Рішення

від 16.12.2022 по справі 908/1685/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/121/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2022 Справа № 908/1685/22

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69095, м.Запоріжжя, вул.Парамонова, 15-В)

до відповідача: Запорізької обласної спілки споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01780945 (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 107; місцезнаходження об`єкту споживання: 69059, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 4)

про стягнення 130580,03 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з відповідача: Запорізької обласної спілки споживчих товариств суми 130580,03 грн. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по червень 2022 року.

Ухвалою суду від 13.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1685/22, присвоєно номер провадження справи 9/121/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 01.11.2022 за клопотанням відповідача продовжено строк для подання відзиву до 11.11.2022.

Зважаючи на продовження судом за клопотанням відповідача строку для подання відзиву до 11.11.2022 і, відповідно, необхідністю надання часу для подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, регулярними відключеннями електроенергії, справу розглянуто 16.12.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у повній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. З урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Запорізькій обласній спілці споживчих товариств на праві власності належать приміщення загальною площею 5351кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, 4, що знаходиться у будівлі, оснащеній приладом комерційного обліку теплової енергії. Відповідно до вищевикладеного, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 75203761 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Згідно з п. 32 договору періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Позивачем в період з листопада 2021 по червень 2022 було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 130580,03 грн. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі, в тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та актами готовності до опалювального періоду. Відповідач не виконав свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу в указаний період, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 130580,03грн., яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожити у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 та умовами Типового індивідуального договору № 75203761 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного з 01.11.2021.

08.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Зокрема відповідач вказав, що у позовній заяві містяться суперечливі відомості щодо адреси фактичного надання послуг (вул. Комарова, 4 та Парамонова,15). Позивач стверджує, що факт отримання послуги постачання теплової енергії до будинку відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради, однак ці рішення лише встановлюють період опалювального сезону у м. Запоріжжя та об`єктивно не можуть бути доказом виконання договору про надання послуг з постачання теплової енергії до конкретної адреси споживача та обсягів наданої та спожитої теплової енергії. Також відповідач зазначив про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми боргу за період з листопада 2021 по червень 2022, який не містить вихідних даних, які б засвідчили хід проведення нарахування заборгованості та позбавляє можливості перевірити нарахування. Позивач не зазначив у жодному місяці обсягу наданої та спожитої теплової енергії, тарифу, вартості теплової енергії в кожному місяці з листопада 2021 по червень 2022. Недоведеним є факт споживання теплової енергії з квітня по червень 2022, зважаючи на завершення опалювального сезону в м.Запоріжжя 31.03.2022. На підставі викладеного відповідач зазначив, вважає факт надання та споживання послуг у спірний період на суму 130580,03 грн. недоведеним та просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

15.11.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (направлена до суду засобами поштового зв`язку 11.11.2022), в якій позивач вказав, що при підготовці позовної заяви була допущена описка в абз. 6 арк. 3 заяви щодо зазначення адреси розташування приміщення відповідача. Керуючись чинним законодавством та рішеннями виконавчого комітету міської ради позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінну частину тарифу) з 01 листопада 2021 по 31.03.2022. До позовної заяви долучені щомісячні рахунки за надані послуги, які містять кількість наданих послуг, ціну, суму та інш. Від відповідача не надходило заяв, звернень щодо відсутності послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, 4, доказів неотримання послуг відповідач не надав. Згідно розрахунку основного боргу за договором загальний розмір заборгованості складає 130580,03 грн., до якої входить умовно-змінні, умовно-постійні частини тарифу та абонентське обслуговування. Згідно затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії і постачання гарячої води, Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2021 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами). Відповідно до п. 30 Договору в неопалювальний період споживачу нараховувалась плата за умовно-постійні витрати та абонентське обслуговування. Проведення нарахувань за використану теплову енергію виконується на основі Методики розподілу між споживачами обсягів спожити у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно 18.06.2018 на підставі свідоцтва про право власності САС № 913389, виданого 23.07.2010 Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, внесено запис про державну реєстрацію за Запорізькою обласною спілкою споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01780945 (відповідач у справі) права приватної власності на будівлю гуртожитку літ. А-5 (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 5351 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 4.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з Запорізької обласної спілки споживчих товариств заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за договором № 75203761 за період з листопада 2021 року по червень 2022 року (відповідно до розрахунку боргу) в розмірі 130580,03 грн., згідно виставлених рахунків за постачання теплової енергії за вказаний період.

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 75203761 про надання послуги з постачання теплової енергії до належного відповідачу об`єкту за адресою: м.Запоріжжя, вул.Комарова, буд. 4, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України Про теплопостачання від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з ч. 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради.

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом вище, відповідач Запорізька обласна спілка споживчих товариств є власником на будівлі гуртожитку літ. А-5 (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 5351 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд.4.

Дана будівля обладнана приладом обліку теплової енергії SHARKY заводський номер 4166925, про що свідчить Акт приймання на комерційний облік приладу обліку теплової енергії від 08.11.2019.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг послуга з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та Запорізькою обласною спілкою споживчих товариств укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер № 75203761.

На офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» також було розміщено вимоги до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 4 по вул. Комарова в м. Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/5/5434).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя» встановлено, що забезпечення Концерном «Міські теплові мережі» початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01 листопада 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 124 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31 березня 2022 року з проведенням Концерном «МТМ» відключення споживачів теплової енергії.

Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

В матеріалах справи містяться копія розпорядження Запорізької обласної спілки споживчих товариств від 18.09.2021 № 24 «Про підготовку до опалювального періоду 2021-2022 року» щодо створення комісії з перевірки готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період, копії Акту стану готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2021/2022, складеного комісією 20.09.2021, та акту готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2021/2022 року, з печатками відповідача з якими встановлено готовність гуртожитку Запорізької обласної спілки споживчих товариств по вул. Комарова, 4, до приймання теплоносія у вказаний опалювальний період.

Вищезазначене свідчить, що система опалення належної відповідачу будівлі гуртожитку приєднана до мереж централізованого теплопостачання, чим підтверджується факт споживання ним теплової енергії при подачі теплової енергії в централізовану систему в опалювальний період. Відповідачем протилежного не доведено.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до належної відповідачу будівлі гуртожитку по вул. Комарова, буд.4 у м. Запоріжжя, який є об`єктом житлової нерухомості, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м.Запоріжжі.

Стосовно заперечень відповідача в частині здійсненних позивачем нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у спірний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна), шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

В частині 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу

місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 347.

Двоставковий тариф включає компенсацію: умовно-змінних витрат плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії); умовно-постійних витрат палата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення.

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

В частині 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до підпункту 11 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абзацом 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

На підтвердження обсягів та вартості наданих послуг позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків за надані послуги за договором № 75203761 за період з листопада 2021 по червень 2022, які в тому числі містять дані щодо опалювальної площі, показань приладу обліку теплової енергії та обсягів наданих послуг у відповідних місяцях. За неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та за послуги з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина).

Позивач в позовній заяві зазначив, що сформовані рахунки на оплату спожитої послуги по договору № 75203671 за спірний період надсилались споживачу в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів, про що свідчить інформація про доставку документа адресату на зворотньому боці рахунків.

Повторно рахунки за період з грудня 2021 по червень 2022 направлені відповідачу 09.08.2022 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується копіями опису, поштової накладної та фіскального чеку, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з підпунктами 7, 9, 10, 12 пункту 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач має право, зокрема: на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; без додаткової оплати отримувати від виконавця на зазначений споживачем засіб зв`язку детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку та інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі у строк, визначений Законом України Про доступ до публічної інформації; після закінчення опалювального періоду отримувати в міжопалювальний період перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії.

За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов`язаний її сплатити.

Відповідач доказів виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, в тому числі здійснення часткових оплат, не надав. Заперечення відповідача не спростовують наданих позивачем доказів та висновків суду покладених в основу судового рішення та не впливають на результат вирішення даної справи з підстав, наведених судом вище.

Крім того, суд враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 130580,03 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Запорізької обласної спілки споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01780945 (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 107) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 , Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму 130580 (сто тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 03 коп. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Стягнути з Запорізької обласної спілки споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01780945 (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 107)на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 16.12.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва