Постанова від 14.12.2022 по справі 337/4255/19

Дата документу 14.12.2022 Справа № 337/4255/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/4255/19 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.

Провадження № 22-ц/807/1340/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Кочеткової І.В.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 представник позивача - адвокат Грона Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.09.2019 о 09 год. 07 хв. на інтернет-сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікована стаття, яка містить негативну інформацію про позивача під заголовком: «Пряталась от мужа в кроватке: продолжение международного скандала с «похищением» ребенка украинки». Станом на 26.09.2019 інформація за цим посиланням переглянута більше ніж сімдесят дві тисячі разів. Вказана стаття була опублікована Інтернет-виданням «Obozrevatel», а власником та реєстратором доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина».

Недостовірна інформація Товариству з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» була надана дружиною позивача ОСОБА_4 , з якою у позивача наявний сімейний спір, а також її тіткою ОСОБА_3 . Позивач переконаний, що недостовірна інформація була спеціально викладена в такий спосіб, щоб сформувати відносно нього негативну суспільну думку.

Недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 вважає в частині таких тверджень: «Однако мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, Карлос вновь пропадает», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_5 . Фактически женщину оставили без средств к существованию». «Там у моего мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери», «И мои сомнения подтвердились. ОСОБА_6 только ОСОБА_7 приехала в Мексику, он тут же изменился и стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал Яну как суррогатную мать, чтобы она родила ему ребенка», «Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_8 я узнала, что до меня у него было очень много женщин», « ОСОБА_9 , когда мы приехали в Мексику, я забеременела, все резко изменилось. От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа. ОСОБА_10 перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, которые невеста не понимала. На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказалось брачный договор. Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что угрожал разводом», «Целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке моей старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания, он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, а ведь у меня есть старшая дочь от первого брака», «Также Яна говорит, что жить в Мексике они не планировали. Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в ОСОБА_11 . Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды», «Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала его сестра ОСОБА_8 . Но сам Карлос о проблемах со здоровьем «забыл» предупредить перед свадьбой».

Позивач просив визнати вказану інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації; зобов`язати Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на сторінці офіційного Інтернет-сайту «Obozrevatel», тим способом і в тому ж форматі, якими її було поширено, а саме шляхом розміщення на сайті Інтернет-видання «Obozrevatel» (адреса https://www.obozrevatel.com) резолютивної частини рішення по цій судовій справі; стягнути з Інтернет-видання «Obozrevatel» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 125 000,00 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано інформацію, опубліковану інтернет-виданням "Obozrevatel" о 09 годині 07 хвилин 3.09.2019 року на веб-сайті "Obozrevatel", розміщеному в мережі Інтернет за електронним посиланням: https://www.obozrevatel.com/society/ya-pryatalas-ot-ego-domogatelstv-v-krovatke-svoej-docheri-mezhdunarodnyij-skandal-s-pohischeniem-rebenka-prodolzhaetsya.htm «Пряталась от мужа в кроватке: продолжение международного скандала с «похищением» ребенка украинки» недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності ОСОБА_1 в частині таких тверджень (мовою оригіналу): "он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми" та "Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом".

Стягнуто з Інтернет-видання "Оbozrevatel" в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку 5000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зобов`язано Інтернет-видання "Obozrevatel" в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на сторінці офіційного інтернет - сайту "Obozrevatel" (адреса https://www.obozrevatel.com) тим способом і в тому ж форматі, якими її було поширено, а саме шляхом розміщення на сайті Інтернет-видання "Obozrevatel" резолютивної частини судового рішення.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Інтернет-видання "Оbozrevatel" в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 730,20грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 730,20грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» подало апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» задоволено: рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у цій справі скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Грона Дениса Сергійовича до Інтернет-видання "Obozrevatel" в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року постанову Запорізького апеляційного суду від 29 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 29 грудня 2020р. та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційний суд визнав порушеними процесуальні норми, а саме, що апеляційним судом справу розглянуто в спрощеному порядку без повідомлення та виклику учасників справи, в той час як справи немайнового характеру мають розглядатись в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У такому разі постанова апеляційного суду по суті вирішеного спору не переглядалась ( т. 4 а.с. 146-153).

Справа надійшла з Верховного Суду до Запорізького апеляційного суду 22 лютого 2022р. (т. 4 а.с. 154).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.02.2022р. колегією у складі суддів

Маловічко С.В., Дашковської А.В., Подліянової Г.С. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 квітня 2022р. ( т. 4 а.с. 156).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно із змінами до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року N 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року N 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року N 2263-IX), на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 серпня 2022 року № 2500 ІХ.

01.04.2022р. надійшло клопотання від представника ОСОБА_4 адвоката Железняк-Кранг І.В. про зупинення провадження у справі через форс-мажорні обставини агресію РФ проти України ( т. 4 а.с. 168-169).

Судове засідання 13.04.2022р. не відбулось через небезпеку для працівників суду та учасників справи (довідка - т. 4 а.с. 172).

19.04.2022р. член колегії суддя Дашковська А.В. подала письмову заяву про самовідвід ( т. 4 а.с. 173), яка ухвалою колегії від 19.04.2022р. задоволена та справу передано для автоматичного розподілу для визначення іншого судді до складу колегії ( т. 4 а.с. 185). Автоматизованим розподілом визначено суддю Кочеткову І.В. ( т. 4 а.с. 188).

Апеляційна скарга була вручена учасникам справи при першому апеляційному розгляді справи. Учасники були обізнані з її змістом та надали відзиви.

Через небезпеку у Запорізькій області, пов`язану з воєнними діями, відсутність відповідачів у м. Запоріжжі, справа тривалий час не призначалась, та була призначена на 31.08.2022р., а також слухалась в подальшому за участі лише представника позивача адвоката Грона Д.С., який з`являлся в судові засідання.

У справі було оголошено перерву та справу було відкладено на 14.12.2022р., судову повістку в це засідання адвокат Грона Д.С. отримав при відкладенні справи, про що мається розписка (т. 5 а.с. 24).

В судове засідання 14.12.2022р. адвокат Грона Д.С. не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до апеляційного суду не надходило.

Судові повістки, спрямовані відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 повертались весь цей час без вручення із зазначенням працівником пошти «адресат відсутній», що відповідно до приписі п. 3 ч. 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням

ТОВ «Золота середина» на зазначену ним адресу місцезнаходження на всі судові засідання спрямовувались судові повістки, які періодично ним отримувались або повертались із таким же формулюванням «адресат відсутній», однак апелянт заяв про відкладення жодного разу не надавав, свого представника в судові засідання не направляв.

Про судові засіданні було відомо адвокату відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_12 , яка у письмових заявах просила зупинити провадження у цій справі через форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнними діями на території Запорізької області та в Україні, у задоволенні яких ухвалами апеляційного суду було відмовлено.

В судове засідання апеляційного суду 14 грудня 2022р. учасники справи не з`явились, та з урахуванням вказаних вище обставин щодо їх повідомлення, і того, що відповідачі не приймали участь навіть у останніх судових засідання в суді першої інстанції, надавши всі докази та пояснення, колегія вважала за можливе відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України закінчити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, врахувавши надані адвокатом Грона Д.С. пояснення, який заперечував проти апеляційної скарги, врахувавши відзив ОСОБА_4 про підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що оспорювана позивачем інформація є викладенням автором статті інформації, заснованій на інтерв`ю, тобто оспорювані позивачем висловлювання не належали інтернет-виданню, а відображали лише розповідь ОСОБА_13 . Також вважає, що у статті містяться лише оціночні судження, які не підлягають перевірці на предмет їх достовірності та не підлягають спростуванню. Метою інтерв`ю не було встановлення фактичних обставин щодо позивача, а лише інформування громадськості щодо життєвої історії українки, яка опинилася у складних обставинах. Судом неправильно застосовано нормативний акт, а саме, застосовано ч. 3 статті 277 ЦПК України, яка була виключена з цивільного кодексу ЗУ № 11701-УІІ від 27.03.2014р., а тому обов`язку відповідачів довести достовірність своїх висловлювань кореспондує обов`язок позивача довести недостовірність поширеної про нього інформації. Проте позивачем не було спростовано оскаржувану інформацію та не доведено належними доказами недостовірність інформації, яка міститься у статті. Позивачем не доведено факту порушення оскаржуваною інформацією його прав та інтересів, які підлягають захисту.

Відповідно довідзивунаапеляційну скаргупредставникпозивача адвокатГронаД.С.,зазначає,щопідчас розглядусправисудомпершої інстанціїнаданоналежну право-ву оцінкуправовідносинам,щосклалисяміж сторонамиусправі,з`ясованоїхправову природута,якнаслідок,винесенообґрунтоване тазаконнерішення,адоводиапеляційної скаргиєбезпідставнимита необґрунтованими.Взв`язкуз наведеним,проситьапеляцій-нускаргузалишитибез задоволення,арішеннясуду першоїінстанції-беззмін.

Згідно відзиву, наданого представником відповідачки ОСОБА_4 адвокатом Железняк-Кранг І.В., вона підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд скаргу задовольнити. Проте заяви про приєнання до апеляційної скарги цим відповідачем не подано.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09 год 07 хв на інтернет-сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття, під заголовком: «Пряталась от ІНФОРМАЦІЯ_5 », наступного змісту (мовою оригіналу):

«В Запорожье гражданин Мексики через суд требует отдать ему маленькую дочь, которую якобы похитила его супруга. Как ни странно, на сторону иностранца встало городское управление юстиции Запорожской области. Украинские чиновники требуют, чтобы молодая мать, гражданка Украины отдала полуторагодовалую ОСОБА_14 в чужую страну. Продолжение истории в материале OBOZREVATEL.

В Украину прилетели вместе.

В Запорожье на днях прошло очередное заседание суда, на котором решали судьбу маленькой гражданки Украины ОСОБА_14 . Ее отец, 52-летний мексиканец ОСОБА_15 , уверяет суд, что якобы мать девочки Яна Чистякова похитила ребенка и вывезла в Украину.

На самом деле, как уже писал OBOZREVATEL, супруги в Запорожье прилетели вместе еще в июне прошлого года. Малышке тогда было всего пять месяцев. Как рассказывала нам ОСОБА_7 , у ее мамы обнаружили онкологическое заболевание, причем уже четвертой степени. " ОСОБА_16 вместе прилетели, чтобы побыть с моей мамой, показать ей дочку. Приехать раньше из Мексики я не могла, потому что денег на обратный билет у меня просто не было", вспоминает ОСОБА_7 .

Однако через несколько дней мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Яне даже пришлось разыскивать супруга через посольство Мексики. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, Карлос вновь пропадает.

Вспомнил, что дочь якоби похитили

ОСОБА_17 терпение Яны закончилось, в ноябре прошлого года она подала заявление на развод. С тех пор Карлос перестал помогать семье.

"И тогда Карлос вдруг решил, что у него ребенка похитили. Он обратился в минюст Мексики. Воспользовался Гаагской конвенцией 1980 года, по которой Украина обязана вернуть ребенка назад в случае похищения. Но о каком похищении тут может идти речь?! Он сам покупал билеты, и мы вместе прилетели сюда! Однако почему-то городское управление юстиции Запорожской области встало на его сторону. Сначала они меня попросили добровольно отдать дочь! А теперь требуют это через суд. Чиновники уверяют, что я похитила и незаконно удерживаю дочь! На последнем заседании я попросила дать время, чтобы мои адвокаты ознакомились с материалами дела. Но представительница управления юстиции была недовольна. Она так и сказала, что я якобы затягиваю дело, а сроки прошли. Хотя прекрасно знает, что никаких сроков не существует. Я не понимаю, прочему представитель украинских властей, которая обязана защищать интересы своих граждан, встала на сторону иностранца?" со слезами рассказывает

ОСОБА_18 -Мишель-Мария имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_15 обещает в ближайшее время аннулировать. Также девочка крещена в православной церкви, а не в католической, как принято в Мексике.

Муж себя считает ревностным католиком. На самом деле, если бы это было так, он никогда бы не решился отбирать у матери грудного ребенка", считает Яна.

Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_5 . Фактически женщину оставили без средств к существованию.

"В моем иске я согласна, чтобы нам выплачивали алименты по украинским законам. Это четверть дохода супруга, но не менее половины прожиточного минимума в нашей стране. Но даже этой возможности у меня нет, потому что горуправление юстиции Запорожской области заблокировало мой иск в суде. Пока они не решат вопрос с передачей дочери в Мексику. Там у мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери", - с горечью говорит Яна Чистякова.

Пряталась от мужа в детской кроватке

Как рассказала OBOZREVATEL тетя Яны, ОСОБА_19 , когда несколько лет назад ее племянница познакомилась с Карлосом, который старше ее на 20 лет, то вся семья была им очарована, словно принц приехал за своей принцессой. " ОСОБА_20 меня он не смог убедить. И мои сомнения подтвердились. ОСОБА_6 только ОСОБА_7 приехала в Мексику, он тут же изменился, стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал ОСОБА_21 как суррогатную мать, чтобы она

родила ему ребенка", считает женщина.

Сама ОСОБА_7 также подозревает, что Карлос использовал ее как суррогатную мать. "Когда мы были в Украине, он обещал мне прекрасную жизнь. Он говорил, что я женщина его мечты, которую он искал всю жизнь. Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_8 я узнала, что до меня у него было очень много женщин. В Запорожье у меня был свой небольшой бизнес маникюрный салон. И оставлять любимое занятие я категорически не хотела. Я трудилась там по много часов, чтобы заработать на жизнь себе и своей старшей дочери от первого брака, и помогать своим родителям. И ОСОБА_22 согласился открыть для меня салон в другой стране. Однако когда мы приехали в Мексику, я забеременела, все резко изменилось", говорит ОСОБА_7 .

От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа. Сначала перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, который невеста не понимала. "На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказался брачный договор", говорит ОСОБА_7 . Также муж запрещал ей общаться с подругами, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что угрожал разводом.

"Я целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке мой старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания, он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, а ведь у меня есть старшая дочь от первого брака", говорит ОСОБА_7 .

Также Яна говорит, что на самом деле жить в Мексике они не планировали. "Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в ОСОБА_11 . Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды", говорит украинка.

Молодая женщина предполагает, что такое отношение к ней может быть связано с травмой мужа.

"Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала позже его сестра ОСОБА_8 . Но сам ОСОБА_22 о проблемах со здоровьем "забыл" предупредить перед свадьбой", говорит ОСОБА_7 .

После того, как ОСОБА_15 попытался забрать ребенка, ОСОБА_7 напугана. "Я жила в страхе все эти месяцы. Все время боялась, что муж действительно отберет у меня дочь. Только сейчас, когда на помощь пришли адвокаты, я надеюсь, что наши законы все-таки защитят нас с дочерью. Потому что никаких законов мы не нарушали", - говорит молодая мама.

Мама пять лет не видит дочь

Директор департамента правовой помощи общественной организации " ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_23 говорит, что в их практике было несколько случаев, когда отцы-иностранцы пытались забрать детей у украинских мам.

"В таких случаях все зависит от ситуации, в которой оказалась эта семья. Варианты могут быть разные. Если это страна, с которой Украина подписала гражданско-правовой договор о регулировании международных споров, то разбирательство идет по законам той страны, где ребенок прожил большую часть своей жизни. Также нужно разобраться, действительно ли ребенок был вывезен обманным путем или нет. Это также будет учитываться в суде. И когда суд примет решение, ОСОБА_24 должен помогать исполнить решение суда", говорит ОСОБА_23 .

По словам юриста в Украине уже были прецеденты, когда решения судов исполнялись. "В нашей организации был случай, когда ребенка вернули в США, а мама осталась тут. Также был случай, когда ребенка вернули в ОСОБА_25 . Но там родители нашли общий язык. Мама часто ездила к ребенку, а сейчас она уже живет и работает в ОСОБА_25 . Был еще один случай с гражданином Франции, который доказывал, что ребенка у него забрали обманным ОСОБА_26 , а он должен жить во ОСОБА_27 . Но суд встал на

сторону мамы, поэтому ребенок остался в Украине", - говорит ОСОБА_23 .

Однако, к сожалению, есть и печальный случай, который касается ОСОБА_28 . "Хотя суд решил, что ребенка нужно вернуть в Украину, исполнить решение суда невозможно, поскольку у нашей страны с Иорданией не подписано соглашение. Поэтому мама уже пять лет не видит свою дочь", - отмечает ОСОБА_23 »

Вказана стаття була розміщена на веб-сайті Інтернет-виданням «Obozrevatel» 03.09.2019 року. Власником та реєстратором доменного імені «obozrevatel.com» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА».

Суд вказував, що Інформація, викладена у статті Інтернет-видання «Obozrevatel», отримана у процесі інтерв`ю з дружиною позивача ОСОБА_4 , а також її тіткою - ОСОБА_3 . Зміст даної статті частково відтворює висловлювання відповідачів від імені першої особи, частково інформація викладена від імені автора, та є інтерпретацією висвітленого отриманого в ході інтерв`ю матеріалу. Розміщена інформація, крім вербального тексту, містить фотозображення позивача, ОСОБА_4 та членів родини. Наявність зазначених зображень, розміщення яких можливо лише за згодою самої ОСОБА_29 , свідчить про наявне бажання розповсюдити певну інформацію щодо її родини невизначеному колу осіб.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позов пред`явлено до належних відповідачів, не встановлення позивачем самого автора відповідного інформаційного матеріалу та незалучення його до участі у справі, не спростовує причетність відповідачів 1, 2, 3 до доведення змісту статті невизначеному колу осіб. З аналізу викладеної в статті інформації вбачається, що частина оспорюваної інформації, є відтворенням висловлювань ОСОБА_29 , відтворенням висловлювань ОСОБА_3 та авторською розповіддю. Вся оспорювана інформація, поширена відповідачем ОСОБА_3 є її суб`єктивною думкою та власним переконанням, є оціночним судженням, а тому підстав для задоволення пред`явлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 не має. Інформація, поширена відповідачем ОСОБА_4 в частині - « ІНФОРМАЦІЯ_7 », -считает Яна. …«Там у моего мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери», - с горечью говорит ОСОБА_30 …. «Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_8 я узнала, что до меня у него было очень много женщин…. Однако, когда мы приехали в Мексику, я забеременела, все резко изменилось»,-говорит ОСОБА_7 …. .« Я целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке моей старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания,. « Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в ОСОБА_11 . Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды», -говорит укранка, «Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала его сестра ОСОБА_8 . Но сам Карлос о проблемах со здоровьем «забыл» предупредить перед свадьбой»,-говорит ОСОБА_7 , містить вислови: « считает», « я целый год жила с ощущением», «..предполагалось, тощо », є цілком та повністю оціночними судженнями, та є саме суб`єктивною оцінкою ОСОБА_31 власного життя, не містить стверджувальної негативної інформації стосовно позивача, отримана частина такої інформації ОСОБА_4 зі слів третьої особи сестри позивача, а тому спростуванню не підлягає. Вислів автора статті «От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа», є критичним висловлюванням, власним поглядом на обставини, як узагальнення отриманої інформації з інтерв`ю ОСОБА_4 та не підлягає спростуванню.

Однак суд визнав вислів ОСОБА_4 , викладений від імені першої особи: «Он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми» - говорит Яна» та інформація, поширена журналістом: «Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что угрожал разводом», - зроблені у стверджувальній формі, без будь-яких суджень та припущень, містять негативну інформацію щодо позивача, яка, як наслідок, принижує його гідність та честь, а тому підлягає спростуванню, оскільки, ганьбить позивача з точки зору дотримання загально визначених правил співжиття та принципів людської моралі. Завдана позивачу моральна шкода від приниження честі й гідності мала місце внаслідок душевних переживань, психологічного дискомфорту, усвідомлення того, що ця інформація прочитана ймовірно великою кількістю людей, однак суд визнав розмір морального відшкодування, заявлений позивачем, необґрунтовано завищеним. Суд зазначив, що зміст і обсяг інформації, яка визначена такою, що порочить честь, викладення поширеної інформації на російській мові без перекладу, недоведеність поширення такої інформації у Мексиці та можливого ознайомлення з викладеною інформацією близькими, знайомими, рідними, підлеглими по роботі і таке інше, дають підстави визначити розмір морального відшкодування в сумі 5000,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України). Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так частина перша статті 10 Конвенції, зокрема, передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року в підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (дивитись, наприклад, рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216). У такихсправахслідрозрізняти ситуації,колитаківисловлювання належалижурналісту,іколибули цитатоювисловлюванняіншоїособи,оскількипокаранняжурналіста заучастьурозповсюдженні висловлюваньіншихосіббуде суттєвозаважатипресісприяти обговореннюпитаньсуспільногозначення танеповиннорозглядатись,якщодляіншого немаєвиняткововагомихпричин (дивитись рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії», пункт 77, ECHR 2004-XI; рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» («Thorgeir Thorgeirson v. Iceland»), від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; і рішення у справі «Джерсільд проти Данії», пункт 35, Series A, no. 298).

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (cf., Jersild v. Denmark, рішення від 23 вересня 1994, Series А по. 298, р. 23, п. 31; Janowski V. Poland [GC], no. 25716/94, n. 30, ECHR 1999J- Nihpn and Johnsen V. Norway [ОС], no. 23118/93, п. 43, ECHR 1999-VlII; and Fuentes Bobov. Spain, no. 39293/98, n. 43, 29 лютого 2000).

Стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика. (Рішення у справі «Ліндон, Очаковський Лоуренс і Джулай проти Франції» (Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France) [ВП], заяви №№ 21279/02 136448/02, п. 67, ECHR 2007…, і «Педерсен Баадсгаард проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) [ВП], заява № 49017/99, п.78, ECHR 2004X1).

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (згідно із частиною першою статті 201 ЦК України).

Згідно з главою 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (частина третя статті 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (частина друга статті 299 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абзаці перший частини четвертої статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до матеріалів справи, та як встановлено у судових засіданнях в суді першої інстанції, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існує сталий конфлікт, пов`язаний із визначенням місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_32 .

На час прийняття оскаржуваного рішення в справі про захист немайнових прав, що наразі переглядається апеляційним судом, вказаний інший спір між сторонами щодо дитини було вирішено наступним чином.

Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у цивільній справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року по справі за позовом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради, про забезпечення повернення дитини до Мексиканських Сполучених Штатів, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року у цій справі скасовано, прийнято нову постанову, за якою: «Позов Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради, про забезпечення повернення дитини до Мексиканських Сполучених Штатів задоволено. Визнано незаконним утримання ОСОБА_4 малолітньої доньки ОСОБА_32 ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території України. Зобов`язано ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_9 повернути дитину ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до місця постійного проживання на територію Мексиканських Сполучених Штатів, за адресою: АДРЕСА_1 . У разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов`язано ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , передати малолітню ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на території України для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено витрати, пов`язані з поверненням дитини до Мексиканських Сполучених Штатів, на позивача ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання судового рішення в частині повернення дитини до Мексиканських Сполучених Штатів.»

Спірна публікація з`явилась у мережі Інтернет 03 вересня 2019 року, тобто в той час коли зазначена цивільна справа перебувала на розгляді у районному суді і дані, які в ній містяться, збігаються з позицією відповідачки ОСОБА_34 щодо заявлених позовних вимог та з поясненнями, наданими під час судового розгляду.

За характером публікація є відтворенням інформації, наданої Інтернет-виданню в ході інтерв`ю ОСОБА_34 та ОСОБА_3 . При цьому, суд першої інстанції у цій справі не звернув уваги та не врахував, що висловлювання, які, на думку суду, порушують честь та гідність позивача, не належали журналісту, а є висловлюванням самої ОСОБА_34 , і, хоча мають стверджувальний характер, по суті є критикою позивача, яка зумовлена негативним ставленням відповідачки ОСОБА_34 до ситуації, що склалася, та до позивача зокрема. Між тим, українське законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Це положення відповідає принципу свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (рішення від 23 вересня 1994 року у справі «Йерзільд проти Данії» (Jersild v. Denmark), п. 35, Series А, № 298 та рішення у справі «Тома проти Люксембургу» (Thoma v. Luxembourg), заява № 38432/97, п. 62, ECHR 2001-III).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" зазначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Якщо особа, в даному випадку позивач, вважає, що оціночні судження або думки викладені в публікації принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, він вправі скористатися наданим їм законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За таких обставин, сама інформація, яка визнана судом такою, що порочить честь і гідність позивача, є за своїм змістом та викладом оціночним судженням та критикою позивача його колишньою дружиною ОСОБА_34 , яка лише відображена у статті, а тому вимоги до відповідача в особі Інтернет-видання «Оbozrevatel» в особі власника ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» в частині спростування недостовірної інформації не підлягають задоволенню.

Не підлягає доведенню така інформація на предмет її достовірності й відповідачем ОСОБА_34 з огляу на її характер та зміст.

Положення статей 15, 16, 23, 297, 299, 1167 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року встановлюють, що кожна особа має право на повагу до його гідності та честі, які разом з діловою репутацією є недоторканними, на захист свого цивільного права у разі його порушення, та звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу, способом відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особі та є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичної особі незаконними діями інших осіб.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок вирішення питань відшкодування моральної шкоди під час розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації, також передбачений положеннями п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності, та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія наголошує на тому, що позивачем у справі є громадянин Мексиканських Сполучених Штатів, при цьому оскаржувана інформація викладена на інтернет-сайті російською мовою без перекладу, поширення доступної з перекладом інформації, викладеної в інтернет-публікації у країні проживання позивача, не доведена, також з боку позивача не надано підтверджень ознайомлення з викладеною інформацією близькими, знайомими, рідними, колегами та підлеглими, за умови розуміння ними російської мови. Доказів втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних позивачу розміщенням зазначеної публікації, під час судового розгляду не надано.

Суд першої інстанції необґрунтовано послався на ч. 3 статті 277 ЦК України, вказуючи, що на відповідача покладається обов`язок довести достовірність поширеної інформації, оскільки вказана норма виключена із цієї статті у березні 2014р.

Отже, за загальним правилом, доведення будь-яких обставин покладається на сторону, яка з ними не погоджується: на позивача покладається обов`язок довести її недостовірність, а на поширювачів її відповідність дійсності.

Як вказувалося вище, інформація викладена в публікації, пов`язана безпосередньо із судовим розглядом питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та повернення її батькові, позивачу у справі, що передбачувано викликало спротив та негативну реакцію з боку матері дитини - ОСОБА_34 , яка відображена за всім текстом публікації. Така позиція відповідачки була відома позивачу, оскільки висловлювалась під час судового розгляду, а тому була прогнозована, а не спонтанна та небезпідставна, що мінімізує втрати морального характеру з боку позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, доходить висновку про недоведеність позовних вимог і в частині спричинення моральної шкоди, необхідність скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення нового

рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати підлягають компенсації відповідачеві за рахунок позивача.

Встановлено, що за подання апеляційної скарги ТОВ «Золота середина» сплачено судовий збір в сумі 2881 (двох тисяч вісімсот вісімдесят одної) гривні 50 копійок, який слід стягнути з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року в цій справі скасувати в оскаржуваній частині - в частині задоволених позовних вимог та відмовити в їх задоволенні.

В іншій частині рішення не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Золота середина» судовий збір в сумі 2881 (двох тисяч вісімсот вісімдесят одної) гривні 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складени 15 грудня 2022 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Подліянова Г.С.