Рішення

від 19.12.2022 по справі 908/479/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2022 Справа № 908/479/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ЗЕНІТ + (вул. Велика Панасівська, буд. 68, літ А-2, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 41492137)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш (а/с 306, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 26444970)

про стягнення 87384 грн. 88 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ЗЕНІТ + звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш про стягнення 53372 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 20/05/118 від 02.06.2020, 7546 грн. 88 коп. 3 % річних, 26466 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/479/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/479/22, присвоєно справі номер провадження 27/34/22.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану розгляд справи було відкладено.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.09.2022 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.10.2022.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 28.02.2022, яка була направлена на адресу відповідача (а/с 306, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 26444970) повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Юридична особа ДП «НАЕК «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд.3 м. Київ 01032 ідентифікаційний код 24584661) ухвалу суду отримала 05.10.2022, про що свідчить поштове повідомлення , наявне в матеріалах справи.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/479/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Від відповідача 10.11.2022 електронною поштою з ЕЦП надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач повідомив суд, що між ним та позивачем ведуться переговори щодо можливості укладення мирової угоди та просив продовжити строк розгляду справи.

Суд відхилив вказане клопотання, в зв`язку з його необґрунтованістю, ненаданням відповідних доказів укладення чи намірів укладення мирової угоди, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи та прав сторін, суд вважає за необхідне прийняти рішення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

19.12.2022.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

02.06.2020 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» та ТОВ «Нвк «Зеніт+» був укладений договір поставки № 20/05/118 відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію визначену сторонами у п. 1.1 договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно п.1.2. договору постачальник зобов`язується: 1.2.1 здійснити навчання трьох працівників покупця роботі на обладнанні, зазначеному в п. 1.1 цього договору. Строк надання послуг протягом 15 днів з моменту поставки, зазначених у п. 1.2.1 договору.

Відповідно до п.3.1. договору вартість продукції за цим договором складає 406812,00грн., в т.ч. ПДВ 67802 грн. 00коп.

Вартість послуг згідно з пунктом 1.2.1. цього договору складає 8188,00грн., в т.ч. ПДВ 1364,67грн.

Загальна сума договору складає 415000,00грн. в т.ч. ПДВ 69166,67грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2020 строк поставки продукції був продовжений: - до 10.08.2020 для продукції, зазначеної у підпункті 1 пункту 1.1;

-до 01.12.2020 для продукції, зазначеної у підпункту 2 пункту 1.1.

У відповідності до п.4.1. договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Оплата виконаних робіт за наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом двох місяців після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт та наданих послуг (п.4.2. договору).

Позивачем на виконання умов договору на користь відповідача було поставлено продукцію зазначену в п. 1.1 вказаного договору.

Факт поставки вказаної продукції та її отримання відповідачем підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами, а саме:

-№ 3 від 29.07.2020 на суму 86580,00грн. (продукція отримана відповідачем 30.07.2020);

-№ 16 від 30.11.2020 на суму 320232,00 (продукція отримана відповідачем 30.11.2020).

Також отримання вказаної продукції підтверджується довіреністю № 1/206 від 29.07.2020.

За фактом відвантаження продукції позивачем у відповідності до норм ст.187 ст. 201 ПК України було складено та зареєстровано податкову накладну № 1 від 29.07.2020.

Вищевказаними документами підтверджується, що позивач належним чином виконав умови вищевказаного договору по поставці продукції, а відповідач вказану продукцію отримав без зауважень.

Факт сплати відповідачем грошових коштів на користь позивача за поставлену згідно вказаного договору продукцію підтверджується платіжними дорученнями:

-№2819 від 19.07.2021 р. на суму 5 868,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №3 від 29.07.2020 р.);

- №2820 від 19.07.2021 р. на суму 22 848,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №3 від 29.07.2020 р.);

- №2827 від 19.07.2021 р. на суму 57 864,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №3 від 29.07.2020 р.);

- №3258 від 12.08.2021 р. на суму 10 940,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №16 від 30.11.2020 р.);

-№3254 від 12.08.2021 р. на суму 8 100,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №16 від 30.11.2020 р.);

-№3260 від 12.08.2021 р. на суму 19 000,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №16 від 30.11.2020 р.);

- №3267 від 12.08.2021 р. на суму 247 820,00 грн. (оплата продукції за видатковою накладною №16 від 30.11.2020 р.).

Станом на день розгляду спору по суті відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання, залишок заборгованості за поставлену продукцію по договору, за видатковою накладеною № 16 від 30.11.2020 складає 53372,00грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 53372,00грн позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 7546 грн. 88 коп. 3 % річних, 26466 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ЗЕНІТ + м. Харків до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш (71503, м. Енергодар, Запорізька область, а/с, код ЄДРПОУ 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ЗЕНІТ + (вул. Велика Панасівська, буд. 68, літ А-2, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 41492137) суму основного боргу в розмірі 53372 (п`ятдесят три тисячі триста сімдесят дві) грн. 00 коп., суму 3% річних в розмірі 7546 (сім тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 88 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 26466 (двадцять шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 00коп., суму судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з масовими обстрілами м. Запоріжжя, безперервною повітряною тривогою та закликом ДСНС перебувати в укритті, знеструмленням електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, повний текст рішення оформлено та підписано 19.12.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.