Ухвала

від 12.12.2022 по справі 8/128-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

12 грудня 2022 року Справа № 8/128-38 у 2 томах по скарзі Приватного малого підприємства Інвід

на бездіяльність Луцького відділу ДВС у Луцькому районі ЗМУ МЮ (м. Львів)

по справі № 8/128-38

за позовом Закритого акціонерного товариства спільного українсько словацького підприємства Теріхем - Луцьк, м. Луцьк

до відповідача Приватного малого підприємства Інвід, с. Зміїнець Луцького району

про стягнення 126 210 грн. 42 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від стягувача: н/з

від боржника: Гураль С.П., довіреність від 24.10.2022

від ВДВС: Бенещук Л.В., довіреність від 21.01.2022

встановила: рішенням Господарського суду Волинської області від 04.11.2009 позов задоволено, стягнуто з Приватного малого підприємства Інвід на користь Закритого акціонерного товариства спільного українсько словацького підприємства Теріхем - Луцьк 109 028 грн. 18 коп. основного боргу, 2 930 грн. 32 коп. річних, 12 429 грн. 21 коп. збитків від інфляції, 1 243 грн. 88 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 125 867 грн. 59 коп. , а всього 125 867 грн. 59 коп.

17.05.2010 на виконання рішення суду від 04.11.2009 видано наказ № 8/128-1.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 25093118 зареєстровано ТОВ «Теріхем Тервакоскі».

11.11.2022 до суду надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця ПМП Інвід від 09.11.2022, в якій скаржник просить поновити строки на пред`явлення скарги на бездіяльність державного виконавця, прийняти скаргу до розгляду, скасувати арешт на майно ПМП Інвід, накладений постановою про арешт майна боржника ВП № 19709996 від 18.08.2010, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Луцького РУЮ, реєстраційний номер обтяження № 10201473 від 02.09.2010.

Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд скарги призначено на 21.11.2022, запропоновано ДВС, стягувачу подати суду пояснення по суті скарги.

16.11.2022 через канцелярію суду від Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надійшов відзив (заперечення) від 16.11.2022 № 51289. Державний виконавець просить суд у скарзі відмовити, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження та накладено арешт, фактично не виконано та не скасовано, жодних підстав для зняття арештів немає.

Докази отримання відзиву скаржником та стягувачем в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 22.11.2022 розгляд скарги відкладено на 30.11.2022 об 11 год. 00 хв.

Пояснення по скарзі стягувач не подав.

У судовому засіданні 30.11.2022 представник скаржника заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги з метою подання доказів врегулювання спору по виконанню рішення суду від 04.11.2009.

Враховуючи вищевикладене, клопотання скаржника, відсутність заперечень учасників справи, суд протокольною ухвалою від 30.11.2022 розгляд справи відклав.

Ухвалою суду від 30.11.2022 учасників справи повідомлено про відкладення розгляду скарги на 06.12.2022 о 14 год. 00 хв.

ПМП Інвід у клопотанні від 01.12.2022 просить долучити запит підприємства, лист відповідь стягувача про відсутність заборгованості по даній справі.

Докази долученні судом.

У заяві від 06.12.2022 боржник розгляд скарги просить розглядати без участі його представника.

У зв`язку з відновлювальними роботами після пошкодження електромережі внаслідок ракетних обстрілів, приміщення суду 06.12.2022, зокрема о 14 год. 00 хв. було відключене від електроенергії, у зв`язку з чим судове засідання у даній справі не відбулось.

Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 12.12.2022 о 15 год. 00 хв.

Учасники судового процесу дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення боржника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.11.2009 позов задоволено, стягнуто з Приватного малого підприємства Інвід на користь Закритого акціонерного товариства спільного українсько словацького підприємства Теріхем - Луцьк 109 028 грн. 18 коп. основного боргу, 2 930 грн. 32 коп. річних, 12 429 грн. 21 коп. збитків від інфляції, 1 243 грн. 88 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 125 867 грн. 59 коп. , а всього 125 867 грн. 59 коп.

17.05.2010 на виконання рішення суду від 04.11.2009 видано наказ № 8/128-1.

Згідно із частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Такі ж норми містяться і в Законі України "Про виконавче провадження" у нині чинній редакції.

Суд звертає увагу сторін, що вдповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

П.5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачена можливість зняття арешту за рішенням суду.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження постановою ДВС Луцького РУЮ від 18.08.2010 №19709996 накладено арешти на майно ПМП «Інвід», що підтверджується інформаційною довідкою з державних реєстрів (а.с. 36-43).

У листі від 21.10.2022 №45860 Луцький ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів) зазначає, що виконавче провадження №19709996 з примусового виконання наказу суду від 17.05.2010 №8/128-1 завершене 22.03.2013 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 44-45).

Згідно листа стягувача ТОВ «Теріхем Тервакоскі» заборгованість між товариством та ПМП «Інвід» станом на 30.11.2022 відсутня (а.с. 85).

Докази зняття арештів з майна боржника, накладених в межах виконавчого провадження №19709996 з примусового виконання наказу суду від 17.05.2010 №8/128-1, відсутні.

Верховний суд у постанові №2/0301/806/11 від 13.07.2022 наголосив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, відсутність будь якої заборгованості в межах даної справи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги ПМП Інвід щодо зняття арешту з його майна, накладеного постановою про арешт майна боржника ВП №19709996 від 18.08.2010.

При цьому судом враховано, що постанова про стягнення виконавчого збору, докази наявності (оплати) боргу, зокрема виконавчого збору, в матеріалах справи відсутні.

Арешт накладений ще 02.09.2010 та існував більше 12 років. Докази вжиття заходів щодо стягнення виконавчого збору в матеріалах справи відсутні. Виконавець не зазначає про неможливість стягнення боргу в сумі 12 586 грн. 76 коп. за період наявності цього боргу за рахунок грошових коштів без необхідності отримання цих коштів за рахунок реалізації об`єктів нерухомості, на які накладено арешт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Скаргу Приватного малого підприємства «Інвід» від 09.11.2022 на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

2.Скасувати арешт на майно Приватного малого підприємства «Інвід» (вул. Медична, 25, с.Зміїнець, Волинська обл., код ЄДРПОУ 30089030), накладений постановою про арешт майна боржника ВП№19709996 від 18.08.2010, винесеною відділом ДВС Луцького РУЮ, реєстраційний номер обтяження 10201473 від 02.09.2010.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 16.12.2022.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук