Ухвала

від 21.03.2023 по справі 917/235/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/235/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Пителя Л. С. (адвоката),

відповідача - Сніцаренка А. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ім. Зубковського

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Слободін М. М.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 (суддя Киричук О. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс"

до Приватного підприємства ім. Зубковського

про стягнення 2 235 833,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" (далі - ТОВ "Євровектор плюс") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства ім. Зубковського (далі - ПП ім. Зубковського) про стягнення 2 235 833,98 грн, з яких: 2 117 001,67 грн основний борг, 79 769,50 грн інфляційне збільшення суми боргу та 39 063,81 грн 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ПП ім. Зубковського зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого товару.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП ім. Зубковського на користь ТОВ "Євровектор плюс" 2 117 001,67 грн основного боргу, 79 769,50 грн інфляційного збільшення суми боргу, 39 062,81 грн 3% річних та 33 537,52 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо розрахунку за видатковою накладною на оплату товару та його безпосередня оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків. Суд установив, що 28.07.2021 за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ, обов`язок щодо оплати цього товару виник 28.07.2021, проте оплату за поставлений товар відповідач провів не в повному обсязі, всього сплатив 1 053 600,00 грн. Тому суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 117 001,67 грн. Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 79 769,50 грн інфляційного збільшення суми боргу та 39 062,81 грн 3% річних.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 917/235/22 рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22 скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ПП ім. Зубковського на користь ТОВ "Євровектор плюс" 2 117 001,67 грн основного боргу, 79 769,50 грн інфляційного збільшення суми боргу, 39 062,81 грн 3 % річних та 33 537,52 грн витрат зі сплати судового збору.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарським судом Полтавської області не дотримано вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача, не забезпечено можливості реалізувати надані йому законом права, у тому числі на подання заяв та клопотань, тому дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 3 170 601,67 грн, обов`язок щодо оплати поставленого відповідачу товару за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 виник у нього 28.07.2021, оплату за поставлений товар відповідач провів не в повному обсязі, всього сплатив 1 053 600,00 грн. Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо сплати відповідачем вартості отриманого товару в повному обсязі та в установлений строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за отриманий за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 товар становить 2 117 001,67 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 117 001,67 грн суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 79 769,50 грн інфляційного збільшення суми боргу та 39 062,81 грн 3% річних.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ПП ім. Зубковського звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 і рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євровектор плюс".

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі 3 927/924/19, від 31.10.2019 у справі № 920/61/19, від 26.06.2019 у справі № 909/629/18, від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20, від 27.08.2018 у справі № 916/43/18.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Євровектор плюс" просить залишити касаційну скаргу ПП ім. Зубковського без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач вважає судову практику, на яку посилається скаржник, нерелевантною щодо правовідносин у цій справі. ТОВ "Євровектор плюс" стверджує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

3.4. ПП ім. Зубковського 15.03.2023 надіслало до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому просить врахувати доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо неотримання рахунку на оплату від 28.07.2021 № 431, про який згадує ТОВ "Євровектор плюс" у відзиві на касаційну скаргу, щодо недослідження судами печатки на видатковій накладній від 28.07.2021 № 370, податкової накладної від 28.07.2021 № 65 та квитанції про її реєстрацію.

3.5. ТОВ "Євровектор плюс" надіслало 17.03.2023 письмові пояснення щодо доводів, викладених ПП ім. Зубковського у відповіді на відзив.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що, як стверджує позивач, між ТОВ "Євровектор плюс" як постачальником та ПП ім. Зубковського як покупцем була досягнута домовленість, на підставі якої позивач взяв на себе зобов`язання передати у встановлений строк товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; 28.07.2021 на виконання взятих на себе зобов`язань позивач передав відповідачу товар, погоджений сторонами, всього на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ.

Суди також зауважили, що позивач наголошував на прийнятті товару покупцем без жодних зауважень та претензій щодо кількості та/або якості товару, на підтвердження чого надав видаткову накладну від 28.07.2021 № 370.

4.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження домовленості щодо поставки визначеного позивачем товару, отримання відповідачем товару в обсязі та вартості, визначеному позивачем, ТОВ "Євровектор плюс" надало:

1) 2 примірники підписаного позивачем проекту договору поставки від 28.07.2021 № 28/07-10 зі специфікацією № 1;

2) рахунок на оплату від 28.07.2021 № 431;

3) видаткову накладну від 28.07.2021 № 370;

4) виписки з банківських рахунків, за змістом яких відповідач провів двічі часткову оплату за товар із зазначенням призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору від 28.07.2021 № 28/07-10".

4.3. Відповідно до видаткової накладної від 28.07.2021 № 370 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3 170 601,67 грн з ПДВ, а саме:

Фульвогумін у кількості 3000 л загальною вартістю з ПДВ 810 000,00 грн;

Siarkopol-Потафоска-12 (500 кг) у кількості 44 шт. загальною вартістю з ПДВ 360 800,35 грн;

Siarkopol-TapHorpaH К (500 кг) у кількості 44 шт. загальною вартістю з ПДВ 360 800,35 грн;

Добриво азотно - фосфорно - калійне Suprofos 12 NPK (S) 4-12-12 (25) у кількості 22 т загальною вартістю з ПДВ 300 666,74 грн;

Мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) у кількості 66 т загальною вартістю з ПДВ 764 500,44 грн;

Siarkopol-TapHorpaH-21 (500 кг) у кількості 44 шт. загальною вартістю з ПДВ 360 800,35 грн;

4.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що накладна від 28.07.2021 № 370 містить дані про дату її складення, назву підприємства, від імені якого складено документ, і в якому здійснюється поставка за накладною, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підписи уповноважених осіб сторін, засвідчені відтисками печаток підприємств.

4.5. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач вказує, що ПП ім. Зубковського не повернуло позивачу примірник договору поставки від 28.07.2021 № 28/07-10 зі специфікацією № 1, скріплені підписом уповноваженого представника та печаткою відповідача, а оплату за поставлений товар ПП ім. Зубковського провело не в повному обсязі, а саме: 31.08.2021 сплатило 500 000,00 грн, 20.10.2021 сплатило 553 600,00 грн, усього сплатило 1 053 600,00 грн; за даними позивача, заборгованість відповідача за поставлений за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 товар становить 2 117 001,67 грн.

З огляду на те, що відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості, а також іінфляційні та 3% річних.

4.7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для спростування позиції позивача про підписання ПП ім. Зубковського видаткової накладної від 28.07.2021 № 370, відповідач на стадії апеляційного перегляду справи подав клопотання про призначення у цій справі комплексної експертизи видаткової накладної від 28.07.2021 № 370. На вирішення експертизи просив поставити такі питання:

1) Чи виконано підпис від імені директора ПП ім. Зубковського на видатковій накладній від 28.07.2021 № 370 ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) Чи виготовлено видаткову накладну від 28.07.2021 № 370 шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3) Чи нанесено відтиск печатки ПП ім. Зубковського у видатковій накладній від 28.07.2021 № 370 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Проведення експертизи відповідач просив доручити Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України.

4.8. Виходячи з того, що Господарський суд Полтавської області не дотримався в повному обсязі вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, не забезпечив можливості реалізувати надані йому законом права, у тому числі на подання заяв та клопотань, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для розгляду цього клопотання.

4.9. Суд апеляційної інстанції, враховуючи проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 053 600,00 грн із зазначенням призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021", що свідчить про фактичне схвалення юридичною особою правочину з поставки товару, зазначив, що видаткова накладна від 28.07.2021 № 370 у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами свідчить про існування між сторонами договірних зобов`язань, тому підлягає дослідженню як належний доказ у справі. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності є достатніми для прийняття господарським судом рішення без призначення судової експертизи, що виключає необхідність призначення судової експертизи. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про недоліки об`єктів судово-експертного дослідження, зокрема, підпису ОСОБА_1 (суд апеляційної інстанції встановив, що видаткова накладна від 28.07.2021 № 370 не містить даних про підписання її від імені представника відповідача саме ОСОБА_1), а також відтиску печатки ПП ім. Зубковського (суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначив, що печатка не є обов`язковим реквізитом первинного документа). Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПП ім. Зубковського про призначення у цій справі судової експертизи.

4.10. Спір у справі № 917/235/22 виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2023 (колегією суддів у складі: Багай Н. О., Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП ім. Зубковського на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 і рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі № 917/235/22, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 21.02.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.02.2023 № 29.3-02/375 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/235/22.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023 справу № 917/235/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

21.02.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2023.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП ім. Зубковського належить закрити з огляду на таке.

5.3. Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.4. Предметом позову є вимоги ТОВ "Євровектор плюс" про стягнення з ПП ім. Зубковського заборгованості за поставлений товар.

5.5. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

5.7. За змістом частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

5.8. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

5.9. Частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

5.10. Правовідносини, які виникають на підставі договору купівлі-продажу, регулюються приписами статті 655 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.11. Стаття 656 цього Кодексу визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

5.12. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Зокрема, відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, до договору купівлі-продажу товарів, які є об`єктом правочину між сторонами цієї справи, що розглядається, будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тому така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

5.13. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.14. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.15. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5.16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач наголошує на прийнятті товару покупцем без жодних зауважень та претензій щодо кількості та/або якості товару, на підтвердження чого надає видаткову накладну від 28.07.2021 № 370. Проте суд зазначив, що відповідач заперечує достовірність наданої позивачем видаткової накладної від 28.07.2021 № 370, посилаючись на її непідписання директором ПП ім. Зубковського.

5.17. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

5.18. Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

5.19. Згідно зі статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5.20. Отже, визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

5.21. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

5.22. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з письмовою претензією, відповідач, отримавши таку вимогу, як не заперечував факту поставки, так і не звертався до позивача з вимогами поставити товар чи повернути кошти; суд установив проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 053 600,00 грн із зазначенням призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021"; суд також зазначив, що відповідач не надав жодного пояснення щодо існування інших угод між сторонами, помилкового перерахування коштів та спростування відповідної обставини. Наведене, в свою чергу, як зауважив суд, є непрямим свідченням погодження з боку ПП ім. Зубковського щодо існування договірних правовідносин, існування обов`язку щодо оплати вартості товару, а отже й фактичного його отримання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цьому випадку дії сторін щодо розрахунку за видатковою накладною та безпосередня оплата товару засвідчують їх волю щодо настання відповідних правових наслідків. Посилаючись на положення статті 241 Цивільного кодексу України, а також ураховуючи вимоги статей 75, 165 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначив, що проведення відповідачем двічі часткової оплати за товар на загальну суму 1 053 600,00 грн із зазначенням призначення платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021" свідчить про фактичне схвалення юридичною особою правочину з поставки товару, навіть за умови його прийняття представником підприємства з перевищенням повноважень, або посадове становище якої невідоме. Керуючись принципом змагальності сторін, принципом достовірності доказів, стандартом доказування "вірогідності доказів", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані ТОВ "Євровектор плюс" докази мають більш вірогідний характер на підтвердження визначених ним обставин.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 3 170 601,67 грн, обов`язок щодо оплати поставленого відповідачу товару за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 виник у нього 28.07.2021, оплату за поставлений товар відповідач провів не в повному обсязі, всього сплатив 1 053 600,00 грн. Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо сплати відповідачем вартості отриманого товару в повному обсязі та в установлений строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за отриманий за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370 товар становить 2 117 001,67 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 117 001,67 грн суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 28.07.2021 № 370, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 79 769,50 грн інфляційного збільшення суми боргу та 39 062,81 грн 3% річних.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.23. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 927/924/19, від 31.10.2019 у справі № 920/61/19, від 26.06.2019 у справі № 909/629/18, від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20, від 27.08.2018 у справі № 916/43/18.

5.24. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.25. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Таким чином, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстава для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

5.26. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

5.27. Так, скаржник зазначає, що у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 927/924/19, від 31.10.2019 у справі № 920/61/19, від 26.06.2019 у справі № 909/629/18, від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20, від 27.08.2018 у справі № 916/43/18 містяться висновки про те, що в разі невідповідності первинного документа, що мав би посвідчувати факт передачі товару, вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині наявності в такому документі особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, такі документи не можуть бути доказами щодо поставки товару.

5.28. Колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 927/924/19 ухвалена за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясін-2007" про стягнення заборгованості за договором поставки. Верховний Суд погодився з висновками судів про відмову у задоволенні позову. При цьому Верховний Суд зазначив, що суди на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів дійшли висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, тобто факт здійснення господарської операції - поставки товару, і колегією суддів не встановлено порушень норм матеріального та процесуального права при оцінці судами відповідних доказів. Зокрема, у справі № 927/924/19 суди дійшли висновків, що подані позивачем видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "Отримав" відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, внаслідок чого суди позбавлені можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений у накладних товар, відтак позивачем не доведено факт здійснення господарської операції.

5.29. У постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 920/61/19, на яку посилається скаржник, за позовом Фермерського господарства "Панасенко" до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині оплати вартості поставленого товару, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив про те, що господарськими судами при розгляді справи не враховано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому судам при розгляді справи також належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У справі № 920/61/19 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідач заперечував факт одержання товару за договором, довіреність, видана на фізичну особу, не містить підпису директора ТОВ "Агрофірма "Хоружівка", і фізична особа заперечувала факт одержання товару та підписання видаткової накладної. Проте, як зауважив Суд, обставин на підтвердження повноважень особи на видачу довіреності на отримання фізичною особою матеріальних цінностей від позивача та підписання відповідних первинних документів суди не досліджували. Крім того, як наголосив суд касаційної інстанції, у справі № 920/61/19, місцевий господарський суд не надав оцінки документам податкової звітності. Отже, у справі № 920/61/19 суд касаційної інстанції зазначив про недослідження судами довіреності на підписання видаткової накладної, а також документів податкової звітності на підтвердження обставин фактичного здійснення господарської операції з постачання позивачем відповідачу товару, тому зазначив, що висновок про здійснення такої господарської операції є передчасним.

5.30. У постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 за позовом Приватного підприємства "Будіндустрія-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" про стягнення у зв`язку з несплатою відповідачем коштів за поставлений товар Суд, скасовуючи судові рішення про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд, зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили обставини щодо реального руху товару за поставкою.

У справі № 910/8861/20 встановлено, що під час прийому товару, поставленого за видатковою накладною, другий екземпляр накладної не було повернуто постачальнику (позивачу), у зв`язку з чим позивач просив повернути підписану з боку відповідача видаткову накладну. Отже, у справі № 910/8861/20 суди встановили, що видаткова накладна не була підписана відповідачем. Тому Верховний Суд у наведеній постанові зазначив про нез`ясування судами обставин складення позивачем видаткової накладної на поставку товару, відсутність рахунка-фактури на його оплату в матеріалах справи, нез`ясування обставин підтвердження товарно-транспортними накладними реальної здачі-приймання товару за видатковою накладною у пункті поставки, з урахуванням доводів відповідача про відсутність у нього складу в пункті поставки, який зазначено у товарно-транспортних накладних як пункт розвантаження.

5.31. У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 909/629/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Інвест ІФ" про стягнення заборгованості за договором поставки Верховний Суд залишив без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з непідтвердженням поставки товару, відсутністю товарно-транспортних накладних та недоведенням позивачем отримання відповідачем товару уповноваженою особою згідно з умовами договору.

У справі № 909/629/18 спірною була поставка товару за двома накладними, в яких було відображено поставку товару сторонам спору через Ковальчука В. М., підпис якого посвідчений печаткою відповідача. У справі № 909/629/18 суди встановили, що довіреність на отримання зазначеного у наведених накладних товару Ковальчуком В. М. відсутня, товарно-транспортні накладні не оформлені; наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення щебеню та цементу не стосуються обставин цієї справи, оскільки не підтверджують поставку бітуму нафтового дорожнього та асфальтобетону, і не входять до предмета доказування в цій справі.

5.32. У постанові Верховного Суду від 27.08.2018 у справі № 916/43/18 за позовом Приватного підприємства "Справжня імперія вікон" до Обслуговуючого кооперативу "Граніт" про стягнення боргу, який виник у зв`язку з неналежним виконанням кооперативом прийнятих на себе зобов`язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 19.05.2016 № 31, Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними доказами передачу ним у власність відповідача металопластикових конструкцій, оскільки видаткова накладна від 19.05.2016 № 31 не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містить усіх обов`язкових реквізитів, з її змісту неможливо ідентифікувати особу, яка отримала вказаний товар.

У справі № 916/43/18 суди встановили, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, на виконання умов цього договору відповідач перерахував позивачу попередню оплату за металопластикові конструкції, а позивач передав відповідачу металопластикові конструкції, про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2015 № 86. Проте позивач стверджував, що у подальшому ним було передано у власність відповідачу металопластикові конструкції, що підтверджується видатковою накладною від 19.05.2016 № 31. Суди у справі № 916/43/18 зазначили, що Приватним підприємством "Справжня імперія вікон" не підтверджено належними доказами передачу у власність Обслуговуючому кооперативу "Граніт" металопластикових конструкцій у кількості 307 м2 на загальну суму 427 008 грн, оскільки зі змісту видаткової накладної від 19.05.2016 № 31, на яку посилався позивач у вказаній справі, обґрунтовуючи позовні вимоги, неможливо ідентифікувати особу, що отримала зазначений товар; крім того, в цій накладній відсутнє посилання на те, на виконання якого саме правочину здійснювалася передача металопластикових конструкцій невідомій особі.

5.33. Колегія суддів зауважує, що скаржник, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування судом апеляційної інстанції статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в касаційній скарзі наводить мотиви Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 927/924/19, № 916/43/18, № 927/924/19, № 910/8861/20, № 920/61/19, згідно з якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зробленими за результатами розгляду справи. Проте скаржник не зазначає висновки Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, які суд апеляційної інстанції не врахував або застосував інакше.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах № 927/924/19, № 920/61/19, № 910/8861/20, № 909/629/18, № 916/43/18, на які посилається скаржник, і в справі № 917/235/22, що розглядається, не є подібними, оскільки існують істотні відмінності у підставах позовів, фактичних обставинах, установлених судами у зазначених справах, пов`язаних із правами й обов`язками сторін, що, в свою чергу, зумовлює й різний зміст спірних правовідносин та унеможливлює застосування наведених правових висновків до спірних правовідносин у цій справі. Зокрема, у справі № 917/235/22, що розглядається, скаржник посилається на те, що видаткова накладна від 28.07.2021 № 370 не відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому стверджує, що вона не може бути доказом про поставку товару. Водночас ПП ім. Зубковського не заперечувало належності інших доказів, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку, а також не заперечувало проведення ним двічі часткової оплати за поставлений позивачем товар на загальну суму 1 053 600,00 грн та визначення у призначенні платежу "оплата за мінеральні добрива згідно Договору № 28/07-10 від 28.07.2021" (саме ці реквізити договору № 28/07-10 від 28.07.2021 містяться у видатковій накладній від 28.07.2021 № 370), як і не надавало доказів їх помилкового перерахування до судів попередніх інстанцій. Тому у справі № 917/235/22, що розглядається, на відміну від справ, наведених скаржником, суд апеляційної інстанції, керуючись принципом змагальності сторін, принципом достовірності доказів, стандартом доказування "вірогідності доказів", дійшов висновку, що надані ТОВ "Євровектор плюс" докази носять більш вірогідний характер на підтвердження визначених ним обставин. Отже, дослідивши надані ТОВ "Євровектор плюс" докази, суд апеляційної інстанції встановив доведення стороною факту домовленості між сторонами з приводу поставки визначеного позивачем товару у спрощений спосіб, підписання відповідачем видаткової накладної від 28.07.2021 № 370 та отримання товару в обсязі та за вартістю, визначених у цій видатковій накладній.

5.34. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки стосуються переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.35 Беручи до уваги наведене, Верховний Суд установив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 917/235/22, що розглядається.

5.36. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.37. З огляду на викладене, враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, касаційне провадження в цій справі належить закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства ім. Зубковського на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 917/235/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак