Рішення

від 09.01.2023 по справі 911/1396/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1396/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕПЛ ЛТД» про стягнення 164 882,10грн, за участю представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2022 частково задоволено позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (далі ДП «Адміністрація річкових портів»). Відповідно до рішення суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕПЛ ЛТД» (далі ТОВ «СТЕПЛ ЛТД») на користь ДП «Адміністрація річкових портів» 133 561,96грн основного боргу, 922,14грн 3% річних, 10 761,21грн втрат від інфляції, 9 349,32грн штрафу, 8 804,11грн пені, а також 2 458,67грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату позову судовим збором; в частині стягнення 1 483,36грн пені відмовлено (а.с.56-61).

19.12.2022 від позивача надійшла заява від 16.12.2022 б/н про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на оплату професійної правничої допомоги (а.с.65-66).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою суду від 20.12.2022 відповідну заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 15:00 09.01.2023 (а.с 77-78).

Копію відповідної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та його представника 21.12.2022 (а.с.80-81), відповідачу направлено поштовим відправленням №0103282761045, яке вручено 05.01.2023, про що свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта».

05.01.2023 від позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами (а.с.83).

09.01.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, яке призначено на 15:00 09.01.2023, з посиланням на перебування директора товариства у щорічній відпустці (а.с.85).

У задоволенні відповідного клопотання відмовлено, оскільки в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказів існування обставин, на які є посилання у клопотанні перебування директора товариства у відпустці, не надано. Також не надано доказів неможливості уповноважити іншу особу для участі в судовому засіданні.

Враховуючи, що учасники повідомлені про дату, час і місце засідання суду. у яке явка учасників не визнана судом обов`язковою, а також клопотання позивача про розгляд заяви за відсутності представника, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000грн, виходить з наступного.

Витрати на професійну правничу допомогу є одним із видів судових витрат в силу п.1 ч.3 ст.123 ГПК України.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №910/13060/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позивач повідомив, що у випадку призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження чи судового засідання з викликом сторін, планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000грн, що складається з судового представництва, складання та подання процесуальних документів та надання інших видів правничої допомоги у суді першої інстанції (а.с.1-4).

До прийняття рішення - 12.12.2022 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, у якій позивач повідомив, що у зв`язку з розглядом справи ним понесені витрати у розмірі: 2481грн судовий збір; 7000грн витрати на оплату професійної правничої допомоги. Крім того, позивач зазначив, що докази, які підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (а.с. 51).

16.12.2022 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додані докази понесених ним витрат (а.с.65-66).

Так, на підтвердження підстав надання правової допомоги позивачем надано договір б/н від 06.01.2019 про надання правової допомоги (далі договір), укладений між позивачем та адвокатом Сербуловим О.В., який передбачає надання відповідним адвокатом правової допомоги клієнту ДП «Адміністрація річкових портів» (а.с.70-72).

Як визначено п.2.1 зазначеного договору, адвокат з метою забезпечення представництва клієнта зобов`язаний: здійснювати представництво клієнта в судах; здійснювати аналіз та опрацювання матеріалів, документів, та інших матеріалів, що пов`язані та/або можуть бути пов`язані із виконанням договору; надавати інші види професійної правничої допомоги за завданням замовника тощо.

Згідно п.3.4 договору клієнт на умовах та в розмірі, визначених в цьому договорі, зобов`язаний сплатити адвокату гонорар.

З урахуванням внесення до договору змін додатковою угодою від 07.09.2022 (а.с. 72-73), яким п.6 договору викладено у новій редакції, визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар за участь у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції, що розташовані у м. Києві 5 000грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції - 2 000грн (п.6.2 договору)

Підставою для сплати гонорару, як визначено п. 6.8 договору, є акт прийому-передачі наданих послуг або у випадку здійснення передоплати - рахунок-фактура.

Згідно п.6.9 договору гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок, зазначений адвокатом, протягом 2 банківських днів з моменту складання акту прийому-передачі наданих послуг або протягом строку, вказаного у виставленому рахунку.

Додатковою угодою від 25.10.2022 до договору (а.с.74) сторони доповнили договір п.1.11 наступного змісту: адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), представництво у справі № 911/1396/22 Господарського суду Київської області на умовах, передбачених договором.

На підтвердження факту надання послуг за договором надано акти прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) (а.с.73, 76), відповідно до яких надано правову допомогу щодо участі у засіданнях Господарського суду Київської області у даній справі, а саме від:

-17.11.2022 (перше засідання) вартість послуги - 5 000грн;

-14.12.2022 вартість послуги - 2 000грн.

Здійснення оплати позивачем наданих послуг підтверджено платіжними дорученнями:

-№6370 від 18.11.2022 на суму 5 000грн з призначенням платежу: «опл. послуг адвоката зг. акту б/н від 17.11.22, за участь у судовому засід. Госп.суду Київської обл., дог. від 06.01.19, власні кошти. Без ПДВ»;

-№6459 від 15.12.2022 на суму 2 000грн з призначенням платежу: «опл. послуг адвоката зг. акту 1412/02 від 14.12.22,за участь у судовому засід. Госп.суду Київської обл., дог. від 06.01.19. власні кошти. Без ПДВ».

Відповідні витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню частково з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додатковій постанові від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

У даній справі відповідачем не подано заяви про зменшення відповідних витрат позивача, посилаючись на їх не співмірність.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які поніс відповідач, повністю мають бути покладені на позивача з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду вказала,, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката абоз власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що витрати, понесені ним на правничу допомогу, є необхідними та неминучими з огляду на процесуальні обмеження щодо представництва в судовому процесі та необхідністю адвоката приймати участь в судових засіданнях, що є помилковим.

Так, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, справа є малозначною у відповідності до ч. 5 ст. 12 ГПК України і її розгляд здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження.

При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) як визначено ч.2 ст.58 ГПК України представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 ГПК України.

З урахуванням зазначеного, посилання позивача на необхідність залучення адвоката не є обгрунтовим, у зв`язку з чим, суд не погоджується, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є дійсно необхідним, неминучим, розумним та пропорційним предмету спору.

Так, у даній справі не доведено, що підготовка матеріалів та складання позовної заяви здійснювалось адвокатом. Загальна тривалість судових засідань у відповідній справі, у яких приймав участь адвокат, складає 46хв, а саме: 16.11.2022 10хв (а.с.42-43); 12.12.2022 36хв (а.с.52-54). При цьому, явка позивача у судове засідання 12.12.2022 не визнавалась судом обов`язковою.

Таким чином, зважаючи на кількість та тривалість судових засідань, враховуючи ступень складності відповідної справи, ціну позову, середню вартість аналогічних послуг та дійсну необхідність відповідних витрат, суд не вважає обгрунтованими витрати позивача у розмірі 7 000грн.

У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З урахуванням того, що справа не є складною, враховуючи середню вартість аналогічних послуг, а також ступінь фактичної необхідності та розумності відповідних витрат, зважаючи на те, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката, не є пропорційними ціні позову та не є неминучими, а також враховуючи задоволення позову лише в частині, суд вважає, що на відповідача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс позивач на оплату правової допомоги, а саме 4 000грн.

Витрати у розмірі 3 000грн, які понесені позивачем, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з адвокатом Сербуловим О.В., оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕПЛ ЛТД» (ідентифікаційний код 39671279; 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Об`їздна, буд. 8) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (ідентифікаційний код 33404067; 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40) 4 000грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем - Державним підприємством «Адміністрація річкових портів», у розмірі 3 000грн покласти на позивача.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова