Постанова
від 08.12.2022 по справі 922/3812/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/3812/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Горгуль Н.В. (поза межами суду), службове посвідчення від 09.10.2020;

від позивачів: не з`явились;

від відповідача (апелянта): Тимошенко Н.І. (поза межами суду), ордер серія від 07.11.2022;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляшенко Ігоря Івановича, с. Тимченки, Харківська область (вх. №124 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 (повний текст складено 20.12.2021) у справі № 922/3812/21 (суддя Калантай М.В.),

за позовом Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області, м. Лозова, Харківська область, в інтересах держави, в особі:

1) Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, м. Первомайський, Харківська область,

2) Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

3) Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, сел. Біляївка, Харківська область,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ляшенко Ігоря Івановича, с. Тимченки, Харківська область,

про розірвання договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області до Фізичної особи-підприємця Ляшенка Ігоря Івановича, в якому просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.08.2007, укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Фізичною особою-підприємцем Ляшенком Ігорем Івановичем (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Ляшенка Ігоря Івановича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399559) земельну ділянку загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи ст.ст. 60 - 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88 - 90 Водного кодексу України та обставини порушення відповідачем умов договору щодо використання земельної ділянки водного фонду за цільовим призначенням та в частині заборони її забудови і розорення прибережної смуги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 31.08.2007, укладений між Первомайською РДА Харківської області та ФОП Ляшенком І.І. щодо земельної ділянки водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047. Зобов`язано ФОП Ляшенка І.І. повернути державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області земельну ділянку загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047. Стягнуто з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури 4540,00грн судового збору за подання позовної заяви.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що орендована відповідачем земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб) протягом 2020-2021 років використовується ФОП Ляшенко І.І. з порушенням законодавства та не за цільовим призначенням, а саме: забудована та розорена прибережна захисна смута навколо водойми. За висновком суду, зазначені порушення вимог земельного та водного законодавства, а також пунктів 16, 29 договору оренди від 31.08.2007 щодо необхдності використання земельної ділянки за цільовим призначенням та режиму використання землі відповідно до п. 34 договору та ст. 143 Земельного кодексу України є підставою для розірвання такого правочину та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ФОП Ляшенко І.І. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів, апелянт зазначає наступне:

1) щодо сплати судового збору:

- суд першої інстанції безпідставно стягнув з ФОП Ляшенко І.І. суму сплаченого прокуратурою судового збору у розмірі 4540,00грн, оскільки відповідач в силу закону звільнений від його сплати (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"); оскільки в процесі розгляду справи суд не роз`яснив відповідачу право бути звільненим від сплати судового збору, то ФОП Ляшенко І.І. не був обізнаний із необхідністю подання відповідних підтверджуючих документів; обов`язок повідомляти про підстави для звільнення від сплати судового збору ГПК України покладено лише на позивача (ч. 4 ст. 162, ст. 164 ГПК України), водночас для відповідача у вимогах до відзиву (ст. 165 ГПК України) такого обов`язку не передбачено;

- в оскаржуваному рішенні суд стягнув з відповідача судовий збір на користь Харківської обласної прокуратури, яка не була ані особою, яка подала позов в інтересах держави, ані стороною у цій справі;

- звернення прокуратури із позовом в особі визначених ним позивачів, які спроможні самостійно сплатити судовий збір суперечить вимогам закону; крім того, таке звернення прокуратури не може звільняти позивачів від сплати судового збору, оскільки Законом України "Про судовий збір" імперативно визначено обов`язок саме кожного позивача сплачувати судовий збір окремим платіжним документом в разі звернення до суду з позовною заявою;

2) щодо повноважень прокурора на звернення до суду із цим позовом:

- судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено принцип рівності та змагальності учасників процесу, оскільки суд прийняв позовну заяву, підписану заступником керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області О.Бережним за відсутності документів, які підтверджують його повноваження підписувати чи подавати позови від імені Харківської обласної прокуратури до господарського суду; О.Бережний не є керівником державної організації Харківської обласної прокуратури, і згідно відомостей в реєстрі юридичних осіб права підпису без довіреності не має, а такої довіреності до матеріалів справи не долучено; в ЄДР також не міститься інформації про надання заступнику прокурора Лозівської окружної прокуратури права підписувати позови без довіреності;

- суд безпідставно прийняв до уваги подану прокурором відповідь на відзив за відсутності доказів її надсилання відповідачу; ФОП Ляшенко О.І. надходив лише лист за підписом О.Бережного від 18.11.2021 із запереченнями по відзиву, але відповідь на відзив не надходила;

- прокурором конкретно не визначено, який саме суб`єкт владних повноважень (один з трьох позивачів) є уповноваженим органом та в чому саме полягає невиконання ним належним чином своїх обов`язків, як обов`язкову обставину можливості здійснення їх представництва в суді прокуратурою;

- з листа Біляївської сільської ради від 19.07.2021 не вбачається обставин невиконання нею своїх повноважень та надання їй можливості самостійного врегулювання спору з відповідачем в досудовому порядку, при цьому, фактично сільська рада взагалі була позбавлена права вирішувати спірне питання, а прокуратура примусово нав`язує питання розірвання договору оренди; в даному листі сільською радою наведено, що в останньої відсутні кошти на судовий збір, що прокуратура вказує як підставу звернення до суду з позовом, але в Законі України "Про прокуратуру" прямо не передбачено можливості представництва в суді прокуратури у разі відсутності в особи коштів на судовий збір, тобто прокуратурою порушено норми вищевказаного закону, а також перевищено свої повноваження; відтак, в позовній заяві прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді у даній справі;

3) щодо прийняття судом першої інстанції доказів, одержаних з порушенням закону та ухвалення на підставі таких доказів рішення:

- прокурор подав до господарського суду копію протоколу огляду місця події від 05.06.2020, складеного слідчим в рамках кримінального провадження; разом з тим, оскільки до позовної заяви не було додано передбаченого ст. 222 КК України письмового дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування, тому всі додані до позову докази, які отримані з матеріалів кримінального провадження №12020220400000311 від 17.06.2020, є доказами одержаними з порушенням закону і не повинні прийматись до уваги;

- так само незаконно отримано прокуратурою копії приписів, протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки орган державного контролю за використанням та охороною земель не є стороною у справі, а вказані документи прокуратура законно може отримати лише шляхом тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні, на підставах і в порядку визначених главою 15 КПК України;

4) щодо безпідставності самого позову, то апелянт зазначає таке:

- прокуратурою не надано до суду доказів на підтвердження того, що саме ФОП Ляшенко І.І. обробляв город біля водойми і який саме город;

- в межах прибережних захисних смуг не заборонено будівництво об`єктів (тимчасових споруд) без фундаменту, оскільки останні не відносяться до споруд, та відповідно до ст. 89 Водного кодексу України можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується режим водоохоронних зон, прибережних захисних смуг;

- віднесення того чи іншого об`єкта до нерухомого майна - споруди, може бути підтверджено висновком експерта, оскільки для цього необхідні спеціальні знання у будівництві, який в даному випадку до позовної заяви не доданий;

- посилання прокурора на порушення відповідачем режиму водоохоронних зон та прибережних захисних смуг не відповідають дійсності, оскільки дослідження таких відомостей відносяться до спеціальних знань і зазначені обставини мають підтверджуватись висновком експерта, якого до матеріалів справи не надано.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 апеляційну скаргу ФОП Ляшенко І.І. залишено без руху; встановлено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати суду докази направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу: Первомайській РДА Харківської області відповідно до вимог ст. 259 ГПК України.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу-1.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ляшенко І.І. на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі № 922/3812/21; встановлено учасникам судового процесу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами його надсилання іншим учасникам в порядку ст. 263 ГПК України до 22.02.2022 та призначено справу №922/3812/21 до розгляду на 16.03.2022 о 11:30 год.

23.02.2022 на адресу апеляційного суду від Харківської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, за змістом яких 2-ий відповідач посилається на відсутність на теперішній час у Харківської обласної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду, оскільки на підставі внесених змін до законодавства спірна земельна ділянка перейшла зі складу земель державної власності до складу земель комунальної власності, а повноваження щодо розпорядження нею перейшли до територіальної громади в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

23.02.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Лозівської окружної прокуратури, в якому прокурор заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін.

- чинним ГПК України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, відповідно до яких здійснюється сплата судового збору; при цьому, у випадку звернення прокурора до господарського суду в інтересах державних органів, прокурор самостійно сплачує судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі, що і мало місце при поданні позову у цій справі;

- щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь Харківської обласної прокуратури, то прокурор вказує, що окружні прокуратури діють без коду ЄДРПОУ, оскільки відносяться до штату Харківської обласної прокуратури з кодом ЄДРПОУ 02910108, відтак саме Харківської обласна прокуратура є платником судового збору;

- скаржник помилково ототожнив правовий статус представника прокуратури як юридичної особи та процесуальний статус прокурора при поданні позовної заяви в порядку представництва інтересів держави; повноваження прокурора та право заступника окружної прокуратури на подання позову в інтересах держави окремо врегульовані ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру"; інформація щодо керівного складу Лозівської окружної прокуратури є відкритою та опублікована на офіційному веб-сайті Харківської обласної прокуратури; відтак, заступник керівника Лозівської окружної прокуратури О.Бережний уповноважений підписувати позовні заяви та інші документи, подані суду;

- порушення інтересів держави у даному випадку полягають в тому, що ФОП Ляшенко І.І. використовує земельну ділянку з порушенням чинного законодавства, здійснивши самовільне будівництво нежитлових споруд та влаштувавши літній табір худоби, використав земельну ділянку для городництва - в межах прибережної захисної смуги, де законодавчо обмежена господарська діяльність взагалі, не забезпечивши збереження стану об`єкту оренди;

- у даному випадку наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Харківської ОДА та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки право власності на спірну земельну ділянку водного фонду на момент укладення договору оренди належало державі, розпорядником спірної ділянки був уповноважений державою орган Харківська ОДА, а з 27.05.2021 право власності було зареєстроване за Біляївською сільською радою; разом з цим, стороною договору оренди земельної ділянки, який просить розірвати прокурор, є Первомайська РДА, яка також має бути визначена позивачем;

- при зверненні до суду прокурором дотримано порядку передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", попередньо повідомлено уповноважені органи про виявлений факт порушення вимог земельного законодавства та вжиття заходів реагування, однак таке повідомлення залишилося без їх реакції протягом розумного строку;

- оскільки позивачі не вжили всіх можливих дій для захисту інтересів держави та заходів досудового врегулювання спору, відповідного позову про розірвання договору не подано, зазначене, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист інтересів держави органом владних повноважень; при цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів;

- надані в якості доказів документи до позовної заяви неможливо розцінювати як "розголошення відомостей досудового розслідування", оскільки судовий розгляд вказаної позовної заяви не має наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини;

- до позовної заяви було додано належні докази, якими підтверджується, що ФОП Ляшенко І.І. використовує земельну ділянку прибережної захисної смуги для городництва, табору для худоби, та розміщення біля водойми споруд, тобто відповідач здійснює нецільове використання спірної земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренди.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання, призначене на 16.03.2022 у справі №922/3812/21 не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій - згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України - було повідомлено учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, постановлено: на часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", зокрема, строк дії воєнного стану в України продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Станом на час ухвалення цієї постанови в Україні продовжує діяти воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента.

Водночас, з огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи п. 10 ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства - ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ФОП Ляшенко І.І. на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 відбудеться 17.11.2022 о 11:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 відкладено розгляд справи №922/3812/21 на 08.12.2022 об 11:20 год. Крім того, було задоволено заяву представника ФОП Ляшенка І.І. та заяву Харківської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.12.2022 приймали участь прокурор та представник відповідача (апелянта) в режимі відеоконфереції з використанням власних технічних засобів.

Представник відповідача (апелянта) підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача (апелянта) та прокурора, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.08.2007 між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області, як орендодавцем, та Фізичною особою підприємцем Ляшенком Ігорем Івановичем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області (надалі - Договір).

Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,5712га, в тому числі: під ставком - 7,6250га, під болотом - 0,3030га, під гідротехнічною спорудою - 0,2339га, під ярами - 0,1857га, під пасовищами 5,2236га.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено строком на 50 років.

Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб) (п. 15 Договору).

Пунктом 16 Договору визначено умови збереження стану об`єкту оренді: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливої з використання земель та територій (п.26 Договору).

Орендар, відповідно до умов п. 29 Договору зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За умовами п. 34 Договору його дія припиняється, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Зазначений Договір зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2007 за №040768000004.

04.09.2007 Первомайська РДА передала спірну земельну ділянку за актом прийому-передачі орендарю - ФОП Ляшенку І.І.

До Державного земельного кадастру про земельну ділянку внесено відомості 04.09.2007 з присвоєнням кадастрового номеру 6324585000:04:000:0047.

Із змісту позовної заяви прокуратури вбачається, що вивченням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком та прилягаючою прибережною захисною смугою, яка була передана в користування (на умовах оренди) терміном на 50 років для рибогосподарських потреб ФОП Ляшенку І.І. в межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області прокуратурою було встановлено, що Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству своїм листом від 29.11.2006 №1514 надано дозвіл на відведення цієї земельної ділянки та укладання договору оренди при умові: використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням (п.3), дотримання в прибережній захисній смузі режиму обмеженої господарської діяльності, в якій суворо забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження ті залісення); улаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Також в проекті землеустрою наявний висновок Управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 22.11.2006, в якому визначено природоохоронні вимоги: дотримання режиму у прибережній захисній смузі, обмеження господарської діяльності та заборона будь-якого будівництва (ст.89 Водного кодексу України), захист земель від несприятливих природних та техногенних процесів, недопущення знесення зелених насаджень, недопущення забруднення земель, використання земель за цільовим призначенням.

У той же час, як вказує прокурор, орендована земельна ділянка у 2020 та 2021 роках фактично використовується відповідачем з порушенням вимог законодавства, яке полягає у тому, що в межах прибережної захисної смуги навколо водойми, ФОП Ляшенко І.І. здійснено самовільне будівництво нежитлових споруд, влаштовано літній табір для свійських тварин (худоби), а також здійснено часткове розорюванні прибережної захисної смуги для ведення городництва.

Прокурор зазначає, що вищевказані обставини свідчать про недотримання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки водного фонду, оскільки сторони в договорі оренди від 31.08.2007 визначили умови її використання та жодним чином не надали орендарю додаткового права на встановлення нежитлових споруд, влаштування табору для худоби та використовування земельної ділянки для городництва.

Оскільки встановлений законодавством правовий режим використанні прибережних захисних смуг не передбачає можливість їх розорювання та будівництва на них будь-яких споруд, ведення городництва, зазначені вище обставини, на думку прокурора, є порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва, прокурор вбачає в порушенні інтересів держави (територіальної громади) щодо користування відповідачем земельною ділянкою водного фонду, а також в пасивній поведінці органів, уповноважених захищати інтереси держави у сфері земельних відносин - Первомайської РДІ Харківської області, Харківської ОДА та Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та допущення ним вищевказаних порушень законодавства, а також нездійснення позивачами дій, спрямованих на захист інтересів держави, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі та зобов`язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку сільській раді.

Відповідач, у свою чергу, проти позовних вимог заперечує повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що прокурором не надано та матеріали справи не містять доказів того, що упродовж дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2007 земельна ділянка водного фонду використовується ФОП Ляшенко І.І. не за цільовим призначенням або є істотні порушення договірних відносин, які б були підставою для розірвання договору.

В обґрунтування своєї позиції відповідач також зазначає, що він належним чином виконує свої зобов`язання за вказаним договором. Відносно доводів прокурора, то відповідач вказує на те, що внаслідок обумовленої правочином діяльності щодо земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, об`єкт оренди не зазнав та не зазнає жодних змін. Також, відповідач зауважив, що ним дійсно за час користування об`єктом оренди були розміщення об`єкти, які зазначені у позові прокурора, але, по-перше, ці об`єкти не є капітальними спорудами; по-друге, у зв`язку з тим, що відповідно до проекту землеустрою ставок в оренду надано разом з прибережною охоронною зоною, то відповідач вважав, що він міг на прибережній зоні встановлювати господарські об`єкти. За вищевказані порушення передбачена лише адміністративна відповідальність, і це не може бути підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Як вже зазначалось раніше, Господарським судом Харківської області 08.12.2021 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/3812/21, яким позов задоволено; розірвано договір оренди земельної ділянки від 31.08.2007 та зобов`язано відповідача повернути державі в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області спірну земельну ділянку загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047 з підстав, зазначених вище.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.08.2007 та зобов`яання повернути земельну ділянку загальною площею 13,5712 га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047, обґрунтовані встановленими порушеннями відповідачем цільового використання земельної ділянки та порушеннями щодо заборони її забудови і розорення прибережної смуги.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.1, 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримування режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, своєчасно вносити орендну плату.

Орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст.25 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст.60-62 Земельного кодексу України та ст.ст.1, 88-90 Водного Кодексу України.

Так, за змістом ст. 61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорюваний земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Частиною 2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж у різу води (у меженний період). Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Відповідно до п. "ґ" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком та прилягаючою прибережною захисною смугою, в користування (на умовах оренди) терміном на 50 років для рибогосподарських потреб ФОП Ляшенку І.І. в межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області вбачається, що Харківський облводгосп листом від 29.11.2005 надав дозвіл на відведення земельної ділянки зі ставком для риборозведення та укладання договору оренди при умові: використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням (п.3), дотримання в прибережній захисній смузі режиму обмеженої господарської діяльності, в якій суворо забороняється:

- розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження та залісення);

- улаштування літніх таборів для худоби;

- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометичних та лінійних).

Також в проекті землеустрою міститься висновок Управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 22.11.2006, в якому визначено природоохоронні вимоги: дотримання режиму у прибережні захисній смузі, обмеження господарської діяльності та заборона будь-якого будівництва (ст. 89 Водного кодексу), захист земель від несприятливих природних та техногенних процесів, недопущення знесення зелених насаджень, недопущення забруднення земель, використання земель за цільовим призначенням.

За умовами укладеного між сторонами договору оренди від 31.08.2007 земельна ділянка загальною площею 13,5712га з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047 надана ФОП Ляшенку І.І. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб) (п. 15 Договору).

У п.16 Договору визначено умови збереження стану об`єкту оренді, а саме: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

За умовами п. 26 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливої з використання земель та територій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За приписами ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України "Про оренду землі" землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Враховуючи викладене та з огляду на приписи ст. 59 Земельного кодексу України, орендована ФОП Ляшенко І.І. земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб) могла використовуватися лише у межах вказаного виду використання та цільового призначення.

Разом з тим, наданими прокуратурою до матеріалів справи доказами підтверджується, що орендована ФОП Ляшенко І.І. земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб) протягом 2020 - 2021 років використовується з порушенням законодавства, а саме: в межах прибережної смуги навколо водойми, виявлено самовільне будівництво нежитлових споруд - влаштовано літній табір для свійських тварин (худоби), також виявлено часткове розорення прибережної захисної смуги для ведення городництва, що підтверджується протоколом огляду місця події, складеним 05.06.2020 слідчим СВ Первомайського ВП ГУНП в Харківській області, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавстві від 16.07.2020 та 02.12.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047, складеними державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а також актом обстеження земельної ділянки від 17.06.2021, складеним комісією Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Так, в протоколі огляду місця події від 05.06.2020 зафіксовано, що біля ставку знаходяться об`єкти: 2 металеві вагончики, 2 туалети, 1 свинарник, 1 майстерня, 1 сарай з цегли, 2 прибережні дерев`яні пірси. На відстані 5 метрів від водного дзеркала ставку знаходиться 1 об`єкт незавершеного будівництва з цегли, який знаходиться на фундаменті. На відстані 7 метрів від дзеркала ставку знаходиться обладнаний туалет з цегли та шиферним дахом. На відстані 19 метрів від водного дзеркала ставку знаходиться свинарник з цегли 9x3 метри, на відстані 20,5 метрів від ставку знаходиться сарай з цегли. На відстані 28 метрів від ставку знаходиться металева майстерня.

До протоколу огляду місця події слідчим складено фототаблицю. Зауважень на складений протокол від Ляшенка І.І. не надійшло.

Відповідно до інформації Міськрайонного управління у Первомайському районі та м.Первомайський ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.06.2020 №93/125-20, ширина прибережної захисної смуги складає 50 метрів навколо водойми від урізу води (в меженний період), згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки.

16.07.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки водного фонду та складено акт обстеження земельної ділянки.

За результатами проведеної перевірки інспектором 16.07.2020 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому зазначено, що при перевірці в межах прибережної захисної смуги навколо водойми виявлено самовільне будівництво нежитлових споруд та влаштовано літній табір для худоби. Також виявлено часткове розорювання прибережної захисної смуги для ведення городництва. Вказаними діями порушені вимоги ст.ст. 61, 96 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України. Того ж дня відповідачу державним інспектором видано припис про припинення виявлених порушень земельного законодавства, строком виконання до 14.08.2020.

За наслідками проведеної перевірки інспектором 16.07.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП та 21.07.2020 винесено постанову про закриття справи, оскільки в порушенні земельного законодавства є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено ст. 197-КК України та всі матеріали направлено на адресу СВ Первомайського ВП ГУНП в Харківській області для прийняття рішення.

В ході досудового розслідування слідчим отримано лист з Первомайської районної державної адміністрації від 28.07.2020 за №03-40/2526 відносно того, що ФОП Ляшенко І.І. до райдержадміністрації за отриманням дозволу на розміщення нежитлових споруд в прибережній захисній смузі навколо зазначеної вище водойми не звертався, відповідно, жодних рішень з цього питання райдержадміністрацією не приймалося.

Також з матеріалів справи вбачається, що ФОП Ляшенко І.І. не звертався за отриманням дозволу на розміщення споруд в прибережній захисній смузі навколо водойми і до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, що підтверджується листом Державного агентства водних І ресурсі в України від 28.07.2020 №08-16/887.

08.09.2020 сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Пархоменко Р.В. проведено винос в натурі меж земельної ділянки в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області, якою користується ФОП Ляшенко І.І. на правах оренди з метою встановлення факту розміщення нежитлових споруд та приміщень, встановлених відповідачем в межах орендованої ним земельної ділянки чи за її межами. В ході проведення робіт було встановлено, що всі нежитлові споруди та приміщенні встановлено відповідачем в межах орендованої ним земельної ділянки.

02.12.2020 державним інспектором проведено перевірку на виконання вимог припису від 16.07.2020 щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства.

02.12.2020 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, в якому зазначено, що ФОП Ляшенком І.І. вимоги припису від 16.07.2020 не виконано, порушення не усунуто, в межах прибережної захисної смуги навколо водойми наявне самовільне будівництво нежитлових споруд. Також виявлено часткове розорювання прибережної захисної смуги для ведення городництва. Вказаними діями порушені вимоги ст.ст. 61, 96 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України. Також інспектором 02.12.2020 видано припис про припинення виявлених порушень земельного законодавства строком до 31.12.2020, який особисто отримано Ляшенком І.І .

Також на виконання листа Лозівської окружної прокуратури комісією Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області в присутності відповідача 17.06.2021 проведено обстеження земельної ділянки, яка перебуває у нього в оренді, та зафіксовано наявність нежитлових будівель в прибережній захисній смузі та її розорення прибережну захисну смугу, про що складено відповідний акт.

Прокурор вважає, що вищевказані обставини свідчать про недотримання відповідачем умов договору оренди від 31.08.2007, а надані до матеріалів справи докази підтверджують виявлені прокурором порушення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що надані прокурором докази з матеріалів кримінального провадження №12020220400000311 від 17.06.2020, були одержані з порушенням вимог закону.

Судова колегія вважає помилковими твердження апелянта щодо прийняття господарським судом першої інстанції доказів з матеріалів кримінального провадження, одержаних прокурором з порушенням вимог закону, а саме без передбаченого ст. 222 КК України письмового дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування.

Частиною 2 ст. 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КК України (Загальні положення закінчення досудового розслідування), прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КК України).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, 21.07.2020 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020220400000311 від 15.06.2020 у зв`язку із відсутністю в діянні Ляшенка І.І. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, копію постанови направлено до ГУ Держгеокадастру в Харківській області для вирішення питання про притягнення Ляшенка І.І. до адміністративної відповідальності.

08.02.2021 відносно Ляшенка І.І. складено адміністративний протокол за ст.188-5 КУпАП та винесено постанову про накладеним адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 153,00грн, який 16.02.2021 відповідачем добровільно сплачено.

Таким чином, закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України свідчить про закінчення досудового розслідування

Статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що (ч.1) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. (ч.2) слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наявність відомостей про винесення остаточного рішення у кримінальному провадженні - постанови слідчого від 21.07.2020 про закриття кримінального провадження №12020220400000311, відтак приписи ст. 222 КК України не підлягають застосуванню, оскільки досудове розслідування закінчене, тому матеріали кримінального провадження можуть бути взяті до уваги судом як письмовий доказ у господарській справі без письмового дозволу слідчого або прокурора.

Крім того, з кримінального провадження №12020220400000311 прокурором долучено лише протокол огляду місця події від 05.06.2020, а всі інші докази, зокрема акти перевірки дотримання вимог земельного законодавстві від 16.07.2020 та 02.12.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047, складені державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а також акт обстеження земельної ділянки від 17.06.2021, складений комісією Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, якими прокурор підтверджує порушення відповідачем вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме: розташування на земельній ділянці нежитлових споруд (літнього табору для тварин) та розорювання прибережної захисної смуги для ведення городництва, були сформовані при проведенні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства та отримані прокурором у відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування, що не потребує додаткових дозволів чи погоджень, оскільки прокурор звертається саме в інтересах держави та в особі позивачів.

Як вже зазначалось, в оренду ФОП Ляшенку І.І. передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб), при цьому, дана земельна ділянка не може бути використана відповідачем для будівництва нежитлових приміщень, влаштування літнього табору для худоби та ведення городництва, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно для рибогосподарських потреб.

Згідно з положеннями ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою може бути використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Судом встановлено, що земельна ділянка була надана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб). Перевірками виявлено, що на ній орендар розмістив нежитлові споруди та облаштував літній табір для худоби, а також виявлено часткове розорювання прибережної захисної смуги для ведення городництва, що є порушенням умов договору також в частині використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Вказане є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше невстановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначено у ст. 32 Закону України "Про оренду землі", а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до погодженого проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду та самого договору оренди земельна ділянка надавалася орендарю з умовою використання виключно за цільовим призначенням з екологічними вимогами та недопущення будь-якого будівництва в межах водозахисної смуги.

Між тим, суду надані докази (протокол обстеження, акти перевірок, приписи, постанови), які свідчать про порушення відповідачем зазначених вище положень чинного законодавства та умов договору, що в свою чергу є підставою для застосування до орендаря відповідних санкцій.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Статтею 96 Земельного кодексу України зазначені обов`язки землекористувачів, зокрема п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

З наведеного слідує, що у разі виявлення правопорушення щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, особа яка притягується до відповідальності перш за все є її власник та землекористувач, які відповідно до приписів діючого законодавства зобов`язані вживати всіх заходів дотримання правил встановлених законами.

Прокурор надав до матеріалів справи належні та допустимі докази на підтвердження того, що під час дії договору оренди землі від 31.08.2007 орендарем - ФОП Ляшенко І.І. були допущені порушення, а саме: в межах прибрежної смуги виявлено самовільне будівництво нежитлових споруд - влаштовано літній табір для свійських тварин (худоби), також виявлено часткове розорення прибережної захисної смуги для ведення городництва,

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 34 Договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у ст. 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (п. 2 ч. 1 ст. 611, абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

З огляду на зміст припису абзацу 1 ч. 2 ст. 651 ЦК України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФОП Ляшенко І.І. обов`язків, передбачених ст. 25 Закону про оренду землі, умовами договору оренди землі, а також розорювання прибрежної захисної смуги, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФОП Ляшенко І.І. повернути земельну ділянку власнику в особі Біляївської сільської ради .

Судова колегія також вважає, що порушення ФОП Ляшенко І.І. умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку з розташованою на ній водоймою (ставком), яка відноситься до водного фонду, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для рибогосподарських потреб, є підставою для розірвання договору оренди землі.

При цьому суд враховує, що матеріали справи містять приписи від 16.07.2020 та від 02.12.2020, яким відповідача було зобов`язано в місячний термін усунути виявлені порушення земельного законодавства та постанову від 08.02.2021 про накладання адміністративного стягнення у розмірі 153,00грн, який сплачено останінм 16.02.2021.

Станом на момент подання прокурором позову у цій справі (17.09.2021), на час ухвалення оскаржуваного рішення та до цього часу відповідач не демонтував вищевказані тимчасові споруди для утримання ходоби, розорену земельну ділянку прибрежної захисної смуги не було приведено у відповідність до перісного стану.

З урахуванням вище викладених обставин, колегія суддів вважає, що на момент розгляду справи існує така підстава як "істотне порушення умов договору", яка в свою чергу слугувала для звернення прокурора та позивача за захистом порушеного права та законних інтересів, оскільки майже після спливу одного року після виявлених порушень добровільного усунення відповідачем допущених ним порушень здійснено не було.

Отже, за висновком апеляційного суду, позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди від 31.08.2007 є обгрунтованою та законною, а тому правомірно задоволена судом першої інстанції.

Правові наслідки розірвання договору визначені у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п.19 договору, а саме у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Колегія суддів зазначає, що розірвання зазначеного договору свідчить про відсутність правових підстав для займання відповідачем орендованої земельної ділянки та про його обов`язок її повернення на користь орендодавця.

Таким чином, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги, в частині розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги відповідача відносно того, що розміщені на земельній ділянці нежитлові (тимчасові) споруди не є капітальними - без фундаменту та відповідно до ч. 3 ст. 89 Водного кодексу України такі об`єкти можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Стаття 61 ЗК України встановлює обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, оскільки прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У ч. 2 цієї статті встановлене імперативне правило про те, що у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЗК України та абзацу 3 ст. 89 ВК України об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим.

Колегія суддів зауважує, що вказані приписи свідчать про можливість експлуатації гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних споруд, однак забороняють будівництво в прибережних зонах нових спору, зокрема тих, що жодним чином не пов`язані з використання земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб (наприклад літнього табору для тварин чи ведення городництва тощо).

Однак попри встановлену законом заборону на будівництво у прибережних захисних смугах споруд та будівель, які не відповідають вищезазначеному призначенню, ФОП Ляшенко І.І. розмістив на спірній земельній ділянці нежитлові споруди, та, у даному випадку, відповідач зазначених обставин не заперечує, але посилається на правомірність їх використання, оскільки останні не відносяться до капітальних споруд.

Колегія суддів зазначає, що заборона вчиняти такі дії прямо встановлена як приписами чинного законодавства (ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України), так і листом Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству від 29.11.2006 №1514, яким було погоджено відведення спірної земельної ділянки для надання в оренду.

Встановлений законодавцем наслідок незаконного будівництва у прибережній захисній смузі стосується такого об`єкту будівництва як споруда.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.09.2000 №507 споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерними спорудами, згідно із ДК 018-2000, є об`ємні, площинні або лінійні наземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів і т.ін.

У Національному стандарті №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 1442, визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (п. 2).

Цивільний кодекс України використовує конструкції "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (ст. 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (ст. 376). Отже, виходячи з цих статей споруди є нерухомим майном.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається з наявних у справі доказів, зокрема з протоколу огляду місця події від 05.06.2020, частина нежитлових приміщень, розташованих біля ставка побудована з цегли та стоїть на фундаменті, а тому їх не можна вважати тимчасовими, оскільки переміщення таких спору є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. При цьому, будівництво таких споруд не відповідає встановленому режиму господарювання у прибережній захисній смузі.

Посилання апелянта на необхідність висновків експертизи для встановлення того, чи відноситься вказані об`єкти до рухомого чи нерухомого майна, судом до уваги не приймаються, оскільки: по-перше, відповідно до вищенаведених приписів законодавства відповідачу на земельній ділянці водного фонду заборонено будувати будь-які споруди; по-друге, розміщення на земельній ділянці нежитлових спору є лише однією з підстав для подання цього позову, поряд з цим прокурор посилався та документально підтвердив наявність на орендованій відповідачем земельній ділянці влаштування літніх таборів для тварин та розорення прибережної захисної смуги для ведення городництва, що є окремими та самостійними підставами для розірвання правочину.

При цьому, доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження того, що саме ФОП Ляшенко І.І. обробляв город біля водойми, за оцінкою суду не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки саме відповідач взяв на себе обов`язок та відповідальність з нагляду за дотриманням вимог законодавства при використанні земельної ділянки зі спеціальним режимом прибережної захисної смуги.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а також щодо сплати прокурором судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Оскільки позовну заяву у цій справі подано заступником керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області, то колегія суддів вважає, що вимога ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" була дотримана.

Доводи апелянта в частині відсутності у заступника керівника Лозівської окружної прокуратури О.Бережного повноважень на підписання позовної заяви спростовуються положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку господарського судочинства надано у т.ч. заступникам окружних прокуратур.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких -казано у ст. 15 цього Закону.

При цьому, прокурори України мають єдиний статус незалежно від місця рокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Згідно ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено статус рокурора, заступник керівника окружної прокуратури є прокурором органу прокуратури.

Вказана норма передбачає право подання позовної заяви в порядку господарського судочинства заступником керівника окружної прокуратури.

Судом встановлено, що інформація про керівний склад Лозівської окружної прокуратури Харківської області є відкритою та опублікована на офіційному вебсайті Харківської обласної прокуратури.

Таким чином, реалізовуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, заступник керівника Лозівської окружної прокуратури уповноважений підписувати позовні заяви та інші документи, подані суду.

Водночас прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття «інтерес держави».

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних факторів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Великою Палатою верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрутованим.

Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних ,повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення інтересів держави в даному випадку заступник керівника Лозівської окружної прокуратури обґрунтовує тим, що ФОП Ляшенко І.І. використовує земельну ділянку з порушенням чинного законодавства, здійснивши самовільне будівництво нежитлових споруд та влаштувавши літній табір для худоби, використав земельну ділянку для городництва - в межах прибережної захисної смуги, де законодавчо обмежена господарська діяльність взагалі, не забезпечивши збереження стану об`єкту оренди.

При цьому, право власності на спірну земельну ділянку водного фонду належить державі, а розпорядником спірної ділянки станом на момент виникнення спірни правовідносин був уповноважений державою орган Харківська обласна державна адміністрації (згідно ст. 122 ЗК України) до тих пір, поки право не було зареєстровано за Біляївською сільською радою Лозівського району Харківської області.

Прокурор зазначив, що Законом України від 06.09.2012 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (у т.ч. земельні ділянки водного фонду).

У зв`язку з чим, 27.08.2020 Первомайською місцевою прокуратурою Харківської області, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Харківської ОДАї, як органу у розпорядженні якого перебувала земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (землі державної власності в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області), направлено лист про виявлені порушення чинного законодавства орендарем ФОП Ляшенком І.І, при використанні орендованої земельної ділянки та вжиття органом влади відповідних заходів реагування.

10.09.2020 Харківською ОДА надано відповідь, відповідно до змісту якої лист прокуратури розглянуто фактично ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області проведено заходи державного нагляду (контролю) стосовно вищевказаної земельної ділянки.

Крім цього, 29.04.2021 Лозівською окружною прокуратурою Харківської області, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Харківської ОДА, як органу у розпорядженні якого перебувала земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою направлено лист про виявлені в серпні 2020 року порушення чинного законодавства орендарем ФОП Ляшенком І.І. при використанні земельної ділянки водного фонду та їх не усунення на дату звернення з вказаним листом, та інформування прокуратуру щодо вжитих заходів направлених на їх усунення.

11.05.2021 юридичним Департаментом Харківської ОДА надано відповідь про те, що у зв`язку із зміною керівництва адміністрації і наявністю кримінального провадження №12020220400000311 від 17.06.2020 заходи щодо усунення виявлених порушень до ФОП Ляшенка І.І. не вживалися.

Таким чином, у даному випадку правовідносини, які виникли щодо законності користування спірною земельною ділянкою, є триваючими. На момент встановлення порушення закону повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних відносинах мав виконувати орган, якого визначено одним з позивачів у справі - Харківська обласна державна адміністрація. Прокуратурою зібрано належні докази, попередньо до звернення до суду повідомлено уповноважений орган, який неналежним чином здійснював захист державних інтересів, про наявність підстав для подачі позову, надано йому розумний строк для самостійного вжиття заходів до усунення виявленого порушення.

Отже, 27.08.2020 та 29.04.2021 прокуратура зверталася до Харківської обласної державної адміністрації, як до органу державної влади який не належним чином здійснював захист інтересів держави.

Разом із цим, 27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 за №1423-ІХ, яким доповнено п.24 розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Внаслідок цього спірна земельна ділянка з 27.05.2021 відноситься до земель комунальної власності.

З 27.05.2021 землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів Миронівської сільської ради у межах Біляївської територіальної громади, зокрема водного фонду, вважаються землями комунальної власності Біляївської сільської територіальної громади Лозівського району Харківської області.

В той же час, зміна суб`єкта (власника) земельної ділянки не змінює правовий статус об`єкта (земельної ділянки), оскільки титул і правовий режим встановлені законодавством (ст. 373 ЦК України, ст.ст. 58-64 ЗК України) і до внесення відповідних змін до нього є невід`ємними та незмінними.

Враховуючи викладене, прокуратура правомірно звернулася до суду із вказаною позовною заявою для захисту інтересів держави, в особі: Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (сторона за договором оренди), Харківська обласна державна адміністрація (орган, який розпоряджався земельною ділянкою з 01.01.2013 по 27.05.2021) та Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області (орган, який представляє територіальну громаду та розпоряджається земельною ділянкою з 27.05.2021).

Колегія суддів зазначає, що оскільки земельна ділянка воного фонду, яка є предметом спору на час звернення прокурора із позовом належала до комунальної власності та була розташована на території відповідної селищної ради, відтак компетентним суб`єктом у спірних правовідносинах з 27.05.2021 є саме Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області.

За приписами ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", окрема до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства.

Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області відповідно до п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Лозівська окружна прокуратура Харківської області листом №6112-1407вих-21 від 11.06.2021 направила запит Біляївській сільській раді щодо необхідності здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці (а.с. 80-81, т.1).

У відповідь на вищезазначений лист прокуратури, Біляївська сільська рада листом №02-21/961 від 17.06.2021 повідомила Лозівську окружну прокуратуру Харківської області про те, що на виконання доручення прокурора тимчасовою комісією сільської ради здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6324585000:04:000:0047, про що складено відповідний акт від 17.06.2021. У вказаному акті обстеження земельної ділянки від 17.06.2021 зафіксовано, що при перевірці в межах прибережної захисної смуги виявлено нежитлові споруди, а також виявлено розорювання прибережної захисної смуги для ведення городництва.

Листом №6112-1905вих-21 від 05.07.2021 Лозівська окружна прокуратура Харківської області просила Біляївську сільську раду повідомити про намір вжиття заходів щодо усунення вищевказаних порушень умов договору оренди та вимог земельного законодавства, а також роз`яснила, що у випадку невжиття відповідних заходів, прокуратура має намір звернутись з відповідним позовом до суду в інтересах держави до ФОП Ляшенко І.І. про розірвання договору оренди.

Біляївська сільська рада листом №02-21/1148 від 19.07.2021 повідомила прокуратуру, що станом на цей час процес прийняття земель державної форми ності до комунальної власності сільської ради не завершився. Крім того, бюджетом Біляївської сільської ради на поточний рік не передбачені витрати на сплату судового збору. Враховуючи наявні обставини, Біляївська сільська рада не заперечує проти наміру Лозівської окружної прокуратури Харківської області звернутися до суду із позовною заявою в інтересах держави до ФОП Ляшенка І.І. про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду із водним об`єктом державі в особі Біляївської сільської

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що встановлені вище обставини справи щодо не звернення Біляївської сількьої ради Лозівського району Харківської області до суду із відповідним позовом протягом розумного часу (з липня 2021 по вересень 2021) з підстав відсутності грошових коштів для сплати судового збору підтверджують дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", бездіяльність органу, уповноваженого розпоряджатись спірною земельною ділянкою та здійснювати нагляд за дотриманням вимог законодавства при її використанні, та наявність підстав для звернення прокурора за захистом суспільного інтересу не лише держави, а й відповідної територіальної громади.

При цьому, колегія суддів враховує, що позовні вимоги прокурора у цій справі обґрунтовані порушенням інтересів територіальної громади, а представником її інтересів відповідно є Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка правомірно була визначена прокурором у справі позивачем. Визначений прокурором позивач Харківська ОДА була розпорядником землі станом на момент виявлених прокурором порушень вимог законодавства, а її інтереси представляла Первомайська РДА, яка була стороною договору оренди від 31.08.2007.

З урахуванням наведеного, враховуючи вказані вище правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосовування приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про ймовірне порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом через відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відносно безпідставності звернення прокурора до суду з цим позовом в особі позивачів, які спроможні самостійно сплатити судовий збір, оскільки, як вже зазначалось вище, Харківська ОДА та Первомайська РДА станом на момент подання позову не були розпорядниками спірної земельної ділянки (тільки на момент виявлених порушень), а Біляївська сільська рада хоча і підтвердила виявлені прокурором порушення, однак зазначила про неможливість самостійного звернення до суду саме через відсутність коштів для сплати судового збору, що є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо прийняття судом першої інстанції відповіді прокурора на відзив від 18.11.2021, яка, як зазначає апелянт, не надходила на адресу ФОП Ляшенка І.І., то колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз.2 ч.2 ст.277 ГПК).

Колегія суддів враховує, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення від 18.11.2021 не містили будь-яких нових доводів та доказів прокуратури, а лише деталізували та розкривали позицію та підстави позову, які наводились в позовній заяві. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи судом першої інстанції та приймав участь у судових засіданнях, був обізнаний про надходження відповідних пояснень, а також не був обмежений в можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано відповідь на питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 суд стягнув з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури 4540,00грн судового збору за подання позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами заявника апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для покладання на відповідача, який є інвалідом ІІ групи, витрат зі сплати судового збору, який в силу Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 129 ГПК України, зокрема загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету, пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 та згідно довідки МСЕК серія ААА №708924 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 15.02.2019 (а.с. 77-78, т.2) відповідач є інвалідом II групи, у зв`язку з чим, відповідно до Закону України "Про судовий збір" Ляшенко І.І. відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Східний апеляційний господарський суд, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, вважає необхідним змінити рішення місцевого господарського суду щодо відшкодування за рахунок відповідача суми судового збору за подання позову та виключити абзац 5 резолютивної частини оскаржуваного рішення щодо стягнення судового збору.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було ухвалене по суті законне рішення, однак зважаючи на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, Східний апеляційний господарський суд вважає необхідним апеляційну скаргу ФОП Ляшенко І.І. залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 змінити, шляхом виключення абзацу 5 резолютивної частини зазначеного рішення, щодо стягнення з відповідача на користь прокуратури 4540,00грн судового збору; в решті оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за можливе не перерозподіляти судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляшенко Ігоря Івановича на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 змінити, шляхом виключення абзацу 5 резолютивної частини зазначеного рішення, щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Ляшенка Ігоря Івановича на користь Харківської обласної прокуратури 4540,00грн судового збору.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі №922/3812/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.12.2022.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.12.2022
Оприлюднено	20.12.2022
Номер документу	107919179
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Калантай М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.12.2022 по справі 922/3812/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/3812/21

Постанова від 08.12.2022

Постанова
від 08.12.2022 по справі 922/3812/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД