Рішення

від 19.12.2022 по справі 910/7558/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/7558/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/7558/22

За позовом Київського геріатричного пансіонату;

до Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер";

про стягнення 324 171 грн

без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський геріатричний пансіонат звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" втрати фінансових ресурсів у розмірі 324 171,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору № 92/20 від 26.12.2020, що було встановлено аудиторським звітом Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/7558/22 направлялася на адресу Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер": 02096, м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 14А, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 між Приватним підприємством "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" (далі - відповідач, підрядник) та Київським геріатричним пансіонатом (далі - позивач, замовник) було укладено договір № 92/20 щодо капітального ремонту асфальтового покриття під`їзних та пішохідних доріг на території пансіонату, заміна покриття (бетонних плит) на тротуарну плитку на пішохідній доріжці та до центрального входу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик виконати роботи, передбачені цим договором, а саме будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь -45230000-8- Капітальний ремонт асфальтового покриття під`їзних та пішохідних доріг на території пансіонату, заміна покриття (бетонних плит) на тротуарну плитку на пішохідній доріжці та до центрального входу пансіонату, а замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить 4 160 000,00 грн (в тому числі ПДВ 693 333,33 грн) чотири мільйони сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок (з ПДВ шістсот дев`яносто три тисячі триста тридцять три гривні 33 копійки) та включає в себе вартість використання техніки, вартість матеріалів та безпосереднього виконання робіт. Фінансові зобов`язання на 2020 рік будуть взяті виключно при наявності відповідних бюджетних призначень, що затверджені належним чином.

Як встановлено п. 3.2. договору, договірна ціна за цим договором визначається сторонами як динамічна та може коригуватися в процесі виконання робіт на умовах ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 шляхом внесення змін до цього договору в наступних випадках: ??зміни обсягів та складу робіт, а також зміни номенклатури та кількості, якщо такі зміни сталися не з вини підрядника та погоджені замовником; виникнення обставин непереборної сили;

Відповідно до п. 3.3. договору, ціна цього договору підлягає зменшенню і сторони згодні на це, у разі зменшення обсягів фінансування, залежно від реального фінансування видатків, зміни законодавства з питань оподаткування.

Пунктом 3.4. договору визначено, що, у разі зменшення асигнувань, сума цього договору та фінансування зобов`язання коригуються шляхом внесення змін до цього договору.

Як встановлено п. 4.1. договору, підрядник зобов`язаний виконати передбачені цим договором роботи, якість яких повинна відповідати умовам ДСТУ та інших нормативно- правових актів в галузі будівництва, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконання робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма КБ-3) і подає їх для підписання замовнику. Замовник підписує подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтовує причини відмови від їх підписання протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх одержання.

У пункті 5.2. договору сторони узгодили, що при виявленні в розрахунках визначення вартості виконаних робіт (форма КБ-2в, форма КБ-3) помилок і порушень чинного порядку визначення вартості робіт, загальна вартість виконаних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Згідно з п. 6.1. договору, замовник має право:

(6.1.1.) достроково розірвати цей договір у випадку невиконання підрядником зобов`язань за договором, письмово повідомивши про це підрядника за 10 календарних днів до дати розірвання договору;

(6.1.2.) здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягом виконуваних робіт та/або призначити виконавця робіт з технічного нагляду;

(6.1.3.) зменшувати обсяги виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього договору.

(6.1.4.) відмовитися від прийняття виконаних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у кошторисній документації та цьому договорі.

(6.1.5.) не проводити оплату підряднику у разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 5.1. договору;

(6.1.6.) достроково розірвати цей договір та отримати від підрядника відшкодування збитків в разі:

- ??наявності істотних порушень підрядником умов договору;

- ??якщо підрядник своєчасно не розпочав виконання робіт або виконує їх з порушенням затвердженого календарного графіку робіт;

(6.1.7.) вимагати внесення змін у договір у зв`язку з істотною зміною обставин, що передували укладанню договору (ст. 652 Цивільного кодексу України) та відповідно до вимог Бюджетного кодексу України;

(6.1.9.) вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, але за рахунок підрядника;

(6.1.10.) замовник також має інші права та обов`язки, передбачені цим договором, Цивільним і Господарським кодексами України та нормами діючого законодавства України.

Пунктом 6.2.6. договору встановлено обов`язок замовника негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки у роботах, які виконує підрядник.

У пункті 6.4.23. договору визначено, що підрядник зобов`язаний повернути кошти замовнику у сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється в межах фактичних находжень відповідно до Бюджетного кодексу України. Бюджетні зобов`язання за договором виникають після надходження коштів за рахунок замовника.

Як встановлено п. 10.4. договору, приймання - передача виконаних робіт проводиться у порядку, встановленому законодавчими, нормативними актами та цим договором.

