Рішення

від 22.11.2022 по справі 921/38/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/38/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С. за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМІКО АГРО, вул. Надії,17, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, 47707

до відповідача Приватне підприємство Захід Хліб Збуд -2002, вул. Гайова, 44-А, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 101 941,99грн, з яких: 67 625,00грн заборгованості, 14 870,74грн інфляційні втрати, 16 494,94грн пені, 2 951,31грн - 3% річних

за зустрічним позовом: Приватного підприємства Захід-Хліб-Збут-2002, вул. Гайова, буд.44 А, м. Тернопіль, 46008

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМІКО АГРО, вул. Надії, 17, с.Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707

про стягнення 45 385,72 грн та зарахування зустрічних однорідних вимог.

За участі представників:

позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним позовом): адвоката Майки Андрія Борисовича, ордер ТР №073876 від 23.04.2022;

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) адвоката Кметика Віталія Ярославовича, ордер ВО №1032605 від 22.03.2022.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМІКО АГРО №б/н від 20.12.2021 (вх. №417 від 10.01.2022) залишено без руху, а ухвалою від 14.02.2022 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2022, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2022, враховуючи Указ Президента України № 64 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, клопотання відповідача, для надання можливості сторонам подати заяви по суті, відкладено розгляд справи на 29.04.2022, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 05.04.2022 прийнято зустрічний позов №20/2 від 31.03.2022(вх. №177 від 31.03.2022) ПП Захід-Хліб-Збут-2002 про стягнення з ТОВ ТОМІКО АГРО 45 385,72 грн суми збитків, завданих в результаті неналежного виконання умов Договору поставки №011701 від 17.01.2020 та проведення зарахування даної суми як зустрічних однорідних вимог між сторонами.

У судових засіданнях 29.04.2022 та 24.05.2022, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022), який продовжено до 23.08.2022, для надання сторонам можливості подати заяви по суті щодо зустрічного позову, ознайомитися з поданими поясненнями позивача за первісним позовом №б/н від 10.05.2022 ( вх. №3178 від 23.05.2022) та клопотанням про долучення доказів відповідача за первісним позовом №50/3 від 23.05.2022 (вх. №3215 від 24.05.2022), постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 24.05.2022 та до 10.06.2022, які занесено у протоколи судових засідань, представники сторін повідомлені про дату і час судових засідань.

У судовому засіданні 10.06.2022 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог по первісному позову № б/н від 08.06.2022 ( вх.№3625 від 09.06.2020, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.06.2022, представники сторін повідомлені про дату і час судового засідання.

У судових засіданнях 28.06.2022, 05.08.2022 та 19.08.2022, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022), за клопотанням ТОВ «ТОМІКО АГРО» про відкладення розгляду справи, для надання можливості ознайомитися із поданими ПП Захід-Хліб-Збут-2002 поясненнями №76/4 від 18.08.2022 ( вх.№5381 від 17.08.2022), постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 05.08.2022, 19.08.2022 та 16.09.2022, які занесено у протоколи судових засідань, представники сторін повідомлені про дату і час судових засідань.

Ухвалою суду від 16.09.2022, за клопотання представника ПП "Захід-Хліб-Збуд-2002", у зв`язку з його перебуванням на лікарняному відкладено розгляд справи на 11.10.2022, сторони повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 18.10.2022, у зв`язку з тим, що судове засідання у визначений час 11.10.2022 не відбулося, розгляд справи по суті призначено на 22.11.2022, сторони повідомлені про дату і час судового засідання.

Позивач ( за первісним позовом), його представник підтримав первісний позов, в обґрунтування якого посилається на належне виконання ТОВ "ТОМІКО АГРО" умов Договору поставки № 011701 від 17.01.2020 та неналежне виконання ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" грошових зобов`язань по даному Договору щодо повного розрахунку за отриманий товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 67 625,00грн. За порушення ПП "Захід Хліб Збут-2002" зобов`язань щодо оплати отриманого товару на підставі п.6.3 Договору та відповідно до вимог чинного законодавства нарахована пеня, інфляційні нарахування та 3% річних. Просить первісний позов задовольнити.

Щодо зустрічного позову, вважає такий не обґрунтованим та не доведеним, при цьому посилається на наступне:

-ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" не здійснивши повний розрахунок із ТОВ "ТОМІКО АГРО" за отриманий товар, станом на час сплати ним ПДВ, не міг понести збитків з вини ТОВ "ТОМІКО АГРО", оскільки мав заборгованість перед останнім;

-у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, якою позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги, не вказано будь-яких операцій з ТОВ "ТОМІКО АГРО", не зазначено індивідуального податкового номера товариства, як постачальника, а тому така не підтверджує виникнення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 37 937,50грн яка, як стверджує позивач за зустрічним позовом, підлягала сплаті від операцій з ТОВ "ТОМІКО АГРО";

- платіжним дорученням №3284 від 29.12.2021 на суму 86 964,00грн, в тому числі і сума 37 937,50грн, не підтверджується сплата ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" податку на додану вартість від операції по Договору поставки від 17.01.2020;

-не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для стягнення збитків;

-позивач за зустрічним позовом не надав доказів, що станом на час звернення до суду вже є вичерпаний строк, передбачений п. 198.6 ПК України, для можливості включення спірної суми до податкового кредиту в інші періоди;

-не подано доказів вжиття заходів до подання скарги на ТОВ "ТОМІКО АГРО", як продавця товару, який порушив свій обов`язок щодо реєстрації податкової накладної за господарською операцією між сторонами Договору поставки № 011701 від 17.01.2020;

- сплата ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" податкового зобов`язання за рахунок кредитних коштів за Договором овердрафту є результатом ведення господарської діяльності підприємства і не залежить від ТОВ "ТОМІКО АГРО", разом з тим позивачем за зустрічним позовом не доведено, що саме цими коштами останній оплатив ПДВ. Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач (за первісним позовом), його представник не заперечує щодо наявності боргу в сумі 67 625,00грн. Щодо заявлених до стягнення ТОВ ТОМІКО АГРО» пені, інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що позивачем за первісним позовом порушено строки позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення пені та нараховано таку без врахування положень ст. 232ГК України, просить у таких відмовити та звертає увагу суду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та просить відмовити в стягненні інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані за період з 24.02.2022 по 08.06.2022.

В обґрунтування зустрічного позову посилається на неналежне виконання ТОВ ТОМІКО АГРО п.5.2.4 умов Договору поставки №011701 від 17.01.2020 щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 37 937,50 грн, у зв`язку з чим така сума сплачена ПП Захід Хліб Збут - 2002 за рахунок кредитних коштів отриманих у АТ АКБ Львів на умовах Додаткового договору №270/В/2018-12 про надання овердрафту до Генерального договору №270/В/2018 від 14.12.2018, що призвело до додаткової сплати відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 7 448,22 грн, які також заявлені до відшкодування. Просить зустрічний позов задовольнити та провести зарахування даної суми як зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Щодо заперечень проти зустрічного позову зазначив наступне:

-ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" стверджує, що якби ТОВ "ТОМІКО АГРО" зареєструвало податкову накладну та сплатило ПДВ в розмірі 37 937,50 грн з операції по Договору поставки то таку суму ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" мало б право включити до податкового кредиту, тобто в результаті порушення умов укладеного між сторонами договору щодо реєстрації податкової накладної підприємство не мало права на зменшення розміру податкового зобов`язання;

-вважає, що підставою для подання скарги на продавця за порушення обов`язку щодо реєстрації податкової накладної за господарською операцією є податкові накладні, однак такої не було зареєстровано ТОВ "ТОМІКО АГРО", а тому не було підстави для подання відповідної скарги;

-ТОВ "ТОМІКО АГРО" не підтвердило, що ним здійснюються дії щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМІКО АГРО" (Постачальник) та Приватним підприємством "Захід-Хліб-Збут-2002" (Покупець) укладено Договір поставки №011701 від 17.01.2020 ( далі - Договір), згідно п п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти товар (пшениця) та своєчасно здійснити його оплату;

- передача товару здійснюється за видатковою накладною постачальника або актом прийому передачі, де Сторони зазначають найменування товару, що передається, кількість, узгоджену ціну товару та вартість товару (п.3.1 Договору);

- Покупець проводить оплату кожної окремої партії товару згідно виставленого рахунку не пізніше ніж за п`ять банківських днів з моменту одержання товару Покупцем (п. 4.3 Договору);

- Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію Постачальника; видаткові накладні на товар; податкові накладні на товар; товарно-транспортні накладні та інші документи, які відповідно до чинного законодавства повинні надаватися Постачальником (п. 5.2.3 Договору);

- у разі виявлення Покупцем фактів надання Постачальником недостовірної інформації про свій податковий статус або про здійснення реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних без проведення фактичної реєстрації, Постачальник не чекаючи негативних наслідків для Покупця, зобов`язаний відшкодувати Покупцю збитки у розмірі суми податку на додану вартість, яка згідно законодавства не може бути включена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду або/та суму штрафних санкцій та пені, що були сплачені Покупцем внаслідок ненадання такої інформації ( п.5.2.4 Договору);

- у випадку порушення термінів передбачених Договором, сторона яка порушила такі терміни сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.6.3 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2020 або до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань по ньому (п. 9.1 Договору).

На виконання зобов`язань за Договором Постачальник поставив Покупцю пшеницю урожаю 2020 року в кількості 62,68т. на суму 470 100,00 грн (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортними накладними №36 та №37 від 16.11.2020, №38 та №39 від 12.12.2020 та видатковими накладними №00014 від 16.11.2020 на суму 242 475,00грн та №00015 від 12.12.2020 на суму 227 625,00грн, які підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи яких засвідчені печатками підприємства та товариства та надав рахунки на оплату №00010 від 23.11.2020 на суму 242 400,00 грн та №00011 від 14.12.2020 на суму 227 625,00грн.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на загальну суму 402 475,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2993 від 23.11.2020 на суму 200 000,00грн, №3056 від 03.12.2020 на суму 42 475,00грн, №3109 від 18.12.2020 на суму 100 000,00грн та №3147 від 24.12.2020 на суму 60 000,00грн.

З врахуванням здійснених оплат сума боргу за поставлений товар склала 67 625,00 грн, що також підтверджується Актом зрівняння розрахунків, який підписаний представниками сторін без зауважень, підписи яких засвідчені печатками товариства та підприємства.

Невиконання ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару за Договором поставки стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та звернення ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" до ТОВ "ТОМІКО АГРО" із зустрічним позовом щодо стягнення збитків в межах даного Договору.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:

-відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобов`язання, одним з видів якого є майново господарське зобов`язання (цивільно правове), виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;

-договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, за яким одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655, ч.2 ст. 712 ЦК України);

- відповідно до ст. 526, 527 ЦК України та ст.193 ГК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов`язання, і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

-договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

-продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу; обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 663, ч.1 ст.664, ч. 1 ст.692 ЦК України).

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202 - 205 ГК України, ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, що кореспондується зі ст. 601 ЦК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до даних норм, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Таким чином, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні був боржником в іншому зобов`язанні. Також, зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов`язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Крім того, умовою, за наявністю якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки приписами даної норми передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19).

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується ПП «Захід-Хліб-Збут-2002», що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений товар згідно Договору поставки №011701 від 17.01.2020 становить 67 625,00грн, а тому в частині основного зобов`язання первісний позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

На підставі наведених норм законодавства та умов договору, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 16 494,94грн пені, 2 951,31грн - 3% річних за період з 25.12.2020 по 08.06.2022 та 14 870,74грн інфляційні втрати за період січень 2021 квітень 2022 за несвоєчасну та повну оплату товару по накладній №00

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню, інфляційні нарахування, 3% річних, з врахуванням зазначеного позивачем у позовній заяві періоду нарахування, встановив правомірність таких нарахувань на суми та за періоди:

- 2 951,31грн 3% річних з 25.12.2020 по 08.06.2022;

- 14 870,74грн інфляційних втрат січень 2021 квітень 2022 року.

Щодо заявленої пені в розмірі 16 494,94грн за період з 25.12.2020 по 08.06.2022, то така підлягає задоволенню в сумі 3 996,36грн за період 11.01.2021 по 19.06.2021 в межах строку позовної даності та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

В частині стягнення пені в сумі 12 120,62 грн. за період з 20.06.2021 по 08.06.2022, відмовляється, оскільки така нарахована за період понад шість місяців з моменту виникнення зобов`язання щодо оплати товару.

Також відмовляється у позові в частині стягненні пені у сумі 377,96грн за період з 25.12.2020 по 10.01.2021 за пропуском строку позовної давності, відповідно до ч. 4. ст. 267 ЦК України (строк позовної давності в 1 рік розраховано з 19.12.2020 (строк виконання зобов`язання згідно договору) по 19.12.2021, дата звернення до суду 11.01.2022, отже строк пропущено з 25.12.2020 по 10.01.2021).

Суд відмовляє у зустрічному позові ПП Захід-Хліб-Збут- 2002 про стягнення з ТОВ ТОМІКО АГРО 45 385,72 грн суми збитків, як стверджує підприємство, завданих в результаті неналежного виконання умов Договору поставки №011701 від 17.01.2020, яка складається із: 37 937,50 грн - відшкодування сплаченої суми податку на додану вартість (п.5.2.4 Договору) та 7 448,22 грн - відсотків за користування кредитними коштами сплачених АТ АКБ Львів на умовах Додаткового договору №270/В/2018-12 про надання овердрафту до Генерального договору 270/В/2018 від 14.12.2018, за рахунок яких сплачена сума податку, з огляду на наступне.

Вимога про стягнення збитків не є однорідною вимогою вимозі про невиконання грошового зобов`язання згідно Договору в розумінні ст.203 ГК України та ст. 601 ЦК України, а тому не може бути заявлена як зустрічна у даному випадку.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Збитки, які ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" самостійно визначило у розмірі суми податку, не підпадають під поняття "збитки" відповідно до норм чинного законодавства, не мають всіх необхідних ознак для їх відшкодування, а тому підприємство не довело складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Суд, відхиляє доводи ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" обґрунтовані п.5.2.4 Договору, який містить застереження - у разі виявлення Покупцем фактів надання Постачальником недостовірної інформації про свій податковий статус або про здійснення реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних без проведення фактичної реєстрації, Постачальник не чекаючи негативних наслідків для Покупця, зобов`язаний відшкодувати Покупцю збитки у розмірі суми податку на додану вартість, яка згідно законодавства не може бути включена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду або/та суму штрафних санкцій та пені, що були сплачені Покупцем внаслідок ненадання такої інформації, як недоведені:

-підприємство (покупець) не надало доказів повідомлення йому товариством (продавець) недостовірної інформації щодо реєстрації податкової накладної, а навпаки підприємство було обізнане про те, що між товариством та Головним управлінням ДПС у Тернопільській області розглядається спір щодо проведення такої реєстрації ( рішення комісій з питань зупинення реєстрації про реєстрацію або відмові в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.01.2021 №2292647/42736257, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.01.2021 № 2632/42736257/2, ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 та від 23.09.2021 у справі №500/5006/21- дана інформація повідомлена ПП "Захід-Хліб-Збут-2002" у зустрічному позові та клопотанні про доручення доказів ), яке станом на дату прийняття рішення не вирішено, що сторонами не заперечується;

-обізнаність підприємства щодо причин не реєстрації податкової накладної пояснює його пасивну поведінку щодо неподання контролюючому органу до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на продавця у разі порушення останнім граничних термінів реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних з доданням певного пакету документів, у такому випадку, порушення порядку реєстрації податкових накладних не позбавляло б покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту. Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу право подачі такої заяви із скаргою зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період.

Тобто права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

За таких обставин порушення товариством порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів, таких доказів підприємство не подало, причин неподання скарги не пояснило ( аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17).

Крім того, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України ( в редакції Закону від 09.11.2017), платник податку має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної, враховуючи внесення змін до даної норми Закону (набрала чинності з 01.01.2022) даний строк встановлено у 365 днів і такий не закінчився на дату прийняття рішення.

Отже, враховуючи положення податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, однак таких доказів підприємство не надало (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 911/224/19 від 10.03.2020).

Надані підприємством податкова накладна та платіжне доручення про сплату податку на додану вартість на суму 86964,00грн не підтверджують суми збитків понесених з операції по Договору поставки.

Не підтверджено належними доказами понесення підприємством збитків у сумі 7448,22 грн сплачених відсотків за рахунок кредитних коштів отриманих для сплати саме спірної суми податку з операції по Договору поставки.

Отже, наявність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання не спростовані доказами, а тому відсутня і умова, за наявністю якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням.

Щодо інших доводів учасників судового процесу, то суд звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 11 ГПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам, судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. 42, 73-79, 86, 123, 129, ст. 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Захід Хліб Збуд -2002 (вул. Гайова, 44-А, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 31914381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМІКО АГРО (вул. Надії,17, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, 47707, ідентифікаційний код 42736257) 67 625 (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 00коп. заборгованості, 14 870 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 74коп. інфляційних втрат, 2 951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна)грн 31коп. 3% річних, 3 996 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 36коп пені та 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість )грн 81коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті первісного позову відмовити.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15 грудня 2022 року.

Суддя М.С. Стадник