерті баби, посилаючись, зокрема, на довідки Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 12.10.2021 за вих. №829 та від 25.10.2021 за вих. № 837 (а.с.22,23).

Так, із довідки, виданої Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області 12.10.2021 за вих. №829 вбачається, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у шестимісячний термін від померлої бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом використання особистих речей померлої, догляду та ремонту будинку, обробітку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22).

Згідно довідки, виданої Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області від 25.10.2021 за вих. №837 встановлено, що ОСОБА_3 до смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Також зазначено, що за шість місяць до дня смерті у вказаному будинку проживали та були зареєстровані: зять ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_4 , зять дочки ОСОБА_9 , які також були зареєстровані на момент смерті та протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 за вказаною вище адресою (а.с. 23).

Аналогічна довідка міститься у спадковій справі до майна померлої ОСОБА_3 , видана виконкомом Новопільської сільської ради Шивчук О.І., від 01.03.2001 року №164, згідно якої на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і протягом шести місяців після її смерті в будинку АДРЕСА_2 , крім ОСОБА_3 були прописані дочка ОСОБА_7 , зять ОСОБА_10 , внук (чоловік онуки) ОСОБА_9 (а.с.74).

Аналізуючи подані позивачем докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у довідці Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.10.2021 за вих. №837 та довідці Новопільської сільської ради від 01.03.2001 року №164 відсутні відомості щодо реєстрації та проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на момент смерті останньої, а також відсутні відповідні відомості щодо ОСОБА_1 і щодо періоду у шість місяців після смерті ОСОБА_3 .

Разом з тим, згідно довідки Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.05.2022 за вих. №261 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживала з нею без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.136).

Зазначена довідка була видана на підставі заяви ОСОБА_1 , адресованої старості Новопільського старостинського округу Оліївської сільської ради, в якій зазначено, що даний факт підтверджують ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 із зазначенням паспортних даних цих осіб (а.с.197).

Отже, жодних письмових доказів, підтверджуючих факт прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а довідки видавались Оліївською сільською радою за заявою ОСОБА_1 із посиланням на встановлення доведеності цього факту на підставі показань свідків.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_1 проживала разом з бабою ОСОБА_3 на день ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Новопіль, а після її смерті приїжджала до батьків в с. Новопіль доглядати за будинком. Зареєстрована позивач була у належній їй на праві власності трикімнатній квартирі в м. Житомирі. Щодо місця роботи позивача, проживання і навчання дітей позивача свідок пояснень не надала, вказавши, що не знає.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом доказування у цій справі є обставини понад двадцятирічної давнини і достовірність та точність відомостей, що містяться в довідках Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, як новоствореного органу місцевого самоврядування, та показаннях свідка ОСОБА_11 можна обґрунтовано поставити під сумнів.

Судом першої інстанції також встановлено, що копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого 05.05.2001, підтверджено, що місце проживання позивача зареєстроване із 05.02.1995 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 32). Така ж адреса, як місце проживання ОСОБА_1 , зазначена і у змісті заповіту ОСОБА_5 від 04.12.1997 (а.с.16).

Виходячи із наведеного, встановивши недоведеність обставин проживання ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця - баби ОСОБА_3 та протягом шести місяців після смерті останньої, що виключає фактичне прийняття спадщини в розумінні положень статей 548, 549 ЦК УРСР, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини, та решти вимог як похідних.

При цьому місцевий суд обгрунтовано зазначив, що допомога ОСОБА_1 батькам по догляду за будинком в с.Новопіль Черняхівського району Житомирської області після смерті ОСОБА_3 беззаперечно не свідчить про фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном.

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно не взяв до уваги довідки Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 12.10.2021 за №829, від 25.10.2021 за №837, від 25.05.2022 за №261 не заслуговують на увагу з огляду на наведені вище мотиви.

Доводи ОСОБА_1 , з посиланням на копію доданої до апеляційної скарги трудової книжки, про те, що з 02.01.1995 і на момент смерті баби ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона не працювала, що означає те, що на момент смерті баби та протягом шести місяців після її смерті позивач проживала у будинку ОСОБА_3 , не можуть бути враховані, оскільки достовірно не підтверджують факт проживання позивача у цей період в с. Новопіль Черняхівського району Житомирської області у будинку ОСОБА_3 , а відповідно до положень ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Доказів того, що син позивача саме у зазначений період був учнем Новопільської шкоди матеріали справи також не містять, а тому доводи в апеляційній скарзі і в цій частині є необгрунтованими. До того ж і ця обставина не могла б бути беззаперечним доказом проживання позивача у спірний період в с. Новопіль з тих само процесуальних підстав ( ч.6 ст.81 ЦПК України), оскільки онуком могли опікуватись його дід з бабою.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.12.2022.

Головуючий Судді