Постанова

від 14.12.2022 по справі 916/3967/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3967/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Дичко В.О., за посвідченням;

від Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса не з`явився;

від Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса Ярошенко Г.Ю., в порядку самопредставництва;

від Одеської міської ради, м. Одеса Сардарінова І.В., в порядку самопредставництва.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 26.09.2022 року

у справі № 916/3967/21

за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 276 255 грн. 62 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2021 року Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А (кадастровий номер 5110137300:18:011:0015) в сумі 276 255 грн. 62 коп.; вирішити питання про відшкодування відповідачем Одеській обласній прокуратурі витрат по сплаті судового збору у розмірі 4143 грн. 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 07.04.2017 року є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0817 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А, кадастровий номер 5110137300:18:011:0015.

Проте, за доводами прокурора, речові права за відповідачем на вказану вище земельну ділянку не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто.

Рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 року №2192-VІІ «Про надання дозволу Приватному підприємству «КОРАЛЛ- МАГАЗИН», м. Одеса на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,084 га, за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-А, для експлуатації та обслуговування будівлі офісу-складу» відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду, який в подальшому було направлено до юридичного управління Департаменту.

Як зазначено прокурором, згідно із зауваженнями юридичного управління Департаменту до проекту рішення заявнику було рекомендовано долучити довідку з адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об`єкту нерухомого майна - земельної дiлянки, яка на час подання позову не надходила, з огляду на що та на результати перевірки в порядку ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», на думку прокурора, Приватне підприємство «КОРАЛЛ- МАГАЗИН», м. Одеса з моменту набуття права власностi на нежитлові будiвлі площею 801, 1 кв.м, що розташованi за адресою: вулиця Картамишевська, 9-А, м. Одеса (кадастровий номер земельно'i дiлянки - 5110137300:18:011:0015) до теперiшнього часу використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будiвлi офiсу-складу без виникнення права власностi/користування та без державної реєстрації цих прав у вiдповiдностi до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмiрi, у зв`язку з чим безпiдставно збереженi кошти у нарахованому розмірі пiдлягають стягненню з Приватного підприємства «КОРАЛЛ-М», м. Одеса в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі №916/3967/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства Коралл-Магазин, м. Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 276 255 грн. 62 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач, з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю фактично використовує земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:011:0015) для експлуатації та обслуговування будівлі офісу-складу без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, а також без сплати за землю в передбаченому законодавством розмірі, внаслідок чого, останній збільшує вартість власного майна, а територіальна громада міста Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, з боку Підприємства відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача, з огляду на що Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН» зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, як зазначив місцевий господарський суд, відсутність укладення договору оренди землі не впливає на такий обов`язок щодо повернення безпідставно набутих коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах прокурора відмовити у повному обсязі, а також провести розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про оренду землi» та ст. 288 Податкового кодексу України. А саме, апелянт зазначив, що позивач ухилився від укладення iз вiдповiдачем договору оренди земельної дiлянки, а тому не набув право на отримання орендної плати, у зв`язку із чим факт збереження вiдповiдачем орендної плати за землю за рахунок позивача є вiдсутнiм.

Також за доводами Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса, місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення було неправильно застосовано вимоги ч. 1 ст. 613 та ч. 4 ст. 545 Цивільного кодексу України щодо прострочення кредитора, оскільки позивач не вчинив дiй (не затвердив проект землеустрою), необхiдних для набуття права на отримання орендної плати, а отже стверджувати про те, що вiдповiдач зберiг за рахунок позивача грошовi кошти в виглядi орендної плати не можна.

На думку скаржника, позивач ухилився вiд укладання договору оренди земельної дiлянки, а відповідач, в свою чергу, не має змоги здiйснювати ряд важливих дiй заради забезпечення загальногосподарського iнтересу, зокрема, здiйснити реконструкцію будiвлi, що надаватиме можливiсть створювати новi робочi мiсця, внаслідок чого, дії позивача є зловживанням правом, а задоволення позову у даній справі грубо порушує засади цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, принципу рівності учасників цивільних відносин. Тобто, фактично, з тверджень скаржника вбачається, що у зв`язку із тим, що Одеською міською радою, за формальних обставин, не укладається договір оренди земельної ділянки, відповідач не має змоги виконати умови інших правочинів, укладених ним з іншими контрагентами щодо реконструкції будівлі та передачі в оренду збудованих приміщень.

З огляду на вказане, скаржник вважає, що зазначений спiр цiлком очевидно свiдчить про порушення принципу справедливостi та порушення справедливого балансу мiж iнтересами позивача та вiдповiдача. При цьому, як вказано апелянтом, він готовий сплачувати орендну плату та демонструє це шляхом сплати земельного податку, проте, наполягае на тому, що вiн готовий сплачувати орендну плату лише за умови та з моменту укладення із ним договору оренди та надiлення його усiма правомочностями орендаря земельної дiлянки, що є його справедливим та законним очiкуванням.

Відтак, на думку відповідача, позивач, як суб`єкт владних повноважень на стадiї затвердження проекту землеустрою та укладення договору оренди земельної дiлянки, в разi не вчинення ним дiй, передбачених чинним законодавством для укладення договору оренди земельної дiлянки, не має права на отримання вигоди вiд своєї протиправної бездiяльностi, при цьому, такою вигодою в даному випадку є отримання орендної плати без погодження наданого вiдповiдачем проекту землеустрою, без укладення договору оренди iз вiдповiдачем, i без надання відповідачу повного спектру повноважень орендаря земельної ділянки.

Окрім зазначеного, скаржник наголосив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки, на його думку, Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса фактично не є землекористувачем та не здійснює землекористування, а сплата ним земельного податку є лише актом доброї волi з метою пiдтвердження Одеськiй мiськiй радi реальностi намiру вiдповiдача на отримання земельної дiлянки у користування на пiдставi договору оренди з подальшою сплатою орендної плати.

Крім того, апелянт просив суд апеляційної інстанції не враховувати висновки Верховного суду, на якi посилається позивач, з метою припинення зловживання правом з боку Одеської мiської ради, оскільки на його думку, правовi позицiї Верховного суду не є джерелом права та не є обов`язковими для суду, суд лише має їx враховувати при застосуваннi норми права, проте iз урахуванням конкретних обставин справи, що розглядається, а не огульно для всiх справ.

В той же час, скаржник зазначив, що правова оцiнка можливостi застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України в разi наявностi зловживання правом з боку позивача, шляхом ухилення вiд укладення договору оренди, тобто колiзiї норм права, передбачених ст. 1212 та 13 Цивільного кодексу України, Великою палатою Верховного суду взагалi не розглядалася, адже за фактичними обставинами у справi вiдповiдач не розробив та не затвердив землевпорядної документації взагалi.

Проте, на переконання відповідача, посилання Великої палати Верховного суду щодо вiдсутностi в кондицiйних вiдносинах такої обов`язкової ознаки як вина, стосуєтъся лише питання розмежування правових конструкцiй ст. 1166 та 1212 Цивільного кодексу України, та не стосуєтъся питання можливості застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України за наявностi ознак зловживання правом з боку міської ради.

Таким чином, скаржник вважає, що у даному випадку наявне зловживання правом з боку міської ради, яке в контексті ст. 13 Цивільного кодексу України не дозволяє застосовувати до відповідача вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21, справу призначено до судового розгляду.

02.12.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси надійшов відзив (вх. №1591/22/Д3), у якому прокурор просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса у справі №916/3967/21 за позовом керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса за участю третьої особи, не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради - про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві прокурор наголосив, що рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, винесеним відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. На думку прокурора, оскаржуване рішення всебічно враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у повному обсязі відповідає завданню господарського судочинства - ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави.

У той же час, як вважає прокурор, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються жодним чином, скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування положень оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Третя особа та Одеська міська рада, м. Одеса своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке відкладалося, прокурор заперечував проти доводів та вимог, викладених скаржником в апеляційній скарзі, з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у даній справі без змін.

Представник Одеської міської ради, м. Одеса та представник Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса проти доводів скаржника також заперечували, усно підтримали доводи прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса. Просили суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса до судового засідання на розгляд його апеляційної скарги не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду.

14.12.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №1591/22/Д5), у якій представник відповідача просить суд апеляційної інстанції проводити розгляд у присутності представника апелянта, визнати поважними причини неприбуття представника апелянта в судове засідання 14.12.2022 року, перенести судове засідання, призначене на 14.12.2022 року на нову дату, про що повідомити представника апелянта засобами електронної пошти.

При цьому, аналогічного змісту заява скаржника вже надавалася суду на попереднє судове засідання.

Вказана заява мотивована відсутністю можливості представника апелянта брати участь у судовому засіданні у зв`язку із його занятістю в іншому судовому засіданні по іншій справі.

Дослідивши під час розгляду справи заяву скаржника про відкладення судового засідання, судова колегія зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, колегією суддів встановлено, що представником апелянта до суду апеляційної інстанції як підставу для відкладення розгляду справи, яка переглядається, додано повістку про виклик до суду Нестерової О.В., як представника Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН» о 12 год. 00 хв. на 14.12.2022 року.

Проте, справу №916/3967/21 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду було призначено об 11 год. 30 хв. 14.12.2022 року.

Таким чином, у представника скаржника, чи то в іншої особи, яка за вимогами процесуального закону може бути представником відповідача, була можливість бути присутнім під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у випадку, якщо особа вважала за необхідне бути присутньою в судовому засіданні.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а також те, що юридична особа не обмежена кількістю представників, в тому числі і в порядку самопредставництва, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника, враховуючи думку інших учасників справи, які з`явилися до судового засідання і повторне відкладення справи може порушити їх права.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21 є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Згідно Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 13.11.2006 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, Приватному підприємству «КОРАЛЛ-МАГАЗИН» належав на праві приватної власності об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9а, який в цілому складається з приміщень, загальною площею 656, 1 кв.м., вказане також підтверджується наявним у матеріалах справи технічним паспортом від 13.02.2006 року.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2014 року № 31177544 вбачається, що на підставі Свідоцтва про право власності від 13.11.2006 року до цього реєстру 16.12.2014 року внесено запис № 8123153 про реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на 1/1 частки об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 531798851101, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Картамишевська, 9а, загальною площею 656,1 кв.м.

В подальшому, Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН» на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та підвалу від 20.06.2012 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, стало власником об`єкта, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9а, який в цілому складається з приміщень, загальною площею 145,0 кв.м., основною площею 46,0 кв.м., що також підтверджується технічним паспортом від 22.03.2010 року.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2014 року № 30999771 вбачається, що на підставі Свідоцтва про право власності від 20.06.2012 року до цього реєстру 10.12.2014 року внесено запис № 8078157 про реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м.Одеса на 1/1 частки об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 528682751101, нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Картамишевська, 9а, загальною площею 145,0 кв.м.

22.03.2017 року Приватним підприємством «Коло друзів» на замовлення Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса було складено Технічний паспорт на нежитлову будівлю загальною площею 801,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-А.

07.04.2017 Приватним підприємством «УКРЕЛТРАНС» складено Висновок № 07-04-01с/2017 щодо можливості об`єднання нежитлових приміщень першого поверху та підвалу за адресою: місто Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А.

Зокрема, вказаним висновком визначено, що згідно поточної інвентаризації об`єкти нерухомого майна, що належать Приватному підприємству «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на підставі Свідоцтв про право власності від 13.11.2006 року та від 20.06.2012 року можуть бути об`єднані та являють між собою нежитлову будівлю загальною площею 801,1 кв.м., що згідно пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями), перепланування пов`язані зі збільшенням загальної площі, за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок) не є самочинним та не підлягає здачі в експлуатацію. Загальну площу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А, слід вважати 801,1 кв.м.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2021 року № 273468609, на підставі технічного паспорту від 22.03.2017 року, виданого Приватним підприємством «Коло друзів» та Висновку щодо можливості об`єднання від 07.04.2017 року № 07-04-01с/2017, виданого Приватним підприємством «УКРЕЛТРАНС», а також Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 10.04.2017 року № 34712505, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19906101 про державну реєстрацію 07.04.2017 року права приватної власності на 1/1 частки об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1221156551101, нежитлова будівля загальною площею 801,1 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Картамишевська (вулиця Раскової Марини), будинок 9-А.

14.06.2017 року Одеською міською радою прийнято рішення № 2192-VII, згідно із пунктом 1 якого, надано дозвіл Приватному підприємству «КОРАЛЛ-М» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,084 га, за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-А, для експлуатації та обслуговування будівлі офісу-складу.

Пунктом 2 цього рішення зобов`язано Приватне підприємство «КОРАЛЛ-М» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень ОМР у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.12.2018 року № НВ-5107207342018 вбачається, що на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2018 року, складеного Фізичною особою-підприємцем Хмеленко К.О., 18.12.2018 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0817 га, кадастровий номер 5110137300:18:011:0015, місце розташування: Одеська область, м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А. Цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Категорія земель землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі офісу-складу.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:18:011:0015 площею 0,0817 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-А, сформованого головним спеціалістом відділу №1 управління в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 09.09.2021, вбачається, що нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки складає 2 756 627,29 грн.

Також, за матеріалами господарської справи вбачається, що на підставі вказаного вище Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Картамишевська, 9-А у м. Одесі.

З розрахунку видно, що за період з 18.12.2018 року по 30.09.2021 року, розмір безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою становить 384 223 грн. 47 коп. виходячи з місячного розміру оплати у сумі 11 485 грн. 95 коп.

В розрахунку, вказаному вище, за базу взято нормативну грошову оцінку земельної ділянки та застосовано ставку у розмірі 5 відсотків, затверджену для визначення орендної плати за земельні ділянки ринкової інфраструктури рішенням Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» від 20.09.2011 року № 1267-VI.

Вказану суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою позивачем зменшено на суму земельного податку сплаченого Приватним підприємством «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса протягом періоду з листопада 2020 року по 30.09.2021 року у розмірі 96 481 грн. 90 коп.

З урахуванням п. 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в редакціях Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 533-IX і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, позивачем суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою зменшено на суму плати за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року, а саме, на 11 485 грн. 95 коп.

Відтак, за розрахунками позивача, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів становить 276 255 грн. 62 коп. (384 223,47 - 96 481,90 - 11 485,95 = 276 255,62).

Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин у сфері безпідставного збереження грошових коштів, матеріали справи не містять, як і не містять доказів, які б підтверджували користування відповідачем спірною земельною ділянкою комунальної власності на відповідній правовій підставі.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради, м. Одеса безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110137300:18:011:0015, площею 0,0817 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-А без належної правової підстави у розмірі 276 255 грн. 62 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, проте погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами частини другої ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Так, як встановлено колегією суддів у даній справі, Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса є власником нерухомого майна нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Картамишевська, 9 А загальною площею 656, 1 кв.м., загальною площею 145,0 кв.м., основною площею 46,0 кв.м, що підтверджується наявними у матеріалах справи Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.12.2014 року № 31177544 та від від 15.12.2014 року № 30999771.

Проте, як встановлено судами під час розгляду справи, що переглядається, земельною ділянкою площею 0,0817 га, кадастровий номер 5110137300:18:011:0015, місце розташування: Одеська область, м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А. Цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Категорія земель землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі офісу-складу, відповідач користується без належної правової підстави, що фактично не заперечується самим відповідачем, оскільки останнім ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що останній набув права приватної власності на спірну земельну ділянку або у встановленому законом порядку оформив право користування нею.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1,2 ст 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі ст. 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення гл. 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вже було встановлено колегією суддів за текстом даної постанови, Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса є власником нерухомого майна нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Картамишевська, 9 А, що не заперечується скаржником.

Більш того, як встановлено колегією суддів, в подальшому, Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на підставі Висновку щодо можливості об`єднання вказаних вище приміщень від 07.04.2017 року № 07-04-01с/2017, виданого Приватним підприємством «УКРЕЛТРАНС» ініціювало таке об`єднання.

На підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 10.04.2017 року № 34712505 та технічного паспорту від 22.03.2017 року, виданого Приватним підприємством «Коло друзів`до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19906101 про державну реєстрацію 07.04.2017 року права приватної власності відповідача на 1/1 частки об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1221156551101, на нежитлову будівлю загальною площею 801,1 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Картамишевська (вулиця Раскової Марини), будинок 9-А.

Відтак, як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований ці об`єкти, а тому, з дати формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою відповідні кошти власнику земельної ділянки, на якій розміщено майно.

У даному випадку, оскільки під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса користується земельною ділянкою площею 0,0817 га за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А (кадастровий номер 5110137300:18:011:0015) в сумі 276 255 грн. 62 коп. без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, останній є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судом попередньої інстанції.

Відтак, з огляду на зазначене, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо зловживання правом з боку Одеської міської ради, шляхом ухилення її вiд укладення договору оренди та, наявної у такому випадку колiзiї норм права, передбачених ст. 1212 та 13 Цивільного кодексу України не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки у даній справі предметом спору є встановлення обставин на підтвердження підстав для стягнення безпідставно набутих коштів відповідачем, а не вирішення питання щодо неправомірної бездіяльності позивача Одеської міської ради, м. Одеса, що може бути підставою для звернення за відновленням порушеного права будь-якими зацікавленими особами до відповідного суду в рамках іншого провадження.

Крім цього, судова колегія зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20), а у постанові від 14.02.2022 року у справі № 646/4738/19 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно з яким необхідність встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру взагалі залежить від конкретних обставин справи.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому навіть нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (у спірних правовідносинах Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса) сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Відтак, посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки на його думку Приватне підприємство «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса фактично не є землекористувачем та не здійснює землекористування, а сплата ним земельного податку є лише актом доброї волi з метою пiдтвердження Одеськiй мiськiй радi реальностi намiру вiдповiдача на отримання земельної дiлянки у користування на пiдставi договору оренди з подальшою сплатою орендної плати не приймається до уваги колегією суддів та не може бути підставою або зміни для вірного по суті судового рішення.

Отже, приймаючи до уваги факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування Приватним підприємством «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса у період з 18.12.2018 року по 30.09.2021 року без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 276255 грн. 62 коп.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/519/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21 є законним та обґрунтованим, з огляду на що підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2022 року у справі № 916/3967/21 без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.12.2022 року.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош