Постанова

від 14.12.2022 по справі 911/225/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2022 р. Справа№ 911/225/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВП-Груп»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022

у справі №911/225/22 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет»

до Приватного підприємства «АВП-Груп»

про стягнення 216 820,68 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «АВП-Груп» (далі, відповідач) про стягнення 216 820,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами у спрощеній формі договору поставки металопластикових конструкцій не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки замовленого товару, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок повернути позивачу сплачені ним кошти попередньої оплати в розмірі 216 820,68 грн на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет» до Приватного підприємства «АВП-Груп» про стягнення 216820,68 грн попередньої плати задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «АВП-Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет» 216 820 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 68 коп. попередньої оплати, 3 252 (три тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 31 коп. витрат по сплаті судового збору, 13000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту невиконання ним взятих на себе зобов`язань з поставки позивачу товару на суму 216 820,68 грн, а тому наявні підстави повернення вказаної суми позивачу на його вимогу на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Щодо судових витрат позивача на надання професійної правничої (правової) допомоги суд зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає розміру, заявленому в попередньому (орієнтовному) розрахунку, наведеному в позові, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також ціною позову. Таким чином, з огляду на задоволення позову, на користь позивача за рахунок відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.09.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Приватне підприємство «АВП-Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет».

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- відповідач неодноразово звертався до позивача шляхом здійснення переписки у мобільному додатку «WhatsApp» щодо узгодження специфікацій замовленої продукції, але позивач всіляко уникав узгодження та підписання специфікацій, чим фактично унеможливлював початок виготовлення металопластикових віконних конструкцій;

- станом на момент подання апеляційної скарги позивач не виконав своїх обов`язків та не здійснив 100% оплату відповідно до виставлених рахунків, оплативши лише частину погодженої суми, а саме 216 820,68 грн, що в свою чергу унеможливило виконання замовлення, оскільки не дозволило відповідачу придбати матеріали, необхідні для виконання замовлення. У результаті даних переговорів між сторонами не було досягнуто домовленостей, у зв`язку з чим ПП «АВП-Груп» не мало змоги приступити до виконання замовлення позивача;

- у зв`язку зі зростанням цін на матеріали, необхідні для виготовлення металопластикових віконних конструкцій, станом на момент подання апеляційної скарги орієнтовна вартість виготовлення замовлення позивача зросла та становить 585 478,16 грн, що підтверджується оновленими комерційними пропозиціями №978, №977, №976 від 25.08.2022.

До апеляційної скарги відповідачем додані, зокрема, копії комерційних пропозицій №978, №977, №976 від 25.08.2022, скріншоти переписки у мобільному додатку «WhatsApp» у кількості 20 аркушів, рахунки на оплату №10, №12, №15 від 22.06.2021.

В апеляційній скарзі відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з судового збору в сумі 4 878,47 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем також викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.11.2022 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що будь-які посилання відповідача на укладання сторонами (юридичними особами) усного договору не узгоджуються з нормами чинного законодавства України, водночас, чи було досягнуто сторонами певних умов Договору можна визначити виключно на підставі рахунків (як оферти) та підтвердження виконання оплати за відповідними рахунками (як акцепту). Однак, з наявних по справі документів вбачається, що сторони не визначились не лише з істотними умовами, а й видом Договору. Так, на першій сторінці апеляційної скарги відповідач вважає, що між сторонами було укладено договір поставки, але при цьому наводить правові норми, що регулюють відносини у сфері підряду.

З огляду на зазначене вище, так як відсутні погодження між сторонами будь-яких строків робіт / надання Товару - металопластикових віконних конструкцій; не визначено об`єкту, для якого призначались конструкції; не було визначено між Сторонами строку дії Договору і чітко виду Договору; не було однозначно затверджено вартість та інших законодавчо передбачених вимог; не визначено строків повернення коштів, позивач, дотримуючись умов частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, надіслав на адресу відповідача претензію №51 від 23.11.2021 з вимогою доставити товар або повернути сплачені позивачем відповідачу грошові кошти в розмірі загалом: 216 820,68 грн. Відповідач, натомість, не виконав вимог позивача ні у встановлений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України строк, ні станом на день складання даного відзиву на апеляційну скаргу. Жодних правових підстав подальшого володіння відповідачем грошовими коштами позивача на суму: 216 820,68 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 68 копійок) не вбачається, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Додані відповідачем до апеляційної скарги скріншоти не можуть бути визнані належними в розумінні Господарського процесуального кодексу України доказами, оскільки листування здійснено з використанням месенджеру між невідомими особами з невідомими повноваженнями діяти від імені юридичної особи.

Також у відзиві позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 6 900,00 грн, а саме: 2 000,00 грн - за ознайомлення з матеріалами справи, 4 900,00 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВП-Груп» у справі №911/225/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/225/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства «АВП-Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

29.09.2022 матеріали справи №911/225/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВП-Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 залишено без руху. Роз`яснено Приватному підприємству «АВП-Груп», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказів (комерційної пропозиції №976 від 25.08.2022, комерційної пропозиції №977 від 25.08.2022 комерційної пропозиції №978 від 25.08.2022, скріншотів переписки у мобільному додатку «WhatsApp» у кількості 19 аркушів, рахунків на оплату №10, 12, 15 від 22.06.2021) або підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 11.10.2022 по 16.10.2022 згідно наказу голови Північного апеляційного господарського суду №19-ін від 05.10.2022 перебувала у відрядженні.

12.10.2022 на виконання вимог вищезазначеної ухвали через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшли письмові пояснення, мотивовані тим, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан. При цьому, було закрито для загального користування 24.02.2022, також, починаючи з цієї дати, у відповідача фактично була відсутня можливість отримувати кореспонденцію за поштовою адресою: вул.Фрунзе, 27, с. Матюші, Білоцерківський район, Київська область. 15.08.2022 із даних інформаційної системи «Судова влада» відповідачу стало відомо про наявність відкритого судового провадження, у зв`язку з чим скаржником було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Чорним Олександром Васильовичем. Приватним підприємством «АВП-Груп» зазначено, що неподання доказів (комерційної пропозиції №976 від 25.08.2022, комерційної пропозиції №977 від 25.08.2022 комерційної пропозиції №978 від 25.08.2022, скріншотів переписки у мобільному додатку «WhatsApp» у кількості 19 аркушів, рахунків на оплату №10, 12, 15 від 22.06.2021) до суду першої інстанції пов`язано з тим, що Господарський суд Київської області ухвалив рішення 23.08.2022, позбавивши скаржника права на ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву на позовну заяву тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 поновлено Приватному підприємству «АВП-Груп» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АВП-Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 на час апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 216 820,68 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті спору, інших заяв та клопотань.

Повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 про відкриття апеляційного провадження, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси сторін, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 строків на подання сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання відповідачем долучених до апеляційної скарги документів (роздруківок листування у мобільних додатках) зумовлено винятковістю такого випадку, а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивачем було здійснено замовлення у відповідача металопластикових віконних конструкцій, тобто здійснено замовлення товару.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату на загальну суму 282 801,61 грн, а саме рахунок на оплату від 22.06.2021 №10 на суму 245 980,93 грн, від 05.07.2021 №12 на суму 21 979,12 грн, від 05.07.2021 №15 на суму 14 841,56 грн.

На підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату позивачем частково здійснено попередню оплату замовленого товару на загальну суму 216 820,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.06.2021 №489 на суму 180 000,00 грн із призначенням платежу «Плата за м/п конструкції згідно рахунка №10 від 22.06.21р. у т.ч. ПДВ 20% - 30 000.00 грн» та платіжним дорученням від 09.07.2021 №522 на суму 36 820,68 грн із призначенням платежу «Плата за м/п конструкції згідно рахунків №15, №12 від 05.07.21р. у т.ч. ПДВ 20% - 6 136,78 грн».

Як зазначає позивач, оскільки відповідач замовлений та частково оплачений товар позивачу не поставив, останній звернувся до відповідача з листом-претензією від 23.11.2021 №51, в якому зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки частково оплаченого товару позивач просить у семиденний строк з дня отримання претензії поставити замовлений товар на сплачену суму або повернути сплачені кошти попередньої оплати у розмірі 216 820,68 грн.

На підтвердження направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем додано до матеріалів позовної заяви рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.11.2021 №6502615455544, відповідно до якого поштове відправлення було вручено відповідачу 30.11.2021.

Проте відповідач зазначений лист-претензію залишив без відповіді та задоволення, замовлений та частково оплачений товар позивачу не поставив, суму попередньої оплати, сплачену позивачем за вказаними платіжними дорученнями, не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не подавав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату товару (металопластикових віконних конструкцій) від 22.06.2021 №10, від 05.07.2021 №12, від 05.07.2021 №15 та з огляду на їх часткову оплату позивачем платіжними дорученнями від 24.06.2021 №489 та від 09.07.2021 №522.

Ураховуючи вищенаведені приписи законодавства, колегія суддів доходить висновку, що сторони у порядку, передбаченому статтею 181 Господарського кодексу України та статтями 205, 207, 639 Цивільного кодексу України, досягли згоди щодо укладення договорів поставки у спрощений спосіб.

Заперечуючи проти позову, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки, але при цьому в апеляційній скарзі наводить правові норми, що регулюють відносини у сфері підряду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на норми, що регулюють правовідносини підряду, оскільки сам відповідач у виставлених рахунках називає себе постачальником, а ТОВ «Онбуд-Мет» покупцем, тобто суб`єктний склад сторін відповідає саме правовій природі договору поставки.

Отже, спірні правовідносини мають регулюватися нормами законодавства саме щодо договорів поставки.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами не було погоджено строків виконання зобов`язання з передання товару позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з листом-претензією від 23.11.2021 №5 (отримана відповідачем 30.11.2021), в якому зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки частково оплаченого товару позивач просить у семиденний строк з дня отримання претензії поставити замовлений товар на сплачену суму або повернути сплачені кошти попередньої оплати у розмірі 216 820,68 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач вимогу позивача не виконав, товар, замовлений позивачем на суму 216 820,68 грн, останньому не поставив, сплачені кошти попередньої оплати у розмірі 216 820,68 грн позивачу не повернув.

Зі змісту вищенаведеної норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом першої інстанції правильно визначено правову природу сплаченої згідно платіжних доручень від 24.06.2021 №489 та від 09.07.2021 №522 суми коштів в розмірі 216 820,68 грн як передоплати, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник обов`язок з повернення попередньої оплати у розмірі 216 820,68 грн, строк виконання якого станом на дату подання позову є таким, що настав 07.12.2022, враховуючи претензію позивача від 23.11.2021, отриману відповідачем 30.11.2021.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що він не зміг поставити позивачу товар через те, що останній всіляко уникав узгодження та підписання специфікацій, чим фактично унеможливлював початок виготовлення металопластикових віконних конструкцій, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки надані скаржником на підтвердження цього скріншоти переписок у мобільному додатку «WhatsApp» не є належними, допустимими та достовірними у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України доказами на підтвердження цієї обставини, оскільки із них неможливо встановити номера телефонів, із яких здійснювалось таке листування та осіб, між якими таке листування здійснювалось і чи (були) вони представниками підприємств позивача та відповідача.

Доказів офіційного листування між юридичними особами із цього приводу матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на нездійснення відповідачем повної оплати товару згідно рахунків як на підставу, що унеможливила виконання замовлення, також оцінюються судом критично, оскільки відповідач не був позбавлений можливості поставити товар на суму 216 820,68 грн, яка реально була сплачена позивачем. Доказів звернення відповідача до позивача про здійснення оплати решти суми згідно рахунків матеріали справи не містять.

Зростання ж станом на дату подання апеляційної скарги цін на матеріали, необхідні для виготовлення металопластикових віконних конструкцій, на яке посилається скаржник, надаючи на підтвердження комерційні пропозиції від 25.08.2022, не звільняє відповідача від обов`язку повернути позивачу суму попередньої оплати, враховуючи, у тому числі, що строк виконання зобов`язання з поставки настав ще 07.12.2021.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про прострочення кредитора (позивача) у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а висловлені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 216 820,68 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Рішенням місцевого господарського суду в даній справі, з огляду на задоволення позову, також було присуджено на користь позивача за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13 000,00 грн.

Скаржником в апеляційній скарзі мотивів незгоди із рішення суду в цій частині не наведено, водночас, дослідивши подані позивачем докази (договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2021 №0111/21-01, додаткову угоду від 01.11.2021 №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2021 №0111/21-01, акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2021 №0111/21-01 від 18.01.2022, квитанції до прибуткового касового ордера від 30.10.2021 №270 на суму 1000,00 грн, від 01.11.2021 №310 на суму 1000,00 грн, від 08.11.2021 №312 на суму 2000,00 грн, від 08.11.2021 №311 на суму 500,00 грн, від 17.12.2021 №360 на суму 2000,00 грн), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, щодо заявленого позивачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про покладення на відповідача судових витрат на правову допомогу, понесених в результаті розгляду справи судом апеляційної інстанції, в сумі 6 900,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Долученими позивачем до клопотання від 31.10.2022 про ознайомлення із матеріалами справи доказами підтверджується, що 28.10.2022 між ТОВ «Онбуд-Мет» в особі директора Женева В.І. та адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною (адвокатська діяльність здійснюється на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №10341/10 від 08.11.2021, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області №94 від 05.11.2021) було укладено Договір про надання правової допомоги №28/10/2022 від 28.10.2022, згідно умов якого Адвокат зобов`язався надати Клієнту за плату правову допомогу, обсяг та вартість якої визначається Протоколом (Протоколами) погодження, що після підписання сторонами є невід`ємними додатками до Договору, та яка полягає у складанні документів, представництві та захисті інтересів Клієнта, виконанні усіх інших передбачених законодавством України дій з усіх питань по господарській справі №911/225/22 в ході перегляду справи Північним апеляційним господарським судом (пункт 1.1. Договору).

У якості додатку №1 до Договору між Адвокатом та Клієнтом підписано протокол погодження обсягу, вартості, умов оплати послуг правничої допомоги від 28.10.2022, згідно якого сторони обумовили наступний обсяг та вартість етапів послуг правничої допомоги:

- ознайомлення в суді з матеріалами господарської справи №911/225/22 - вартість 2 000,00 грн;

- складання, підписання та подання згідно статті 263 Господарського процесуального кодексу України відзиву на апеляційну скаргу у справі №911/225/22 - вартість 4 900,00 грн.

Відповідно до пункту 2.7. Договору надання Адвокатом Клієнту послуг, в тому числі етапу послуг, оформлюється підписанням сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, згідно пункту 2.8. Договору надання Адвокатом Клієнту послуг може підтверджуватися фактичним надходженням до суду документів, складених з питання пункту 1.1. Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.01.2022 представником позивача адвокатом Кравинською Ю.В. (ордер на надання правової допомоги серії АІ №1298946 від 29.10.2022) було подане в електронному вигляді до суду апеляційної інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня представник позивача Кравинська Ю.В. ознайомилася з матеріалами справи, про що на клопотанні міститься відповідна розписка.

01.11.2022 представником позивача Кравинською Ю.В. до суду в електронному вигляді було надіслано відзив на апеляційну скаргу.

Поданням вказаних доказів до суду підтверджується у відповідності до умов пункту 2.8. Договору та додатку №1 до нього факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 900,00 грн, з яких: вартість ознайомлення з матеріалами справи - 2 000,00 грн; складання, підписання та подання відзиву - 4 900,00 грн.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, враховуючи, що матеріали даної справи не містять великої кількості документів, з якими мав ознайомитися новий представник позивача (враховуючи у тому числі наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження направлення на адресу позивача копії апеляційної скарги та відсутність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву, подання клопотання про ознайомлення електронною поштою) та не вбачається значної кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали дослідженню адвокатом, враховуючи характер спірних правовідносин та рівень складності даної справи, доходить висновку, що розумним розміром витрат, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача є 5 000,00 грн (1 000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи та 4 000,00 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу).

Отже, викладена позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «АВП-Груп» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВП-Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2022 у справі №911/225/22 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «АВП-Груп».

Стягнути з Приватного підприємства «Авп-Груп» (09151, Київська обл., Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Фрунзе, буд. 27, ідентифікаційний код 35088864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онбуд-Мет» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 44, офіс 3, ідентифікаційний код 40826170) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/225/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко