Рішення

від 08.12.2022 по справі 605/478/21

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/478/21

Провадження №2/603/25/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Коцура А.В., Б`єлі Д.С.

розглянувши у судовому засіданні в місті Монастириська за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Висока гора», державного реєстратора Монастириської міської ради, третя особа: Підгаєцька міська рада про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за Фермерським господарством «Висока гора» ,

за участі:

позивача - не з`явилася

представника позивача - адвоката Кукурудзи Андрія Євгеновича

представника відповідача ФГ «Висока Гора» - адвоката Строцень Тараса Олеговича

відповідача Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича - не з`явився

представника третьої особи - не з`явився

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кукурудза А.Є. звернувся із позовом до Фермерського господарства «Висока гора» (далі - ФГ «Висока гора»), державного реєстратора Монастириської міської ради, третя особа Підгаєцька міська рада про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57948101 від 30.04.2021 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га за ФГ «Висока гора» (код ЄДРПОУ 24631701).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором незаконно проведено реєстрацію права постійного користування за ФГ «Висока гора» вищевказаної земельної ділянки, оскільки на частину з цієї ділянки ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області надано дозвіл позивачці на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність та надано висновок експерта державної експертизи про погодження цього проєкту землеустрою.

Представник у позові вказував, що через реєстрацію права постійного користування за ФГ «Висока гора» земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га ОСОБА_1 позбавлена можливості завершити розпочату процедуру передачі земельної ділянки у власність.

Окрім цього покликався на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в частині правомірних очікувань у ОСОБА_1 на реалізацію «законних сподівань» на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки.

Також просив врахувати що земельна ділянка із кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га є відмінною від тієї якою ФГ «Висока гора» постійно користується на підставі державного акту про право постійного користування землею виданого у 1996 році.

Наостанок, зазначав, що державна реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ «Висока гора» проведена не на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З огляду на вказані підстави представник позивача просив позов задоволити.

01 лютого 2022 року на адресу Монастириського районного суду Тернопільської області через канцелярію суду надійшов письмовий відзив.

В обґрунтування відзиву зауважено, що підстав для задоволення позову немає, тому що ФГ «Висока гора» зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою на підставі чинного Державного акту на право постійного користування землею, серії та номер: ТР84 виданого 15.05.1996 року Підгаєцькою районною радою Тернопільської області.

Відповідач наголошує, що позивачем не подано жодного доказу про припинення у ФГ «Висока гора» права користування земельною ділянкою площею 49,56 га, а відтак відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію.

Одночасно сторона відповідача просила врахувати, що посилання позивача про те, що земельна ділянка якою користується відповідач є відмінною від земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 є надуманим та не обґрунтованим.

Також, не погоджуючись з позицією позивача, відповідач указав, що будь-яких порушень положень земельного законодавства чи положень Конвенції немає, оскільки позивач не набула право на земельну ділянку, яке підлягало б захисту.

Відповідач - державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області не скористався правом на подання відзиву на позов.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за цією позовною заявою та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.

Цією ж ухвалою витребувано у відповідача ФГ «Висока гора» та у Тернопільської районної державної адміністрації належним чином завірені копії таких документів, зокрема: Державного акту на право постійного користування землею, серії та номер: ТР84 виданого 15.05.996 року; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; реєстраційної справи ФГ «Висока гора».

Указана ухвала виконана шляхом надання завірених копій витребуваних документів.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Кукурудза А.Є. вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ФГ «Висока гора» адвокат Строцень Т.О. в режимі відеоконференції просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Підгаєцької міської ради - Луцишин Г.М. при вирішенні цього спору покладалася на розсуд суду. Разом з тим повідомила, що у Підгаєцької міської ради відсутні відомості про використання земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 іншим суб`єктом, а ніж ФГ «Висока гора». Також зазначила, що іншої земельної ділянки за схожою конфігурацією та площею на колишній території Білокриницької сільської ради Підгаєцького району, тепер Підгаєцької міської ради Тернопільського району, немає.

Відповідач - державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області був повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що у 1995 році ОСОБА_2 , реалізуючи свій намір отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, подав до Підгаєцької районної ради народних депутатів Тернопільської області необхідні документи про виділення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства.

31.08.1995 року рішенням № 8 Підгаєцької районної Ради народних депутатів Тернопільської області «Про виділення землі для ведення селянського/фермерського господарства у с. Білокриниця ОСОБА_2 » вирішено на підставі ст. 51 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про селянське/фермерське господарство» та висновку районної конкурсної комісії по добору кандидатів у фермери виділити у постійне користування громадянину ОСОБА_2 із земель запасу Білокриницької сільської ради народних депутатів земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу (а.с. 25).

15.05.1996 року на підставі рішення № 8 Підгаєцької районної Ради народних депутатів Тернопільської області від 31.08.1995 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ТР-84.

26.05.1997 року проведено державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ФГ «Висока гора» про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (т. 2 а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на ім`я якого в 1996 році було видано Державний акт на право постійного користування землею - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 33).

Протоколом загальних зборів учасників ФГ «Висока гора» № 2 від 13.05.2019 року ОСОБА_3 - дружину померлого ОСОБА_2 обрано засновником та керівником ФГ «Висока гора» (т. 2 а.с. 168, 177).

29 квітня 2021 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. зареєстровано право постійного користування за ФГ «Висока гора» земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га.

З матеріалів справи також вбачається, що власником земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га є Підгаєцька міська рада Тернопільської області, яка набула цю ділянку у власність на підставі наказу 29-ОТГ, виданого 09 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області та рішення Підгаєцької міської ради від 24 грудня 2020 року № 42.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 площею 49,56 га земельна ділянка із указаним кадастровим номером та площею як об`єкт речових прав була сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.09.2019 року, розробленої ДП «Тернопільська регіональна філія центру ДЗК», і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 29.10.2019 році.

Судом встановлено, що до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області звернулася ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №19-6530/14-19-СГ від 13 грудня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу - рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ( т.1 а.с. 13).

13 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Регіональним земельно-кадастровим центром «Галицькі землі» укладено договір на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

На виконання указаного договору, Регіональним земельно-кадастровим центром «Галицькі землі» розроблено Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території Білокриницької сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (надалі - Проєкт землеустрою) (т. 1 а.с. 10-12).

Як убачається із розділу 1 «Основні відомості про земельну ділянку» Проєкту землеустрою, земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення шляхом поділу інвентаризованої земельної ділянки за кадастровим номером 6124880300:01:001:0506, яка обліковується в землях запасу - рілля за межами населеного пункту на території Білокриницької ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Висновком про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05.02.2020 року № 2248/82-20 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області погоджено Проєкт землеустрою (т. 1 а.с. 14).

Отже судом встановлено, що земельна ділянка на яку претендує позивачка ОСОБА_1 відводилася із земельної ділянки кадастровий номер 6124880300:01:001:0506, яка перебуває у постійному користуванні Фермерського господарства «Висока гора».

Доказів на підтвердження протилежного висновку немає.

Також в судовому засіданні встановлено, що з часу погодження Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачка ОСОБА_1 так і не звернулася до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки та надання цієї ділянки у власність.

Тобто, згідно із фактичними обставинами справи на час звернення позивачки ОСОБА_1 за наданням дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки спірна земельна ділянка перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер і перебувала з часу реєстрації юридичної особи ФГ «Висока гора» у його постійному користуванні.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок безоплатного надання громадянам земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, визначається частинами шостою дев`ятою статті 118 ЗК України.

Завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, за змістом статті 118 ЗК України, є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

Отже, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 в справі № 700/316/20-ц.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду).

З огляду на наведене видається, що самі по собі дії чи рішення осіб, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права чи законні інтереси.

Втім, як зазначалося вище, судом встановлено, шо позивачка ОСОБА_1 не зверталася до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передати земельну ділянку їй у власність.

Таким чином, у позивачки ОСОБА_1 не виник законний інтерес, який міг бути порушеним.

Саме з цих підстав суд не погоджується, що у позивачки виникли правомірні очікування та «законне сподівання» на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 2,0000 га, оскільки вона зволікавши зі зверненням про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність земельної ділянки не завершила процедуру отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, а тому мала усвідомлювати про надання цієї ділянки іншій особі .

Окрім цього судом установлено, що земельна ділянка площею 2,0000 га, на яку претендує позивачка, виділялася із земельної ділянки кадастровий номер 6124880300:01:001:0506. Саме цією земельною ділянкою з моменту створення ФГ «Висока гора» (з 1997 року) і до цього часу користується це господарство.

Згідно з частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції чинній, на час створення ФГ «Висока гора») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

За змістом статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1).

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частина 2).

Отже законодавством, чинним на момент створення ФГ «Висока гора», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, який посвідчує право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Отож, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після його створення.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в частині щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 набули у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у зазначеній статті, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Так, статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до положень частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції, що діяла до 01.01.2002) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відтак, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку не втрачається, а зберігається за таким фермерським господарством (користувачем) і припиняється винятково у випадках передбачених законом.

Наведені положення законодавства та усталена практика Верховного Суду надають підстави для висновку, що обов`язковою ознакою фермерського (селянського) господарства є отримання землі як умова створення такого господарства. А з цього випливає, що відсутність землі (позбавлення права користування землею) призведе до припинення існування такого господарства, а це суперечитиме принципу юридичної визначеності та не сприятиме реалізації інтересів членів фермерського господарства.

Таким чином, скасування державної реєстрації переходу права постійного користування земельною ділянкою від фізичної особи ОСОБА_2 (засновника) до ФГ «Висока гора» як юридичної особи створить несприятливі наслідки через невизнання такого речового права іншими особами.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ «Висока гора» лише з тих підстав що ним не подано державному реєстратору Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Слід указати, що у ФГ «Висока гора» виникли «правомірні очікування», оскільки воно мало усі підстави вважати, що право користування землею надане засновнику фермерського господарства буде зареєстроване за цим господарством, а також розраховувати на певний стан речей, бо ним було дотримано, в свій час, вимоги законодавства для отримання спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Натомість, наявність державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ «Висока гора» не на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не може бути підставою для скасування державної реєстрації речового права, оскільки фермерське господарство жодних порушень не вчинило.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6124880300:01:001:0506 слід указати таке.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20).

З матеріалів цивільної справи вбачається, що зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що цей спір з приводу реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за рахунок якої виділялася земельна ділянка для безоплатної передачі у власність виник між ОСОБА_1 та ФГ «Висока гора».

Державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області є неналежним відповідачем і в зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Враховуючи те, що в позові відмовлено, судові витрати на підставі статті 141 ЦПК України залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12,13,19,81,131,223,259,263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Висока Гора», державного реєстратора Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа: Підгаєцька міська рада про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2022 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивач: адвокат Кукурудза Андрій Євгенович (на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №29-01/06/21 від 29.06.2021 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1037826), адреса місцезнаходження: вул. Яремчука буд.41, м.Тернопіль.

Відповідач: Фермерське господарство «Висока Гора», (Код ЄДРПОУ: 24631701) адреса реєстрації: с.Білокриниця, Тернопільський (Підгаєцький) район Тернопільської області.

Представник відповідача: адвокат Строцень Тарас Олегович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000207 від 30.06.2017 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1036434 від 07.06.2022 року), адреса місцезнаходження: вул. За Рудкою 33 оф.106.

Відповідач: Державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області Савка Сергій Васильович, адреса місцезнаходження: вул.Шевченка буд.19 м.Монастириська Тернопільська область.

Третя особа: Підгаєцька міська рада, (Код ЄДРПОУ: 04058462), адреса місцезнаходження: вул.Шевченка буд.39 м.Підгайці Тернопільського (Підгаєцького) району Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян