Рішення

від 06.12.2022 по справі 910/5857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/5857/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1) Київської обласної ради

2) Державного агентства лісових ресурсів України

3) Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай"

про визнання недійсним та скасування рішення Київської обласної ради, визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства

за участю представників:

прокуратури: Скляр Д.Ю.

від відповідача-1: Кондратенко Я.І.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від відповідача-4: Рижкова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай".

У своїх позовних вимогах, прокуратура просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" на території Київської області";

- визнати недійсним договір № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020, укладений між ТОВ "Господарство "Зелений гай" та Державним агентством лісових ресурсів України;

- визнати недійсним договір № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, укладений між ТОВ "Господарство "Зелений гай" та Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5857/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.09.2022.

22.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на те, що подання Держлісагенства України містило повний пакет документів, в тому числі і погоджень власників та користувачів для надання мисливських угідь у користування ТОВ "Господарство "Зелений гай". Також, відповідач-1 зазначає, що прокурором не доведено, яким чином оскаржуване рішення порушує інтереси держави.

25.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на надання відзиву та продовження процесуального строку на надання відзиву на позовну заяву.

25.08.2022 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1, відповідно до якої прокуратура стверджує, що не всі власники та користувачі надали погодження на ведення відповідачем-4 мисливського господарства в межах мисливських угідь, що надаються у користування. Також, прокуратура зазначила, що державним інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі природних ресурсів у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на природні ресурси Українського народу.

У зв`язку із перебуванням 07.09.2022 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи № 910/5857/22 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/5857/22 на 21.09.2022.

15.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

19.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло повідомлення по справі.

21.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2022 у в зв`язку з неявкою відповідачів.

03.10.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на надання відзиву та відзив на позовну заяву, в якому відповідач-4 проти позову заперечив посилаючись на те, що заступником керівника Київської обласної прокуратури не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Також, відповідач-4 заперечує проти доводів прокурора та зазначає, що відомості про землекористувачів, на яких посилається прокурор, були відсутні у відповіді міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області за вих.№416/121-18 від 06.12.2018. Водночас, відповідач-4 звертає увагу про відсутність доказів використання ТОВ "Господарство "Зелений гай" територій суб`єктів господарювання, про які зазначає прокурор, та відсутність доказів заявлення цими суб`єктами самостійних вимог.

Керуючись ст. 119 ГПК України, суд задовольнив клопотання представника відповідача-4 та продовжив відповідачу-4 строк на подання відзиву на позов, долучив подані документи до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням 18.10.2022 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи № 910/5857/22 не відбувся.

19.10.2022 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-4, в якій прокурор зазначив, що підставою звернення до суду з позовом стало порушення ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», на момент прийняття спірного рішення Київською обласною радою були відсутні погодження найбільших землевласників користувачів колишнього Сквирського та Білоцерківського районів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/5857/22 на 22.11.2022.

22.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача-3.

У судовому засіданні 22.11.2022, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5857/22 до судового розгляду по суті на 06.12.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

06.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача-3.

Прокурор у судовому засіданні 06.12.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач-1 та відповідача-4 у судовому засіданні 06.12.2022 надали пояснення по суті заперечень на позовну заяву, проти позову заперечили.

Представники відповідача-2 та відповідача-3 у судове засідання 06.12.2022 не з`явилися, відзиву на позов не надали. Відповідачі про розгляд справи були повідомлені ухвалами суду від 22.11.2022.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі 2 та 3 так і не скористався наданими їм процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Статтями 13, 14 Конституції України, статтею 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 5 «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про тваринний світ», право власності на об`єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу. Об`єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви, прокурором зазначено, що підставою для звернення до суду із даним позовом є необхідність задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі природних ресурсів у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на природні ресурси Українського народу. Інтерес держави полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на природні ресурси.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 3, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства є Держлісагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державне агентство лісових ресурсів України, внаслідок порушення вимог чинного законодавства є співвідповідачем по даному позову, що свідчить про нездійснення належного захисту інтересів держави спеціально уповноваженим органом.

Водночас, нормативно-правовими актами України не передбачено повноважень Держлісагентства України здійснювати контроль за законністю надання рішень органів місцевого самоврядування, у тому числі з питань надання у користування мисливських угідь.

Таким чином, прокуратура діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі державного органу, що виконує функції контролю за дотриманням законодавства у сфері лісового та мисливського господарства, а тому має право на звернення до суду із даним позовом.

Окрім того, частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Київською обласною радою (надалі - відповідач-1) 19.12.2019 прийнято рішення № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (надалі - відповідач-4) у користування мисливські угіддя у Білоцерківському та Сквирському районах Київської області площею 17315 га строком на 49 років в межах згідно з додатком до цього рішення.

Відповідно до додатку до рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» мисливські угіддя у межах:

- з півночі: від з с. Дрозди по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Фастів - м. Біла Церква;

- зі сходу: далі по дорозі м. Фастів - м. Біла Церква, далі по окружній дорозі, по приміських межах до р. Рось, далі вверх проти течiп р. Рось до межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка;

- з півдня: по межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунiвка, а по межі між польовими угіддями с. Трушки і польовими угіддями с. Яблунівка , далі по межі з лісовими масивами урочища «Пожарна» Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» і польовими угіддями с. Яблунівка і по межі Сквирського району до с. Тарасівка ;

- з заходу: від с. Тарасівка по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Сквира - м. Біла Церква, далі по цій дорозі через с. Шамраївка до с. Пищики, далі від с. Пищики до р. Кам`янка, далі вверх проти течії р. Кам`янка до с. Дрозди та лісового урочища «Макіївська дача».

На виконання рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» 22.10.2020 між Державним агентством лісових ресурсів України (надалі - відповідач-2, центральний орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (надалі - користувач) укладений договір № 2 про умови ведення мисливського господарства (надалі - договір №2), предметом якого є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання.

Також, на виконання рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» 27.10.2020 між Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» (надалі - відповідач-3,постійний землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (надалі - користувач мисливських угідь) укладений договір № 9 (надалі - договір №9), відповідно до якого користувач мисливських угідь зобов`язується відповідно до статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вносити постійному землекористувачу плату за користування мисливськими угіддями, які знаходяться на земельних ділянках, що передані у користування постійному землекористувачу в порядку, строки та розмірах, що визначені даним договором.

За доводами прокурора, прийняттю рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 передував розгляд даного питання на постійній комісії Київської обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, про що останньою складено відповідні висновки та рекомендації від 25.10.2019, що є Додатком до протоколу №1 від 25.10.2019.

Пунктом 1 Висновків і рекомендацій вирішено погодити подання закріплення мисливських угідь за ТОВ «Господарство «Зелений гай» на території Білоцерківського та Сквирського районів Київської області загальною площею 17 315 га за умови доопрацювання пакету документів в частині надання товариством погоджень власників та користувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя (уточнення опису меж на території Сквирського району).

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», на момент прийняття обласною радою оскаржуваного рішення, погодження на ведення ТОВ «Господарство «Зелений гай» мисливського господарства в межах мисливських угідь, що надаються у користування, було надано не всіма власниками та користувачами земельних ділянок.

Згідно з планом типів мисливських угідь і біотехнічних мисливського господарства ТОВ «Господарство «Зелений гай», наданого ДП «Білоцерківське лісове господарство» разом із інформацією від 19.11.2021 № 886, надані в користування відповідачу-4 мисливські угіддя знаходяться на землях, що розташовані на території Дроздівської, Пилипчанської, Яблунівської, Макіївської, Тарасівської, Шамраївської сільських рад та Фурсівської сільської територіальної громади.

У свою чергу, згідно з листом від 13.02.2022 № 0112/14 Білоцерківського національного аграрного університету, який є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:013:0002 площею 181,3493 га в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для дослідних та навчальних цілей погодження на використання даної земельної ділянки для ведення мисливського господарства адміністрацією університету не надавалось.

Окрім цього, згідно з листом від 30.12.2021 № 497 ТОВ «Шамрапвське», який є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3224088200:02:002:00001 площею 30,5535 га на території Сквирської ОТГ в межах с. Шамрапвка для розміщення та обслуговування гранітного кар`єру, ТОВ «Господарство «Зелений гай» не зверталося до підприємства про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства, відповідне погодження не надавалося.

Відповідно до листа ТОВ «Акватрест», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220488301:02:004:0025 площею 25,92 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для рибогосподарських потреб, риборозведення, звернень від ТОВ «Господарство «Зелений гай» про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на адресу товариства не надходило, відповідне погодження підприємством не надавалося.

Згідно з листом від 14.01.2022 № 1/1 ТОВ «Мостехагро», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:01:018:0059 площею 13,1301 га на території Білоцерківської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погодження на використання даної земельної ділянки підприємством не надавалося .

Листом від 18.01.2022 № 1 Фермерського господарства «Ященко А.М.», яке є користувачем земельних ділянок з кадастровими 3224085600:04:010:0011, 3224085600:07:004:0017, 3224085600:07:027:0020 загальною площею близько 20 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документи щодо даних погодження на використання земельних ділянок для ведення мисливського господарства не надавались.

ТОВ Агрофірма «Нива» листом повідомило, що не надавало погодження на використання ТОВ « Господарство «Зелений гай» для ведення мисливського господарства земельних ділянок 3224085600:04:006:0014, кадастровими номерами 3224085600:04:009:0023, 3224085600:07:024:0004, 3224085600:04:004:0002, що знаходяться у користуванні вказаного товариства.

Відповідно до листа від 31.01.2022 №б/н інформації ТОВ «Дельфiн», останнім не надавалося погодження на використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224085600:04:010:0008 для ведення мисливського господарства, звернень з цього приводу не отримувало та категорично заперечує проти такого використання.

Листом від 19.01.2022 № 63/02-14 Фурсівська сільська рада повідомила, що не приймалось рішення про погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної форми власності.

Як вбачається з листа від 17.01.2022 № 132 Сквирської міської ради, iнформацiя про надання у 2019 році Шамраївською сільською радою погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території вказаної сільської ради для ведення мисливського господарства у Сквирській міській раді відсутня.

Обґрунтовуючи позов, заступник керівника Київської обласної прокуратури посилався на те, що рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» прийняте з порушенням вимоги ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки дане рішення прийнято за відсутності відповідних погоджень зазначених вище 8 власників та користувачів земельних ділянок, а оскільки договори № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020 укладено на виконання незаконного рішення відповідача-1, відповідно такі договори суперечить вимога законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням наведеного, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», визнання недійсними договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання урегульовано Законом України «Про мисливське господарство та полювання», який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

У відповідності до змісту статті 6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до підпункту 21 пункту 3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 Держлісагенство України, відповідно до покладених на нього завдань вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень. (ст. 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Отже, для отримання мисливських угідь у користування, зацікавлена особа має ініціювати відповідне питання перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, отримати погодження власників або користувачів земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Господарство «Зелений гай» листом № 8від 14.12.2018 звернувся до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства з проханням погодження передачі у користування на 49 років мисливських угідь на території Білоцерківського та Сквирського районів загальною площею 21 181 га, разом з необхідними документами, зокрема листки погодження з власниками земель Білоцерківського та Сквирського районів, опису меж мисливських угідь, відомостями про розподіл земель.

Листом від 22.05.2019 № 11-13/3481/01/28-2019 Київська обласна державна адміністрація за поданням Державного агентства лісових ресурсів України від 04.40.2019 № 03-11/2615-19 погодила надання відповідача-4 у користування мисливські угіддя загальною площею 17315 га, розташованих на території Білоцерківського та Сквирського районів.

Державне агентство лісових ресурсів України звернулось до Київської обласної ради з подання №03-11/4488-19 від 06.06.2019 про розгляд матеріалів про надання ТОВ «Господарство «Зелений гай» у користування мисливських угідь, загальною площею 17315 га, розташованих на території Білоцерківського та Сквирського районів на строк не менше як на 15 років.

