Повістка

від 14.12.2022 по справі 908/467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/46/22-34/89/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 Справа № 908/467/22

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концуо Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи № 908/467/22 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/467/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНВАР, ідентифікаційний код юридичної особи 42286398 (вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 15, м. Київ, 01042)

до відповідача: Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, 23-а, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 167820 грн 03 коп.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про стягнення боргу в сумі 165292,80 грн, інфляційних втрат в сумі 1481,40 грн, трьох процентів річних в сумі 1045,83 грн за неналежне виконання договору про постачання № 13/42-Т від 31.05.2021.

У позові позивач також просив стягнути 2 517 грн 31 коп. судового збору та 15 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/467/22 позов задовольнено частково. Закрито провадження у справі щодо стягнення 165 292 (сто шістдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 80 коп. основного боргу. Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, 23-а, м. Запоріжжя, 69006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР», ідентифікаційний код юридичної особи 42286398 (вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 15, м. Київ, 01042) 1 481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн 40 коп. інфляційних втрат, 1 040 (одна тисяча сорок) грн 91 коп. 3% річних, 37 (тридцять сім) грн 84 коп. судового збору. Відмовлено у позові щодо стягнення 4 (чотири) грн 92 коп. 3% річних та 0 (нуль) грн 07 коп. судового збору.

Згідно рішення суду питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката судом при ухваленні даного рішення не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю відповідних доказів станом на час вирішення даної справи.

06.12.2022 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР» надійшла заява від 29.11.2022, подана до суду 02.12.2022, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/467/22.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2022 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов до висновку про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/467/22 на 14.12.2021 об 10 год. 00 хв.

14.12.2021 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про розгляд клопотання без участі представника заявника.

В судовому засіданні 14.12.23022 не здійснювалось фіксування судового процесу, у зв`язку з неявкою представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви, у т.ч. на повідомлені сторонами електронні адреси.

За наслідками судового засідання судом прийнято додаткове рішення.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн 00 коп.

З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №908/467/22, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНВАР» було укладено Договір про надання правової допомоги від 01.02.2022 № 01/02/22 з Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР».

Відповідно до п.2.2. Договору про надання правової допомоги від 01.02.2022 № 01/02/22, безпо середнє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснюють адвокат Пшець Олександр Вікторович (Свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю №460 від 02.02.2004). Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому бюро зобов`язане забезпечити до тримання професійних прав адвокатом та гарантій адвокатської діяльності.

На підставі Договору про надання правової допомоги від 01.02.2022 № 01/02/22 та дотри муючись Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018, Ре комендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, було укладено Додаткову угоду від 14.03.2022 №1, якою визначено порядок оплати, приймання-передачі та ро змір отриманої плати за надану правову допомогу по справі №908/467/22.

За умовами п. 2 Додаткової угоди від 14.03.2022 №1 та на підставі здійснених розрахун ків, загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 15 000 (п`ятнадцять ти сяч) гривень за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором:

Назва послугиПриміткиВартістьГонорар за прийняття рішення на користь Кліє нтаФіксована сума15 000,00 грн.На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивача за Договором від 01.02.2022 № 01/02/22, Додатковою угодою від 14.03.2022 №1 позивачем надано:

1. копію Договору про надання правової допомоги від 01.02.2022 № 01/02/22;

2. копію Додаткової угоди від 14.03.2022 №1 до Договору про надання правової допомо ги від 01.02.2022 № 01/02/22;

3. копію акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 29.11.2022;

4. копію рахунку від 29.11.2022 №1;

5. копію платіжного доручення № 719 від 01.12.2022 р.

Згідно з позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 16.01.2019 по справі № 922/577/18, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуаль ного кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на про фесійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Позовна заява та інші документи у справі з боку позивача підписано адвокатом О. Пшець.

Згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно договору, складеного 29.11.2022, вартість наданих послуг (гонорар за прийняття рішення на користь позивача у справі № 908/467/22) складає 15 000 грн 00 коп.

Платіжним документом № 719 від 01.12.2022, на підставі виставленого рахунку № 1 від 29.11.2022 позивачем сплачено Адвокатському бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» 15 000 грн 00 коп. за надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 01.02.2022 № 01/02/22.

Вказану суму витрат на про фесійну правничу допомогу адвоката, позивач просить стягнути на його користь з відповідача за результатами судового розгляду даної справи.

Відповідач в свою чергу, у письмово поданих документах по справі просить відмовити у задоволенні вимог позивача витрат на про фесійну правничу допомогу адвоката, посилаючись на не доведення цих вимог та не надання додаткової угоди до договору та акту приймання-передачі.

Слід зазначити, що у позові позивач попередньо визначив суму відповідних витрат та надав договір та інші документи в підтвердження повноважень адвоката.

До закінчення розгляду справи позивач неодноразово заявляв до стягнення відповідні витрати у письмово поданих документах.

У подані відповідно до вимог ГПК заяві позивач надав докази на її підтвердження та підтвердження понесення адвокатських витрат, договір про надання адвокатських послуг, додаткову угоду до нього, а також акт приймання-передачі, рахунок та платіжний документ, які датовані пізніше дати ухвалення рішення у даній справі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на про фесійну правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, наявність заборгованості за поставку за чотирма видатковими накладними, часткову їх оплату до подання позову та погашення у повному обсязі в процесі розгляду справи та відносно незначне прострочення оплати спірної заборгованості, незначної складності розрахунки позовних вимог, помилку у розрахунку 3% річних та проведення судових засідань у даній справі без участі представника позивача.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Сума стягнення у справі є незначною, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором; адвокат мав дослідити умови договору, вирахувати загальну суму поставки і відрахути від цієї суми часткову оплату, і здійснити незначні розрахунки.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, вважає, що 10 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного з відповідача на користь позивача, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 999 грн 71 коп.

В іншій частині заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/467/22 задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, 23-а, м. Запоріжжя, 69006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНВАР», ідентифікаційний код юридичної особи 42286398 (вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 15, м. Київ, 01042) 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 71 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 16.12.2022.

Суддя А.О. Науменко