Постанова

від 08.12.2022 по справі 820/1097/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 р.Справа № 820/1097/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, по справі № 820/1097/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (далі-позивач, ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" судовий збір у розмірі 9370,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 28.08.2021 касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду від 27.08.2021 здійснено заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі №820/1097/17 з Головного управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Скасоване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "В4" №0002321401 від 12.12.2016 р.

Скасоване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0002311401 від 12.12.2016 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (вул. Воробйова, буд. 8, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 33338513) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 9370,94 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят гривень 94 копійки).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, оскільки спірні господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами, а саме з ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" не підтверджені первісними документами, що свідчить про нереальність спірних господарських операцій. Також, відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.191 КК України, а саме: справи №640/17985/13-к та №640/15524/15-к (відносно ТОВ Торгівельна фірма Різол) та справа № 640/18461/15-к (щодо ТОВ Компанія Інтеграл - Центр).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлень від 27.10.2016 року №6232, №6233, №6234, №6235, №6236, №6237, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010, наказу від 17.10.2016 р. №2810 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

Результати перевірки оформлено актом від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513.

Відповідно до акту від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513 відповідачем встановлені порушення:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого Товариству зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2016 року на 24729,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 400000,00 грн, зокрема: за січень 2015 року - 292471,00 грн, лютий 2015 року - 107529 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач направив на адресу відповідача письмові заперечення на акт перевірки від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513, в яких надаючи пояснення щодо обставин здійснення господарської діяльності, просив не враховути висновки співробітників податкової служби, викладені в акті перевірки.

Листом від 09.12.2016 №6837/10/20-40-14-01 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що висновки, викладені в акті перевірки від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513 правомірні, не спростовані ході розгляду заперечень ТОВ ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС, а тому не підлягають перегляду.

На підставі акту від 01.12.2016 756/20-40-14-01-08/33338513 контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016:

- №0002321401, яким ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 24279,00 грн;

- №0002311401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 600000,00 грн, з яких 400000,00 грн - основний платіж, 200000,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

З метою скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2016 №0002321401 та №0002311401, позивачем направлено до ДФС України скаргу від 22.12.2016 вих. №04/4271.

Рішенням ДФС України від 16.02.2017 №3149/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.12.2016 №0002321401 та №0002311401 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016 року №0002321401, яким ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 24279,00 грн та №0002311401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 600000,00 грн, з яких 400000,00 грн - основний платіж, 200000,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства була відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся та наявність відкритих кримінальних справ (№640/17985/13-к, №640/15524/15-к, № 640/18461/15-к), в яких, зокрема, зазначено, що контрагенти позивача - ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ» та ТОВ «Компанія «Інтеграл Центр» мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкові повідомлення рішення від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 12.12.2014 року між ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" та ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" укладено договір на поставку обладнання №12-12-14.

Предметом вказаного договору є поставка обладнання, найменування та кількість якого зазначеного в Специфікації до Договору.

В специфікації №1 від 12.12.2014 р. сторонами обумовлені асортимент, кількість та ціна товару, а саме: автомат для блістерного пакування у кількості 1 шт., автомат для пакування таблеток у кількості 1 шт., установка для покриття таблеток у кількості 1 шт., сушарка порційна у кількості 1 шт, на загальну суму 2400000,00 грн., крім того ПДВ 400000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору №12-12-14 передбачено, що доставка товару здійснюється на умовах EXW складу продавця (вул. Сириківська, будинок 1), згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. Датою поставки Товару Покупцеві буде вважатися дата відвантаження товару покупцю зі складу продавця, який споживає залежно від витратної накладної.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано рахунки-фактури №СФ-14/01-01 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №СФ-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.) та видаткові накладні №РН-14/01-07 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №РН-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.).

Також, надані податкові накладні: №69 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.); №35 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.).

На підтвердження оплати вартості отриманого за вищевказаним договором товару позивачем надано копії платіжних доручень №734 від 17.02.2015 р. на суму 439500,00 грн., №735 від 17.02.2015 р. на суму 340500,00 грн., №1406 від 23.03.2015 р. на суму 780000,00 грн., №310 від 23.01.2015р. на суму 84000,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних № PH-14/01-07 та PH-1/01-01 передача обладнання здійснювалась 14 та 21 січня 2015.

Під час нового розгляду даної справи, позивачем на підтвердження отримання товару надано копії подорожнього листа №493471 вантажного автомобіля від 14.01.2015 та подорожнього листа №493493 вантажного автомобіля від 21.01.2015.

Поставка обладнання зі складу ТОВ Торгівельна фірма Різол на склад ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС здійснювалась транспортним засобом позивача - автомобіль ЗИЛ 433360, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 13 червня 2007. Водій - ОСОБА_1 .

Також, позивачем надано витяг з наказу філії ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС від 31.10.2005 № 8-к Про прийом на роботу та витягу з наказу ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС від 02.02.2009 № 4 Про переміщення ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів ВМТЗ (відділ матеріально-технічного забезпечення) ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС".

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки № НОМЕР_3 від 04.12.1976 ОСОБА_1 , що підтверджує факт перебування вказаної особи у трудових відносинах з позивачем до теперішнього часу.

Обладнання, придбане за договором № 12-12-14 від 12.12.2014 було зараховано ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС на баланс основних засобів та оприбутковане позивачем, що підтверджується копіями приходних актів №1 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. та №2 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00грн. та в послідуючому прийнятий в експлуатацію, про що надано копії Актів приймання-передачі основних засобів.

Також, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 05.10.2015 року між ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" (Підрядник) укладено Договір №1/5, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується своїми силами виконати, згідно проектно-кошторисної документації, умов даного договору, ремонтно-будівельних робіт в ГНЦЛС, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору №1/5 передбачено, що, роботи виконуються із матеріалів замовника (ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС") та підрядника (ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр").

В підтвердження доводів про реальність наданих послуг за договором позивачем надано: копію договірної ціни №1 на ремонт теплових мереж, що здійснювались в 2015 році, копію платіжного доручення №5040 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн.; копію податкової накладної №12 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за січень 2016 року на виконання договору №1/5 від 05.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.); акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 р.

Також, встановлено, що під час виконання робіт за договором №1/5 від 05.10.2015 позивачем матеріали не надавалися, що було погоджено між договірними сторонами та не суперечило умовам договору. Відповідно матеріали підрядника, що були використані під час проведення ремонтних робіт вказані в акті приймання виконаних робіт №1.

Позивачем на підтвердження наявності у ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр", будівельної ліцензії на момент виконання робіт за договором №1/5 від 05.10.2015 року надано витяг з офіційного Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з якого вбачається дата початку дії ліцензії ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр"- 08.09.2015 року, що повністю узгоджується з періодом виконання договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Торгівельна фірма Різол та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" мали реальний характер.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям зі своїми контрагентами у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Посилання апелянта на те, що в ході перевірки було досліджено ланцюг постачання за даними АІС «Єдиний реєстр податкових накладних», АІС «Промінь», за результатами якого встановлено, що реалізовані ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» основні засоби ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ» не придбавало ні в одного із покупців та не імпортувало, а також те, що в акті перевірки, зазначено, що у ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації наданих послуг, колегія суддів відхиляє та зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами для формування бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №820/2665/16, які суд, з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Інформація податкових органів щодо перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Зі змісту акту перевірки випливає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ» та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер та в акті не зазначено які саме документи вказують на відсутність трудових та матеріальних ресурсів. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року в справі №160/3364/19.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Компанія Інтеграл - Центр анульовано 16.02.2016, ліцензії відсутні, підприємство не звітує, а остання звітність подана за січень 2016 року, оскільки акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 р. був складений 14.01.2016 року, тобто взаємовідносини позивача з контрагентам завершились до анулювання свідоцтва.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі, що ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ» має стан платника 14 - визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.07.2015, оскільки остання передача обладнання за договором №12-12-14 здійснилась 21 січня 2015 року, тобто до анулювання свідоцтва ТОВ «Торгівельна фірма «РІЗОЛ».

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.191 КК України, а саме: справи №640/17985/13-к та №640/15524/15-к (відносно ТОВ Торгівельна фірма Різол) та справа № 640/18461/15-к (щодо ТОВ Компанія Інтеграл - Центр), колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 191 Особливої частина КК України містить склад злочину у сфері правопорушення права власності, що передбачає привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Між тим, вироки суду прийняті за наслідком розгляду вказаних кримінальних справ відсутні та відповідачем не вказано яким саме чином існує зв`язок кримінальних справ з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими в постанові від 07.07.2022 року в справі №160/3364/19.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 по справі № 820/1097/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 15.12.2022 року