Постанова

від 08.12.2022 по справі 440/7597/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 р.Справа № 440/7597/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник відповідача Савченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.04.21 по справі № 440/7597/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми "С" від 11 серпня 2020 №0001343201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" (код ЄДРПОУ 41022256) витрати зі сплати судового збору в сумі 21020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 11 серпня 2020 №0001343201.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469, ВП) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" (вул. Зіньківська, 19-б, м.Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 41022256) витрати зі сплати судового збору в сумі 21020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій, який не був внесений до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 18190314201900011 (переоформленої 02.07.2020) у період з 15.06.2020 року по 01.07.2020 року включно. Зазначив, що відповідачем дотримано порядок та процедуру проведення перевірки та оформлення її результатів, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області на підставі наказів від 07.07.2020 року № 680 «Про проведення фактичної перевірки» та від 10.07.2020 року № 690 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 07.07.2020 за № 680 «Про проведення фактичної перевірки» проведено фактичну перевірку в період з 07.07.2020 року по 15.07.2020 року за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності автозаправочної станції (АЗС) за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, буд. 105, проведено фактичну перевірку за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено Акт від 16.07.2020 № 430/18-28-32-01/41022256 яким встановлено порушення: статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (з наступними змінами та доповненнями), у частині роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат) не зазначений у ліцензії;

пункту 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами та доповненнями), у частині проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування пального (без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

На підставі Акту перевірки від 16.07.2020 № 430/18-28-32-01/41022256 та абзацу 10 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за порушення ст. 15 вказаного закону, у частині роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат) не зазначений у ліцензії, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» від 11.08.2020 року № 0001343201, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Надежда Ритейл 2017» нараховано штрафну санкцію в сумі 4 963 334,22 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга № 235 від 20.08.2020 року), рішенням від 07.12.2020 року № 34403/6/99-00-06-02-06-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 11.08.2020 року № 0001343201 без змін.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2020 року № 0001343201, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок ГУ ДПС у Сумській області, викладений у Акті про результати фактичної перевірки з питань додержання встановлених норм законодавства України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами від 16.07.2020 № 430/18-28-32-01/41022256 про порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (з наступними змінами та доповненнями), у частині роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат) не зазначений у ліцензії є помилковим; порушення податковим органом вимог пп.4.1.4 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України щодо презумпції правомірності рішення платника податків, недотримання пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України, п. 80.7 ст. 80 ПК України під час проведення перевірки, п. 1.6.3.4 Методичних рекомендацій, свідчить про протиправність рішення прийнятого за результатом вказаної фактичної перевірки, а відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «С» від 11.08.2020 року № 0001343201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини пов`язані з ліцензуванням торгівлі пальним, внесенням змін до ліцензій на право торгівлі пальним та відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування торгівлі пальним, врегульовано Законом № 481 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 25 ст. 1 Закону № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Стаття 18 (частина 6) Закону № 481 встановлює, що для ліцензування діяльності, передбаченої цим Законом, використовуються бланки ліцензій єдиного зразка, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин єдиний/державний зразок ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не затверджено.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Як свідчать матеріали справи ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку за місцем провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів (зокрема каси, місця здійснення готівкових розрахунків, магазину, автозаправочної станції за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, буд. 105), через які здійснює (проводить) діяльність ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕРЮЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАДЕЖДА РИТЕЙЛ 2017» (код за згідно ЄДРПОУ 41022256).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «НАДЕЖДА РИТЕИЛ 2017» використовує у своїй діяльності зареєстрований 29.05.2020 року в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, реєстраційне посвідчення № 54758, переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій (далі по тексту - РРО) моделі МАРІЯ-303А2 (заводський номер ЗД1991030554), за фіскальним номером 3000797885 для використання на господарській одиниці (автозаправочній станції) за адресою: Сумська обл. м. Суми, вул. Ковпака, буд. 105. Версія програмного забезпечення 303А2-3.

За період діяльності з 01.07.2019 по 14.06.2020 ТОВ «НАДЕЖДА РИТЕИЛ 2017» використовувало у своїй діяльності зареєстрований 19.10.2017, переведений у фіскальний режим роботи РРО моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер БК1991002141, фіскальний номер 3000369208. Реєстрація зазначеного РРО скасована 17.06.2020 року.

Перевіркою встановлено, що 02.07.2020 шляхом переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер № 18190314201900011 здійснено заміну реєстратора розрахункових операцій, зазначеного в ліцензії, а саме: у додатку до попередньої ліцензії № 18190314201900011 від 01.07.2019, що була переоформлена, зазначено реєстратор розрахункових операцій який був внесений до ліцензії та діяв до дати її переоформлення по 01.07.2020 (включно) МАРІЯ-303А2, заводський номер № БК1991002141, фіскальний номер № 3000369208; у додатку до нової переоформленої ліцензії № 18190314201900011 від 02.07.2020, зазначено реєстратор розрахункових операцій моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер № ЗД1991030554, фіскальний номер № 3000797885, який був внесений до ліцензії та почав діяти з дати її переоформлення з 02.07.2020 року.

Перевіркою електронних копій розрахункових документів РРО моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер ЗД1991030554, фіскальний номер 3000797885, які містяться на контрольній стрічці в електронній формі в пам`яті РРО або в пам`яті модему та поданих по дротових або бездротових каналах зв`язку до сервера обробки інформації електронних копій розрахункових документів і зібраних Системою зберігання і збору даних РРО для внесення даних РРО у бази даних Системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані РРО встановлено, що у період з 15.06.2020 по 01.07.2020, за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів (автозаправочної станції за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, буд. 105) здійснювалась реалізація пального, продовольчих та непродовольчих товарів із використанням зазначеного РРО моделі типу МАРІЯ-303А2, заводський номер ЗД1991030554, фіскальний номер 3000797885.

Відповідно до наданого періодичного повного звіту РРО моделі типу МАРІЯ-303А2, заводський номер ЗД1991030554, фіскальний номер 3000797885, ТОВ «НАДЕЖДА РИТЕЙЛ 2017» за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування автозаправочної станції у місті Сумах по вулиці Ковпака, буд. 105 у період з 15.06.2020 по 01.07.2020 (включно) встановлено здійснення роздрібної торгівлі пальним через вищевказаний реєстратор розрахункових операцій, який не був внесений до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 18190314201900011 (переоформленої 02.07.2020).

Загальна вартість реалізованого пального з використанням РРО моделі типу МАРІЯ- 303А2, заводський номер ЗД1991030554, фіскальний номер 3000797885 не внесеного до ліцензії за період з 15.06.2020 по 01.07.2020 року складає 2 481 667,11 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 11 копійок).

Зроблено висновок про здійснення реалізації ТОВ «НАДЕЖДА РИТЕЙЛ 2017» пального у період з 15.06.2020 по 01.07.2020 року включно на загальну суму 2 481 667,11 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 11 копійок) через реєстратор розрахункових операцій моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер ЗД1991030554, фіскальний номер №3000797885, що не зазначений у ліцензії за номером № 18190314201900011 (термін дії з 01.07.2019 по 01.07.2024) у вказаному періоді.

Відповідачем застосовано штрафні санкції на підставі абзацу 10 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, яка встановлює відповідальність за «роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії» в розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції.

При цьому судом встановлено, що ТОВ «Надежда Ритейл 20174» з 15.06.2020 року використовувало реєстратор розрахункових операцій (РРО) моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер № ЗД1991030554, фіскальний номер № 3000797885, який зареєстровано 29.05.2020 року в Державному реєстрі РРО та внесено до інформаційної системи ДПС відповідно до реєстраційного посвідчення № 54758 з присвоєнням фіскального номера № 3000797885.

Відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Мінфіну від 14.06.2016 року № 547 , внесення РРО до Державного реєстру РРО, свідчить про відповідність РРО вимогам діючих регламентів та стандартів і такі РРО дозволені для застосування у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому відповідно до реєстраційного посвідчення № 54758 до Державного реєстру РРО та інформаційної бази ДПС внесено інформацію, щодо сфери застосування РРО: «торгівля, громадське харчування; сфера послуг; реалізація пального» та адреси господарської одиниці, де буде використовуватись вказаний РРО: «АЗС 41 з МАГАЗИНОМ, Україна, Сумська обл., м. СУМИ, ЗАРІЧНИЙ Р-Н, вул. Ковпака, буд. 105».

Починаючи з 15.06.2020 року, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через РРО моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер № ЗД1991030554, фіскальний номер № 3000797885, щодня в режимі он-лайн передавалася до бази даних податкової, інформація щодо реалізації пального.

Відповідно до частини 37 ст. 15 Закону № 481 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.»

На підставі вказаної норми позивачем в додатку до ліцензії № 18190314201900011 (термін дії з 01.07.2019 по 01.07.2024) вчинено напис «з 15.06.2020 року застосовується РРО фіскальний номер 3000797885 (1601) зареєстрований 29.05.2020 року, Марія-303А2, ЗД 1991030554, виробник ТОВ «Завод Резонанс», дата виготовлення 27.10.2018 року».

Одночасно позивач звернувся до ГУ ДПС у Сумській області із заявою про внесення змін в додаток до ліцензії, яка була переоформлена 02.07.2020 року шляхом проставлення напису на ліцензії № 18190314201900011 «перефоормлено 02.07.2020 р.» з видачею 02.07.2020 року нової ліцензії з цим же номером № 18190314201900011, з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 та з новим додатком із зазначенням РРО моделі МАРІЯ-303А2, заводський номер № ЗД1991030554, фіскальний номер № 3000797885. При цьому в новому додатку до ліцензії вказано термін дії: з 01.07.2019 до 01.07.2024.

Суд правомірно погодився з доводами позивача, що відповідно до ч. 37 ст. 15 Закону № 481 саме суб`єктом господарювання у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того суд враховує висновок експерта № 359 за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи писемного мовлення проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл.проф.М.С.Бокаріуса» від 10.03.2021 року.

Так за висновком експерта текст (ч.37 ст. 15 Закону № 481 в редакції чинній на дату винесення оскаржуваного рішення): «У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій»

Означає:

1) На питання яким є об`єктивний зміст досліджуваного тексту:

В об`єктивному змісті досліджуваного тексту міститься інформація про те, що в додатку до ліцензії на торгівлю алкогольними напоями або пальним у роздріб суб`єкт господарювання має вказати адресу місця торгівлі і навести «перелік електронних контрольно-касових апаратів» та інформацію про них, а саме: зазначити модель, модифікацію, заводський номер, виробника і дату виготовлення електронних контрольно-касових апаратів; а також суб`єкт господарювання має зафіксувати в додатку до ліцензії реєстраційні номери «книг обліку розрахункових операцій», що знаходяться у місці торгівлі і фіскальні номери «програмних реєстраторів розрахункових операцій».

2) Чи означає зміст досліджуваного тексту, що перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них зазначаються самим суб`єктом господарювання в додатку до ліцензії?

У досліджуваному тексті йдеться про те, що перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них зазначаються самим суб`єктом господарювання в додатку до ліцензії.

На підставі аналізу вказаної норми (ч. 37 ст. 15 Закону № 481), враховуючи відсутність нормативно затвердженого підзаконними нормативними актами порядку видачі, переоформлення, внесення змін, анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, не затвердження Кабінетом Міністрів України бланку (зразка) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та інформації яка має бути в ній зазначена, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що саме суб`єкт господарювання в додатку до ліцензії має вказувати перелік реєстраторів розрахункових операцій та інформацію про них, що і було вчинено позивачем.

Відповідно до пп. 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі «презумпція правомірності рішень платника податку» - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пункт 56.21 ст. 56 ПК України встановлює, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі правового аналізу вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховані положення ч. 37 ст. 15 Закону № 481 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пп.4.1.4 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви N N 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява N 36985/97).

Отже, враховуючи викладене, держава не забезпечила правову визначеність в питанні ким саме має зазначатися перелік РРО в додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не визначила форму та зміст ліцензії, порядок внесення змін в додаток до ліцензії, що свідчить про недотримання принципу «належного урядування».

При цьому суд враховує відсутність негативних наслідків для «інтересів суспільства» у вигляді ухилення від сплати податків, неналежного обліку чи приховування даних про здійснення роздрібної торгівлі пальним через замінений РРО та порушення принципу «справедливого балансу» в питанні застосування штрафу в розмірі 4963334,22 грн (чотири мільйони дев`ятсот шістдесят три тисячі триста тридцять чотири гривні 22 коп.) що є непропорційним втручанням в право мирного володіння майном та неспівмірним тягарем (для порівння штраф за здійснення роздрібної торгівлі пальним взагалі без ліцензії становить 250000,00 грн.) з кваліфікованим податковим органом порушенням.

Аналізуючи доводи позивача щодо процедурних порушень під час проведення фактичної перевірки, суд відзначає наступне.

Порядок проведення фактичної перевірки, умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок врегульовано статтями 80, 81 ПК України.

При цьому стаття 80 ПК України встановлює, що:

80.1. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

80.2 Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

80.5. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

80.7. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як зазначено в Акті, перевірка проведена на підставі наказів ГУ ДПС у Сумській області: від 07.07.2020 року № 680 «Про проведення фактичної перевірки» та від 10.07.2020 року № 690 «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 07.07.2020 за № 680 «Про проведення фактичної перевірки».

Аналізуючи зміст вказаних наказів, суд погоджується з доводами позивача, що вказані накази, не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу, посилання ж в наказі на статтю 102 Податкового кодексу України є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податкового контролю відносно нього (правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 11.09.2018 р. у справі № 826/14478/17); не містять конкретизації підстав для проведення перевірки, оскільки саме по собі зазначення в якості підстави для проведення перевірки номеру підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки як п. 80.2.5 ПКУ є недостатнім, а відтак податковий орган не довів наявність правових підстав для винесення наказу (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18).

Крім того, відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що Акт перевірки складено та підписано особами, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які фактично не були присутні за місцем фактичного провадження платником податків діяльності (АЗС за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією журналу реєстрації перевірок в якому відсутній запис вказаних посадових осіб та поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву за змістом яких перевіряючі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали перевірку інформації баз даних ДПС України та документів, які були надані для перевірки раніше.

Не спростовано відповідачем також доводів про те що пред`явлення направлень на проведення фактичної перевірки Головного управління ДПС у Сумській області, та вручення копій наказів про проведення фактичної перевірки здійснено посадовими особами відповідача неуповноваженій на те особі ОСОБА_3 , оскільки ні в матеріалах справи, ні в інформації викладеній в Акті перевірки відсутні відомості про наявність відповідних повноважень (довіреність, наказ тощо), чи інформації про те, що вказана особа відноситься до посадових осіб суб`єкта господарювання або є представником та/або є особою, що фактично здійснює розрахункові операції в розумінні п. 80.7. ст. 80 ПК України. Зазначене свідчить про недотримання вимог законодавства про належне повідомлення про початок перевірки до її проведення.

Також відповідачем не наведено спростувань щодо підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неуповноваженою особою. Так відповідно до п. 1.6.3.4. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС від 31.07.2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган ДФС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє засобами електронного зв`язку його скановану копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) та відповідні матеріали в паперовому вигляді.

Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі ДФС, який проводив перевірку.

У разі встановлення за результатами фактичної перевірки порушень законодавства, керівник (заступник керівника або уповноважена особа) територіального органу ДФС за основним місцем обліку зазначеного платника податків, забезпечує прийняття та вручення такому платнику податкових повідомлень-рішень у порядку та терміни, визначені законодавством.

В порушення вказаних вимог оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Сумській області, а не територіальним органом за основним місцем обліку платника податків, тобто ГУ ДПС у Полтавській області.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок ГУ ДПС у Сумській області, викладений у Акті про результати фактичної перевірки з питань додержання встановлених норм законодавства України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами від 16.07.2020 № 430/18-28-32-01/41022256 про порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (з наступними змінами та доповненнями), у частині роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат) не зазначений у ліцензії є помилковим; порушення податковим органом вимог пп.4.1.4 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України щодо презумпції правомірності рішення платника податків, недотримання пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України, п. 80.7 ст. 80 ПК України під час проведення перевірки, п. 1.6.3.4 Методичних рекомендацій, свідчить про протиправність рішення прийнятого за результатом вказаної фактичної перевірки, а відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «С» від 11.08.2020 року № 0001343201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року по справі№ 440/7597/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 440/7597/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 15.12.2022 року