Постанова

від 06.12.2022 по справі 240/4410/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4410/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

06 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретар судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника позивача: Кучевої Світлани Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікдарія" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

05 грудня 2022 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

06 грудня 2022 року до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що лише 05.12.2022 року о 14:18 год. телефонограмою СААС повідомлено ГУ ДПС у Житомирській області про відмову в задоволенні клопотання останнього про розгляд справи в режимі відеоконференції, а тому вказані обставини позбавили представника прибути в судове засідання до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.126 КАС України визначено строку вручення повісток про дату, час та місце розгляду справи.

Так, згідно ч. 3 вказаної статті повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача про розгляд справи був повідомлений 01 листопада 2022 року, тобто більше ніж за 5 днів до судового завдання, що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 року про доставку електронного листа до електронного кабінету Головного управління ДПС у Житомирській області.

Тобто, у відповідності до вимог вищенаведених положень, судом апеляційної інстанції були дотримані строки визначені у ст. 296 КАС України, щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та розгляд справи.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що ст.195 КАС України встановлено строки подання заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції, водночас приписи останньої не містять жодних зауважень щодо строків повідомлення сторін про розгляд справи в режимі відеоконференції, що свідчить про безпідставність доводів заяви відповідача.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника щодо неможливості вчасного прибуття на судове засідання, оскільки питання внутрішньої організації роботи Головного управління ДПС у Житомирській області не є поважною підставою неможливості прибуття представника в судове засідання.

Таким чином, як вбачається зі змісту клопотання, будь яких мотивованих обґрунтувань неможливості прибуття в судове засідання відповідача, не наведено та не надано жодного належного доказу, на підтвердження обставин, що перешкоджають представнику Головного управління ДПС у Житомирській області прибути в судове засідання для участі у розгляді справи.

В той же час, апеляційним судом не визнавалась обов`язковою явка сторін, матеріалів справи достатньо для об`єктивного розгляду справи.

У зв`язку з чим, колегія суддів заслухавши думку представника позивача та з урахуванням вищенаведених обстави вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача та проводити судове засідання без участі Головного управління ДПС у Житомирській області.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача щодо вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до наказу від 03 серпня 2021 року №1024-п ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нікдарія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19 липня 2021 року №9198010547 від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ).

За результатами проведеної перевірки 30 серпня 2021 року складено акт № 8272/06-30-07-03/40338632 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Нікдарія» допустило порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» та завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1750519 грн.

Не погоджуючись з висновками, зазначеними в Акті перевірки, ТОВ «Нікдарія» подало заперечення.

Згідно листа від 05 жовтня 2021 року №17156/6/06-30-07-03 заперечення задоволені частково щодо завищення податкового кредиту на суму 17000,00 грн. Проте це не вплинуло на висновок Акта перевірки щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1750519 грн, оскільки дане порушення подвійного характеру (придбані саджанці суниці не використовуються в господарській діяльності платника).

На підставі Акта перевірки 06 жовтня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4» №0009321, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1750519,00грн.

ТОВ «Нікдарія» оскаржило таке рішення у адміністративному до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 22 грудня 2021 року №28805/6/99-0006-01-0506 податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням рішенням в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2021 року на суму 1640896,00 грн, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1610336 грн, у тому числі у 2019 році 639431 грн, у 2020 році 970905 грн, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки підставою для такого висновку стало виявлення посадовими особами контролюючого органу під час перевірки факту не відображення позивачем у бухгалтерському обліку збору лохини у 2019 році з земельних ділянок: №5 (2,34 га, 7737 кущів), №6 (2,43 га, 7847 кущів), №7 (2,29 га, 7466 кущів), а також у 2020 році з земельних ділянок: площею 7,06 га (23050 кущів), №4 (2,37 га, 2416 кущів), №5 (2,34 га, 7737 кущів), №6 (2,43 га, 7847 кущів), №7 (2,29 га, 7466 кущів), №8 (2,28 га, 7534 кущів), №13 (1,86 га, 6591 кущ), №14 (1,8 га, 6396 кущів), №15 (2,38 га, 5013 кущів) №10 (2,28 га, 7225 кущів).

Враховуючи урожайність по підприємствам в центнерах з 1 га площі насаджень у плодоносному віці по Житомирській області, згідно відомостей з офіційного сайту Державної служби статистики, а також площу насаджень позивача, відповідачем проведено розрахунок валового збору лохини у 2019 2020 роках.

Визначивши середню ціну реалізації лохини у зазначений період на території України, податковий орган визначив вартість обсягу поставок без ПДВ лохини на території України та розрахував суми податку на додану вартість, які мали бути задекларовані та сплачені позивачем, а саме у 2019 році 856278 грн та у 2020 році 1542030 грн.

З урахуванням задекларованих платником податків зобов`язань з ПДВ у 2019 році в розмірі 216846,67 грн та у 2020 році 571125,44 грн, контролюючий орган установив його заниження на суму 639431 грн у 2019 році та 970905 грн у 2020 році.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на спростовуючи твердження відповідача про не відображення у бухгалтерському обліку збору лохини у 2019 та 2020 роках з земельних ділянок, ТОВ «Нікдарія» надало суду першої інстанції належним чином засвідчені копії щоденників надходження сільськогосподарської продукції, актів на оприбуткування сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю та накладних на передачу сільськогосподарської продукції, які складені в розрізі земельних ділянок та підтверджують обсяг зібраної лохини.

Також позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам 231, 27, якими підтверджено оприбуткування вартості сільськогосподарської продукції, зібраної протягом 2019-2020 років, яка відповідає інформації, наведеній в таблицях оприбуткування сільськогосподарської продукції у розрізі земельних ділянок за відповідний період.

Надаючи оцінку правомірності проведеного відповідачем розрахунку суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з урожайність по підприємствам в центнерах з 1 га площі насаджень у плодоносному віці по Житомирській області, колегія суддів зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі Порядок №727) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 цього розділу встановлює, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України.

Згідно з підпунктами 72.1.2.1, 72.1.2.3 пункту 72.1 цієї правової норми для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, зокрема інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами (та повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати). Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За приписами статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покрадений на органи державної податкової служби.

Аналіз наведених норм податкового законодавства має підстави для висновку, що податкове законодавство не передбачає таких документів для врахування у висновках про порушення платниками податків чинного законодавства, як статистичні дані, сформовані за результатами проведення статистичних спостережень органами статистики та їх порівняння з фактичними показниками задекларованої вирощеної сільськогосподарської продукції певним платником податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, зі змісту Акта перевірки видно, що посадовими особами відповідача при порівнянні даних бухгалтерського обліку та первинних документів позивача щодо проведення обліку лохини та даних про середню врожайність по підприємствах з 1 га площі насаджень у плодоносному віці по Житомирській області, які отримані з офіційного сайту Державної статистичної служби, було зроблено висновок про те, що позивачем обліковано лохини у кількості, значно нижчій за середню врожайність по Житомирській області, та мало наслідком заниження об`єкту оподаткування ПДВ на загальну суму 1610336 грн.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані твердження відповідача є лише припущеннями, які жодними документами первинного бухгалтерського обліку не підтверджені, а порівняння статистичних даних по Житомирській області та фактично вирощеної задекларованої позивачем сільськогосподарської продукції у кількості нижчій за середню врожайність по землях Житомирської області не можуть бути підставами для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки відповідачем не було враховано, що середній статистичний показник формується на підставі як найвищих, так і найнижчих даних, зокрема даних щодо врожайності по області, в той же час, норми податкового законодавства взагалі не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Слід також зазначити, що посадові особи відповідача не наділені повноваженнями перевірки у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, а, відтак, не можуть робити жодних професійних висновків щодо можливостей позивача виростити врожай у кількості значно нижчій за середньостатистичну по області, а статистичні дані, на які посилається відповідач у Акті перевірки, не охоплюють та не містять інформації і відомостей про родючість земель, на яких позивачем вирощувалася лохина, не враховують технологій, які використовуються сільгосппідприємством під час проведення робіт по догляду за кущами, погодних умов тощо.

Окрім того, перевірка кількості вирощеної продукції не є компетенцією органів Державної податкової служби, що убачається зі змісту функцій та прав контролюючих органів, закріплених у статтях 191, 192, 193 та 20 ПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо не відображення у бухгалтерському обліку позивачем операцій з реалізації лохини є лише припущеннями відповідача, а статистичні дані по Житомирській області у порівнянні з фактично задекларованою кількістю врожаю отриманого позивачем не можуть служити належними доказами щодо заниження (завищення) об`єкту оподаткування ПДВ та податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки норми податкового законодавства не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно наведених вище положень підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Однак, ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи судом, контролюючий орган не зазначив про встановлення ним факту реалізації позивачем лохини на суму, з якої визначено зобов`язання зі сплати ПДВ у розмірі 639431 грн у 2019 році та 970905 грн у 2020 році.

Надаючи правову оцінку висновку податкового органу про заниження грошових зобов`язань з ПДВ на суму 30560 грн внаслідок не нарахування ПДВ на вартість саджанців суниці, які не використовуються у господарській діяльності, судова колегії вказує на слідуюче.

З матеріалів справи встановлено, що в квітні та травні 2019 року позивач придбав саджанці суниці на суму 183360 грн, у тому числі ПДВ 30560 грн.

Зазначена сума податку на підставі положень пункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України включена позивачем до складу податкового кредиту.

Як зазначено вище нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Посилаючись на те, що в ході перевірки платником податків не надано документального підтвердження щодо збору плодів суниці, оприбуткування їх на баланс, реалізацію плодів суниці чи саджанців суниці іншим покупцям, контролюючий орган дійшов висновку, що такі саджанці не використовуються позивачем у господарської діяльності, а тому на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України він був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за такими операціями.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є вирощування ягід, горіхів, інших дерев і чагарників.

Наданими позивачем копіями актів висадки саджанців суниці від 01 та 20 травня 2019 року №1 та №2, акта інвентаризації, складеним комісією 25 червня 2019 року під час збору інформації, проведеної на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 12 червня 2019 року №229, підтверджено проведення посадки суниці на ділянці №12, площею 2,44 га.

По бухгалтерському обліку зазначені саджанці відображено в оборотно-сальдовій відомості по дебету субрахунку 1522 «Придбання (виготовлення) основних засобів».

Використання саджанців суниці у господарській діяльності позивача підтверджується відображенням на зазначеному субрахунку витрат по здійсненню агротехнічних заходів догляду за насадженнями: полив (зрошення), живлення, захист від шкідників та бур`янів.

Неможливість отримання врожаю суниці у 2020 та 2021 роках обумовлено погодними умовами, на підтвердження чого контролюючому органу під час перевірки надано відповідні пояснення з даними спостережень за погодою в автоматизованій метеорологічній станції Devis, яка розміщена на земельних ділянках позивача.

З огляду на викладене суд уважає висновок податкового органу про заниження грошових зобов`язань з ПДВ на суму 1640896,00 грн (1610336+30560) помилковим і таким, що спростований наданими позивачем доказами.

Беручи до уваги обставини викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС у Житомирській області протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0009321 від 06 жовтня 2021 року в частині суми завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2021 року у розмірі 1640896,00 грн, яке з огляду на його безпідставність у відповідній частині слід визнати протиправним та скасувати.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 грудня 2022 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.