Рішення

від 23.10.2007 по справі 44/330-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/330-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 44/330-07

вх. № 8983/4-44

Суддя господарського суду Дюкарєва С.В.

при секретарі судового засідання Аврамова Т.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Ляшенко О.С., посв. №653 від 18.07.2007р. позивача - Шевченко О.П. (довіреність № 84 від 04.09.2007р.);  відповідача - Сушко О.П. (довіреність № 46 від 11.05.2007р.);

Мандригеля Р.С. (довіреність № 24 від 02.04.2007р.)

розглянувши справу за позовом  Військовий прокурор Київського гарнизону, м. Київ  в особі МОУ в особі ДП МОУ "Київський ремонтний завод (ВЧ А-2161)", м. Київ  

до  АКБ "Європейський" м. Х-в  

про стягнення 352067,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача відсотки в сумі 349875грн. за неоплачені прості векселі за період з 18.09.2003р. по 18.06.2007р., а також витрати на відрядження по вирішенню питань по векселях в сумі 1508,61грн., витрати на проведення експертизи векселів у сумі 684грн.

До матеріалів справи прокурором долучено заяву, в якій він відмовляється від позовних вимог в частині стягнення витрат на відрядження по вирішенню питань по векселях в сумі 1508,61грн., витрат на проведення експертизи векселів у сумі 684грн. Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2007р. зазначена відмова прийнята судом.

Позивач вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач надав відзив на позов, в якому  проти позову заперечує, просить залишити позов без розгляду. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що спірні правовідносини повинні регулюватися не тільки загальними нормами  цивільного права, а й положеннями вексельного права. Так, згідно Уніфікованого закону прокурором та позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення зазначених позовних вимог. Крім того, відповідач посилається на те, що прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта, а тому даний позов поданий неналежною особою.

У судовому засіданні 09.10.2007р. оголошено перерву до 23.10.2007р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ НВО “Енергія” 28.04.1998р. укладено договір про співпрацю за № 039.15.98.

В межах розрахунків по даному договору позивач отримав від ТОВ НВО “Енергія”  прості векселі №№ 80351845121578, 80351845121579, 80351845121580, 80351845121581, 80351845121582, 80351845121583, 80351845121584, 80351845121589, 80351845121590, 80351845121591, 80351845121592, 80351845121593, 80351845121594, 80351845121595, 80351845121596, 80351845121597, 80351845121973, 80351845121974, 80351845121975  на загальну суму 1555000грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 15.09.1999р.

Зазначені векселі видані АКБ “Європейський”, термін їх погашення встановлено 13 та 14 вересня 2003р.

Позивач 15.09.2003р. пред'явив зазначені векселі відповідачеві для оплати, однак оплата векселів відповідачем здійснена не була.

В зв'язку з неоплатою відповідачем спірних векселів, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про оплату простих векселів на суму 1555000грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2005р. по справі № 16/478-03 позовні вимоги задоволено та зобов'язано відповідача оплатити відповідачеві прості векселі на суму 1555000грн.

Зазначена постанова переглядалась за нововиявленими обставинами, оскаржувалась у касаційних інстанціях. Остаточно ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2006р. по справі № 16/478-03  відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду судових рішень по справі.

Посилаючись на те, що згідно ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може стягнути з особи, проти якої він використовує своє право регресу поряд з сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя відсотки у розмірі 6 з дати настання строку платежу,  а відповідач прострочив оплату за період з 18.09.2003р. по 18.06.2007р.,  прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Особливості обігу векселів в Україні  визначає Закон України «Про обіг векселів в Україні».

Стаття 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлює, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року,  якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості  векселі (далі – Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції,  та  із  Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі, Женевської   конвенції   1930  року  про  гербовий  збір  стосовно переказних векселів і простих векселів,  Закону України  "Про цінні папери і   фондову   біржу",  Закону  України  "Про приєднання  України  до  Женевської   конвенції  1930  року,   якою запроваджено  Уніфікований  закон  про переказні векселі та прості  векселі" ,  Закону України "Про  приєднання  України  до Женевської  конвенції  1930  року  про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі", Закону  України  "Про  приєднання  України до Женевської   конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів",  цього  Закону та  інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

У відповідності до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  до простих векселів  застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  держатель переказного векселя зі  строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пред'явлені позивачем спірні векселі не були оплачені відповідачем у встановленому законом порядку, з огляду на що, позивачем було пред'явлено позов до суду про стягнення заборгованості за векселями.

Зі статті 43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  вбачається, що держатель може  використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу,  якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.

Таким чином, векселедержатель (позивач) має можливість витребувати платіж не тільки від платника за векселем (відповідача), а й від усіх осіб, що поставили на векселі свій підпис.

У відповідності до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного  векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Тобто, вимагати  сплати відсотків в розмірі шести від дати настання строку платежу позивач мав право тільки від особи, проти якої він може використати право регресу, а не від векселедавця.

З огляду на викладене, позивач не має правових підстав  вимагати сплати відсотків в розмірі шести від дати настання строку платежу у сумі 349875грн. від відповідача, оскільки до нього не може бути застосовано право регресу.

Щодо строку позовної давності для пред'явлення даних  позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом  5  ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» відсотки,  про  які  йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті  2 статті 49 Уніфікованого закону,  на суму  векселів,  як виданих, так    і   тих,   що   підлягають  оплаті  на  території  України, нараховуються виходячи з розміру  облікової  ставки  Національного банку  України  на  день  подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Глава XI Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  містить положення щодо позовної давності.

Так, згідно ст.  70 позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Вексельне законодавство встановлює спеціальні строки позовної давності – строки, в межах яких особа, що має право вимагати за векселем, це право може реалізувати. Ці строки застосовуються виключно у правовідносинах, що витікають з вимоги платежу за векселем.

Зазначені строки давності для звернення з позовом до вексельного боржника не регулюються нормами цивільного права.  На них не розповсюджується дія норми, яка передбачає можливість відновлення пропущеного строку позовної давності. Строки давності, встановлено статтею 70, є пресічними і не можуть бути відновлені в разі їх пропуску.

Таким чином, при пропуску строку давності  векселедержатель втрачає будь-які права за векселем у відношенні тих осіб, строки звернення з позовом до яких пропущені. Ці права не підлягають відновленню незалежно від того, чи були поважними  причини пропуску строку давності.

Оскільки перебіг  строку давності для звернення з позовом до векселедавця простого векселя починається з дня строку платежу, тобто з 13 та 14 вересня 2003р., а даний позов пред'явлено прокурором до господарського суду 26.07.2007р., тобто за сплином трьох років, то суд дійшов до висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності.

Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням обставин справи  та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  відсотків в сумі 349875грн. за неоплачені прості векселі за період з 18.09.2003р. по 18.06.2007р. необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому суд відмовляє прокурору та позивачу в їх задоволенні.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про обіг векселів в Україні»,  Уніфікованим законом про переказні векселі та прості  векселі, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                            Дюкарєва С.В.