Постанова

від 01.12.2022 по справі 917/235/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/235/22

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства ім. Зубковського на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс", вул. І.Богуна, 2, офіс 303, м.Вінниця, Вінницька область, 21010,

до Приватного підприємства ім. Зубковського, вул. Перемоги, 2, с.Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, 37671,

про стягнення 2 235 833,98 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства ім. Зубковського про стягнення 2 235 833,98 грн, з яких: 2 117 001,6 7 грн основний борг, 79 769,50 грн інфляційні втрати та 39 063,81 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням Приватним підприємством ім. Зубковського зобов?язання щодо повної оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства ім. Зубковського на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" 2 117 001,67 грн основного боргу, 79 769,50 грн інфляційного збільшення, 39 062,81 грн 3% річних та 33 537,52 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції на підставі даних видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року дійшов висновку про укладення між сторонами договору поставки у спрощеному способі на загальну суму 3 170 601,67 грн, отримання даного товару відповідачем, та оплату ним вартості отриманого товару лише в розмірі 1 053 600,00 грн.

Приватне підприємство ім. Зубковського, з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає про:

-порушення місцевим господарським судом вимог процесуального законодавства з огляду на розгляд справи за відсутності його представника, не повідомленого належним чином про час і місце розгляду спору;

-відсутність належних доказів існування між сторонами договірних правовідносин щодо поставки товару та безпосередньо доказів отримання визначеного позивачем товару. Зазначене апелянт обґрунтовує відсутністю підписаного обома сторонами договору поставки та тим, що у видатковій накладній № 370 від 28 липня 2021 року неможливо ідентифікувати особу отримувача товару.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 розгляд справи відкладено на 01.12.2022 о 14:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 131, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" та Приватному підприємства ім. Зубковського надати :-письмові пояснення щодо обставин складення та підписання видаткової накладної № 370 від 28.07.2021, зокрема порядку проставлення підпису та печатки особою від імені Приватного підприємства ім. Зубковського, її посади, -чіткий перелік питань, які підлягають вирішенню з боку судового експерта, доручено Господарському суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/235/22, розгляд якої відбудеться 01.12.2022 о 14:00 годині в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131, запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".

З автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" у справі № 917/235/22, в графі "Статус доставки учаснику процесу" наявні дані про відправлення даної ухвали на електронні адреси сторін.

У судове засідання, яке відбулось 01.12.2022, з?явився представник Приватного підприємства ім. Зубковського. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" зявився для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщення Господарського суду Вінницької області. Проте, з огляду на на відсутність електропостачання у приміщенні Господарського суду Вінницької області, відеоконференція не була проведена.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За викладених обставин, оскільки позивач був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, його явка обов`язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутності особи, яка не з`явилась в судове засідання.

На початку судового засідання колегія суддів встановила надходження від представника Приватного підприємства ім. Зубковського клопотання про призначення у даній справі комплексної експертизи видаткової накладної № 370 від 28.07.2021 року. На вирішення експертизи просить поставити такі питання:

1) Чи виконано підпис від імені Директора Приватного Підприємства ім. Зубковського на видатковій накладній №370 від 28.07.2021 року Смиком Сергієм Миколайовичем, чи іншою особою?

2) Чи виготовлено видаткову накладну № 370 від 28.07.2021 року, шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3) Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства ім. Зубковського в у видатковій накладній № 370 від 28.07.2021 року печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Провадження експертизи доручити Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883096, юридична адреса: м.Київ, вул.Смоленська. 6, 03057).

З підстав викладених у мотивувальній частині постанови колегією суддів відмовлено в задоволенні відповідного клопотання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Позивач зазначає, що між ним та Приватим підприємством ім. Зубковського була досягнута домовленість, на підставі якої Позивач взяв на себе зобов`язання передати у встановлений строк товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, вказує позивач, що 28 липня 2021 року на виконання взятих на себе зобов`язань він передав відповідачу товар, погоджений сторонами, а саме:

Фульвогумін у кількості 3000 л загальної вартістю з ПДВ 810000,00 грн;

Siarkopol - Потафоска-12 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Siarkopol-TapHorpaH К (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Добриво азотно - фосфорно - калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) у кількості 22 т загальної вартістю з ПДВ 300 666,74 грн;

Мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) у кількості 66 т загальної вартістю з ПДВ 764 500,44 грн;

Siarkopol-TapHorpaH-21 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

всього товару на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ.

За твердження позивача, Приватне підприємство ім. Зубковського вищевказаний товар прийняло без жодних зауважень та претензій щодо кількості та/або якості товару, на підтвердження чого між сторонами було оформлено видаткову накладну № 370 від 28 липня 2021 року. Одночасно з передачею вищевказаного товару та оформленням видаткової накладної, Позивач надав Відповідачу також Рахунок на оплату № 431 від 28 липня 2021 року, а також 2 примірники підписаного з боку Позивача проекту Договору поставки № 28/07-10 від 28 липня 2021 року зі Специфікацією № 1, умови якого попередньо, перед поставкою товару, погоджувались між сторонами.

Позивач вказує, що Приватне підприємство ім. Зубковського не повернуло Позивачеві примірник Договору поставки № 28/07-10 від 28 липня 2021 року зі Специфікацією № 1, скріплені підписом уповноваженого представника та печаткою Відповідача, а оплату за поставлений Товар ПП ІМ. ЗУБКОВСЬКОГО провело не у повному обсязі, а саме:

31 серпня 2021 року сплатило 500000,00 грн

20 жовтня 2021 року сплатило 553 600,00 грн,

усього сплатило 1 053 600,00 грн.

За даними позивача заборгованість відповідача за поставлений за видатковою накладною № 370 від 28 липня 2021 року товар становить 2 117 001,67 грн.

З огляду на те, що відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості, а також іінфляційні та 3% річних.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства Східний апеляційний господарський суд зазначає про таке.

Згідно до вимог частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

У статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, процесуальним законодавством чітко передбачено право особи як на участь у судовому засіданні, підготовку до участі в судовому розгляді, так і на вчинення процесуальної дії у строк не менше ніж п`ять днів.

Колегія суддів зазначає, що норми Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право та можливість суду направляти учасникам судового процесу процесуальні документи засобами електронного зв`язку (зокрема, шляхом направлення електронного листа на повідомлену учасником справи його електронну адресу), набрали чинності, тому доставка на електронні адреси учасників справи є належним, в розумінні Господарського процесуального кодексу України повідомленням учасників процесу про дату та місце слухання справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2022 відкладено підготовче засідання на 14.04.2022р. на 09:00 год у приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, зал судових засідань № 27, запропоновано учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, постановлено копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2022 закрито підготовче провадження у справі № 917/235/22, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.04.2022 на 10:00 год у приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, зал судових засідань № 27.

Проте, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відповідних ухвал.

З автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" у справі № 917/235/22, в графі "Статус доставки учаснику процесу" відсутні дані про відправлення даної ухвали на електронну адресу апелянта.

Положеннями статті 201 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

З наведеного вбачається, що місцевий господарський суд, встановивши на початку судового засідання відсутність представника Приватного підприємства ім. Зубковського, повинен був перевірити докази та дату вручення його представникові ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.04.2022.

Відтак, з`ясувавши відсутність у судовому засіданні представника Приватного підприємства ім. Зубковського, доказів вручення останньому ухвали від 14.04.2022, а отже і можливості реалізувати процесуальні права, Господарському суду Полтавської області необхідно було відкласти розгляд справи.

При цьому частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість захищати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини, у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи надання судом особі можливості реалізувати своє право щодо захисту власної правової позиції у суді повинно превалювати над питанням формального дотримання ним строків розгляду справи. Відкладення судом розгляду справи протягом розумного строку задля надання особі можливості реалізувати свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не може розглядатись як процесуальне порушення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Полтавської області не дотримано вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача, не забезпечено можливості реалізувати надані йому законом права, у тому числі на подання заяв та клопотань.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Оскільки Приватне підприємство ім. Зубковського у апеляційній скарзі вказує про розгляд Господарським судом Полтавської області справи за його відсутності неповідомленого належним чином судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в порядку пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України і колегія суддів приймає власне рішення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам спору колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

