Рішення

від 13.12.2022 по справі 910/8593/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2022Справа № 910/8593/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "BEI-TRANS POLSKA"

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙ_Транс"

про стягнення 506 100,51 грн.

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Кравченко Р.Ю.;

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "BEI-TRANS POLSKA" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго Україна" про стягнення 506 100,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8593/22 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 11.10.2022, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙ_Транс", встановлено сторонами процесуальні строки для подання відзиву та відповіді на відзив.

Від позивача до суду 30.09.2022 надійшла заява про зміну (доповнення) предмету позову, відповідно до якої пред`явлено вимоги про тлумачення умов пункту 14 розділу ХІ договору страхування та стягнення з відповідача 13 806,61 євро, що еквівалентно 506 100,51 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, про що 15.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив відповідну ухвалу.

Від відповідача 04.10.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго Україна" заперечує проти позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022, не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою та небезпекою перебування в приміщеннях Господарського суду міста Києва представників сторін та працівників суду.

До суду від позивача 12.10.2022 надійшла відповідь на відзив, у якій наведені аргументи на спростування доводів відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 судове засідання призначено на 15.11.2022.

Від відповідача 24.10.2022 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Від позивача 04.11.2022 надійшли пояснення на заперечення відповідача.

Відповідачем 07.11.2022 подано клопотання про зобов`язання позивача надати оригінал додатку до контракту на автомобільне перевезення з перекладом та клопотання про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 910/3607/21.

Відповідачем 10.11.2022 подано до суду додаткові пояснення по справі, 14.11.2022 - клопотання про відкладення розгляду справи.

До Господарського суду міста Києва 15.11.2022 надійшли заперечення на клопотання відповідача про надання оригіналу додатку до контракту на автомобільне перевезення та щодо клопотання про витребування матеріалів справи № 910/3607/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/8593/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.11.2022.

Від позивача 28.11.2022 надійшла заява про проведення судового засідання 29.11.2022 за відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 29.11.022 представник позивача підтримав власні клопотання про витребування доказів від позивача та Господарського суду міста Києва.

Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Розглянувши вказані клопотання відповідача про витребування доказів, суд встановив їх невідповідність вимогам частин 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим 29.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні цих клопотань.

За результатами підготовчого засідання 29.11.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

У судове засідання 13.12.2022 представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та компанією Tradall S.A., яка входить до складу групи компаній Bacardi та здійснює діяльність з організації перевезень продукції виробників, які входять до складу цієї групи компаній, за результатами тендеру було укладено контракт на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Контракт). Строк дії контакту згідно з пунктом 6.1. встановлено з 05.11.2019 по 31.12.2020.

На виконання отриманої заявки Tradall S.A. позивач організував перевезення вантажу на підставі рахунку (інвойсу) на вантаж № 91665644 від 05.03.2020 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 775155.

Вантажовідправником вантажу за CMR № 775155 виступала компанія Jhon Dewar Sons LTD, яка входить до складу групи компаній Bacardi. Перевезення здійснювалось за маршрутом: Glasgow (UK Великобританія) - Стоянка (UA Україна), вантаж - алкогольні напої (віскі).

Для виконання вказаної заявки Tradall S.A. позивач уклав договір на перевезення вантажу №6 від 25.02.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (перевізник), яке здійснювало безпосереднє перевезення вантажу.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом "Mercedes", державний номерний знак " НОМЕР_1 " із напівпричепом, державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 ". Перевезення вантажу здійснювалось на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 775155 та рахунку (інвойсу) на вантаж № 91665644 від 05.03.2020.

17.03.2020, після прибуття вказаного автомобіля в місце доставки (ТОВ "Логістик Плюс", Київська обл., смт. Стоянка, блок 2-Д), було виявлено недостачу вантажу.

Так, приймальною комісією за участю водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" було складено Акт розбіжностей при прийомі від 17.03.2020, про що зроблено відповідний запис в CMR № 775155.

Недостача виникла 05.03.2020 під час перебування автомобіля на платній стоянці CP Plus Ltd (Brampton (UK Великобританія) де водій ОСОБА_1 виявив крадіжку частини товару - віскі William Lawson's Finest Blended Whisky 40% 0,7L в кількості 169 ящиків (2028 пляшок).

Вартість викраденого вантажу становить 21 548, 02 євро, з яких 3 157, 40 євро (107 484,00 грн - вартість продукції до оподаткування та митного оформлення згідно з інвойсом № 91665644 від 05.03.2020, 16 319,72 GBP (18 390,62 євро) - сума сплачених митних платежів (акцизного податку) на викрадений товар.

Так, компанією John DewarSons Ltd згідно з чеком № WFEPWW33 від 19.01.2021 було сплачено 16 319,72 GBP (18 390,62 євро) митних платежів, що підтверджується офіційними листами НМ Revenue Customs № ЕХА/307/20 від 18.12.2020, № 92039 ЕХА/00307/20 від 18.12.2020.

Після сплати акцизного податку, замовник перевезення- Tradall S.A., прямим акціонером якого є вантажовідправник - John Dewar Sons LTD, уповноважив компанію Marsh LTD на представництво своїх інтересів щодо пред`явлення, стягнення та отримання від позивача витрат на оплату вказаного мита, що підтверджується листом Tradall S.A. від 22.01.2021.

Компанія Marsh LTD звернулась до позивача з претензією від 05.01.2021 про відшкодування вартості втраченого вантажу в розмірі 3 157,40 євро та 18 390,62 євро митних платежів.

На виконання умов Контракту позивачем було сплачено компанії Marsh LTD 18 390,62 євро, що підтверджується платіжним дорученням ING Bank Slaski S.A. № 97404161311 від 30.06.2021.

Отже, внаслідок задоволення позивачем даної претензії компанії Marsh LTD та перерахування коштів позивач поніс витрати у зв`язку із виконанням Контракту в розмірі 18 390,62 євро.

У той же час, 16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЙ_Транс" (третя особа, страхувальник) та Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго Україна" (страховик) було укладено договір добровільного страхування відповідальності транспортного оператора № 642000680.20 (далі - Договір), предметом якого згідно з пунктом 1. розділу ІІІ є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України й пов`язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з умовами міжнародних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання транспортно-експедиторських послуг та договорів перевезення вантажів (за умови вказання в таких договорах права страхувальника наймати третіх осіб для здійснення перевезення).

Згідно з пунктами 2. - 4. розділу ІІІ Договору його дія поширюються на наступну застраховану особу: BEI-TRANS POLSKA Sp. Z о.о. (застрахована особа, позивач). Застрахована особа вважається прийнятою на страхування у випадку наявності у страховика на дату укладання Договору письмової згоди застрахованої особи, підписаної уповноваженою особою та засвідченої печаткою. Така письмова згода є невід`ємною частиною Договору. Застрахована особа набуває прав і обов`язків страхувальника згідно з умовами Договору, окрім положень щодо обов`язку здійснення грошових виплат на користь страховика. Правовий статус Застрахованої особи прирівнюється до статусу страхувальника.

Пунктом 1. розділу ІV Договору передбачено, що страховим випадком є виникнення відповідальності страхувальника:

1.1. За збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів, а саме:

1.1.1. за збитки, що настали у результаті повної або часткової втрати, загибелі чи пошкодження вантажу (далі по тексту - "Ризик "Втрата й/або ушкодження вантажу") внаслідок:

1.1.1.1. дорожньо-транспортної пригоди/аварії або зіткнення транспортного засобу з будь-яким стороннім об`єктом чи предметом (включаючи кригу) за виключенням контакту з водою;

1.1.1.2. крадіжки вантажу;|

1.1.1.3. підмокання вантажу атмосферними опадами;

1.1.1.4. пожежі;

1.1.1.5. недотримання температурного режиму внаслідок виходу з ладу рефрижераторного обладнання.

Даний ризик застраховано лише за умови, що контрагент страхувальника діє згідно з загальноприйнятою практикою надання послуг і максимальною сумлінністю, яку можна чекати від виконавця відповідних послуг.

В межах та для цілей даного Договору під "контрагентом страхувальника" сторони розуміють юридичну та/або фізичну особу - підприємця, яка пов`язана зі страхувальником умовами будь-яких договорів, та здійснює згідно таких договорів перевезення (експедирування) та/або збереження вантажів.

1.1. за збиток, заподіяний у зв`язку з відшкодуванням договірній стороні (замовникові перевезення) мита, плати за перевезення, податків та інших обов`язкових зборів, а також витрат по виконанню митних формальностей у випадку повної або часткової втрати, псування, ушкодження або недостачі вантажу відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг й умов міжнародних конвенцій або національного законодавства (далі по тексту - "Ризик "Видатки"). Виплата страхового відшкодування за даним ризиком здійснюється пропорційно співвідношенню вартості пошкодженої/втраченої частини вантажу до загальної вартості вантажу.

Пунктом 1. розділу V Договору передбачено, що відповідальність страховика за ризиком "Видатки" обмежена сумою 642 600,00 гривень і не більше 642 600,00 гривень за всіма виплатами в період дії Договору.

Відповідно до пункту 2.2. розділу V Договору франшиза за ризиком "Видатки" при перевезенні вантажу вартістю до 3 213 000,00 грн складає 3 213,00 грн.

Згідно з пунктом 1 розділу VІІІ Договору до заяви про виплату страхового відшкодування страхувальник повинен прикласти документи, передбачені правилами й інструкцією страховика, що є невід`ємною частиною Договору, а саме, документи, що підтверджують наявність страхового випадку, розмір збитку, забезпечення прав регресу й суброгації.

Розділом Х Договору сторони погодили причини відмови у виплаті страхового відшкодування.

За умовами вказаного розділу страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених Правилами й Договором.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування по подіях, які відбулися при участі залученого страхувальником:

- фіктивного контрагента - не зареєстрованого у встановленому порядку в державних органах як суб`єкт підприємницької діяльності;

- контрагента, що не має дозвільних документів на право здійснення перевезень/експедирування або інших операцій, виконання яких було передано страхувальником контрагенту за договором надання послуг.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування по подіях, які відбулися по причині шахрайства страхувальника і/або контрагента страхувальника.

Страховик звільняється від обов`язку сплати страхового відшкодування, якщо на момент настання страхового випадку страхувальник має прострочену заборгованість по оплаті страхових платежів.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку видачі/відвантаження вантажу фактичним перевізником будь-якій іншій особі, ніж та, що вказана в заявці на перевезення/товарно-транспортній накладній.

У випадку, якщо документи, надані страхувальником на запит страховика, змістом та формою не відповідають встановленим нормам згідно з міжнародними конвенціями, які застосовуються у конкретному випадку, та діючим законодавством (міжнародним та українським), і це вплинуло на настання збитку (є взаємозв`язок між помилками в заповненні та настанням/збільшенням суми збитку), страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або відповідним чином зменшити його суму.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку порушення строку подачі документів, передбаченого пунктом 5 розділу VIII.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку порушення вимог, передбачених пунктами 2, 8 розділу ХІІ Договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "BEI-TRANS POLSKA" зазначає, що 05.03.2020 позивач повідомив відповідача в телефонному режимі про настання страхового випадку, отримав від нього лист на електронну адресу про надсилання документів та 06.03.2020 надіслав відповідачу, на електронну адресу спеціаліста з врегулювання збитків novsynnikova@ingo.ua, визначений відповідачем у листуванні перелік документів.

Електронними листами від 11.03.2020 позивач направив відповідачу на електронну адресу спеціаліста відповідача договір з перевізником - ТОВ "Еконо ЛТД", Свідоцтва про реєстрацію автомобілю та причепу, водійське посвідчення водія, договір із підрядником позивача, який безпосередньо здійснював перевезення вантажу. Електронним листом від 12.03.2020 позивач направив відповідачу на електронну адресу спеціаліста пакувальний лист.

У подальшому позивачем було направлено на електронну адресу спеціаліста відповідача міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 775155 із відміткою про обстеження, акт про недостачу вантажу, контракт, укладений з Tradall S.A., пояснювальну водія стосовно обставин крадіжки алкоголю, рапорт Поліції Великої Британії №35/16752/20, вантажно-митну декларацію, претензію компанії Marsh LTD.

Електронним листом від 18.01.2021 відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для отримання страхового відшкодування.

Позивач електронними листами направляв відповідачу договір, укладений із замовником позивача та покупцем алкогольної продукції, на користь кого виконувалася організація доставки вантажу.

Відповідач знов електронним листом від 11.02.2021 запитав пояснення стосовно експортного оподаткування.

Електронним листом від 11.02.2021 позивач направив відповідачу пояснення, які отримав від свого замовника про експортне оподаткування та підстави сплати мита за викрадену частину алкоголю на території Великобританії.

Електронним листом від 11.02.2021 відповідач повідомив, що позивач не застрахував ризик по сплаті митних платежіви за крадіжкою вантажу, мито на який не було сплачено на момент виявлення крадіжки, обґрунтовуючи свою позицію пунктом 14 розділу XI Договору.

Позивач 11.02.2021 направив відповідачу пакет документів, включаючи заяву про виплату страхового відшкодування від 11.02.2021, згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №59000773971530 від 11.02.2021.

Електронним листом від 19.02.2021 позивач направив на електронну адресу спеціаліста відповідача свої заперечення щодо відшкодування витрат на сплату мита за викрадений алкоголь.

Електронним листом від 11.01.2022 позивач направив на електронну адресу спеціаліста відповідача платіжне доручення ING Bank Slaski S.A. № 97404161311 від 30.06.2021 та прохання про здійснення страхової виплати.

Відповідач 04.05.2022 на електронну адресу позивача надіслав лист, у якому зазначив про необхідність повторної відправки всіх документів, які були направлені раніше, на електронну адресу відповідача, у вигляді сканкопій, у зв`язку початком війни та відсутністю цих документів у офісі відповідача в місті Київ.

Електронним листом від 10.05.2022 позивач направив відповідачу запитувані документи у відсканованому вигляді та заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідачем 24.05.2022 направлено на електронну адресу позивача лист про те, що офіційна відповідь про виплату страхового відшкодування на погодженні. У цьому листі були відсутні відомості про недостачу будь-яких документів для здійснення страхової виплати.

Електронним листом від 25.05.2022 відповідач запросив повторно надати заяву про виплату страхового відшкодування. Ця заява була направлена позивачем з датою 02.05.2022.

Електронним листом від 02.06.2022 відповідач повідомив позивача про відмову в здійсненні страхового відшкодування на підставі того, що заява про страхове відшкодування подана невчасно, а ризик на митні видатки не покривається відповідачем з підстав відсутності оплати мита на час крадіжки.

Позивач, вважаючи таку відмову в здійсненні страхового відшкодування незаконною, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на недоведеність факту понесення позивачем спірних витрат, відсутність у позивача обов`язку зі сплати грошових коштів з відшкодування митних платежів, відсутністю страхового випадку згідно з умовами Договору, непогодженням з відповідачем суми виплати та невірний розрахунок суми страхового відшкодування

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції. Згідно з листом № 72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" вищевказана конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно з частиною 1 статті 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/3607/21 встановлено, зокрема, що недостача вантажу виникла 05.03.2020 під час перебування транспортного засобу "Mercedes", д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював міжнародне перевезення вантажу, на платній стоянці CP Plus Ltd (Brampton (UK Великобританія), де була виявлена водієм транспортного засобу крадіжка частини товару. Водієм транспортного засобу (перевізника) по факту вказаних обставин було заявлено у поліцію, що підтверджується звітом по кримінальному провадженню № 35/16752/20. Згідно звіту в кримінальному провадженні № 35/16752/20 крадіжка вчинена невідомими третіми особами. Стоянка та зупинка транспортного засобу здійснювалась на охоронюваній стоянці. Відповідно до заяви про злочин №35/16752/20, стався злочин - крадіжка з автомобіля, який знаходився на стоянці - "Бі Пі Експрес", Грейт Норт Роуд, Бремптон, Хантінгдон, Кембриджшир. Постраждалим поліцією визнано водія ТОВ "Еконо ЛТД" - ОСОБА_1 . Отже, в даному випадку були наявні протиправні дії третіх осіб.

Зазначені обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем належними і допустимими доказами доведено понесення витрат у зв`язку з перевезенням вантажів за Контрактом, укладеним з компанією Tradall S.A., у вигляді відшкодування суми митних зборів у розмірі 18 390,62 євро, які були сплачені податковому органу Великобританії за викрадений вантаж.

Сплата таких коштів позивачем здійснена належним чином, повноважній особі та у відповідності до умов зазначеного Контракту.

Підпунктом 1.1. пункту 1. розділу ІV Договору передбачено, що страховим випадком є виникнення відповідальності страхувальника за збиток, заподіяний у зв`язку з відшкодуванням договірній стороні (замовникові перевезення) мита, плати за перевезення, податків та інших обов`язкових зборів, а також витрат по виконанню митних формальностей у випадку повної або часткової втрати, псування, ушкодження або недостачі вантажу відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг й умов міжнародних конвенцій або національного законодавства (ризик "Видатки"). Виплата страхового відшкодування за даним ризиком здійснюється пропорційно співвідношенню вартості пошкодженої/втраченої частини вантажу до загальної вартості вантажу.

Таким чином, умови Договору страхування передбачають страхове покриття у випадку понесення позивачем видатків у вигляді відшкодування витрат на сплату митних платежів за втрачений при перевезенні вантаж.

Пунктом 14 розділу ХІ Договору встановлено, що в будь-якому разі страховик не відшкодовує збитки, пов`язані з вимогами про відшкодування страхувальником мита, податків та інших обов`язкових зборів, а також витрат по виконанню митних формальностей договірної сторони (замовника перевезення) у розмірі, що перевищує дійсно сплачений станом на момент виявлення повної або часткової втрати, псування, ушкодження або недостачі вантажу.

Судом встановлено, що обов`язковість сплати митних платежів за викрадену продукцію встановлена законодавством Великобританії і обов`язок з їх сплати у відповідному розмірі існував на час крадіжки та не змінився на дату фактичної оплати.

Отже, сплата спірної суми є дійсними витратами позивача та не підпадають під обмеження, встановлені пунктом 14 розділу ХІ Договору.

За таких обставин, доводи відповідача про відсутність страхового покриття за даним випадком є необґрунтованими та відхиляються судом.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд не вбачає наявності в даному випадку й інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до умов розділу Х Договору.

З огляду на наявне в матеріалах справи численне листування між сторонами з дати настання страхової події і до моменту прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, надані позивачем та запитувані відповідачем документи і матеріали, суд встановив, що заява про здійснення страхового відшкодування та необхідні для її розгляду матеріали були надані позивачем в межах встановленого Договором строку.

Належна до виплати відповідачем стума страхового відшкодування заявлена в межах ліміту відповідальності страховика, встановленого пунктом 1. розділу V Договору.

Суд відхиляє як необґрунтовані також доводи відповідача про те, що сума страхового відшкодування відповідачем визначена невірно та має розраховуватись пропорційно співвідношенню вартості пошкодженої/втраченої частини вантажу до загальної вартості вантажу.

Підпунктом 1.1. пункту 1. розділу ІV Договору передбачено, що виплата страхового відшкодування за ризиком "Видатки" здійснюється пропорційно співвідношенню вартості пошкодженої/втраченої частини вантажу до загальної вартості вантажу.

Суд звертає увагу на те, що позивач відшкодував платежі не за увесь обсяг завантаженої продукції, а лише за викрадену його частину, тож у цьому випадку не йдеться про пропорційне відшкодування таких сум.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідачем було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування позивачу безпідставно та з порушенням Договору, а позивачем належним чином у встановленому законом порядку доведено наявність підстав для сплати відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 13 806,61 євро, що еквівалентно 506 100,51 грн (станом на дату звернення з позовом). Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення вказаної суми з відповідача.

Щодо позовної вимоги про тлумачення пункту 14 розділу ХІ Договору, суд встановив наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач, достатніми підставами для застосування статті 213 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція з даного приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Судом встановлено, що пункт 14 розділу ХІ Договору не містить невизначеності чи незрозумілості значення слів, понять і термінів, його зміст дозволяє однозначно встановити наміри сторін, та між сторонами відсутній спір щодо змісту цього пункту Договору.

Спір між сторонами стосується виключно застосування цього пункту Договору до спірного випадку та не може бути підставою для його тлумачення судом.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про тлумачення 14 розділу ХІ Договору належить відмовити.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.10. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 806,61 євро, що еквівалентно 506 100,51 грн, страхового відшкодування, є доведеними, обґрунтованими та відповідачем не спростовані в установленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про тлумачення пункту договору суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Інші доводи і твердження учасників справи до уваги судом не прийняті як такі, що не відносяться до предмету доказування у даному спорі та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що позивач просить стягнути суму судового збору в перерахунку в євро, проте, оскільки судовий збір сплачувався в гривні, то відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає відповідна сума також у національній валюті України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 140 євро судових витрат на оплату послуг перекладача.

Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Платіжним дорученням № 94704144134 від 26.08.2022 підтверджується сплата позивачем 140,00 євро Приватному підприємству "Азбука світу" за переклад документів (акт виконаних робіт від 29.08.2022). Здійснення перекладів документів безпосередньо пов`язано з розглядом вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, тож такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 768,10 євро судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі: Договору №43 про надання професійної допомоги від 01.08.2022., додаткової угоди №1 до цього договору від 03.08.2022, акту № 1 здачі-прийняття наданих послуг за договором від 31.08.2022.

Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору розмір і строк сплати гонорару адвоката за ня клієнта, узгоджується сторонами у додатковій угоді.

Згідно з пунктом 7 додаткової угоди № 1, адвокат зобов`язується витратити на доручення домовлений сторонами час, а додатковий час клієнтом не компенсується. Сторони узгодили вартість виконання доручення за цією додатковою угодою в розмірі 1 768,10 євро, що еквівалентно 66 091,51 грн, та визначили обсяг послуг адвоката.

Відповідач вважає такий розмір судових втрат неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом позивача робіт, у зв`язку з чим у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення таких витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи та її незначну складність, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 1 768,10 євро, що еквівалентно 66 091,51 грн, неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення позову, врахувавши інші обставини даної справи в сукупності, а також зважаючи на наявність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача 25 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.;

Керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго Україна" (01054, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "BEI-TRANS POLSKA" (00-140, Warszawa, al. Solidamosci 117 nr loc.207; NIP: 5252549320) 13 806 (тринадцять тисяч вісімсот шість) євро 61 євроцент, що еквівалентно 506 100 (п`ятсот шість тисяч сто) грн 51 коп. страхового відшкодування, 7 591 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн 51 коп. судового збору, 140 (сто сорок) євро, що еквівалентно 5 190 (п`ять тисяч сто дев`яносто) грн 00 коп. судових витрат на оплату послуг перекладача та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2022.

Суддя Т.Ю.Кирилюк