У матеріалах справи міститься лист Держгеокадастру №416/121-18 від 06.12.2018, яким останній надав інформацію щодо власників (землекористувачів) земельних ділянок на території Білоцерківського районів згідно Додатку.

Також, у матеріалах справи наявна копія листка-погодження мисливської дільниці ТОВ «Господарство «Зелений гай» терміном на 49 років загальною площею 18 188 га, відповідно до якої містяться відмітки про погодження власників земель.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні докази отримання відповідачем-4 погоджень, а саме Київською обласною державною адміністрацією та землекористувачів, на підставі яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, було внесено відповідне подання до Київської обласної ради.

Водночас, прокурором не надано суду жодного належного та допустимого, в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, доказу на підтвердження того, що саме особи, на які прокурор посилається у позові (Білоцерківський національний аграрний університет, ТОВ «Шамрапвське», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Мостехагро», Фермерське господарство «Ященко А.М.», ТОВ Агрофірма «Нива» ТОВ «Дельфiн», Фурсівська сільська рада) є власниками або користувачами земельних ділянок, із визначенням площі, що увійшли до складу мисливських угідь, наданих відповідачу-4 у користування на підставі спірного рішення.

Судом не приймаються до уваги посилання прокурора на інформацію надану ТОВ «Геоматичні рішення» відповідно до листа №32/06 від 24.06.2022 щодо визначення земельних ділянок, які знаходяться в межах мисливських угідь відповідача-4, з огляду на наступне.

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Власником земельної ділянки є юридична особа, громадянин, які володіють сукупністю трьох правомочностей на власність: володіння, користування, розпорядження.

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної, комунальної чи приватної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003 «Про землеустрій», суб`єктами землеустрою є землевласники та землекористувачі. Землеустрій полягає у сукупності соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Чинним законодавством не передбачено при наданні мисливських угідь у користування розроблення технічної документації та здійснення землевпорядкування території. Користувач мисливських угідь не є землекористувачем, у зв`язку з чим при наданні таких мисливських угідь у користування не розробляються текстові і графічні матеріали.

Користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування (ст. 28 Закону), яким встановлюються межі вищевказаних угідь, посилаючись на картографічні матеріали, виділяються відтворювальні ділянки та розподіляються місця єгерських обходів.

З огляду на викладене, встановити, чи накладаються межі земельних ділянок власників або користувачів на землі мисливських угідь відповідача-4 на підставі кадастрової карти не вбачається можливим.

Таким чином, твердження прокурора про те, що надання у користування мисливських угідь не було погоджено з власниками та користувачами земельних ділянок судом не приймається, оскільки прокурором не надано доказів в підтвердження зазначеного.

Поряд з тим, судом враховано, що підставою для прийняття відповідачем-1 спірного рішення стало подання Державного агентства лісових ресурсів України № 03-11/4488-19 від 06.06.2019, яке було оформлено на підставі клопотання Київської обласної державної адміністрації та погодження землевласників та землекористувачів.

Також, відповідачами 1, 4 до матеріалів справи були долучені листи-погодження власників або користувачів земельних ділянок, які увійшли до складу мисливських угідь, наданих відповідачу-4.

Також, судом враховано, що позивачем не надано жодних доказів звернення Білоцерківського національного аграрного університету, ТОВ «Шамрапвське», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Мостехагро», Фермерського господарства «Ященко А.М.», ТОВ Агрофірма «Нива» ТОВ «Дельфiн», Фурсівської сільської ради до уповноважених органів зі скаргами щодо порушення законодавства чи їх інтересів, у зв`язку з прийняттям рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області».

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів прокурора на те, що рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Однак, як встановлено судом прокурором не доведено належними доказами в підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" на території Київської області", що унеможливлює визнання договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020 недійсним з цих підстав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави до Київської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" про визнання недійсним та скасування рішення Київської обласної ради, визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2022.

Суддя О.В. Гулевець