За позицією позивача, між ним, як постачальником, та Приватним підприємством ім. Зубковського, як покупцем, була досягнута домовленість, на підставі якої Позивач взяв на себе зобов`язання передати у встановлений строк товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач вказує, що 28 липня 2021 року на виконання взятих на себе зобов`язань він передав відповідачу товар, погоджений сторонами, а саме:

Фульвогумін у кількості 3000 л загальної вартістю з ПДВ 810000,00 грн;

Siarkopol - Потафоска-12 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Siarkopol-TapHorpaH К (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Добриво азотно - фосфорно - калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) у кількості 22 т загальної вартістю з ПДВ 300 666,74 грн;

Мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) у кількості 66 т загальної вартістю з ПДВ 764 500,44 грн;

Siarkopol-TapHorpaH-21 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

а всього Товару на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ.

Позивач наголошує про прийняття даного товару покупцем без жодних зауважень та претензій щодо кількості та/або якості товару, на підтвердження чого надає видаткову накладну № 370 від 28 липня 2021 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поряд з цим, відповідач заперечує існування між сторонами будь-якої домовленості з приводу поставки визначеного позивачем товару, підписання ним видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, та отримання товару в обсязі та вартістю, визначених у видатковій накладній № 370 від 28 липня 2021 року.

Отже, при розгляді даної справи спірним є питання укладення між сторонами домовленості з приводу поставки визначеного позивачем товару, підписання відповідачем видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, та отримання товару, визначеного у відповідній накладній.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають сторони.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

За положеннями статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Ураховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін, принципу достовірності доказів, стандарту доказування вірогідності доказів, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставини1) укладення між сторонами домовленості з приводу поставки визначеного позивачем товару, 2)отримання відповідачем товару в обсязі та вартості, визначеному позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" надано:

1)2 примірника підписаного з боку Позивача проекту Договору поставки № 28/07-10 від 28 липня 2021 року зі Специфікацією № 1,

2)Рахунок на оплату № 431 від 28 липня 2021 року,

3) видаткову накладну № 370 від 28 липня 2021 року

4) виписки з банківських рахунків, з яких вбачається проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 553 600,00 грн. з зазначенням в якості призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021".

Згідно до видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року позивач передав відповідачу товар, а саме:

Фульвогумін у кількості 3000 л загальної вартістю з ПДВ 810000,00 грн;

Siarkopol - Потафоска-12 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Siarkopol-TapHorpaH К (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Добриво азотно - фосфорно - калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) у кількості 22 т загальної вартістю з ПДВ 300 666,74 грн;

Мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) у кількості 66 т загальної вартістю з ПДВ 764 500,44 грн;

Siarkopol-TapHorpaH-21 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

всього на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ.

Відповідна накладна містить дані про дату її складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і у якому здійснюється поставка за накладною, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підписи уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки підприємств.

Зважаючи на викладене, видаткова накладна № 370 від 28 липня 2021 року за своїм змістом містить усі необхідні реквізити.

В якості доказів спростування позиції позивача про підписання Приватним підприємством ім. Зубковського видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року стороною на стадії апеляційного перегляду справи подано клопотання про призначення у даній справі комплексної експертизи видаткової накладної № 370 від 28.07.2021 року. На вирішення експертизи просить поставити такі питання:

1)Чи виконано підпис від імені Директора Приватного Підприємства ім. Зубковського на видатковій накладній №370 від 28.07.2021 року Смиком Сергієм Миколайовичем, чи іншою особою?

2)Чи виготовлено видаткову накладну № 370 від 28.07.2021 року, шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3)Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства ім. Зубковського в у видатковій накладній № 370 від 28.07.2021 року печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Провадження експертизи доручити Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883096, юридична адреса: м.Київ, вул.Смоленська. 6, 03057).

Виходячи з того, що Господарським судом Полтавської області не дотримано в повному обсязі вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, не забезпечено можливості реалізувати надані йому законом права, у тому числі на подання заяв та клопотань, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду даного клпотання на стадії апеляційного перегляду.

Аналізуючи правомірність поданого клопотання колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта необхідні для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи з урахуванням предмету позовних вимог, та мають значення для справи.

Обгрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи відповідач вказує, що директор Приватного підприємства ім. Зубковського не підписував видаткову накладну № 370 від 28 липня 2021 року. У зв`язку з чим, у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданої позивачем видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, як наданого стороною документу на підтвердження обставини отримання Приватним підприємством ім. Зубковського товару у визначеному в ній обсязі та вартості.

У даній справі предмет позову полягає у стягненні з Приватного підприємства ім. Зубковського заборгованості за отриманий товар, факт отримання якого, обсяг та вартість підтверджується позивачем безпосередньо даними видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року.

Відповідач заперечує достовірність наданої позивачем видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, вказуючи про її не підписання директором Приватного підприємства ім. Зубковського.

Колегія суддів приймає до уваги таке.

Ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, на яку посилається скаржник).

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що:

-з матеріалів справи вбачається, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з письмовою претензією. Відповідач, отримавши таку вимогу, не заперечував як факту поставки, так і не звертався до позивача з вимогами поставити товар чи повернути кошти.

-з матеріалів справи вбачається проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 553 600,00 грн з зазначенням в якості призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021".

При цьому відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на наведене, проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 553 600,00 грн з зазначенням в якості призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021" свідчить про фактичне схвалення юридичною особою правочину з поставки товару, навіть за умови його прийняття представником підприємства з перевищенням повноважень, або посадове становище якої невідоме.

Зважаючи на принцип заборони суперечливої поведінки, колегія суддів дійшла висновку, що видаткова накладна № 370 від 28 липня 2021 року, в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, свідчить про існування між сторонами договірних зобов`язань, та відтак підлягає дослідженню в якості належного доказу у справі. Отже, наявні в матеріалах справи докази в сукупності є достатніми для прийняття господарським судом рішення без призначення судової експертизи, що виключає необхідність призначення судової експертизи.

Одночасно суд апеляційної інстанції враховує, що згідно до пунтку 1.8 Загальних положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Так, об`єктами судово-експертного дослідження є матеріальні об`єкти, явища і процеси, які містять інформацію про обставини провадження, що перебуває у провадженні суду.

Об`єкт експертизи являє собою індивідуалізоване матеріальне джерело інформації, що надається для дослідження на конкретну експертизу.

Звертаючись з відповідним клопотанням відповідач наголошує, що директор підприємства не підписував видаткову накладна № 370 від 28 липня 2021 року.

У зв`язку з цим вказує на необхідність встановлення приналежності проставленій на видатковій накладній № 370 від 28 липня 2021 року підпису саме ОСОБА_1 .

Між тим колегія суддів звертає увагу, що видаткова накладна № 370 від 28 липня 2021 року не містить даних про підписання її від імені представника відповідача саме Смиковим Сергієм Миколайовичем. З останньої в графі щодо даних отримувача/представника підприємства відсутні відомості про його посадове становище , його прізвище , ім`я , по батькові, або інші ідентифікуючи ознаки.

Отже, проведення експертного дослідження в контексті приналежності даного підпису саме Смикову Сергію Миколайовичу є недопустимим, оскільки відповідна накладна не виступає належним об`єктом для порівняльного аналізу з оригіналом підпису Смикову Сергію Миколайовичу.Відтак, відсутність належних об`єктів для порівняльного аналізу виключає можливість проведення об`єктивного дослідження з питання проставлення підпису саме представником підприємства, а отже необхідність проведення заявленого експертного дослідження в цілому.

Окрім цього, у прохальній частині клопотання відповідач ставить питання приналежності відтиску печатки Приватного підприємства ім. Зубковського у видатковій накладній № 370 від 28.07.2021 року печатці їх підприємства.

Втім варто зазначити, що відповідно до частин 2, 3 статті 58-1 Господарського кодексу України відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб?єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

При цьому, обов`язкові реквізити первинних документів визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов`язкові реквізити, як:

-назва документа (форми);

-дата складання;

-назва підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст й обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи відповідного Закону не визначають печатку як обов`язковий реквізит первинного документу.

З огляду на викладене, дослідження питання приналежності відтиску печатки Приватного підприємства ім. Зубковського у видатковій накладній № 370 від 28.07.2021 року печатці їх підприємства не входить до предмету безпосереднього судового дослідження, що свідчить про необґрунтованість призначення судової експертизи з даного питання.

Також у прохальній частині клопотання відповідач просить дослідити спосіб виготовлення видаткової накладної № 370 від 28.07.2021 року, а саме встановити можливість її виготовлення шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки.

Однак відповідна обставина, за умови не спростування факту підписання видаткової накладної № 370 від 28.07.2021 року належним представником підприємства, не входить до предмету безпосереднього судового дослідження. Вказане свідчить про недоцільність призначення судової експертизи з даного питання.

Ураховуючи вищенаведене в своїй сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства ім. Зубковського про призначення у даній справі судової експертизи.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ненаданням Приватним підприємством ім. Зубковського доказів спростування позиції позивача про підписання Приватним підприємством ім. Зубковського видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, як доказу отримання відповідачем товару, у визначеному у ній обсязі та вартості.

Колегія суддів враховує надану позивачем виписку з банківських рахунків, з якої вбачається проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 553 600,00 грн з зазначенням в якості призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021".

При цьому відповідач не надав жодного пояснення, як то можливості існування інших угод між сторонами, помилкового перерахування коштів, та спростування відповідної обставини. Зазначене в свою чергу є непрямим свідченням погодження з боку Приватного підприємства ім. Зубковського щодо існування договірних правовідносин, існування обов`язку щодо оплати вартості товару, а отже і фактичного його отримання.

У даному випадеу дії сторін щодо розрахунку видаткової накладної на оплату товару та його безпосередня оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Керуючись принципом змагальності сторін, принципом достовірності доказів, стандарту доказування вірогідності доказів, колегія суддів дійшла висновку, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" докази носять більш вірогідний характер на підтвердження визначених ним обставин.

Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" докази колегія суддів дійшла висновку про доведення стороною факту укладення між сторонами домовленості з приводу поставки визначеного позивачем товару, у спрощений спосіб, підписання ним видаткової накладної № 370 від 28 липня 2021 року, та отримання товару в обсязі та вартістю, визначених у видатковій накладній № 370 від 28 липня 2021 року.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, 28 липня 2021 року за видатковою накладною № 370 від 28 липня 2021 року позивач передав відповідачу товар, а саме:

Фульвогумін у кількості 3000 л загальної вартістю з ПДВ 810000,00 грн;

Siarkopol - Потафоска-12 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Siarkopol-TapHorpaH К (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

Добриво азотно - фосфорно - калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) у кількості 22 т загальної вартістю з ПДВ 300 666,74 грн;

Мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) у кількості 66 т загальної вартістю з ПДВ 764 500,44 грн;

Siarkopol-TapHorpaH-21 (500 кг) у кількості 44 шт загальної вартістю з ПДВ 360800,35 грн;

всього на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ.

Наведені вище докази свідчать про те, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 3 170 601,67 грн.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що обов?язок щодо оплати поставленого Відповідачу товару за видатковою накладною № 370 від 28 липня 2021 року виник у останнього 28 липня 2021 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що оплату за поставлений Товар відповідач провів не у повному обсязі, а саме: 31 серпня 2021 року сплатив 500000,00 грн, 20 жовтня 2021 року сплатив 553 600,00 грн, а всього сплатив 1 053 600,00 грн.

Матеріали справи не містять інформації щодо сплати відповідачем вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений строк, заборгованість відповідача за отриманий за видатковою накладною № 370 від 28 липня 2021 року товар становить 2 117 001,67 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 117 001,67 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати за договором, позивач заявив до стягнення 79 769,50 грн інфляційного збільшення, 39 062,81 грн 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає через невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 370 від 28 липня 2021 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 79 769,50 грн інфляційного збільшення та 39 062,81 грн 3% річних, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства ім. Зубковського підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22 скасуванню з процесуальних підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22 підлягає скасуванню саме з процесуальних підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ім. Зубковського задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА IM. ЗУБКОВСЬКОГО (37671, Полтавська обл., Миргородський р-н, село Ярмаки, ідентифікаційний код: 34583838) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (21010, місто Вінниця, вулиця Івана Богуна, 2, офіс 303, ідентифікаційний код: 39286927) 2 117 001,67 грн основного боргу, 79 769,50 грн інфляційного збільшення, 39 062,81 грн 3% річних та 33 537,52 грн витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.12.2022.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя М.М. Слободін