Постанова

від 04.04.2023 по справі 908/1167/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1167/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022р., ухвалене суддею Левкут В.В., повний текст якого складений 19.12.2022р. у справі № 908/1167/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (місцезнаходження:

вул. Шопена, буд. 1-А, село Рівне, Покровський район, Донецька область, 85325; поштова адреса: вул. В`ячеслава Липинського 4, 5-й поверх, м. Дніпро, 49000)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Запоріжжя, 69063)

про стягнення 142771,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» 94235,21 грн. основного боргу за договором поставки № 8105/НД-21 від 10.11.2021, 10668,07 грн. пені, 18847,04 грн. штрафу за п. 7.5 Договору, 4711,76 грн. штрафу за п. 7.6 Договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 94235,21 грн. основного боргу, 10668,07 грн. пені, 4711,76 грн. штрафу на підставі п. 7.6 договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, при цьому факт отримання від позивача товару на суму 94235,21 грн. та розмір заборгованості в цій сумі відповідачем не заперечується.

При частковій відмові в задоволенні позову господарський суд послався на те, що нарахування штрафу одночасно на підставі п. 7.5 та п. 7.6 Договору за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за отриманий товар, який розраховується з урахуванням вартості поставленого та неоплаченого товару та кількості днів прострочення оплати не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, у зв`язку з чим підстави для стягнення штрафу на підставі п.7.5 Договору відсутні, з огляду на те, що за умовами цього пункту договору передбачено нарахування штрафу за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання товару. Пункт же 7.6 договору умовою нарахування штрафу ставить несвоєчасну оплату поставленого товару.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення в частині стягнення 10668,07 грн. пені, 4711,76 грн. штрафу на підставі п. 7.6 договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- позивач поставив товар 11.02.2022 р. та 18.02.2022 року на загальну суму 94235 грн. 21 коп. за видатковими накладними, водночас строк виконання зобов`язань по цих накладних припав на початок дії воєнного стану, у зв`язку з чим застосування відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій та додаткових нарахувань у вигляді 3% та інфляційних витрат - є безпідставним за відсутності вини відповідача у виконання зобов`язань з оплати товару, оскільки неможливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором спричинена форс- мажорними обставинами;

- наявність воєнного стану як форс-мажорних обставин на території України підтверджується загальним листом ТПП України, розміщеним нею на офіційному сайті 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1. «ЩОДО ЗАСВІДЧЕННЯ ФОРС-МАЖОРНИХ ОБСТАВИН»;

- форс-мажорні обставини є певною відстрочкою у виконанні договірних зобов`язань до моменту закінчення форс-мажорних обставин, в даний період до моменту припинення/скасування воєнного стану, оскільки укладений між сторонами договір є обов`язковим для них до виконання (ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України), тому відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати товару та має право їх виконати після припинення дії форс-мажорних обставин (якщо вони не припиняться з інших підстав, наприклад, внаслідок неможливості виконання), внаслідок чого вважаємо, що вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтованими.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 ухвалено відкрити апеляційне провадження у даній справі. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» (Покупцем, відповідачем у справі) 10.11.2021 укладений договір поставки № 8105/НД-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) Покупцеві окремими партіями: ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання в їжу, напівфабрикати м`ясні, продукти із сала, кишки свинячі (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Згідно із п.п. 1.2.-1.3. Договору конкретна кількість, асортимент та ціни товару, а також строки поставки відповідної партії товару визначаються сторонами шляхом надання Покупцем та прийняття Постачальником відповідних заявок на товар, оформлених за формою визначеною в додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною (надалі за текстом Заявка/Заявки). Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюється сторонами на підставі узгоджених Заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії товару, передбачені ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору Покупець здійснює оплату товару Постачальнику в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих Покупцем Заявок протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня отримання товару.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання Товару Покупцем, з урахуванням поданої заявки на поставку певної партії Товару, Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від вартості відповідної партії, від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати, а також компенсує витрати на доставку Товару в повному обсязі. В такому випадку Покупець в триденний термін з моменту отримання письмової вимоги Постачальника, компенсує останньому упущену вигоду, а саме: позитивну різницю між ціною товару за цим договором (узгодженої у заявці) і ціною товару, реалізованого третій стороні. Під односторонньою відмовою від оплати та/чи отримання товару сторони розуміють відповідне письмове повідомлення Покупця, та/або нездійснення оплати та/чи отримання товару протягом 3 (трьох) днів з моменту настання терміну оплати та/чи отримання товару (повно партії або її частини).

Згідно із п. 7.6 Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Крім того, за порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику штраф в наступному розмірі:

- за прострочення платежу від одного до десяти календарних днів - 0,5 відсотка від вартості поставленого та неоплаченого товару;

- за прострочення платежу від десяти до тридцяти календарних днів - 1 відсоток від вартості поставленого та неоплаченого товару;

- за прострочення платежу понад тридцять календарних днів - 5 відсотків від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторона звільняється від визначеної даним договором та (або) чинним в України законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажор них обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчене у визначеному цим договором порядку.

Під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються випадок, непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення договору (п. 8.1.1 Договору).

Під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (п. 8.1.2 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору настання непереборної сили має бути засвідчено довідками (документами), виданими компетентними органами України, зокрема Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Сторона, що має намір посилатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору (п. 8.3 Договору).

Настання та/або дія форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення Покупця від обов`язку сплатити вартість поставленого товару (п. 8.5 Договору).

Згідно із п. 9.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, набирає чинності з 10.11.2021 і діє по 31.12.2023 включно.

На виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 94235,21 грн., що підтверджується товарними накладними:

-№ 6915 МК від 11.02.2022 на суму 35035,36 грн. з ПДВ;

-№ 8156 МК від 18.02.2022 на суму 59199,85 грн. з ПДВ.

Означені товарні накладні підписані повноважним представником відповідача та засвідчені печаткою підприємства.

Зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач отримання товару не заперечує, як не заперечує і наявність заборгованості за цей товар в сумі 94235,21грн.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині стягнення з останнього 10668,07 грн. пені, 4711,76 грн. штрафу на підставі п. 7.6 договору, 1042,55 грн. 3% річних, 13266,97 грн. інфляційних втрат

При цьому, відповідач посилається на наявність воєнного стану як форс-мажорних обставин на території України, що підтверджується загальним листом ТПП України, розміщеним нею на офіційному сайті 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1. «ЩОДО ЗАСВІДЧЕННЯ ФОРС-МАЖОРНИХ ОБСТАВИН», у зв`язку з чим відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати товару та має право їх виконати після припинення дії форс-мажорних обставин (якщо вони не припиняться з інших підстав, наприклад, внаслідок неможливості виконання).

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить керується наступними нормами діючого законодавства.

Так, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов`язання конкретного суб`єкта.

Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам:

1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін);

2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків;

4) є причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам.

Виданий Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 лист №2024/02.0-7.1 не є підтвердженням форс-мажорної обставини, оскільки згідно діючого законодавства форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, що видається за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідні) з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Між тим, відповідачем відповідний сертифікат в матеріали справи не представлений.

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив, а тому посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин відхиляються як необґрунтовані.

Також відповідач не надав до матеріалів справи доказів виконання ним умов п. 8.3 Договору щодо надання позивачу відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, як обгрунтовано вказав господарський суд в оскаржуваному рішенні, позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб`єктів господарювання.

Вказане вище спростовує доводи апеляційної скарги.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ЮГ» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі №908/1167/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов