Рішення

від 12.12.2022 по справі 911/1396/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/1396/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕПЛ ЛТД» про стягнення 164 882,10грн, за участю представників від:

позивача Сербулов О.В. (ордер АІ №1232506 від 26.10.2022);

відповідача не з`явилися

встановив:

Державне підприємство Адміністрація річкових портів» (далі ДП «Адміністрація річкових портів») звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕПЛ ЛТД (далі ТОВ «Степл ЛТД») про стягнення 164 882,10 грн, з яких: 133561,96грн основний борг; 10 287,47грн пеня з 11.03.2022 по 18.07.2022; 922,14грн 3% річних з 11.03.2022 по 18.07.2022; 10 761,21грн - втрати від інфляції з 11.03.2022 по 18.07.2022; 9 349,32грн штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором від 02.01.2021 №01/01-599 про надання послуг в частині оплати наданих послуг за березень червень 2022 року у встановлений договором строк (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті відповіді на відзив та заперечення (а.с.26-27).

Як вбачається з довідки від 19.08.2022, копія відповідної ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування (а.с.28). При цьому, копія зазначеної ухвали 22.08.2022 о 19:23 доставлена до електронного кабінету (офіційну електронну адресу) позивача та його представника (а.с.29-30); відповідач електронного кабінету не має, відомостей про реєстрацію офіційної електронної адреси відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі суд не отримав.

Ухвалою від 18.10.2022 судом: призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11:10 28.10.2022; визнано явку сторін у судове засідання обов`язковою; зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали доказів, долучених до позовної заяви в копіях (а.с. 32-33).

28.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 07.11.2022 призначено на 14:20 16.11.2022 (а.с.37).

Ухвалою від 16.11.2022, що занесена до протоколу засідання, судове засідання відкладено на 15:10 12.12.2022 (а.с. 42-43).

12.12.2022 позивачем надано докази направлення відповідачу ухвал від 19.08.2022, 16.11.2022 поштовим відправленням №0405049141670 (а.с. 48-50).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405049141670, відповідне відправлення вручене відповідачу особисто 25.11.2022 (а.с.47).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

З урахуванням зазначеного ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 25.11.2022.

12.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат. У поданій заяві позивач повідомив, що ним у зв`язку з розглядом цієї справи понесено витрати у розмірі: 2481 грн судовий збір; 7000 грн витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач зазначив, що докази, які підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (а.с. 51).

Відзив на позов від відповідача до прийняття рішення у справі не надходив; з клопотанням про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач не звертався.

12.12.2022 в судове засідання не з`явився відповідач; ухвала від 16.11.2022 про дату, час і місце засідання суду отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0405049141670 (а.с.47,50).

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

02.01.2021 між ДП «Адміністрація річкових портів» (далі виконавець) та ТОВ «Степл ЛТД» (далі замовник) укладено договір про надання послуг, за умовами якого вииконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника, які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів (далі послуги) біля гідротехнічної споруди вантажні причали пристані «Переяслав-Хмельницький», 168 п.м., інв. № 1629, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Об`їзна, 8а та є державною власністю і належать виконавцю на праві господарського відання (а.с 16-19).

Як визначено п.1.3 договору, метою стоянки є взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів.

Згідно п. 3.3.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги до моменту фактичного звільнення місця стоянки.

У відповідності до п. 4.1 договору вартість послуг складає 30 355грн, в тому числі ПДВ- 5059,17грн на місяць.

Сторонами в п. 4.2 договору погоджено, що розмір плати за надання послуг, визначений п. 4.1 договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладання договору.

В силу п. 4.7 договору плата за послуги сплачується замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа розрахункового місяця.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

Однак, п. 4.9 договору, сторони погодили, що у разі неотримання замовником в передбачені п. 4.8. договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги - прийнятими замовником в повному обсязі.

Замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний вручити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні ( п. 4.10 договору).

У разі неотримання виконавцем підписаного зі сторони замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні у строк, встановлений п.4.10 договору, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі (п. 4.11 договору).

Сторонами п. 5.2 договору погоджено, що у випадку:

- невиконання замовником грошового зобов`язання, у передбачений договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання;

- порушення зобов`язання понад 20 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1 договору він укладений терміном з 02 січня 2021 року до 02 січня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як визначено п. 2.2 договору строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не заявить про відсутність наміру його продовжувати за 30 календарних днів до закінчення строку його дії.

Відомостей щодо визнання відповідного договору недійсним не надано.

За твердженням позивача, відповідний договір продовжив свою дію на 2022 рік, враховуючи відсутність заяв сторін про відмову від продовження його дії, що не спростовано шляхом надання доказів зворотного відповідачем.

У судовому засіданні позивач пояснив, що розмір плати за послуги з 01.03.2022 у відповідності до п.4.2 договору збільшився на сукупний індекс інфляції за попередній календарний рік 2021 та з 01.03.2022 становить 33 390,50грн. При цьому, розмір плати за послуги позивачем обраховано вірно, з урахуванням установленого розміру інфляції за 2021 рік.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання зобов`язань за договором позивачем складено акти:

-№ДП-0000291 від 31.03.2022 на суму 33 390,50грн;

-№ДП-0000392 від 30.04.2022 на суму 33 390,50грн;

-№ДП-0000407 від 31.05.2022 на суму 33 390,50грн;

-№ДП-0000417 від 30.06.2022 на суму 33 390,50грн (а.с. 20-21).

Відповідні акти підписані позивачем з посиланням на п. 4.11 договору з зазначенням про відмову замовника підписати відповідні акти. Доказів направлення/вручення актів за відповідний період відповідачем позивачу з мотивованою відмовою у підписанні не надано.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість перед ним за надані послуги за відповідний період березень червень 2022 року у розмірі 133 561,96грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити послуги за договором за березень червень 2022 року у розмірі, визначеному договором та зазначеному в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

Заявлені вимоги суд вважає мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даній справі відповідачем не надано доказів оплати послуг за спірний період, чим не спростовано тверджень позивача про наявність боргу у розмірі 133 561,96грн за період з березня по червень 2022 року, хоча строк виконання відповідного зобов`язання, встановлений п.4.7 договору до 10 числа розрахункового місяця, закінчився.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Не виконавши зобов`язання у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобов`язання, тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 133 561,96грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 922,14грн 3 % річних, нарахованих за період 11.03.2022 по 18.07.2022, 10 761,21грн - втрат від інфляції, що нараховані з 11.03.2022 по 18.07.2022 (фактично нараховані, як вбачається з позовної заяви, по червень 2022 року).

Згідно ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач, враховуючи факт прострочення виконання зобов`язань з оплати послуг за спірний період, має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.03.2022 по 18.07.2022, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а відтак вимоги про стягнення 922,14грн 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Втрати від інфляції за розрахунком суду за спірний період складають більший розмір 10 785,13грн; розбіжності при нарахуванні втрат від інфляції виникли у зв`язку з тим, що позивачем при розрахунку не округлено сукупні індекси інфляції до десятої, однак, навіть сукупний офіційний індекс інфляції за рік встановлюється до десятої.

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки підстав для виходу за межі позовних вимог у суду не має, відповідні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 761,21грн.

Окрім того, у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10 287,47 грн пені, нарахованої за період з 11.03.2022 по 18.07.2022 та 9 349,32грн штрафу.

Вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а щодо штрафу - повністю, враховуючи наступне.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з внесення плати за надані послуги у спірний період, а п.5.2 договору сторонами погоджено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (далі НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Між тим, погоджений сторонами в п. 5.2 договору розмір пені 0,1 відсотка від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ в період нарахування з 11.03.2022 по 02.06.2022.

З урахуванням зазначеного, в період з 11.03.2022 по 02.06.2022 нарахування здійснюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки у відповідний період розмір пені, встановлений договором, перевищував подвійну облікову ставку НБУ за день, а в період з 03.06.2022 по 18.07.2022 - у розмірі, встановленому договором, 0,1 відсотка від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Розмір пені за розрахунком суду за спірний період складає 8 804,11грн. Розбіжності в розрахунках з позивачем виникли у зв`язку з тим, що позивачем за період з 03.06.2022 по 18.07.2022 нарахування пені на борг за послуги березня та квітня 2022 року здійснювалось у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не в узгодженому сторонами договором розмірі - 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, а на борг за послуги травня 2022 року за період з 11.05.2022 по 03.06.2022 у розмірі, встановленому договором, який у відповідний період перевищував подвійну облікову ставку НБУ за день.

Отже, враховуючи обмеження встановлені законом, а також розмір пені, узгоджений сторонами у договорі, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 8 804,11грн, а у задоволенні 1 483,36грн пені суд відмовляє.

Відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 7% від простроченої суми у випадку прострочення виконання зобов`язання понад 20 днів встановлена п.5.2 договору за взаємною згодою сторін. При цьому, у даній справі встановлено, що прострочення виконання зобов`язання за спірний період триває більше 20 днів.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 9 349,32грн (133 561,96/100*7).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 458,67грн / (133 561,96+922,14+10 761,21+9 349,32+8 804,11)*2481:164 882,10 /.

У першій заяві по суті позивач вказував, що очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000грн (а.с.4), у подальшому до прийняття рішення позивач повідомив, що розмір відповідних витрат становить 7 000грн, а докази, які підтверджують розмір понесених ним витрат, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (а.с.51). Враховуючи не подання доказів до прийняття рішення у справі питання щодо їх відшкодування при прийнятті рішення не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕПЛ ЛТД» (ідентифікаційний код 39671279; 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Об`їздна, буд. 8) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (ідентифікаційний код 33404067; 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40) 133 561,96грн основного боргу, 922,14грн 3% річних, 10 761,21грн втрат від інфляції, 9 349,32грн штрафу, 8 804,11грн пені, а також 2 458,67грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. В частині стягнення 1 483,36грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.12.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова