Рішення

від 16.11.2022 по справі 907/305/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"16" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа №907/305/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна, с. Концово Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Рожкова Володимира Володимировича, с. Тур`ї Ремети Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 24 500 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Скляр А.Л., адвокат, ордер серії АО №1052453 від 11.08.2022

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна, с. Концово Ужгородського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача Фізичної особи підприємця Рожкова Володимира Володимировича, с. Тур`ї Ремети Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 24 500 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2021 відкрито провадження у справі №907/305/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей самий строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 07.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2021 постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/305/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021.

Ухвалою суду від 23.09.2021 підготовче засідання у справі відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

У підготовчому засіданні 26.10.2021 судом за участю уповноважених представників учасників спору оголошено перерву до 17.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №907/305/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.02.2022.

Ухвалами суду від 02.02.2022, 03.03.2022, 31.05.2022, 11.08.2022 та 22.09.2022 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 20.10.2022 судом за участю уповноваженого представника позивача після стадії вступне слово учасників справи постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.11.2022.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 20.10.2022 явка учасників справи в судове засідання 16.11.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі рахунку-фактури відповідача №2301/20 від 23.01.2020 перераховано останньому грошові кошти за товар дрова букові в сумі 24 500 грн. Позивач вказує також, що 23.01.2020 між сторонами спору укладено Договір про постачання деревини №1/20, умовами якого передбачена оплата відповідного товару після його постачання із відстрочкою 30 банківських днів. Наголошує позивач і на тому, що відповідач фактично набув майно у вигляді перерахованих коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання (договором передбачено інші умови оплати), що в свою чергу виключає можливість застосування до даних правовідносин норм зобов`язального права. Покликаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині поставки деревини та факт неповернення останнім отриманих грошових коштів у розмірі 24 500 грн, позивач звертає увагу, що такі утримуються відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають стягненню із нього на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

В поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву №06-2021/5 від 02.06.2021 (вх. №02.3.1-02/4158/21 від 02.06.2021) представником відповідача зазначено про те, що ним визнається обставина укладення між сторонами спору договору про постачання деревини твердих порід, на виконання якого позивачем перераховано кошти в сумі 24 500 грн як аванс. Водночас представник відповідача зауважує, що за вищенаведеним договором строк поставки товару чітко не встановлений, із огляду на що вимоги позивача про повернення зазначених грошових коштів є передчасними.

Покликаючись на положення абз. 2 п. 5.2. Договору та п. 5.4 Договору, якими регламентовані спосіб і порядок поставки товару, представник відповідача зазначає про те, що ФОП Рожков В.В. не отримував жодного графіку, узгодженого із замовником (позивачем), і такий графік між сторонами не встановлювався, а також про те, що позивачем не було надано відповідачу заявки на поставку товару. Вказане, у свою чергу, свідчить про відсутність у ФОП Рожкова В.В. обов`язку постачати товар замовнику, відтак, доводи позивача в цій частині, на переконання представника відповідача, є необґрунтованими.

На спростування аргументів представника ТзОВ Натур Грін Україна щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, представник відповідача зазначає, що позивачем у добровільному порядку було перераховано ФОП Рожкову В.В. кошти в сумі 24 500 грн, при цьому, у призначенні платежу, що міститься у платіжному дорученні №643 від 23.01.2020, зазначено: За товар згідно рахунку №2301/20 від 23.01.2020. У свою чергу, найменування товару та його ціна, наведені в означеному рахунку, збігаються із тими, що містяться в п. 1.2. договору про постачання деревини твердих порід.

Відтак, як стверджує представник відповідача, у випадку наявності між сторонами укладеного договору, кошти, що сплачені на його виконання, не є набутими без належної правової підстави та не підлягають стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив б/н від 01.07.2022 (вх. №02.3.1-02/4856/21 від 01.07.2022), де, зокрема, зазначає про те, що ТзОВ Натур Грін Україна здійснило оплату рахунку-фактури №2301/20 від 23.01.2020, який відповідачем не підписаний, що свідчить про відсутність правової підстави для отримання останнім грошових коштів. Наголошує представник позивача також і на тому, що умовами Договору про постачання деревини №1/20 від 23.01.2020 не передбачена необхідність сплати авансу постачальнику, а строк дії означеного правочину сплинув 31.12.2020, у зв`язку з чим ФОП Рожков В.В. станом на сьогодні безпідставно утримує перераховану йому суму 24 500 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За матеріалами справи судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Рожковим Володимиром Володимировичем (постачальником, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна (покупцем, замовником, позивачем у справі) укладено Договір про постачання деревини твердих порід №1/20 від 23.01.2020 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується впродовж січня-лютого 2020 року поставити (передати у власність) покупцю дрова паливні твердолистяних порід бук в обсязі 100 куб.м., код згідно ДК 021:2015-03410000-7 Деревина паливна (далі товар), а покупець забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, ціна товару, передбаченого з поставкою за Договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання Договору визначаються нижчевикладеною специфікацією:

- найменування товару деревина твердих порід дрова породи бук;

- технічні умови на товар ГОСТ 3243-88;

- строки (терміни) постачання до 31.12.2019;

- загальна кількість, яку необхідно поставити, куб.м. 100 куб.м.;

- ціна за одиницю товару з ПДВ в грн, з урахуванням маркування, тари (упаковки), вантажних, розвантажувальних робіт, транспортних витрат, перевірки якості лабораторією та ін. 700 грн за куб.м.;

- загальна вартість Договору без ПДВ 70 000 грн.

На підставі п. 3.1. Договору, ціна Договору, що підлягає оплаті, становить 70 000 грн без ПДВ, у тому числі вантажних, розвантажувальних робіт в місцях завантаження, розвантаження, транспортних витрат та інших супутніх витрат.

За змістом п. 4.1. Договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно відповідної заявки замовника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (п. 10.1. Договору).

З урахуванням позиції позивача про відсутність між сторонами даного спору правовідносин, які виникли на підставі Договору про постачання деревини твердих порід №1/20 від 23.01.2020 із огляду на те, що таким передбачений інший порядок розрахунків, та строк його дії фактично вичерпано станом на момент подання позивачем позову до суду, правовій кваліфікації підлягає наявний у матеріалах справи та наданий відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна рахунок-фактура №2301/20 від 23.01.2020 на суму 24 500 грн за товар дрова букові, в кількості 35 куб.м., за ціною 700 грн за 1 куб.м. без ПДВ.

Як стверджує позивач та вбачається із наявного в матеріалах справи платіжного доручення №643 від 23.01.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна перераховано відповідачу Фізичній особі-підприємцю Рожкову Володимиру Володимировичу грошові кошти в сумі 24 500 грн із призначенням платежу За товар згідно рахунку №2301/20 від 23.01.2020 року. Без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підставі ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується із приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підставі ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За змістом ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна та Фізичною особою підприємцем Рожковим Володимиром Володимировичем було досягнуто домовленостей про поставку товару (лісопродукції).

Відповідачем, на виконання досягнутих домовленостей, було виставлено позивачу рахунок-фактуру на оплату вартості товару, які Товариством з обмеженою відповідальністю Натур Грін Україна сплачені в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що між учасниками даного спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відтак, сторони в належній формі досягли згоди щодо таких істотних умов договору, як предмет та ціна, проте не погодили строків поставки товару.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається зі змісту виставленого відповідачем рахунку-фактури №2301/20 від 23.01.2020 сторони жодним чином не погодили умови та строк передання товару.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів (вимоги поставити товар із доказами її направлення або вручення відповідачу) у підтвердження того, що позивач вимагав у відповідача поставити оплачений товар із зазначенням способу та строку поставки, або звертався до нього з метою отримання такого товару шляхом самовивозу з території відповідача, але останнім було відмовлено в передачі товару.

За таких обставин, відсутні підстави вважати зобов`язання відповідача Фізичної особі-підприємця Рожкова Володимира Володимировича з поставки товару простроченим чи невиконаним, оскільки строк виконання такого не настав.

У частині 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У даному контексті суд відзначає, що припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить у собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і який із них сторона реалізує, є виключно її особистим волевиявленням.

Однак реалізація права покупця на свій вибір вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати є залежною від факту не поставки товару у встановлений договором строк, або строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд зазначає, що оскільки на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України позивач поставити товар не вимагав, і відповідач йому в зазначеному не відмовляв, в останнього не виникло обов`язку повернути суму сплачених грошових коштів за товар, із огляду на що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Доводи позивача щодо відсутності у рахунку-фактурі №2301/20 від 23.01.2020 підпису ФОП Рожкова В.В., а отже і відсутності правової підстави для отримання грошей, судом відхиляються, оскільки не є достатніми для підтвердження обставини безпідставного отримання спірних коштів відповідачем. Крім того, позивач отримавши неналежно оформлений рахунок (із відсутністю у такому підписів, печатки тощо) не був позбавлений можливості повернутий такий відповідачу без виконання, натомість, у платіжному дорученні №643 від 23.01.2020, наданому позивачем, ним самим зазначено підставу для перерахування вказаних коштів: За товар згідно рахунку №2301/20 від 23.01.2020 року. Без ПДВ.

Із приводу доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, має місце набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має мати місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб із метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Таким чином, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі відсутня.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2020 у справі №910/660/19.

Перерахування позивачем за платіжним дорученням №643 від 23.01.2020 на рахунок відповідача коштів у розмірі 24 500 грн із призначенням платежу За товар згідно рахунку №2301/20 від 23.01.2020 року. Без ПДВ не може вважатися здійсненим без достатньої правової підстави, і відповідно, проведений платіж породжує для відповідача обов`язок з постачання товару на зазначену суму.

Враховуючи обставини щодо наявності між сторонами спору господарських правовідносин, відповідач не є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 16.12.2022.

Суддя Пригара Л.І.