Рішення

від 29.11.2022 по справі 908/1167/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/88/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 справа № 908/1167/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (місцезнаходження: вул. Шопена, буд. 1-А, село Рівне, Покровський район, Донецька область, 85325; поштова адреса: вул. В`ячеслава Липинського 4, 5-й поверх, м. Дніпро, 49000)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГА ЮГ (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Запоріжжя, 69063)

про стягнення 142771,60 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Резніченко О.О., свідоцтво ДП № 2924 від 26.05.2015, довіреність № б/н від 21.12.2021, адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Булдигіна М.С., ордер АР № 1082990 від 29.11.2022, адвокат

Приватне акціонерне товариство АПК-ІНВЕСТ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГА ЮГ 142771,60 грн., які складаються з: 94235,21 грн. основного боргу за договором поставки № 8105/НД-21 від 10.11.2021, 10668,07 грн. пені, 18847,04 грн. штрафу за п. 7.5 Договору, 4711,76 грн. штрафу за п. 7.6 Договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 справу № 908/1167/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 29.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1167/22, присвоєно справі номер провадження 18/88/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду від 26.08.2022 ухвалено розглядати справу № 908/1167/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 27.09.2022; підготовче засідання відкладалось до 25.10.2022; ухвалою від 26.10.2022 підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 29.11.2022.

В судовому засіданні 29.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача приймав участь у судовому засідання 29.11.2022 в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором поставки № 8105/НД-21 від 10.11.2021, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу ковбасні вироби та товари із свинини, готові до вживання в їжу, напівфабрикати м`ясні, продукти із сала, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар. Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 94235,21 грн. Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої продукції не виконав, товар не оплатив. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо дотримання строків оплати, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи статей 525, 526, 546, 610, 611, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 199, 216, 217, 230-232 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 29.08.2022 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі. Вважає, що застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним, оскільки відсутня вина відповідача у виконанні зобов`язань з оплати товару, що спричинена форс-мажорними обставинами. Наявність воєнного стану як форс-мажорних обставин на території України підтверджується загальним листом ТПП України, розміщеним на офіційному сайті 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Контрагенти відповідача перебувають на непідконтрольній території, що ускладнює здійснення розрахунків за отриману продукцію та ведення претензійної роботи щодо погашення заборгованості. Умовами п. 8.4 договору передбачено, що якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим. Відповідач має основних контрагентів, які закуповують продукцію, що поставляється позивачем, та знаходяться на частині окупованої території Запорізької та Херсонської областей. Один із найбільших боржників відповідача - ТОВ «Торгова компанія Економ плюс», якому поставлялась, в тому числі, і продукція позивача - має борг перед відповідачем 1018118,00 гри. Відповідач відзначив, що форс-мажорна обставина, що сталася внаслідок окупації, зокрема території Запорізької області російською федерацією, знаходиться в причинному зв`язку з неможливістю здійснення розрахунків контрагентами позивача, оскільки окупаційна російська влада вимагає перереєстрації українських підприємств відповідно до російського законодавства, застосування в якості платежу російських рублів та отримання інших дозвільних документів від російської влади, що унеможливлює здійснення контрагентами позивача господарської діяльності з реалізації продуктів харчування, яка є основним видом господарської діяльності та джерелом надходження коштів, а тому ці обставини є форс-мажорними, які не можна було передбачити при укладанні договору поставки. За доводами відповідача, він звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати товару та має право їх виконати після припинення дії форс-мажорних обставин (якщо вони не припиняться з інших підстав, наприклад, внаслідок неможливості виконання), внаслідок чого вважає вимоги про стягнення основної суми боргу передчасними. Просить у позові відмовити у повному обсязі

Позивачем 08.09.2022 надано суду відповідь на відзив, в якій в тому числі, з посиланням на правові висновки Верховного Суду (постанови від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), позивач звернув увагу, що сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи і кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Позивач зазначив, що заявлені у позовній заяві штрафні санкції розраховані у чіткій відповідності до умов укладеного договору та не є для позивача способом отримання доходів, а є справедливою мірою відповідальності, з огляду на те, що станом на сьогодень зобов`язання відповідача з оплати отриманого товару є простроченими вже понад шість місяців і саме позивач несе тягар негативних наслідків пов`язаних з неотриманням вчасно належних йому грошових коштів за поставлений товар та з їх фактичним знеціненням через зростання інфляції.

Від позивача 20.10.2022 надійшли до суду пояснення у порядку ст. 42 ГПК України та клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Позивач відзначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю ЛІГА ЮГ (Покупцем, відповідачем у справі) 10.11.2021 укладений договір поставки № 8105/НД-21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) Покупцеві окремими партіями: ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання в їжу, напівфабрикати м`ясні, продукти із сала, кишки свинячі (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Згідно із п.п. 1.2.-1.3. Договору конкретна кількість, асортимент та ціни товару, а також строки поставки відповідної партії товару визначаються сторонами шляхом надання Покупцем та прийняття Постачальником відповідних заявок на товар, оформлених за формою визначеною в додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною (надалі за текстом Заявка/Заявки). Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюється сторонами на підставі узгоджених Заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії товару, передбачені ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору Покупець здійснює оплату товару Постачальнику в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих Покупцем Заявок протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня отримання товару.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання Товару Покупцем, з урахуванням поданої заявки на поставку певної партії Товару, Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від вартості відповідної партії, від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати, а також компенсує витрати на доставку Товару в повному обсязі. В такому випадку Покупець в триденний термін з моменту отримання письмової вимоги Постачальника, компенсує останньому упущену вигоду, а саме: позитивну різницю між ціною товару за цим договором (узгодженої у заявці) і ціною товару, реалізованого третій стороні. Під односторонньою відмовою від оплати та/чи отримання товару сторони розуміють відповідне письмове повідомлення Покупця, та/або нездійснення оплати та/чи отримання товару протягом 3 (трьох) днів з моменту настання терміну оплати та/чи отримання товару (повно партії або її частини).

Згідно із п. 7.6 Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Крім того, за порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику штраф в наступному розмірі:

- за прострочення платежу від одного до десяти календарних днів - 0,5 відсотка від вартості поставленого та неоплаченого товару;

- за прострочення платежу від десяти до тридцяти календарних днів - 1 відсоток від вартості поставленого та неоплаченого товару;

- за прострочення платежу понад тридцять календарних днів - 5 відсотків від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторона звільняється від визначеної даним договором та (або) чинним в України законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажор них обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчене у визначеному цим договором порядку.

Під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються випадок, непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення договору (п. 8.1.1 Договору).

Під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (п. 8.1.2 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору настання непереборної сили має бути засвідчено довідками (документами), виданими компетентними органами України, зокрема Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Сторона, що має намір посилатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору (п. 8.3 Договору).

Настання та/або дія форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення Покупця від обов`язку сплатити вартість поставленого товару (п. 8.5 Договору).

Згідно із п. 9.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, набирає чинності з 10.11.2021 і діє по 31.12.2023 включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 94235,21 грн., що підтверджується товарними накладними:

-№ 6915 МК від 11.02.2022 на суму 35035,36 грн. з ПДВ;

-№ 8156 МК від 18.02.2022 на суму 59199,85 грн. з ПДВ.

Покупець поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача на товарних накладних, засвідченою печаткою підприємства.

Зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем товарних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з умов п. 5.3 Договору оплата за поставлений товар: за товарною накладною № 6915 МК від 11.02.2022 03.03.2022 включно, за товарною накладною № 8156 МК від 18.02.2022 10.03.2022 включно.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача товару на суму 94235,21 грн. та розмір заборгованості в цій сумі відповідачем не заперечується.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 94235,21 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 10668,07 грн. пені, 18847,04 грн. штрафу за п. 7.5 Договору, 4711,76 грн. штрафу за п. 7.6 Договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивачем вимога про стягнення 10668,07 грн. пені за період з 04.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 35035,36 грн. та за період з 11.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 59199,85 грн. заявлена на підставі п. 7.6 Договору, яким передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд встановив, що розрахунки пені за заявлені позивачем періоди з 04.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 35035,36 грн. та з 11.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 59199,85 грн. є правильними, до стягнення підлягають 10668,07 грн. пені, як і визначено позивачем.

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу заявлені позивачем на підставі п. 7.5 Договору 18847,04 грн. та на підставі п. 7.6 Договору 4711,76 грн.

Суд зазначає, що пункти 7.5 та 7.6 Договору містять умови про застосування штрафу:

- за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання товару у розмірі 20% від вартості відповідної партії (п. 7.5 Договору),

- за несвоєчасну оплату поставленого товару за прострочення платежу від 1 до 10 календарних днів 0,5%, за прострочення платежу від 10 до 30 календарних днів 1%, за прострочення платежу понад 30 днів - 5% від вартості поставленого та неоплаченого товару (7.6 Договору).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Умовами пунктів 7.5 та 7.5 договору сторони передбачили можливість стягнення пені та штрафу в різних розмірах.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з тим, нарахування штрафу одночасно на підставі п. 7.5 та п. 7.6 Договору за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за отриманий товар, який розраховується з урахуванням вартості поставленого та неоплаченого товару та кількості днів прострочення оплати, на думку суду, не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення штрафу на підставі п.7.5 Договору, з огляду на те, що за умовами цього пункту договору передбачено нарахування штрафу за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання товару. Пункт же 7.6 договору умовою нарахування штрафу ставить несвоєчасну оплату поставленого товару.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання зобов`язань з оплати товару, суд визнав нарахування відповідачу 5% штрафу на підставі п. 7.6 Договору обґрунтованим, розрахунок правильним. Вимови позивача в цій частині судом задовольняються.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 04.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 35035,36 грн. та за період з 11.03.2022 по 20.07.2022 за сумою заборгованості 59199,85 грн., суд визнав його правильним. До стягнення підлягає 1042,55 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з березня по червень 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає 13266,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Відносно посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин через воєнну агресію російської федерації проти України, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 (з наступними змінами та доповненнями), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо). Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, обставинами непереборної сили є саме такі, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань і підтверджуються ТПП. Інакше кажучи, форс-мажор має відповідати одразу обом ознакам: об`єктивно унеможливлювати виконання зобов`язання та бути підтвердженим ТПП.

Військова агресія російської федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Також суд звертає увагу на відсутність доказів того, що відповідач виконав умови п. 8.3 Договору відносно надання позивачу відповідного повідомлення щодо настання для відповідача форс-мажорних обставин.

Отже, посилання відповідача на те, що форс-мажорні обставини вплинули на спроможність ТОВ ЛІГА ЮГ виконати зобов`язання по оплаті за отриманий від ПрАТ АПК-ІНВЕСТ товар не підтверджені належними доказами.

Суд врахував, що позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб`єктів господарювання.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 94235,21 грн. основного боргу, 10668,07 грн. пені, 4711,76 грн. штрафу, 1042,55 грн. 3% річних та 13266,97 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (18847,04 штрафу на підставі п. 7.5 договору) суд відмовляє через необґрунтованість.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2153,49 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГА ЮГ (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код 35037432) на користь приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (місцезнаходження: вул. Шопена, буд. 1-А, село Рівне, Покровський район, Донецька область, 85325; поштова адреса: вул. В`ячеслава Липинського 4, 5-й поверх, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 34626750) 94235,21 грн. (дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять п`ять грн. 21 коп.) основного боргу, 10668,07 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят вісім грн. 07 коп.) пені, 4711,76 грн. (чотири тисячі сімсот одинадцять грн. 76 коп.) штрафу на підставі п. 7.6 договору, 1042,55 грн. (одну тисячу сорок дві грн. 55 коп.) 3% річних, 13266,97 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят шість грн. 97 коп.) інфляційних втрат та 2153,49 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят три грн. 49 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України, підвищенням інтенсивності бойових дій на території Запорізькій області, значними артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя, і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.12.2022.

Суддя В.В. Левкут