Рішення

від 06.12.2022 по справі 902/753/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Cправа № 902/753/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", 21012, Вінницька обл., м. Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 24, ідентифікаційний код юридичної особи 03338649

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД", 21030, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 25497875

про стягнення 468 354,57 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Кравчук О.В., згідно довіреності;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 18.08.2022 надійшла позовна заява № 210007.1-Ск-7780-0822 від 09.08.2022 (вх. № 756/22 від 18.08.2022) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" про стягнення 468 354,57 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладеним між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 від 01.01.2016, у тому числі 422 293,52 гривень основного боргу за розподіл природного газу протягом квітня-червня 2022 року, 2 312,68 гривень 3% річних, 9 228,04 гривень інфляційних втрат та 34 520,33 гривень пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 23.08.2022 суд постановив позовну заяву № 210007.1-Ск-7780-0822 від 09.08.2022 (вх. № 756/22 від 18.08.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

31.08.2022 на адресу суду від представника позивача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2022 року.

Ухвалою суду від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/753/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2022 року.

22.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 34 від 22.09.2022 (вх. № 01-34/7989/22 від 22.09.2022), у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 29.09.2022 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/753/22 на 21.10.2022 року о 12:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.10.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання № 2100071-Ск-10738-1022 від 19.10.2022 (вх. № 8844/22 від 20.10.2022) про долучення копій платіжних доручень на підтвердження оплати послуг з розподілу природного газу за заявлений період та письмові пояснення № 210007.1-Ск-10774-1022 від 19.10.2022 (вх. № 8845/22 від 20.10.2022).

Ухвалою суду від 21.10.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/753/22, призначено справу № 902/753/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 17.11.2022 о 14:30 год.

17.11.2022 до суду від позивача надійшло клопотання вхідний № 01-34/9858/22 від 17.11.2022 про долучення копії платіжного доручення на підтвердження оплати послуг з розподілу природного газу за заявлений період.

17.11.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 21.11.2022 сторони повідомлено про призначення судового засідання з розгляду справи по суті у справі № 902/753/22 на 06.12.2022 року о 12:30 год.

05.12.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання № 47 від 02.12.2022 (вх. № 01-34/10404/22 від 05.12.2022) у якому останній зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу, проти вимог про стягнення 3% річних, інфляційних та пені заперечив зазначивши, що порушення виконання зобов`язання настало внаслідок дії форс-мажорних обставин під впливом яких опинилося підприємство просив розглянути справу у відсутність відповідача.

У вказаному клопотанні відповідачем також повідомлено про встановлення неповного робочого дня з 09.03.2022 на період воєнного стану, призупинення діяльності внаслідок увільнення працівників з огляду на мобілізацію, а також про призупинення дії Типового договору розподілу природного газу з 31.10.2022 із визначенням у додатковій угоді № 1 до Типового договору, що з моменту розірвання договору зобов`язання сторін припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними правами та обов`язками, що виникли за договором, окрім здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача, який зазначив про сплату суми основного боргу відповідачем та клопотав про стягнення з відповідача заявлених 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач правом участі уповноваженого представника у судове засідання не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 21.11.2022, яку надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на повідомлену суду відповідачем електронну адресу.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності відповідача. Судом враховано також клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності відповідача.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 06.12.2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" про стягнення 468 354,57 гривень заборгованості, у тому числі 422 293,52 гривень основного боргу за розподіл природного газу, 2 312,68 гривень 3% річних, 9 228,04 гривень інфляційних втрат та 34 520,33 гривень пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладеним між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 від 01.01.2016 в частині оплати за розподіл природного газу протягом квітня-червня 2022 року.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, що заборгованість за період січень-березень 2022 року позивачем погашена у повному обсязі у березні 2022.

За період квітень-червень 2022 року позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 572 293,52 гривні. З огляду на здійснену оплату заборгованості за договором на суму 300 000 00 гривень сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 272 293,55 гривні.

Позовні вимоги про стягнення 34 520,33 гривень пені, 2 312,68 гривень 3% річних та 9228,04 гривень інфляційних втрат відповідачем не визнаються. На обгрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, що порушення грошових зобов`язань сталось внаслідок настання дії форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та згідно умов договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідачем також зазначено, що ТОВ "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" з 01.04.2022 року припинило виробництво теплової енергії на своїх когенераційних установках, що підтверджують акти приймання-передачі природного газу №ВІ00104026 від 30.04.2022 року, №ВІ00106493 від 31.05.2022 року та №ВІ00108361 від 30.06.2022 року та дані обставини обмежують безперешкодне провадження господарської діяльності підприємства та своєчасне ведення розрахунків.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що у період з початку введення на території України воєнного стану відповідач не звертався до позивача із повідомленням про настання форс-мажорних обставин та останнім не надавалось підтвердних документів щодо їх настання відповідно до законодавства. Прострочення строку з оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу не є наслідком дії форс-мажорних обставин, відтак у позивача наявні всі підстави для звернення до суду щодо стягнення окрім суми основної заборгованості і суми нарахованих штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

01.11.2016 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" (далі - позивач, оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" (далі - відповідач, споживач) укладено договір розподілу природного газу №09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 від 01.11.2016 на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання №09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.11.2016 року.

За умовами пункту 1.1. договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно із пунктом 1.2. договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).

Послуга з розподілу природного газу відповідно до пункту 1.4. договору, це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 2.1. договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем (п. 2.3 договору).

Згідно із пунктами 6.1., 6.2. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

За умовами пункту 6.3 договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).

Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 6.7. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. договору).

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ "Вінницягаз" з 01 січня 2022 року на весь 2022 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ) (2,112 грн. за 1 м.куб. з урахуванням ПДВ).

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (абзац перший пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Згідно довідки від 28.07.2022 р. (т. 1 а.с. 25) у період з жовтня 2020 р. по вересень 2021 р. об`єктом відповідача було спожито 1 083 889,23 м. куб. природного газу. Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та пунктів 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу позивачем було розраховано щомісячну плату за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 року наступним чином: 1 083 889,23 м.куб. / 12 міс. = 90 324,1025 м.куб. х 2,112 грн. за 1 м.куб. = 190 764,50448 грн. (щомісячна плата для відповідача).

Про розрахований обсяг річної замовленої потужності відповідачу також було повідомлено шляхом відображення розрахунку обсягів річної замовленої потужності на 2022 рік в акті прийманя-передачі природного газу № ВІ00084012 від 30.09.2021 року (т. 1 а.с. 26).

На виконання умов укладеного договору протягом січня - червня 2022 року позивачем надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на загальну суму 1 144 578,04 гривень, у тому числі:

- у січні 2022 на суму 190 764,50 гривень згідно акту № ВІЯ 82001213 від 31.01.2022;

- у лютому 2022 на суму 190 764,52 гривні згідно акту № ВІЯ82005802 від 28.02.2022;

- у березні 2022 на суму 190 764,50 гривень згідно акту № ВІЯ82010077 від 31.03.2022;

- у квітні 2022 на суму 190 764,50 гривень згідно акту № ВІЯ82014088 від 30.04.2022;

- у травні 2022 на суму 190 764,50 гривень згідно акту № ВІЯ82018017 від 31.05.2022;

- у червні 2022 на суму 190 764,52 гривні згідно акту № ВІЯ82021471 від 30.06.2022.

Вказані акти спільно підписані відповідальними особами оператора ГРМ та споживача та скріплені печатками Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" без заперечень та зауважень (т. 1 а.с.32-37).

Як зазначено позивачем, станом на 01.01.2022 року у бухгалтерському обліку АТ "Вінницягаз" по договору №09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 від 01.01.2016 рахувалася переплата у розмірі 190 999,97 гривень, що утворилася у 2021 році.

Відповідачем згідно платіжного доручення № 1692 від 28.01.2022 здійснено оплату за розподіл природного газу за лютий 2022 на суму 190 999,97 гривень, згідно платіжного доручення № 1783 від 02.03.2022 здійснено оплату за розподіл природного газу за березень 2022 на суму 190 293,58 гривень, згідно платіжного доручення №1941 від 17.06.2022 здійснено оплату за розподіл природного газу на суму 50 000,00 гривень, згідно платіжного доручення №1971 від 28.06.2022 здійснено оплату за розподіл природного газу на суму 50 000,00 гривень, згідно платіжного доручення №2006 від 11.07.2022 здійснено оплату за розподіл природного газу на суму 50 000,00 гривень, всього на загальну суму 531 293,55 гривень (т. 1 а.с. 43-46).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги розподілу природного газу за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 468 354,57 гривень заборгованості, що складається з 422 293,52 гривень основного боргу за розподіл природного газу протягом квітня-червня 2022 року, 2 312,68 гривень - 3% річних, 9 228,04 гривень - інфляційних втрат та 34 520,33 гривень - пені.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 29.07.2022 року згідно платіжного доручення № 2058 від 29.07.2022 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором в сумі 50 000,00 гривень.

Також судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач здійснив повне погашення решти суми основного боргу у розмірі 372 293,52 гривень за платіжними дорученнями № 2129 від 24.08.2022 року на суму 50 000,00 гривень, № 2138 від 30.08.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2223 від 27.09.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2283 від 21.10.2022 на суму 500 000,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладеним між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 від 01.01.2016 року 468 354,57 гривень заборгованості, що складається з 422 293,52 гривень основного боргу за розподіл природного газу протягом квітня-червня 2022 року, 2 312,68 гривень - 3% річних, 9 228,04 гривень - інфляційних втрат та 34 520,33 гривень - пені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року.

Окрім того, правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015р. (далі Закон України "Про ринок природного газу").

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором в частині надання послуг розподілу природного газу виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо здійснення оплати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Спір між сторонами у справі виник з приводу прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг розподілу природного газу наданих за договором за період з квітня по червень 2022 року.

За вказаний період вартість послуг розподілу природного газу становила у квітні 2022 - 190764,50 гривень, у травні 2022 - 190 764,50 гривень, у червні 2022 - 190764,52 гривні, разом 572 293,52 гривень.

З урахуванням пункту 6.6 договору за надані послуги розподілу природного газу остаточний розрахунок мав бути проведений - за квітень 2022 року - 10.05.2022 року, за травень 2022 року - 10.06.2022 року, за червень 2022 року - 11.07.2022 року.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацами 1, 2 пункту 6.7. договору визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплата за послугу розподілу природного газу здійснювалась несвоєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями № 1941 від 17.06.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 1971 від 28.06.2022 на суму 50 000,00 гривень, №2006 від 11.07.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2058 від 29.07.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2129 від 24.08.2022 року на суму 50 000,00 гривень, № 2138 від 30.08.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2223 від 27.09.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2283 від 21.10.2022 на суму 500 000,00 гривень.

У відзиві на позов відповідач не заперечував існування заборгованості за договором на загальну суму 572 293,52 гривні та зазначив про її часткове погашення, у тому числі в сумі 50 000,00 гривень згідно платіжного доручення № 1941 від 17.06.2022, в сумі 50 000,00 гривень згідно платіжного доручення № 1971 від 28.06.2022, в сумі 50 000,00 гривень згідно платіжного доручення № 2006 від 11.07.2022 та в сумі 50 000,00 гривень згідно платіжного доручення № 2058 від 29.07.2022 року.

Позивачем надано послуг за спірний період на суму 572 293,52 гривень та заявлено до стягнення 422 293,52 гривень основного боргу.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач направив позов до суду 11.08.2022 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.07.2022 року згідно платіжного доручення № 2058 від 29.07.2022 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором в сумі 50 000,00 гривень та сума цього платежу не була вирахувана із суми основного боргу зазначеній у позові.

Позивач у клопотанні № 2100071-Ск-10738-1022 від 19.10.2022 (вх. № 8844/22 від 20.10.2022) про долучення копій платіжних доручень на підтвердження оплати послуг з розподілу природного газу за заявлений період повідомив суд про здійснення відповідачем 29.07.2022 року оплати в сумі 50 000,00 гривень, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 2058 від 29.07.2022 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач здійснив часткове погашення боргу до звернення позивача з позовом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 50 000,00 гривень є безпідставними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором у розмірі 372 293,52 гривень (572 293,52 гривень - 50 000,00 гривень - 50 000,00 гривень - 50 000,00 гривень - 50 000,00 гривень = 372 293,52 гривень), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом, відповідачем здійснено повне погашення суми основної заборгованості у розмірі 372 293,52 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 2129 від 24.08.2022 року на суму 50 000,00 гривень, № 2138 від 30.08.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2223 від 27.09.2022 на суму 50 000,00 гривень, № 2283 від 21.10.2022 на суму 500 000,00 гривень, що містяться у матеріалах справи.

Погашення основної суми боргу також визнається сторонами у поданих суду клопотаннях позивача № 2100071-Ск-10738-1022 від 19.10.2022 (вх. № 01-34/8844/22 від 20.10.2022), (вх. № 01-34/9858/22 від 17.11.2022), відзиві на позовну заяву № 34 від 22.09.2022 (вх. № 01-34/7989/22 від 22.09.2022) та клопотанні № 47 від 02.12.2022 (вх. № 01-34/10404/22 від 05.12.2022) відповідача.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані сторонами під час розгляду справи докази сплати суми основного боргу у розмірі 372 293,52 гривень, провадження у справі в частині стягнення 372 293,52 гривень основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 520,33 гривень - пені, 9 228,04 гривень - інфляційних втрат та 2 312,68 гривень - 3% річних нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" 01.11.2016 року підписало заяву-приєднання №09420PDTOBAP016/42APVi3465-16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Положеннями пункту 8.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення по 08.08.2022 року включно. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 34 520,33 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем положень статей 253, 254, 255 ЦК України, неврахування часткової сплати 29.07.2022 року відповідачем 50 000,00 гривень боргу, неврахування пункту 8.2. договору при нарахуванні пені за червень 2022 року.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за послуги розподілу природного газу мав бути проведений за квітень 2022 року - 10.05.2022 року, за травень 2022 року - 10.06.2022 року, за червень 2022 року - 11.07.2022 року, прострочення в оплаті за квітень 2022 року виникло з 11.05.2022 року, за травень - з 11.06.2022 року, за червень - з 12.07.2022 року (позивачем визначено вірно).

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Окрім того, при нарахуванні пені за квітень та травень 2022 року позивачем не було враховано сплату відповідачем 50 000,00 гривень заборгованості 29.07.2022 року.

Також при нарахуванні пені за травень 2022 року позивачем не враховано абзац 3 пункту 8.2. договору, що нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором, та помилково нараховано пеню з 10.06.2022, тоді як вірним є нарахування із 13.06.2022 року.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що пеня складає 32 878,41 гривень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими в сумі 32 878,41 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 641,92 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем положень статей 253, 254, 255 ЦК України, неврахування сплати відповідачем 50 000,00 гривень заборгованості 29.07.2022 року.

Як вбачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму зобов`язань квітня, травня та червня 2022 року за договором за кожен звітний місяць окремо в межах визначеного позивачем періоду прострочення. Загальна сума нарахованих позивачем 3 % річних складає 2 312,68 гривень.

При розрахунку 3 % річних за зобов`язаннями квітня, травня 2022 року позивачем допущено помилку у визначенні періоду обрахування з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за надані послуги розподілу природного газу мав бути здійснений за квітень до 10.05.2022 року та за травень 2022 року до 10.06.2022року, прострочення в оплаті виникло за квітень 2022 року - з 11.05.2022 року та за травень - з 11.06.2022 року.

Водночас позивачем здійснено розрахунок 3% річних за вказаною заборгованістю з 10.05.2022 та з 10.06.2022, тоді як строк прострочення відліковується з 11.05.2022 та з 11.06.2022 відповідно.

Також при нарахуванні 3% річних за квітень та травень 2022 року позивачем не було враховано сплату відповідачем 50 000,00 гривень заборгованості 29.07.2022 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних за червень 2022 на суму 190 764,52 за період з 12.07.2022 по 08.08.2022 судом нараховано 439,02 гривні 3% річних, тоді як за розрахунком позивача 3% річних за цей період складають 454,70 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що 3% річних складає 2 220,44 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 2 220,44 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 92,24 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних втрат від суми заборгованості за цей період складає 18 799,81 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних визначена позивачем є меншою ніж сума визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 9 228,04 гривень.

У відзиві на позовну заяву та у клопотанні від 02.12.2022 відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, посилаючись на те, що не мав можливості своєчасно оплатити вартість наданих позивачем послуг з незалежних від нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до пункту 10.1. Типового договору, до якого приєднався відповідач сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п. 10.2. договору).

Згідно пунктів 10.3., 10.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об`єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Судом також враховано, що про розрахований обсяг річної замовленої потужності відповідача було повідомлено позивачем шляхом відображення розрахунку обсягів річної замовленої потужності на 2022 рік в акті приймання-передачі природного газу № ВІ00084012 від 30.09.2021 року, та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором, що виникло до настання таких обставин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Судом також враховано, що відповідачем не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань з оплати за договором.

Водночас увільнення від роботи працівників, встановлення неповного робочого дня для працівників є формою регулювання режиму робочого часу та не є прямим і незворотнім наслідком неможливості здійснення господарської діяльності та виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг розподілу природного газу.

Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.

Крім того, судом не приймаються до уваги викладені у клопотанні від 02.12.2022 доводи відповідача щодо призупинення дії Типового договору розподілу природного газу з 31.10.2022 із визначенням у додатковій угоді № 1 до Типового договору, що з моменту розірвання договору зобов`язання сторін припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними правами та обов`язками, що виникли за договором, окрім здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних було здійснено позивачем внаслідок несвоєчасного виконання господарського зобов`язання відповідачем, такі нарахування визначені договором та законом та підстави для їх нарахування не ставляться у залежність від обставини подальшого розірвання договору.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені суд враховує:

- ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором та те, що відповідачем сплачено основний борг за договором у повному обсязі, у тому числі у розмірі 50 000,00 гривень - до відкриття провадження у справі;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами;

- позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати наданих послуг та їх розміру.

Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням сплати суми основної заборгованості відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 32 878,41 гривень, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 16 439,21 гривень, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 16 439,21 гривень пені, 9 228,04 гривень інфляційних втрат, 2 220,44 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 23496 від 09.08.2022 сплачено судовий збір у розмірі 7 025,32 гривень.

Водночас в силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір в частині стягнення 372 293,52 гривень основного боргу доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача і погашення такого боргу відбулося вже після подання позову, витрати на сплату судового збору в сумі 5584,42 гривень покладаються на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, в частині зменшення суми судом неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене судові витрати у розмірі 664,60 гривень покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням зменшення суми неустойки.

Отже, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 6 249,02 гривень (5584,42 гривень + 664,60 гривень = 6 249,02 гривень), в решті такі витрати в сумі 776,30 гривень залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/753/22 в частині стягнення 372 293,52 гривень основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" (21030, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, будинок 2-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 25497875) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (21012, Вінницька обл., місто Вінниця, пров. Костя Широцького, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 03338649) 16 439,21 гривень пені, 2 220,44 гривень 3% річних, 9 228,04 гривень інфляційних втрат та 6 249,02 гривень витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50 000,00 гривень основного боргу, 18 081,13 гривень пені, 92,24 гривень 3% річних - відмовити.

6. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 776,30 гривень залишити за позивачем.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - office@vngas.com.ua, Olga.Kravchuk@lawalliance.com.ua, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21012, Вінницька обл., м. Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 24; office@vngas.com.ua, Olga.Kravchuk@lawalliance.com.ua;

3 - відповідачу, 21030, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2-Д; ІНФОРМАЦІЯ_1.