Пунктом 10.5. договору встановлено, що після виконання робіт, або їх частини, виконавець передає замовнику фактично виконані роботи та акти виконаних робіт (ф. КБ-2в та ф. КБ-3). інші документи, передбачені пунктом 5.1. договору.

Згідно з п. 10.8. договору, у випадку виявлення недоліків або відступів від умов договору, яких замовник не мав можливості встановити при звичайному способі їх прийняття (приховані недоліки), у т. ч. ті, що були умисно приховані підрядником, під час гарантійного терміну замовник негайно інформує про це підрядника і представниками сторін складається дефектний акт.

Відповідно до п. 10.9. договору, підрядник ліквідує виявлені недоліки, зазначені в дефектному акті, за свій рахунок у термін до 10 робочих днів. При ухиленні підрядника від цих обов`язків, замовник має право залучити до цієї роботи іншого виконавця за рахунок підрядника.

03.07.2020 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду за змістом якої внесли зміни до п. 3.1. договору та встановили нову ціну договору, яка становить 4 159 999,39 грн.

29.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої ціна договору становить 4 159 952,17 грн.

Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено аудит діяльності позивача, як замовника щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час виконання робіт з капітального ремонту асфальтового покриття на території Київського геріатричного пансіонату за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 11 в Святошинському районі м. Києва у 2020-2021 роках, наслідки якого оформлено аудиторським звітом № 070-2-3-04/1 від 02.02.2022.

Вказаним звітом встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт у розмірі 324 831,00 грн або 7,81%, з яких завищення підрядником вартостей та обсягів будівельних робіт на суму 324 171,00 грн або 7,79%, а також неефективного використання позивачем 660 грн або 0,02%.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов договору було завищено вартість робіт на загальну суму 324 171,00 грн, що призвело до надмірно сплачених коштів, які позивач просить суд стягнути на його користь.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно положень ч. 1-4 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із ч. 1-3 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому абз. 2 ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За встановленими обставинами справи, відповідач у повному обсязі виконав роботи, передбачені умовами договору підряду № 92/20 від 20.06.2020, а позивач такі роботи прийняв, що не заперечуються сторонами, а тому не підлягають доказуванню згідно положень ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Слід зауважити, що з правами замовника, передбаченими підпунктами 6.1.1-6.1.10 та пунктом 6.4.23 договору щодо права вимоги відшкодувати суми завищеної вартості, кореспондується обов`язок, визначений у п. 6.2.6. та п.10.8. договору, негайно інформувати підрядника про виявлені недоліки в роботах, які виконує останній.

Натомість, доказів на підтвердження того, що виконувані роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями ним не надано.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт відповідачем з боку позивача в матеріалах справи також відсутня.

Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена Київським геріатричним пансіонатом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, подані позивачем, суд дійшов висновку, що умови договору № 92/20 від 26.06.2020 сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 серпня 2019 року в справі № 910/13407/18 та від 22 жовтня 2019 року в справі № 922/59/19.

В якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач посилається на аудиторський звіт № 070-2-3-04/1 від 02.02.2022 Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З огляду на Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), суд не може визнати такий звіт належним, допустимим та достовірним, в розумінні статей 73, 76-79 ГПК України, доказом на підтвердження завищення вартості виконуваних робіт на заявлену суму 324 171,00 грн, оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в ст. 20 ГК України, якою передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає під збитками витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Водночас, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1,2 ст. 614 ЦК України).

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Відшкодуванню підлягають прямі збитки, що стали безпосереднім та невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

За приписами ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Проте, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

В аудиторському звіті № 070-2-3-04/1 від 02.02.2022 Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що досліджуючи зміст первинних документів та фактичні обсяги виконаних робіт в ході аудиту, встановлені порушення допущені учасниками будівництва при визначенні вартості робіт по об`єкту капітального ремонту, внаслідок чого завдано втрат бюджету міста Києва на суму 324,171 тис. грн, а саме, підрядною організацією Приватним підприємством "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" в актах форми № КБ-2в за вересень та грудень 2020 року по об`єкту капітального ремонту асфальтового покриття завищено обсяги і вартість виконаних робіт, що призвело до втрат фінансових ресурсів на загальну суму 324,171 тис. грн із яких: 153,460 тис. грн - завищення вартості, пов`язане з невірним застосуванням РЕКН, 128,880 тис. грн - завищення вартості через неправильне застосування коефіцієнтів, а саме: для урахування впливу умов виконання будівельних робіт (Н15), 25,581 тис. грн - завищення кількості матеріалів, 5,850 тис. грн - завищення вартості будівельних робіт, через віднесення до їх вартості витрат на експертизу проєктно-кошторисної документації, які не включаються у акти форми № КБ-2, 5,578 тис. грн - завищення середньо-місячної тривалості робочого часу, 4,822 тис. грн - завищення вартості обсягів робіт.

Втім, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в справі № 21-237а13.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 в справі № 922/2310/17.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко