Постанова

від 06.12.2022 по справі 611/986/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 611/986/20 Номер провадження 22-ц/814/2000/22Головуючий у 1-й інстанції Коптєва Ю.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 15 червня 2021 року

у справіза первісним позовом Кредитної спілки «Слобожанський фінансовий союз» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами

та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Слобожанський фінансовий союз» про визнання додаткових угод недійсними

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В грудні 2020 року КС «Слобожанський фінансовий союз» звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами станом на 23.12.2020 в розмірі 78 059,56 грн.

Вказували, що 16.03.2018, 20.06.2018 та 19.03.2109 між КС «Слобожанський фінансовий союз» та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори.

Поручителем за цими договорами була відповідач - ОСОБА_1 , як солідарний боржник.

В порушення умов договорів відповідачі належним чином зобов`язання за ними не виконали.

02.09.2020 була направлено претензія про повернення заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість добровільно не сплачена.

В лютому 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним додаткових угод до кредитних договорів та договорів поруки, вказуючи, що вони не усвідомлювали, що підписували угоди про продовження терміну дії кредитного договору та договору поруки, що мали поганий стан здоров`я та були впевнені, що підписували дублікати договорів, тобто, що додаткові угоди підписані ними під впливом помилки (ст. 229 ЦК України).

Вказували, що за змістом ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а отже, враховуючи строки основних зобов`язань за кредитними договорами, позивачем пропущено строк звернення до суду. (а.с. 76- 78, 114-116)

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 15 червня 2021 року первісний позов задоволено повністю:

Стягнуто на користь Кредитної спілки «Слобожанський фінансовий союз» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами №160318.03 від 16 березня 2018 року, №200618.02 від 20 червня 2018 року, №190318.01 від 19 березня 2019 року, №290319.01 від 29 березня 2019 року в загальному розмірі73077,76 грн.

В задоволенні зустрічного позовувідмовлено повністю.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення їх зустрічного позову.

Вказували, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову місцевий суд в порушення вимог ст. 229 ЦК України не врахував, що в матеріалах справи наявні докази, що додаткові угоди були підписані під впливом помилки.

Вказували, що вони є особами з інвалідністю, ОСОБА_3 - 1 групи по зору, та не могла бачити документацію, яку підписувала. Підписання додаткових угод суперечило їх інтересам та що вони були впевнені, що підписують дублікати договорів. (а.с. 195-196)

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу Кредитна спілка «Слобожанський фінансовий союз» прохали рішення місцевого суду залишити без змін, вказуючи, що відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Слобожанський Фінансовий Союз» та ОСОБА_2 були укладені кредитні договори:

- №160318.03 від 16 березня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 14 000 грн зі сплатою 72% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим строком погашення до 16 березня 2020 року, який було пролонговано додатковою угодою №1 від 27 грудня 2019 року до 16 березня 2023 року (а.с. 5-6, 7);

- №200618.02 від 20 червня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 10 000 грн зі сплатою 72% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим строком погашення до 20 червня 2019 року, який було пролонговано додатковою угодою №1 від 27 грудня 2019 року до 16 березня 2023 року (а.с. 12-13, 14);

- №190319.01 від 19 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 11 000 грн зі сплатою 72% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим строком погашення до 19 березня 2020 року, який було пролонговано додатковою угодою №1 від 19 березня 2019 року до 19 березня 2020 року (а.с. 19-20, 21);

- №290319.01 від 29 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 10 000 грн зі сплатою 72% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим строком погашення до 29 березня 2021 року. (а.с. 26-27)

Відповідно до п. 1.2. Кредитних договорів позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі 72 (сімдесят два) % річних. Тип процентної ставкифіксована.

Згідно з п. 2.3.1. Кредитних договорів позичальник зобов`язаний своєчасно вносити грошові кошти у рахунок погашення кредитного зобов`язання, у строк та у розмірах встановлених умовами даного договору.

Відповідно до п.1.4 Кредитних договорів позичальник зобов`язується сплачувати платежі в рахунок погашення кредитного зобов`язання на умовах, в порядку, передбаченому Графіком згідно з п. 3.5.

Згідно з п.3.3. Кредитних договорів позичальник проводить погашення кредиту та процентів за користування кредиту через касу кредитодавця за її місцезнаходженням у відповідні робочі дні та години або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, визначений розділом 11 цього договору.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 між Кредитною спілкою «Слобожанський фінансовий союз» та ОСОБА_1 були укладені договори поруки:

- № 160318.03/1 від 16 березня 2018 року,

- № 200618.02/1 від 20 червня 2018 року,

- №190319.01/1 від 19 березня 2019 року

- №290319.01/1 від 29 березня 2019 року, якими передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність із позичальником за виконання зобов`язання за кредитними договорами №190319.01 від 19 березня 2019 року, №200618.02 від 20 червня 2018 року, №160318.03 від 16 березня 2018 року та №290319.01 від 23 березня 2019 року (а.с. 8, 15, 22, 28).

Додатковою угодою №1 від 27 грудня 2019 року до договору поруки №160318.03/1 від 16 березня 2018 року продовжено строк дії договору до 16 березня 2023 року;

Додатковою угодою №1 від 19 червня 2019 року до договору поруки №200618.01/1 від 20 червня 2018 року продовжено строк дії договору до 20 червня 2022 року;

Додатковою угодою №1 від 18 березня 2020 року до договору поруки № 190319.01/1 від 19 березня 2019 року продовжено строк дії договору до 19 березня 2022 року.

Також, місцевим судом встановлено, що в порушення умов кредитних договорів та діючого законодавства України, відповідачі свої зобов`язання за кредитними договорами не виконують, не здійснюють повернення кредитних коштів, не сплачують відсотки за користування кредитними коштами, в результаті чого станом на 25.02.2021 утворилась заборгованість у загальній сумі 78 059,56 грн, а саме:

- за кредитним договором №160318.03 від 16 березня 2018 року, розмір заборгованості становить 21 424,91 грн, з якої: 11 369,45 грн заборгованість по кредиту та 10 055,46 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №200618.02 від 20 червня 2018 року 16 792,79 грн, з яких: 8 171,26 грн - заборгованість по кредиту та 8 621,52 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №190319.01 від 19 березня 2019 року 19 323,10 грн, з яких: 9 920,20 грн - заборгованість по кредиту та 9 402,90 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №290319.01 від 29 березня 2019 року 20 518,76 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по кредиту та 10 518,76 грн - прострочені відсотки за користування кредитом.

Встановивши зазначені обставини, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом та про відмову в задоволенні зустрічного позов з тих підстав, що відповідачі не надали належних та достатніх доказів на підтвердження наявності в їх діях помилки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1ст. 229ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 19постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Неправильне сприйняття може бути викликане найрізноманітнішими обставинами. Причини помилки правового значення не мають.

Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки, необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення,ЦК Українирозуміє: помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей та якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій:

а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування);

б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням).

Істотне значення має помилка не щодо будь-яких властивостей та якостей речі, а саме таких, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Неправильне уявлення про будь-які інші обставини, крім тих, які зазначені в законі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки. Це стосується і особи контрагента (навіть у тому випадку, коли особа контрагента має істотне для правочину значення).

Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Зі змісту оспорюваних додаткових угод вбачається те, що спірними договорами змінено строк дії раніше укладених кредитних договорів та договорів поруки.

Посилаючись на помилку як на підстави визнання таких угод недійсними (ст. 229 ЦК України), на підтвердження доводів відповідачі до матеріалів справи надали лише докази того факту, що вони є особами з інвалідністю.

Однак, вказані вище докази не свідчать про те, що підписуючи додаткові угоди в частині збільшення строку дії кредитних договорів та договорів поруки відповідачі помилялися щодо їх правової природи та не розуміли їх змісту.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновків місцевого суду не спростували.

Щодо суті спорту про стягнення кредитної заборгованості

Статтею 1049 ЦК Українипередбачений обов`язок позичальника повернути позикупозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост.554ЦК України у разі порушенні боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Місцевий суд вірно встановив, що відповідачі у справі не спростували розмір заборгованості згідно з проведеним позивачем розрахунком. Станом на 25 лютого 2021 року заборгованість у загальному розмірі становить 78 059,56 грн, а саме:

- за кредитним договором №160318.03 від 16 березня 2018 року, розмір заборгованості становить 21 424,91 грн, з якої: 11 369,45 грн заборгованість по кредиту та 10 055,46 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №200618.02 від 20 червня 2018 року 16 792,79 грн, з яких: 8 171,26 грн - заборгованість по кредиту та 8 621,52 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №190319.01 від 19 березня 2019 року 19 323,10 грн, з яких: 9 920,20 грн - заборгованість по кредиту та 9 402,90 грн - прострочені відсотки за користування кредитом;

- за кредитним договором №290319.01 від 29 березня 2019 року 20 518,76 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по кредиту та 10 518,76 грн - прострочені відсотки за користування кредитом.

Суд встановив, що позов подано в межах строків дії кредитних договорів №160318.03 від 16 березня 2018 року, №200618.02 від 20 червня 2018 року, №190318.01 від 19 березня 2019 року, №290319.01 від 29 березня 2019 року.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо невірності висновку місцевого суду в цій частині.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржниками під час апеляційного розгляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 15 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко