Постанова

від 06.12.2022 по справі 907/1079/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа №907/1079/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С

розглянувши апеляційну скаргу Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області вих. №01-26/76 від 27.07.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1848/22 від 28.07.2022)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2022 (суддя Лучко Р.М., повний текст складено 08.07.2022)

у справі № 907/1079/21

за позовом: Державної екологічної інспекції Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача: Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Середнє Ужгородського району Закарпатської області

про відшкодування шкоди в розмірі 128 506,00 грн.

за участю учасників справи: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекції Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Худлівської сільської ради (правонаступником якої є Середнянська селищна рада) про відшкодування шкоди в розмірі 128 506,00 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2022 у справі № 907/1079/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Середнянської селищної ради 67 556,00 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які зобов`язано перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Середнянської селищної ради. Стягнуто з Середнянської селищної ради на користь Державної екологічної інспекції Закарпатської області 1 193,35 грн в повернення сплаченого судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не спростовано наявність у Худлівської сільської ради правових підстав для видалення 42 дерев породи дуб та черешня в межах населеного пункту с.Худльово, урочище «Валькувня», які зазначені в Акті обстеження зелених насаджень від 13.12.2019 та Ордері на видалення зелених насаджень від 14.12.2019. Відтак, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди в частині, заподіяної внаслідок знищення 42 дерев слід відмовити, оскільки відсутні в сукупності всі елементи складу цивільного правопорушення, визначених статтею 1166 ЦК України (неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою,вина особи, що завдала шкоду). Щодо відшкодування шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в частині рубки 49 дерев та пошкодження до ступеня припинення росту 2 дерев, суд дійшов висновку, що Худлівською сільською радою не доведено наявність правової підстави для такої рубки дерев, оскільки вони не обстежувалися комісією, не зазначені в Акті обстеження від 13.12.2019 та в Ордері на видалення зелених насаджень від 14.12.2019, тому в цій частині позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Середнянська селищна рада, яка є правонаступником Худлівської сільської ради, подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та зупинити дію рішення до закінчення перегляду його в апеляційному порядку. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджено належним чином місце розташування обстежуваної земельної ділянки, вважає, що при проведенні позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією Закарпатської області не використовувались високоточні прилади та не визначались координати розміщення обстежуваних пнів. Зазначене обґрунтовується розбіжностями в Наказі про проведення позапланового нагляду (контролю) Худлівської сільської ради №108 від 24.02.2020, де вказана земельна ділянка знаходиться в урочищі «Баня» та Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №012/06-М від 28.02.2020, де земельна ділянка знаходиться в урочищі «Валькувня». В апеляційній скарзі також зазначено, що судом першої інстанції безпідставно відхилене клопотання сільської ради про залучення до участі у справі Зоркіна Василя Сергійовича, колишнього голови Худлівської сільської ради Ужгородського району, в якості третьої особи без самостійних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 справу №907/1079/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2022 у справі № 907/1079/21. Вирішено здійснювати розгляд справи даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/.

Зі списку розсилки поштової кореспонденції вбачається, що ухвала суду від 19.09.2022 про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи надіслана на електронні адреси сторін, які зазначені в апеляційній скарзі.

Позивач реалізував своє право, передбачене ч. 1 ст. 263 ГПК України, та подав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/5505/22 від 03.10.2022), в якому зазначив, що погоджуються з висновками місцевого господарського суду та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням Виконавчого комітету Худлівської сільської ради № 38 від 11.10.2019 «Про створення комісії по обстеженню зелених насаджень, що підлягають видаленню на території уроч. "Валькувня" Худлівської сільської ради» з метою забезпечення контролю за видаленням зелених насаджень, інвентаризацією та зміною цільового призначення земельної ділянки було створено відповідну комісію з 5-ти чоловік представників сільської ради по обстеженню зелених насаджень в урочищі "Валькувня" на території Худлівської сільської ради (т.1 а.с. 132).

За наслідками проведених обстежень, 13.12.2019 комісією складено Акт обстеження зелених насаджень (дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків), що підлягають видаленню. Згідно з вказаним Актом видалення зелених насаджень пов`язано з очищенням території від сухостійних, фаутних, самосійних дерев, чагарників, а також інвентаризацією та зміною цільового призначення земельної ділянки (а.с. 133). Комісією було встановлено, що в урочищі "Валькувня" на території Худлівської сільської ради наявні зелені насадження, що підлягають видаленню, а саме 1 дерево породи черешня (діаметром стовбура на висоті 1,3 м - 30 см) та 41 дерево породи бук (діаметрами стовбура на висоті 1,3 м від 20 см до 30 см). Згідно з висновком комісії, що викладений в Акті, видаленню підлягають 42 дерева. Дані дерева є фаутними та сухостійними, їх видалення пов`язане з очищенням території від сухостійних, фаутних, самосійних дерев, а також обумовлене інвентаризацією та зміною цільового призначення земельної ділянки. В Акті від 13.12.2019 також вказано про відсутність підстав для сплати відновної вартості зелених насаджень на підставі абз. 2 п. 6 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №466 від 03.07.2013).

За результатами обстеження дерев, що вказані у Акті від 13.12.2019, Худлівською сільською радою 14.12.2019 видано Ордер на видалення зелених насаджень. Цим Ордером дозволено вирубати в термін до 01.06.2020 року 42 дерева, а використану деревину використати для додаткового опалення в бюджетних установах Худлівської сільської ради.

28 лютого 2020 року Державною екологічною інспекцію у Закарпатській області, в межах розгляду звернення гр. Данацко І.І., проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Худлівською сільською радою, за результатами якої інспекторами складено Акт перевірки №012/06-М від 28.02.2020 (надалі - Акт перевірки) (т.1 а.с.11-12).

Як вбачається з Акту перевірки, інспекторами з oxopoни навколишнього природного середовища 3акарпатської області виявлено порушення Худлівською сільською радою п.4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. № 1045 (надалі - Порядок), що полягає у обстеженні насаджень без участі представника Держеконіспекції у роботі комісії та її повідомлення.

В Акті перевірки також зазначено, що Худлівською сільською радою надано копії документів: Акту обстеження зелених насаджень від 13.12.2019, Ордера на видалення зелених насаджень від 14.12.2019, рішення Худлівської сільської ради від 11.10.2019 №38 та повідомлення Держеконіспекції про включення представника до участі в роботі комісії.

Під час натурного обстеження за результатами проведення контрольного обміру пнів в урочищі "Валькувня" в межах населеного пункту с. Худльово обліковано 91 пень від зрубаних дерев породи дуб, бук, акація та черешня діаметрами пнів (у корі біля шийки кореня) 10.1-14 см - 12 шт., 14.1-18 см - 12 шт., 18.1-22 см - 6 шт., 22.1-26 см - 4 шт., 26.1-30 см - 4 шт., 30.1-34 см - 10 шт., 34.1-38 см - 19 шт., 38.1-42 см - 7 шт., 42.1-46 см - 7 шт., 46.1-50 см - 7 шт., 54 см - 2 шт., 55 см - 1 шт. Також виявлено та взято на облік пошкоджені до ступеня припинення росту шляхом їх підпилу дерева породи дуб діаметрами у корі біля шийки кореня 47 см - 1 шт., 49 см - 1 шт.

Згідно з Розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев у межах населеного пункту с. Худльово, урочище "Валькувня" позивачем, відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", нараховано Худлівській сільській раді 128 506,00 грн шкоди, завданої незаконним знищенням дерев.

За фактом порушення порядку видалення дерев 05 березня 2020 року посадовою особою Інспекції складено Протокол за №013497 про адміністративне правопорушення стосовно сільського голови с. Худльово ОСОБА_1 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст. 153 КУпАП.

Постановою від 05.03.2020 за №013497 на сільського голову с. Худльово Зоркіна В.С. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн та відповідно до постанови державного виконавця від 24.06.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №614911520 підтверджується сплата вказаного штрафу сільським головою.

Відповідач в обгрунтування своїх доводів, не заперечує проти тієї обставини, що ним було видалено вказані зелені насадження, однак, не вбачає протиправної поведінки Худлівської сільської ради та зазначає, що нею дотримано усіх нормативно-правових актів під час видалення зелених насаджень в урочищі «Валькувня», в тому числі й щодо належного повідомлення Держекоінспекцію про створення комісії з обстеження зелених насаджень, що підтверджує копією листа-повідомлення №359 від 08.11.2019, журналом реєстрації вихідної кореспонденції Худлівської сільської ради за 2018-2019 роки. Відповідач вказує, що відповіді на вказаний лист від Державної екологічної інспекції у Закарпатській області органом місцевого самоврядування не отримано, а відтак, обстеження зелених насаджень правомірно проведено за відсутності представників позивача.

16.03.2020 Державною екологічною інспекцію у Закарпатській області направлено відповідачу претензію № 1287/12 (т.1 а.с. 13) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 128 506,00 грн., заподіяної внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту та незаконного вирубування дерев, що встановлено актом перевірки №012/06-М від 28.02.2020, до претензії додано розрахунок шкоди (а.с.14).

Проте, відповіді на претензію №1287/12 від 16.03.2020 відповідачем не надано, матеріальна шкода у розмірі 128 506,00 грн. не сплачена, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2022, на підставі ст.ст. 25, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення першої сесії восьмого сликання Середнянської селищної ради від 01.12.2020 «Про початок реорганізації Худлівської сільської ради шляхом приєднання до Середнянської селищної ради», відповідно до якого вирішено припинити шляхом приєднання до Середнянської селищної ради Худлівську сільську раду (т.1а.с.47-52), залучено Середнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області в якості правонаступника відповідача у справі № 907/1079/21.

При прийнятті постанови , суд керувався таким.

Відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 66 Конституції визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Згідно з нормами ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природніх ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативногму впливу на стан навколишнього природного середовища.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 128 506,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Суд першої інстанції, керуючись «Законом України «Про місцеве самоврядування», зокрема, ст. 73, дійшов висновку, що акти органу місцевого самоврядування: рішення Виконавчого комітету Худлівської сільської ради № 38 від 11.10.2019 «Про створення комісії по обстеженню зелених насаджень, що підлягають видаленню на території уроч. "Валькувня" Худлівської сільської ради», Акт обстеження зелених насаджень від 13.12.2019 та Ордер на видалення зелених насаджень від 14.12.2019 є актами, що видані Худлівською сільською радою в межах наданих їй повноважень, є чинними, не скасовані, тобто, є обов`язковими для виконання, тому в частині позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої за рубку 42 дерев в задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Середнянська селищна рада в прохальній частині апеляційної скарги просить суд скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2022 у справі № 907/1079/21 в повному обсязі, хоча судом першої інстанції позов Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задоволено частково - стягнуто шкоду за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в частині рубки 49 дерев. В частині рубки 42 дерев в задоволенні позову відмовлено.

Як зазначалося вище, Державною екологічною інспекцію у Закарпатській області 28.02.2020 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Худлівською сільською радою, за результатами якої складено Акт перевірки №012/06-М від 28.02.2020. Інспекторами позивача під час натурного обстеження за результатами проведення контрольного обміру пнів в урочищі «Валькувня» в межах населеного пункту с. Худльово обліковано 91 пень від зрубаних дерев породи дуб, бук, акація та черешня діаметрами пнів, а також пошкоджені до ступеня припинення росту 2 дерева породи дуб.

Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. п. З пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ № 275 від 19.04.2017, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Крім того, згідно з п. п. 8 пункту 4 Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розраховувати їх розмір, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з приписами ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність усіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Позивачем повинна бути доведена неправомірність поведінки відповідача, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому такі дії повинні мати конкретне вираження, тобто, позивачем має бути доведено, що відповідач вчинив неправомірні дії по видаленню дерев з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством.

Як зазначалося вище, в Акті перевірки №012/06-М від 28.02.2020 Держекоінспекцію було вказано про те, що обстеження зелених насаджень Худлівською сільською радою в грудні 2019 року було проведено без участі представника Держекоінспекції в роботі комісії, чим порушено вимоги п.4 Порядку видалення кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Проте, суд першої інстанції, дослідивши факт надсилання сільською радою повідомлення про проведення обстеження, оцінивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов правомірного висновку про належне повідомлення Держекоінспекцію про створення комісії з обстеження зелених насаджень, що підтверджується копією листа-повідомлення №359 від 08.11.2019, журналом реєстрації вихідної кореспонденції Худлівської сільської ради за 2018-2019 роки, а також тим, що інспекторами позивача в Акті перевірки №012/06-М від 28.02.2020 зазначено про надання їм під час проведення перевірки повідомлення про включення представника позивача до участі в роботі комісії, а також про таке підтвердив голова Худлівської сільської ради під час розгляду щодо нього справи про адміністративне правопоршення.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не доведено порушення Худлівською сільською радою вимог Порядку в частині надіслання до Держеконіспекції запиту на включення представника інспекції до комісії з обстеження зелених насаджень, а саме незалучення інспектора до участі в роботі комісії не може бути єдиним доказом завдання шкоди зеленим насадженням чи об`єктам благоустрою.

За таких обставин, судом встановлено відсутність таких елементів правопорушення як протиправність поведінки Худлівської сільської ради по видаленню 42 дерев, які зазначені в Акті обстеження зелених насаджень від 13.12.2019 та Ордері на видалення зелених насаджень від 14.12.2019, шкідливість означеного діяння та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а отже виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В частині прийняття рішення місцевим господарським судом щодо вирубки 49 дерев та пошкодження до припинення росту 2 дерев, апелянт вказує на той факт, що відповідачем не вказано про таке видалення в Акті обстеження зелених насаджень від 13.12.2019 та в Ордері на видалення зелених насаджень від 14.12.2019, такі дерева віднесення до вищевказаних дерев до аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів.

Відповідно до пункту 6 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, сплата відновної вартості не проводиться у разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів.

Однак, відповідно до пункту 7 Порядку видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об`єктах благоустрою здійснює благоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані 49 дерева та пошкодженні до ступеня припинення росту 2 дерева не обстежувалися комісією, не зазначені в Акті обстеження зелених насаджень від 13.12.2019 та Ордері на видалення зелених насаджень від 14.12.2019, як і жодним чином не спростовано Середнянською селищною радою факти, викладені в Акті перевірки №012/06-М від 28.02.2020 щодо наявності в урочищі «Валькувня» виявлених пнів від зрубаних дерев та пошкоджених зелених насаджень в означеній кількості та діаметрі.

Щодо тверджень апелянта про проведення інспекторами позивача натурного обстеження, без застосування інструментально-лабораторного контролю не може нівелювати обов`язок відповідача спростувати належними та допустимими доказами обставини, на які покликається позивач, в тому числі й шляхом проведення власного підрахунку кількості пнів від зрубаних дерев, їх діаметру та подання суду відповідних доказів на спростування обставин, які встановлені в ході перевірки Худлівської сільської ради та на які позивач посилається в якості підстави заявленого позову.

Апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, про те, що позивачем доведено, що порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в частині рубки 49 дерев та пошкодження до ступеня припинення росту 2 дерев в урочищі «Валькувня» сталося з вини Худлівської сільської ради. Відповідач не спростував неможливості здійснення органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків та не надав доказів дотримання законодавчо встановленого порядку видалення зелених насаджень в цій частині.

Що стосується залучення третьої особи без самостійних вимог, колишнього голови Худлівської сільської ради Ужгородського району Зоркіна Василя Сергійовича, то згідно з норм ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 51 ГПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

В ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2022 вказано, що в поданому клопотанні про залучення третьої особи не дотримано вимог ч.1 ст.51 ГПК України, а саме не долучено доказів направлення копії вказаного клопотання особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає відмову суду обгрунтованою.

Щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі про розбіжності місця розташування зелених насаджень: урочище «Віола» чи урочище «Валькувня» під час проведення позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Закарпатської області в Наказі №108 від 24.02.2020 та в Акті №012/06-М від 28.02.2020, то суд встановив, що окрім урочище «Валькувня» інспекторами обстежувалося і урочище «Віола». Проте, останнє не має відношення до даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в частині позовних вимог про стягнення шкоди за вирубку 49 дерев доведено належними та допустимими доказами, а тому, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги про стягнення з відповідача - Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області 67 556 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі "Трофимчук проти України" (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2022 у справі № 907/1079/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.