Рішення

від 08.12.2022 по справі 916/1899/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(додаткове)

"08" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1899/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вх. № 2-1136/22 від 22.11.2022р.) про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 916/1899/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230)

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200)

про стягнення 816 293,90 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1899/22 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 816 293,90 грн.

Рішенням господарського суду від 09.11.2022 позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 571 405,73 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, 12 244,41 грн витрат зі сплати судового збору, у задоволенні решти вимог відмовлено.

У позовній заяві позивачем було зазначено про намір подати остаточні докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2022, представник позивача до закінчення стадії судових дебатів також заявив про намір подати докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

22.11.2022 за вх. № 2-1136/22 до суду надійшла заява представника позивача про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 16 109,74 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вказану заяву представником позивача було надіслано до суду 14.11.2022 засобами поштового зв`язку, тобто в строк, встановлений ч. 8 ст.129 ГПК України.

Ухвалою від 29.11.2022 призначено судове засідання для розгляду заяви представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 916/1899/22 на 08.12.2022.

06.12.2022 до суду надійшли заперечення (вх. № 27603/22) представника позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, де було зазначено, що заявлена позивачем до стягнення у якості гонорару за складність справи сума у розмірі 8 162,94 грн не підлягає стягненню, оскільки є безпідставною, необґрунтованою та такою, що відображає відповідну частину гонорару, яка вже була врахована позивачем і адвокатом при визначенні вартості 1 години роботи адвоката та участі в одному судовому засіданні. Так, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7 946,80 грн, а також розглядати заяву без його участі.

08.12.2022 складено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вх. № 2-1136/22 від 22.11.2022р.) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1899/22, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, 22.03.2018 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 20/2018/769 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого позивач доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати позивачу правову допомогу з питань, що виникають в процесі господарської діяльності позивача в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Зміст, умови та строки виконання покладених позивачем на Адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору (п. 1.2. Договору).

27.07.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням було укладено Додаткову угоду № 106 до Договору (далі Додаткова угода), яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання на надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ПАТ «Запоріжсталь» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 816 293,90 грн, Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі у Верховному Суді.

Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди оплата послуг адвоката здійснюється протягом сімдесяти календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання.

Пунктом 6.1. Додаткової угоди передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання Акту надання послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Адвокатське об`єднання надає позивачу Акт надання послуг, в якому зазначаються зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатським об`єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п. 6.2. Додаткової угоди).

10.11.2022 позивач та Адвокатське об`єднання підписали Акт приймання-передачі наданих послуг № 1, згідно з яким Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди № 106 від 27.07.2022. Вартість послуг Адвокатського об`єднання за цим Актом становить 16 109,74 грн.

У матеріалах заяви також наявний розрахунок розміру винагороди до Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 10.11.2022, який виглядає наступним чином:

№ДатаНазва послугиРозрахунокЗагальна сума Вартість одного документа, дії або години (грн)Кількість документів, дій або годин 1.03.08.2022Складання, перевірка та подання позовної заяви № 11/2014424(РВ) від 03.08.2022 з додатками868,355 годин4 341,752.06.10.2022 10.10.2022 26.10.2022 11.11.2022Складання, перевірка та подання процесуальних документів (заяви, запити, скарги, угоди, клопотання, мирові угоди тощо)868,351 година868,353.05.09.2022Складання та подання відповідей на відзив868,352 години1 736,704.09.11.2022Участь у судових засіданнях1 000,001 с/з1 000,005.09.11.2022Гонорар за складність справи (1% від ціни позову)1 % від ціни позову8 162,94Разом:16 109,74

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У цій же постанові зауважено, що викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях процесуальних кодексів, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Суд касаційної інстанції висловив свою правову позицію у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі ВС від 10.11.2021 року по справі № 329/766/18, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується також із правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 329/766/18.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, оцінивши додані до заяви докази та врахувавши заперечення відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 7946,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд відмовляє у задоволенні заяви в частині стягнення 8 162,94 грн гонорару за складність справи (1 % від ціни позову, рядок 5 розрахунку розміру винагороди), так як: справа не є складною; позивачем не доведено те, що інші заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката вже не включають плату за складність справи; правова природа «гонорару за складність справи» є незрозумілою, зокрема з урахуванням того, що можливість стягнення цих коштів законодавством прямо не передбачена, а також того, що «гонорар за складність справи» не являється «гонораром успіху».

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вх. № 2-1136/22 від 22.11.2022р.) про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 916/1899/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230) 7 946,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини додаткового рішення складено 08 грудня 2022 р. У зв`язку з перебоями електропостачання повний текст додаткового рішення складено та підписано 16 грудня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков