Постанова

від 14.01.2008 по справі 44/330-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/330-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2008 р.                                                           Справа № 44/330-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Демченко В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

прокурора –Гриненко Г.Є.

позивача -   Шевченко О.П.–дов.,

відповідача –Мандригеля Р.С.–дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, в особі ДП МОУ "Київський ремонтний завод" (ВЧ А2161) (вхідний № 3411Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 44/330-07

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, в особі ДП МОУ "Київський ремонтний завод" (ВЧ А2161), м. Київ

до  Акціонерного комерційного банку "Європейський", м. Харків

про стягнення 352067,61 грн.

встановила:

Позивач, Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави, в особі ДП МОУ "Київський ремонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача, Акціонерного комерційного банку "Європейський", відсотки в сумі 349875грн. за неоплачені прості векселі за період з 18.09.2003р. по 18.06.2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2007 року у справі №44/330-07 (суддя Дюкарєва С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

       Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2007 року  та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, в особі ДП МОУ "Київський ремонтний завод" (ВЧ А2161) та стягнути з АКБ "Європейський" відсотки в сумі 349875 грн. за неоплачені прості векселі. В апеляційному поданні позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Позивач вважає, що судом при прийнятті рішення по справі не було з‘ясовано, що саме держава зобов'язує підприємство стягнути дебіторську заборгованість та розрахуватися з кредиторами і як найшвидше здати ліквідаційний баланс. Несплата відповідачем боргу за прості векселі призвела до збільшення кредиторської заборгованості підприємства шляхом штрафних санкцій, пені та нарахування інфляційних відсотків на борг по заробітній платі. Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що термін погашення зазначених векселів встановлено 13 та 14 вересня 2003 року. Прості векселі були пред'явлені відповідачеві для оплати 15.09.2003 року, однак, відповідачем оплата не була здійснена. Позивач вказує на той факт, що 25 січня 2005 року Вищим господарським судом України векселі визнано дійсними, отже позивач вважає, що саме з цього часу необхідно рахувати строк на пред'явлення позову до суду.

Відповідач, Акціонерний комерційний банк «Європейський», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішеня по справі досліджені всі фактичні матеріали та дана належна правова оцінка всім доказам по справі. Відповідач вважає, що строки позовної давності щодо стягнення відсотків за неоплачені прості векселі позивачем пропущені, отже не має правових підстав вимагати сплати відсотків.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційному поданні та поясненнях на неї доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні  уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановленя обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою позивач посилався на те, що пред'явлені позивачем спірні векселі не були оплачені відповідачем у встановленому законом порядку, з огляду на що, позивачем було пред'явлено позов до суду про стягнення заборгованості за векселями.

 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд   посилався на непідтвердженість їх наданими доказами та матеріалами справи.  

        Матеріали справи свідчать, що між Військовою частиною А-2161 та ТОВ НВО «Енергія» 28 квітня 1998 року укладено договір про співпрацю за № 039.15.98.

У відповідності до акту приймання – передачі від 15.09.1999 року в межах розрахунків по даному договору позивач отримав від ТОВ НВО “Енергія”  прості векселі №№ 80351845121578, 80351845121579, 80351845121580, 80351845121581, 80351845121582, 80351845121583, 80351845121584, 80351845121589, 80351845121590, 80351845121591, 80351845121592, 80351845121593, 80351845121594, 80351845121595, 80351845121596, 80351845121597, 80351845121973, 80351845121974, 80351845121975  на загальну суму 1555000 грн.

15 вересня 1998 року зазначені векселі передані АКБ «Європейський» по номінальній вартості в рахунок взаємних розрахунків по договору № 039,15,98 від 28.04.1998 року. Позивач 15.09.2003 року пред'явив зазначені векселі відповідачеві для оплати, однак оплата векселів відповідачем здійснена не була. В зв'язку з неоплатою відповідачем спірних векселів, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про оплату простих векселів на суму 1555000 грн. Рішення  господарського суду Харківської області від 3 лютого 2004 року у задоволенні цього позову було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2005 р. по справі № 16/478-03  зазначене рішення  було скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та зобов'язано відповідача оплатити позивачеві прості векселі на суму 1555000грн. Як вбачається з матеріалів справи, ця постанова переглядалась за нововиявленими обставинами, оскаржувалась у касаційних інстанціях.  Лише 04 квітня 2006 року Вищим господарським судом України постанову від 03 березня 2005 року Харківського апеляційного господарського суду залишено в силі, отже перебіг строку позовної давності необхідно рахувати з березня 2005 року. Остаточно ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2006 р. по справі № 16/478-03  відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду судових рішень по справі.

Щодо строку позовної давності для пред'явлення даних  позовних вимог суд визнав  за необхідне зазначити наступне:

посилання суду на той факт, що вексельне законодавство встановлює спеціальні строки позовної давності – строки, в межах яких особа, що має право вимагати за векселем, це право може реалізувати. Ці строки застосовуються виключно у правовідносинах, що витікають з вимоги платежу за векселем є хибними в даному випадку, оскільки:

Відповідно до статті 264 ч. 2 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників.  Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставин, з якою закон пов'язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може стягнути з особи, проти якої він використовує своє право відсотки у розмірі 6 з дати настання строку платежу,  а  оскільки відповідач  дійсно прострочив оплату свого боргу  за період з 18.09.2003 року по 18.06.2007 року,  прокурор обґрунтовано  звернувся з даним позовом до суду.

Стаття 1 Закону України “Про обіг векселів в Україні” встановлює, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року,  якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості  векселі (далі – Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції,  та  із  Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі, Женевської   конвенції   1930  року  про  гербовий  збір  стосовно переказних векселів і простих векселів,  Закону України  "Про цінні папери і   фондову   біржу",  Закону  України  "Про приєднання  України  до  Женевської   конвенції  1930  року,   якою запроваджено  Уніфікований  закон  про переказні векселі та прості  векселі" ,  Закону України "Про  приєднання  України  до Женевської  конвенції  1930  року  про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі  та  прості  векселі", Закону  України  "Про  приєднання  України до Женевської   конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів",  цього  Закону та  інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

У відповідності до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  до простих векселів  застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості  векселі  держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення по справі місцевим господарським судом порушені норми цивільного  матеріального та процесуального права, ( і насамперед того, що регламентує  взаємовідносини по  вексельному обігу,  відповідальності за їх порушення, перебігу строку позовної давності при пред'явленні відповідних,  заснованих на законодавстві вимог), ним  неповно з‘ясовані обставини, що мають значення для справи та викладені у його рішенні висновки не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим таке рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем наданий правильний розрахунок сум штрафних санкцій за несвоєчасну оплату виданих ним, як векселедателем  простих векселів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  99,101, п.2 ст. 103, п.1, п. 3, п.4 ст. 104, 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційне подання прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2007 року по справі № 44/330-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги.

Стягнути з АКБ «Європейський» (61125, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24, п/р 280968 в АКБ «Європейський», МФО 351845, код 19359904) на користь ДП МОУ «Київський ремонтний завод» (в/ч А 2161)  (01010, м. Київ-10, вул. Січневого повстання, 30, р/р 26009036585961 Лаврвіське відділення КМФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Києва МФО 322012 код 07707783) грошові кошти у розмірі 349875 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                               Демченко В.О.