Рішення

від 13.12.2022 по справі 904/3062/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3062/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія", м. Київ

до Старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко Віри Вікторівни, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК", м. Дніпро

про визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з коштів у розмірі 59 249,40 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої соби: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко Віри Вікторівни про визнання права власності на грошові кошти та зобов`язання зняти арешт з коштів у розмірі 59 249,40 грн.

Ухвалою від 21.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

04.10.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.11.2022.

Залучено до участі у справі № 904/3062/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК".

26.10.2022 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

01.11.2022 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Ухвалою від 01.11.2022 відкладено підготовче засідання на 28.11.2022.

28.11.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою від 28.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в засіданні на 13.12.2022.

13.12.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

13.12.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним через допущення бухгалтерської помилки, перераховано третій особі 59 429,40 грн. згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022.

28.07.2022 позивачем направлено вимогу про повернення помилково перерахованих коштів до третьої особи.

Третя особа повідомила листом № 18/08/22-01 від 18.08.2022, що не може повернути помилково перераховану суму коштів згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022, оскільки 07.07.2022 старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко В.В. відкрито виконавче провадження №69346419, в результаті чого на їхній поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 у ПАТ «Кредобанк» накладено арешт, а отже, Позивач, як особа, якій належить право вимоги повернення коштів, що арештовані на рахунку третьої особи, має право на звернення з позовом про визнання права на таке майно.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (12.12.2022), ухвали суду від 21.09.2022, 06.10.2022, 01.11.2022 та 28.11.2022 не були відправлені учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвал суду від 21.09.2022, 06.10.2022, 01.11.2022 та 28.11.2022 на електронну адресу відповідача info_bb@dpm.dvs.gov.ua, які отримані останнім 21.09.2022, 06.10.2022, 04.11.2022 та 28.11.2022 відповідно (а.с. 17, 26, 46, 51).

Так, ухвалою суду від 06.10.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 12.12.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа зазначила, що 27.07.2022 на її поточний рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 59 429,40 грн. згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022.

Третя особа повідомила листом № 18/08/22-01 від 18.08.2022, що не може повернути помилково перераховану суму коштів згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022, оскільки 07.07.2022 старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко В.В. відкрито виконавче провадження №69346419, в результаті чого на їхній поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 у ПАТ «Кредобанк» накладено арешт.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для визнання права власності на грошові кошти.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" перераховано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" грошові кошти у розмірі 59 429,40 грн. згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022.

28.07.2022 позивачем направлено вимогу про повернення помилково перерахованих коштів до третьої особи.

Третя особа повідомила листом № 18/08/22-01 від 18.08.2022, що не може повернути помилково перераховану суму коштів згідно платіжного доручення № 3621 від 27.07.2022, оскільки 07.07.2022 старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко В.В. відкрито виконавче провадження №69346419, в результаті чого на їхній поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 у ПАТ «Кредобанк» накладено арешт, а отже, Позивач, як особа, якій належить право вимоги повернення коштів, що арештовані на рахунку третьої особи, має право на звернення з позовом про визнання права на таке майно.

Звертаючись з даним позовом до суду, посилаючись на норми статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» позивач просить визнати за ним право власності на грошові кошти у розмірі 59 429,40 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК»

Розглянувши заявлені Позивачем вимоги, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

В Україні відносини, пов`язані з набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: - визнання права власності (стаття 392); - витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388); - усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); - заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); - визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); - зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

Як вище встановлено судом, Позивач просить суд визнати за ним право власності на відповідні кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку третьої особи у розмірі 59 429,40 грн..

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" та позивачем відсутні господарські відносини, як підстава для перерахування останньому спірної суми грошових коштів в розмірі 59 429,40 грн., що підтверджується письмовими поясненнями третьої особи

З огляду на викладені обставини, отримання третьою особою зазначеної суми грошових коштів відбулося без достатньої правової підстави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Проте, ст. 1212 Цивільного кодексу України не передбачає такого способу захисту як визнання права власності та зняття арешту з безпідставно набутого майна.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.

Матеріалами справи встановлено, що третя особа визнає та не оспорює право власності позивача на кошти, що були перераховані на його рахунок без достатньої правової підстави, що виключає можливість застосування положень ст. 392 ЦК України.

При цьому, позивач просить визнати право власності на грошові кошти та зобов`язати Старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко Віру Вікторівну зняти арешт з коштів у розмірі 59 249,40 грн., яка в даному випадку є неналежним відповідачем.

Крім того, за змістом поняття речей і майна, який визначені в главі 13 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Грошовим коштами притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні ознаки (конкретні індивідуалізовані банкноти з відповідними серією та номером), що виключає можливість визнання права власності на грошові кошти.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вимоги Позивача про визнання права власності на грошові кошти не призведуть до повернення відповідної суми коштів на рахунок позивача, а отже, відповідний спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах.

Звернення Позивача із вимогою до Відповідача із посиланням на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки, як уже зазначалося, визнання права власності на грошові кошти є неможливим в силу того, що грошовим коштам притаманні родові ознаки.

За змістом позовної заяви вбачається, що, обґрунтовуючи підставу позову, Позивач цілком обґрунтовано послався на статтю 1212 ЦК України, при цьому, його вимоги в частині визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з вищевказаних грошових коштів, не мають жодного відношення до регулювання спірних відносин на підставі глави 83 ЦК України, оскільки положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не врегульовують відносини, пов`язані з набуттям майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, з урахуванням обставин щодо помилкового перерахування коштів на рахунок третьої особи та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК", які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 ЦК України, що не потребує додаткового обґрунтування відповідно до положень статті 392 ЦК України та 59 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" до Старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапенко Віри Вікторівни, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" про визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з коштів у розмірі 59 249,40 грн. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко