Рішення

від 07.11.2022 по справі 923/68/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2022Справа № 923/68/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень тан»

про визнання недійсною додаткової угоди,

Представники:

від позивача Дзенік С.І.

від відповідача Шульга С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Херсонської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» про визнання недійсною додаткової угоди від 22.10.2020 до договору купівлі-продажу № 26/06/20-1 від 26.06.2020.

Господарський суд Херсонської області своєю ухвалою від 28.01.2022 передав позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 23.02.2022 відкрив провадження у справі № 923/68/22, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Оскаржуваною додатковою угодою змінено строк сплати коштів з 31 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року. Позивач вважає, що спірний правочин вчинений представником позивача з перевищенням повноважень. Так, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» Тао Юань не мала повноважень на її підписання, оскільки строк виплати коштів за майно належить до істотних умов договору та з урахуванням пунктів статуту позивача (п. 12.4.18) прийняття рішень щодо умов такого договору належить до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед». Також позивач вважає, що оскільки вартість майна перевищує 50 відсотків вартості чистих активів позивача, укладення додаткової угоди , відповідно до ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», могло мати виключно за згодою загальних зборів учасників.

Відповідач подав клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Заявник клопотання зазначив, що майно знаходиться у Херсонській області. Оскільки оспорювана додаткова угода від 22.10.2020 є похідною від договору купівлі-продажу № 26/06-20-1 від 26.06.2020 спір належить до виключної підсудності господарського суду Херсонської області в розумінні приписів частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються (протокольна ухвала від 12.09.2022).

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. За твердженням відповідача, предметом договору купівлі-продажу № 26/06/20-1 від 26.06.2020 є нерухоме майно, тому цей договір повинен бути нотаріально посвідчений. Оскільки договір купівлі-продажу № 26/06/20-1 від 26.06.2020 не посвідчений нотаріально, він є нікчемним, відповідно нікчемною є додаткова угода до нього. Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26 червня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» (продавець) в особі директора Ло Хунфен, та товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 26/06/20-1 (далі - Договір). Предметом купівлі-продажу є майно - комплекс для утримання тварин - облаштований вольєр, що розташований за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, територія Асканія-Нова селищна рада, на земельній ділянці площею 97,5953 га, кадастровий номер 65525455300:06:001:0260.

Ціна майна за Договором становить 4249857,07 грн (п. 2.1 Договору), яку товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» зобов`язалось сплатити товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» до 31.грудня 2020 року (п. 2.2 Договору).

Договір укладено у простій письмовій формі.

Укладенню Договору передувало рішення одноосібного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» № 25/06/20, що прийнято 25.06.2020, яким було надано згоду на укладення товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» договору про продаж майна за ціною 4249857,07 грн зі строком оплати до 31 грудня 2020 року. Підставою для прийняття того рішення, як зазначено у ньому, є виконання вимог ст. 44 Закону України «Про товариства обмеженою відповідальністю» та статуту.

У рішенні зазначено, що зміна цих умов (ціна продажу та строку оплати) допускається виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства.

22 жовтня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан» (покупець) уклали додаткову угоду до Договору, в якій дійшли згоди викласти пункт 2.2 Договору виклавши його в такій редакції: «2.2. Ціна майна, визначена у пункті 2.1 Договору підлягає сплаті покупцем в сумі на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2022».

Від імені товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» (продавця) додаткову угоду підписала директор Тао Юань, яка була призначена із 14.09.2020 на посаду директора товариства (рішення учасника (Ло Хунфен, частка у статутному капіталі Товариства становить 100%, відповідно 100% голосів № 11/09/20 Товариства) від 11.09.2020).

Вирішуючи спір суд вважає за необхідне спершу надати оцінку доводам відповідача щодо нікчемності Договору, оскільки обставини щодо його чинності зумовлюють не тільки можливість, а й необхідність подальшої перевірки доводів позивача.

За своєю правовою природою Договір є правочином купівлі-продажу майна (ст. 655 ЦК України).

За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення передбачені ст. 220 ЦК України, яким є його нікчемність.

У правовому значенні будь-яке майно, тобто предмети матеріального світу, визначається через призму речі або сукупності речей, щодо яких можуть вникати цивільні права і обов`язки (ст. 170 ЦК України). Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У цивільному законодавстві України проведена класифікація речей, серед яких закон вирізняє речі нерухомі і рухомі.

Згідно з п. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таке визначення поняття нерухомих речей є універсальним для українського законодавства і тому закріплюється у багатьох спеціальних законах щодо об`єктів нерухомості, нерухомого майна, нерухомості.

В Україні функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав). Це є єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що запроваджена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однією із засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У зв`язку з цим Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Стаття 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплюється вичерпний перелік об`єктів нерухомого майна, речові права та їх обтяження на які підлягають реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме: а) земельні ділянки; б) підприємства як єдині майнові комплекси; в) житлові будинки; ґ) будівлі; г) споруди (їх окремі частини); д) квартири; е) житлові приміщення; є) нежитлові приміщення.

Кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який є індивідуальним номером, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта (ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, за умови відповідності майна технічним характеристикам, що дають підстави віднести його до нерухомого майна (розташоване на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення), може мати місце легалізація його статусу, тобто юридичне визнання, шляхом присвоєння реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна.

Процес доказування полягає в наявності обов`язку у сторони доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України). Водночас, суду не надано жодного доказу щодо технічних характеристик майна, яке є предметом купівлі-продажу за Договором, як і доказів присвоєння йому реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна, який є індивідуальним номером реєстрації речових прав щодо цього майна у Державному реєстрі прав.

Сама по собі обставина знаходження майна на земельній ділянці не є достатньою обставиною для кваліфікації його як нерухомого.

З огляду на викладене майно, яке є предметом купівлі-продажу за Договором (комплекс для утримання тварин - облаштований вольєр, що розташований за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, територія Асканія-Нова селищна рада, на земельній ділянці площею 97,5953 га, кадастровий номер 65525455300:06:001:0260), не є нерухомим майном, а тому вимоги закону щодо обов`язкового нотаріального посвідчення та правові наслідки невиконання цих вимог не поширюються на Договір.

Таким чином, Договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Оцінюючи доводи позивача щодо недійсності додаткової угоди у зв`язку з відсутністю згоди загальних зборів учасників Товариства на укладення цієї угоди суд виходить з такого.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2755-VIII (далі - Закон).

Статут товариства є його установчим документом (ч. 1 ст. 6 Закону), тобто документом встановленої законом форми, згідно з яким товариство виникає та діє як суб`єкт господарювання і який є для нього локальними нормативним актом.

У зв`язку з цим Закон покладає на учасників обов`язок дотримуватись статуту Товариства.

Обов`язкові вимоги до змісту статуту товариства наведені у ч. 5 ст. 6 Закону, якими є повне та скорочене (за наявності) найменування товариства, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Крім цього, статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (ч. 6 ст. 6 Закону).

Товариство здійснює свою діяльність через органи, якими є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону).

Компетенція загальних зборів учасників врегульована ст. 30 Закону. Відповідно до цієї норми, до компетенції цього органу управління належать віднесені законом питання (ч. 2 ст. 30), а також питання, на які поширена виключна компетенції загальних зборів учасників статутом товариства (ч. 4 ст. 30 Закону).

Управління поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (ст. 39 Закону).

Юридичною формою здійснення загальними зборами учасників діяльності є рішення. Рішення є внутрішньо-організаційним актом, який носить зобов`язуючий характер для самого товариства. Для третіх осіб правові наслідки порушення рішення загальних зборів учасників можуть наступати виключно в тому випадку, якщо таке порушення пов`язано з порушенням закону або статуту товариства.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» (п. 12.4.18) до компетенції загальних зборів учасників товариства відносить вирішення питання надання згоди щодо купівлі (придбання), продажу (відчуження), міни, дарування нерухомого майна, земельних ділянок, акцій, частки в статутному капіталі, паїв, корпоративних прав. Водночас, майно, що є предметом Договору, не належить до жодного з видів майна, наведеного у п. 12.4.18 статуту, а тому відсутні правові підстави для оцінки оспорюваної додаткової угоди до Договору на відповідність цим положенням статуту.

Компетенція директора товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» врегульована розділом 14 статуту. Цим розділом передбачено, що виконуючи власні повноваження, директор, серед іншого, має право (п. 14.6 статуту): вчиняти від імені товариства правочини та укладати (підписувати) від імені товариства будь-які договори (угоди) з урахуванням обмежень щодо змісту та суми договорів (правочинів, угод), які встановлені цим статутом та внутрішніми документами товариства.

Вказане свідчить про те, що зміна виконавчим органом (директором) товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» умов щодо строку оплати за відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» на таку зміну є порушенням рішення товариства від 25.06.2020.

Вирішуючи питання щодо можливості настання правових наслідків для відповідача внаслідок таких дій органу управління позивача суд виходить з такого.

За загальним правилом цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (ч. 4 ст. 91 ЦК України), що співпадає з її державною реєстрацією (ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абз. 1 ч. 1 ст. 92 ЦК України). Відомості про органи управління вносяться до єдиного державного реєстру (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (ст. 1 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В Єдиному державному реєстрі, згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», містяться у тому числі такі відомості про юридичну особу: назва органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, визначено ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в силу якої якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 10).

Позивач не надав доказів того, що станом на 22.10.2020 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про обмеження повноважень директора Тао Юань.

За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, в даному випадку закон встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Застосовуючи ці критерії для оцінки дій і поведінки відповідача суд не знаходить обставин, які би свідчили про його недобросовісність чи необачливість при визначенні повноважень Тао Юань як керівника та підписанта зі сторони товариства. Позивач не довів, що відповідачу було відомо про обмеження повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед».

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткова угода є тим юридичним фактом, який є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків для позивача.

Також позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди внаслідок невідповідності її вимогам ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». За приписами цієї норми рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, згідно з цією нормою, умовою віднесення правочину до значного є вартість майна. Така вартість повинна визначатись даними фінансової звітності товариства, а не вартістю продажу.

Доведення цих обставин, в силу ст. 74 ГПК України, покладено на позивача. Позивач не надав жодних доказів того, що комплекс для утримання тварин (облаштований вольєр) за даними його фінансової звітності перевищував 50 відсотків вартості чистих активів товариства.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія Шичжень Тан».

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт саксесс інтернешнл лімітед».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 16.12.2022.

Суддя С. А. Ковтун