Ухвала

від 18.09.2023 по справі 820/1097/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 820/1097/17

адміністративне провадження № К/990/29647/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р,Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 28.08.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» відмовити в повному обсязі.

При поданні касаційної скарги відповідач також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку. Так, цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України, скаржник просить врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та не створювати суб`єкту вданих повноважень перешкод на доступ до правосуддя. З метою забезпечення можливості реалізації відповідних процесуальних прав, контролюючий орган доводить необхідність визнання поважними підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Верховний Суд ухвалою від 31.08.2023 касаційну скаргу відповідача залишив без руху з мотивів недотримання скаржником вимог статей 329, 330 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, тривалістю у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, впродовж якого особа наділена правом звернутися до суду та надати: 1) обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав, які б свідчити про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження з доказами на їх підтвердження; 2) уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України для касаційного оскарження судових рішень повинно бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом касаційної інстанції; 3) документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, врахувавши обставини справи, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 31.08.2023) доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 31.08.2023 о 19:17 год.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник вказує про наявність підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі визначеної положенням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також доводить необхідність поновлення пропущеного з поважних причин строку на касаційне оскарження.

Так, цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України, скаржник посилаючись на факт попереднього звернення до суду та обставини неналежного/недостатнього (в умовах введеного на території України правового режиму воєнного стану) фінансування суб`єкта владних повноважень, просить поновити пропущений з поважних причин строк. Відповідач вказує, що особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі останнього, а отже свідчать про наявність достатніх підстав для визнання поважними причин пропуску строку касаційного оскарження.

Відповідач стверджує, що дотримання ним процесуального строку касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у даній справі. Просить врахувати належну реалізацію скаржником права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та не створювати суб`єкту вданих повноважень перешкод на доступ до правосуддя.

Разом з тим, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 15.12.2022. А, отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 16.01.2023.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17 чотири рази. Кожну з поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 06.02.2023, від 27.04.2023, від 15.06.2023 та від 24.07.2023 повертав скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладання підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України. У кожній зі своїх ухвал суд касаційної інстанції визнав недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, послідовно роз`яснював скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої та третьої статті 353 цього Кодексу та вказував про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

Таким чином, систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку не може бути поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами, зокрема, статті 330 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Натомість, у клопотанні, поданому відповідачем на виконання вимог ухвали від 31.08.2023 про залишення касаційної скарги без руху, останнім так і не зазначено об`єктивних причин, які позбавляли контролюючий орган можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність з положеннями частини четвертої статті 330 КАС України та подати касаційну скаргу з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження.

У цій справі з касаційною скаргою скаржник звертається вп`яте і саме скаржником не було дотримано вимог статті 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для її повернення.

Статтею 330 КАС України унормовано, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи державної податкової служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

А тому, обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у всіх абсолютно випадках, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення пропущено строку на касаційне оскарження з підстав відсутності/недостатності бюджетного фінансування необхідного для сплати судового збору, скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі (наприклад, доказів звернення до органу податкової служби вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження спірних рішень у справі №820/1097/17 й отримання відповідного фінансування) та неухильного виконання скаржником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.

Також, Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Натомість, жодних доводів на підтвердження наявності у скаржника об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію ним права на звернення (після постановлення 24.07.2023 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки скаржник так і не навів; доказів не надав.

Вп`яте касаційна скарга відповідачем подана до Верховного Суду лише 28.08.2023, тобто зі спливом більше восьми місяців з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції спірної постанови від 08.12.2022 та зі спливом місячного строку з моменту повернення відповідно до ухвали від 24.07.2023 востаннє поданої касаційної скарги заявнику, що на переконання Верховного Суду, не свідчить про намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Натомість, сукупність обставин, на які посилається відповідач у поданому ним клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, надаючи оцінку доводам відповідача, Суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Разом з тим, контролюючий орган, порушуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану та неможливості, у зв`язку з цими обставинами сплатити судовий збір, так і не наводить жодних доводів та не надає суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином наведені обставини вплинули на його обов`язок подати касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17 з дотриманням статей 328-330 КАС України.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку, пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Поряд з цим, Верховний Суду зазначає, що за відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі з причин визнання, наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку неповажними, Суд не надає оцінки доводам уточненої касаційної скарги з точки зору обґрунтованості викладених у ній підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Також, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі так і продовжує бути не сплаченим.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №820/1097/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова