Постанова

від 13.12.2022 по справі 420/1560/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1560/22Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Цибульська Ю.М.,

за участю: представника позивача Гєрбєй Д.А.,

представника відповідача Коротких О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 по справі № 420/1560/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2021 року ТОВ "ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2021 № 307221532070.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є не обґрунтованими та не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що компанії AS Skinest Rail (Естонія) та JSC Intermodal container service (Литва), з якими позивач мав господарські відносини, в повній мірі відповідають положенням Угоди між Урядом України та Урядами Естонської та Литовської Республік про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал та положенням пунктів 103.4-103.6 статті 103 Податкового кодексу України. Також позивач зазначає, що операції з оренди залізничних платформ, що мали місце між позивачем та нерезидентами не є лізинговими (орендними) операціями, не є роялті, а є фрахтом, а тому, з огляду на положення податкового законодавства, Конвенцій між Урядом України та Урядами Естонської та Литовської Республік, при здійсненні операцій між позивачем та AS Skinest Rail (Естонія) та JSC Intermodal container service (Литва), податок, передбачений п. п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України не повинен утримуватися. Податковий кодекс України не передбачає можливість оподаткування доходу резидентів Естонії та Латвії, з якими наявний договір про уникнення подвійного оподаткування, а Конвенції між Урядом України і цих Країн лише передбачають можливість оподаткування доходів зі ставкою не більше 10% за умови, якщо в національному законодавстві України передбачена така норма. Також, позивач посилається на принцип презумпції правомірності рішення платника податків, в разі, якщо нормативно-правові акти припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платника податків або контролюючого органу, а також практику Європейського суду з прав людини щодо застосування підходу, сприятливого для заявника в разі неоднозначного тлумачення національного законодавства, яке не відповідає вимогам якості закону, є не чітким і не узгодженим. Таким чином, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення, яким йому донараховані податкові зобов`язання з податку з доходів нерезидентів.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачу обґрунтовано та правомірно нараховані зобов`язання за результатами перевірки. Відповідач зазначає, що між позивачем та компаніями AS Skinest Rail (Естонія) та JSC Intermodal container service (Литва) укладені договори оренди фітингових платформ (вагонів), за якими позивачем виплачена на користь нерезидентів орендна плата, однак податок на прибуток іноземних юридичних осіб позивачем не утриманий та не сплачений до бюджету. Відповідач зазначає, що дохід нерезидента у вигляді орендної плати за договором оперативного лізингу або оренди майна підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидентів за ставкою 15%, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Конвенціями між Урядом України та Урядами Естонії та Латвії передбачений термін роялті, який включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей. Фітингові платформи (залізничні вагони) розглядаються у міжнародних договорах як рухоме обладнання, а віднесення виплат з оренди платформ до інших доходів є хибним, а тому такий дохід має оподатковуватися ставкою 10% відповідно до Конвенцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 вересня 2022 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2021 № 3072215320708.

Стягнувз ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5. М. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР (вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, корп. 2, прим. 27/9, с. Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, код ЄДРПОУ 4124545502) сплачений судовий збір у розмірі 13 600,05 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

-суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що TOB "ОТЛЦ" користуючись перевагами міжнародних договорів при виплаті доходу нерезидентам, використовуючи ст.7 "Прибуток від підприємницької діяльності" відповідних Конвенцій, не звернуло увагу на ст. 12 Конвенції з Естонією та Конвенції з Литвою;

-суд першої інстанції не звернув увагу, що термін «роялті» за Конвенцією включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей;

-суд першої інстанції проігнорував, що віднесення ТОВ "ОТЛЦ" даних виплат до "інших доходів" є хибним, тому що виходячи з аналізу положень договорів оренди № 2021-03-1378 від 01.03.2021 з AS "Skinest Rail" (Естоніяї та №ICS20200831-01 від 31.08.2020 з "JSC INTERMODAL CONTAINER SERVICE" (Литва) та відповідних документів наданих до перевірки, які підтверджують здійснення орендних операцій, правовідносини між платником податків та нерезидентом виникли на підставі договору оренди, а не будь-якого іншого договору, а тому дохід, що виплачувався па підставі договору оренди є доходом у вигляді лізингової/орендної плати, відповідно п.п. «г» п.п. 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, основним видом діяльності позивача є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ГУ ДПС в Одеській області в період з 25.10.2021 по 07.11.2021 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки № 25227/15-32-07-01-17/41245502 від 19.11.2021 року (а.с. 150-211, т.1).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, в тому числі, п. п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 10% від сум сплаченого доходу нерезиденту (орендна плата) та за їх рахунок, в результати чого позивачем занижено податок на доходи нерезидента в розмірі 910 669,94 грн. за 2020 рік, 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав заперечення на акт, за результатами розгляду яких ГУ ДПС в Одеській області визначені позивачу порушення п. п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 10% від сум сплаченого доходу нерезиденту (орендна плата) та за їх рахунок, в результати чого позивачем занижено податок на доходи нерезидента в розмірі 906670,17 грн. за 2020 рік, 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року (а.с. 134-149, т.1).

Відповідачем, з врахуванням розгляду заперечень на акт, направлено ТОВ ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР податкове повідомлення-рішення № 3072215320708 від 17.12.2021, яким позивачу визначена сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 906 670,17 грн. (а.с.212-214, т.1).

Позивач не погодився з правомірністю нарахування йому податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням № 3072215320708 від 17.12.2021, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно акту перевірки №25227/15-32-07-01-17/41245502 від 19.11.2021 підставою визначення позивачу податкового зобов`язання в розмірі 906 670,17 грн. стало не утримання та не сплата до бюджету позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб, зокрема, компаній AS Skinest Rail (Естонія) та JSC Intermodal container service (Литва), з якими позивачем укладені договори оренди фітингових платформ (вагонів). Такий дохід нерезидента у вигляді орендної плати за договором оперативного лізингу або оренди майна підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидентів за ставкою 15%, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Конвенціями між Урядом України та Урядами Естонії та Латвії передбачений термін роялті, який включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей. Фітингові платформи (залізничні вагони) розглядаються у міжнародних договорах як рухоме обладнання, а віднесення виплат з оренди платформ до інших доходів є хибним, а тому такий дохід має оподатковуватися ставкою 10% відповідно до Конвенцій.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплати на користь компаній JSC Intermodal container service (Литва), AS Skinest Rail (Естонія) можна розцінювати як фрахт, оскільки відповідно до п. п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фрахт це винагорода (компенсація), що сплачується за договором, зокрема, найму транспортного засобу (його частин) для, зокрема, перевезення вантажів залізничним транспортом, але ніяк не роялті.

Також суд першої інстанції зауважив, що виходячи з принципів податкового законодавства неоднозначні трактування податкового законодавства, які викладені в акті перевірки мають трактуватися на користь платника податків, а не податкового органу.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; тощо.

Відповідно до положень підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно із положеннями пунктів 103.1, 103.2, 103.4 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи позивачем надані до податкового органу належні докази того, що компанія AS Skinest Rail є резидентом Естонії з 01.01.2021, компанія JSC Intermodal container service є резидентом Литви в 2020-2021 роках, що відображено в акті перевірки з посиланням на відповідні довідки (а.с.178,183, т.1).

Отже, чинним на час спірних правовідносин законодавством у сфері оподаткування передбачено право на звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України (застосування зменшеної ставки податку) у разі виплати доходу нерезиденту, який є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. При цьому, підставою для такого звільнення (застосування зменшеної ставки податку) є надання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених статтею 103 ПК України, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган в акті перевірки не заперечував проти легітимності наданих позивачем довідок, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якою укладено міжнародні договори України.

Так, згідно із частиною 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно, яка набрала чинності для України 25.12.1997, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка набрала чинності для України 24.12.1996, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Проте податковий орган, приймаючи оскаржуване повідомлення- рішення вважав, що дохід отриманий компаніями JSC Intermodal container service (Литва), AS Skinest Rail (Естонія) від оренди фітингових платформ (вагонів) є доходом від надання права на користуванням обладнанням (в тому числі транспортними засобами) та має оподатковуватися у відповідності до статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Литовської та Естонської Республіки як роялті зі ставкою 10 відсотків.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із таких мотивів.

Відповідно до положень підпункту 14.1.225 Податкового кодексу України роялті це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно із положенням підпункту 1.3 статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Литовської та Естонської Республіки роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

Термін роялті при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що в контексті наведених норм Податкового кодексу України та зазначених міжнародних договорів вбачається, що мова йде про використання винятково інноваційного обладнання, пов`язаного з авторським правом, а не користування будь-яким обладнанням.

До того ж, відповідач не зазначає про те, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) є новим, інноваційним обладнанням, яке захищено авторським правом, тощо.

Під час розгляду справи суд першої інстанції врахував також і те , що позивач звернувся до Українського державного університету науки і техніки з листом щодо того чи є орендовані позивачем вагони новим та інноваційним обладнанням захищеним авторським правом та таким що має індивідуальний характер та отримав відповідь, яка залучена до матеріалів справи про те, що фітингові платформи (вагони) орендовані позивачем є типовими моделями вагонів-платформ, які випускаються з 80-х років, є серійною продукцією, і не є інноваційними (а.с.24-25,т.2).

Крім того, матеріали справи містять відповідь АТ Українська залізниця про те, що фітингові платформи (вагони) орендовані позивачем є типовими моделями вагонів-платформ, не є інноваційним чи новим обладнанням, пов`язаним з авторським правом, не є передовими та такими, що вироблені за проектами, які містять ноу-хау (а.с.26-27, т.2).

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що виплати на користь компаній JSC Intermodal container service (Литва), AS Skinest Rail (Естонія) можна розцінювати як фрахт, оскільки відповідно до п. п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фрахт це винагорода (компенсація), що сплачується за договором, зокрема, найму транспортного засобу (його частин) для, зокрема, перевезення вантажів залізничним транспортом, але ніяк не роялті.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, та зазначає, що контраргументів з цього приводу апелянт не зазначив.

Відповідно до положень п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що висновки акту перевірки позивача зроблені відповідачем виходячи з неоднозначного трактування термінів в податковому законодавства та нормах міжнародних договорів, однак навіть в разі їх неоднозначного трактування, виходячи з принципів податкового законодавства такі неоднозначні трактування мають трактуватися на користь платника податків, а не податкового органу.

З врахуванням викладених обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 17.12.2021 року №3072215320708.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі «POLIMERKONTEYNER, TOV v. UKRAINE», Арр. 23620/05, 24 November 2016, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки акта податкової перевірки. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Висновки акту перевірки не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб управління, які проводять перевірки, щодо кваліфікації оренди залізничних вагонів як «роялті», що за Конвенцією включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей.

Колегія суддів акцентує, що оскільки позивачем виплачені кошти за оренду вагонів на користь компаній JSC Intermodal container service (Литва), AS Skinest Rail (Естонія), тобто, прибуток отриманий компаніями, які є резидентами Естонської та Литовської Республік, з якими Україною укладені міжнародні договори Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно, позивачем правомірно та обґрунтовано не утримувався та не сплачувався до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб при здійсненні таких виплат.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Тобто у згаданій справі закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що термін «роялті» за Конвенцією включає плату за надання права на користування певними видами обладнання, яке використовується орендарем для певних комерційних цілей колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 3 статті 12 Конвенції термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

В контексті наведеної норми є очевидним, що мова йде про використання виняткового інноваційного обладнання, пов`язаного з авторським правом.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що обладнання (фітингові платформи), відповідає вищезазначеним вимогам, а тому, контролюючий орган, з чим погодився суд першої інстанції, помилково ототожнює виплати нерезидентам, за оренду фітингових платформ з «роялті».

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2013 року по справі № 2а-719/09/0470.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що віднесення ТОВ "ОТЛЦ" даних виплат до "інших доходів" є хибним, тому що виходячи з аналізу положень договорів оренди № 2021-03-1378 від 01.03.2021 з AS "Skinest Rail" (Естоніяї та №ICS20200831-01 від 31.08.2020 з "JSC INTERMODAL CONTAINER SERVICE" (Литва) та відповідних документів наданих до перевірки, які підтверджують здійснення орендних операцій, правовідносини між платником податків та нерезидентом виникли на підставі договору оренди, а не будь-якого іншого договору, а тому дохід, що виплачувався па підставі договору оренди є доходом у вигляді лізингової/орендної плати, відповідно п.п. «г» п.п. 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 статті 22 «Інші доходи» Конвенцій між Урядом України і Урядами Литовської та Естонської Республіки, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.

За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що оскільки у згаданих Конвенціях та Угоді у попередніх статтях не йдеться про доходи, отримані у вигляді плати за оренду обладнання(залізничних платформ), то такі доходи відносяться до інших доходів та у даному випадку мають оподатковуватись у країнах нерезидентів, тобто Литві та Естонії відповідно.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 2а-8599/12/1370.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 по справі № 420/1560/22 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 15 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.