Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/15043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2022Справа № 910/15043/21 (910/19357/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (01011, м. Київ, вул. Рибальска, 2, каб. 201, ідентифікаційний номер 33212540)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 17, поверх 2, офіс 8, ідентифікаційний номер 42248258)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" (29026, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 20, код ЄДРПОУ 39675184)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандісон" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал,51, офіс 55, ідентифікаційний номер 42517377)

про визнання недійсним Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі

в межах справи №910/15043/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 17, поверх 2, офіс 8, ідентифікаційний номер 42248258)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, ідентифікаційний номер 30160757)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Судак С.С.

Представники учасників:

від позивача - Рибчинчук Д.А.,

від відповідача - не з`явилися,

від третьої особи на стороні позивача- не з`явилися

від третьої особи-1 - Борух В.А

від третьої особи-2 - не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (далі - відповідач) про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" (код 42517377) від 03.06.2019, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний вище правочин укладений з метою створення фіктивного боргу на користь відповідача для його подальшого використання як підстави для подання позову про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

07.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2022, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандісон" (далі - третя особа-2), зобов`язано відповідача та третю особу-1 надати суду належним чином засвідчену копію попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" (код 42517377) від 03.06.2019.

30.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.12.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю в межах справи про банкрутство № 910/15043/21.

18.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов супровідний лист з доданою копією попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 (суддя Удалова О.Г.) вирішено матеріали справи № 910/19357/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандісон", про визнання недійсним договору передати на розгляд Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство № 910/15043/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 прийнято справу №910/19357/21 за позовом з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандісон", про визнання недійсним договору до розгляду в межах справи №910/15043/21, підготовче засідання призначено на 23.03.2022.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 23.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/15043/21 (910/19357/21) не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено підготовче засідання суду на 15.06.2022.

17.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про відкладення судового засідання на період дії воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 відкладено підготовче засідання на 06.07.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/15043/21 (910/19357/21) на 05.09.2022.

24.08.2022 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на позовну заяву.

02.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс столичний" про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

05.09.2022 до суду надійшло клопотання третьої особи-1 про відкладення підготовчого засідання.

05.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" про залучення товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс столичний" у задоволенні заяви про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Відкладено розгляд справи № 910/15043/21 (910/16514/21), заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" про залучення до участі у справі у підготовчому засіданні на 28.09.2022.

08.09.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" від 01.09.2022. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" (29026, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 20, код ЄДРПОУ 39675184). Підготовче засідання у справі відкладено на 12.10.2022.

29.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

07.10.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс столичний" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс столичний" у задоволенні заяви про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Закрито підготовче провадження у справі № 910/15043/21 (910/19357/21). Призначено справу № 910/15043/21 (910/19357/21) до розгляду по суті на 16.11.22.

16.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2022 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 28.11.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 07.12.2022.

У судовому засіданні 07.12.2022 представник позивача просив задовольнити позов.

Представник третьої особи-1 просив у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача, третьої особи-2 та третьої особи на стороні позивача до судового засідання не з`явилися, проте про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Після виходу суду з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» (покупець) укладено Договір поставки колес та шин № 852/2016П/186/2016/КАМ/0 (далі - Договір), за умовами п. 3.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару та передати його у власність покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.

З огляду на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» зобов`язань за Договором поставки колес та шин № 852/2016П/186/2016/КАМ/0 від 28.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» зверталося до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/20888/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» 1 520 506,00 грн. основного боргу, 71 787,82 грн. пені, 17 946,96 грн. процентів річних, 42 947,68 грн. втрат від інфляції та 24 797,82 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Звернувшись із даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» наголосило, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" укладено 03.06.2019 фіктивний правочин, а саме Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон", який направлений на створення фіктивного боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" для його подальшого використання як підстави для подання позову про банкрутство. При цьому, оскільки статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" становить 900 000 000,00 грн., розмір частки в 93,33 % складає 839 970 000,00 грн., а не 140 000 000,00 грн.

Так, 03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", як Покупцем, укладено Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон", відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується придбати та у подальшому відчужити (продати) Покупцю, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 93,33%.

10.06.2019 укладено додаткову угоду № 1 до Попереднього договору купівлі- продажу частки, згідно з умовами якої розмір частки, що планується набути продавцем, складає 140 000 000,00 грн., що становить 93.33 % статутного капіталу Товариства.

У пункті 1.4 Попереднього договору встановлено, що продавець зобов`язується протягом 90 календарних днів стати учасником Товариства, набути у власність частку та укласти з покупцем Основний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства.

Пунктом 3.1 Попереднього договору (у редакції Додаткової угоди №1) визначено, що продавець згодний буде продати, а покупець згодний буде купити частку у статутному капіталі Товариства за 142 179 258,00 грн.

У пункті 5.3 Попереднього договору сторони погодили, що в разі не укладення основного договору протягом встановленого строку з вини продавця, останній зобов`язаний сплатити покупцю штраф у 5 % від суми, що була отримана продавцем за даним договором.

З огляду на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» своїх зобов`язань за попереднім договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» зверталося до продавця з претензіями від 30.10.2019 № 30/10, від 05.02.2020 № 05/02, від 31.08.2020 № 31/08, від 29.10.2020 № 29/10, в яких просило погасити заборгованість та сплатити штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" у розмірі 158 570 465,96 грн. (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн. - штрафні санкції). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

У даній ухвалі суду встановлено, що на виконання умов Попереднього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» станом на 29.08.2019 грошові кошти в сумі 132 607 422,33 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» договірне зобов`язання з набуття у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» до 01.09.2019 включно не виконало, основний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» не укладений.

У зв`язку з чим судом визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» за Попереднім договором купівлі-продажу частки від 03.06.2019 у розмірі 158 570 465,96 грн., з якої: 127 762 422, 33 грн. - заявлена сума основної заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу частки; 6 388 121, 12 грн. - сума штрафу в розмірі 5%; 16 617 663, 90 грн. - інфляційні втрати; 7 802 258, 61 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Заперечуючи проти пред`явлених у межах даного позову позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» у відзиві на позовну заяву наголосило, що невиконання зобов`язань однією із сторін договору не свідчить про його фіктивність, та позивачем ознак фіктивності спірного договору не доведено. Також позивачем не доведено наявність порушеного права укладенням оспорюваного правочину.

У поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», наданих проти позову, зауважено на тому, що укладений ним із відповідачем договір був дійсним, реальним та з очікуванням настання певних правових наслідків. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» на момент укладення спірного договору приймало до уваги, що розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» становить 150 000 000,00 грн., та не могло впливати на його збільшення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Із оспорюваного Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.06.2019) слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" зобов`язалося придбати та у подальшому відчужити (продати) Товариству з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ», яке зобов`язалося прийняти та оплатити частку, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" у розмірі 93,33%, що складає 140 000 000,00 грн., до 01.09.2019 включно.

На виконання умов Попереднього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» станом на 29.08.2019 грошові кошти в сумі 132 607 422,33 грн.

Утім, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» договірне зобов`язання з набуття у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» у встановлений строку не виконало, основний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» не укладений.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц вказано, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Отже, посилання позивача на не укладення між сторонами основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" та не передачу частки корпоративних прав не визнаються судом правовими ознаками фіктивності оспорюваного правочину та підставами для визнання його недійсним.

Одночасно судом відхиляються зауваження позивача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» не могло бути продавцем корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон», оскільки вони йому не належали, та що укладення попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства позбавлено ділової мети.

Суд наголошує на тому, що у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин 1, 2 статі 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Беручи до уваги принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності доцільності укладення спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, оскільки відповідні посилання позивача не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, не мають обґрунтування щодо впливу цих обставин на фіктивність договору, та в такому випадку не є правовими підставами для визнання договору недійсним.

За наведених обставин, позивачем не доведено в установленому законом порядку відсутність у сторін наміру створення правових наслідків за спірним договором, які обумовлювалися цим правочином, наявність умислу в обох сторонах спірного правочину щодо його не виконання задля інших цілей, ніж передбачені таким правочином, чи приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, правові підстави для визнання Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 фіктивним відсутні.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Крім того Верховний Суд звертав увагу, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Досліджуючи наявність порушених або оспорюваних прав позивача укладенням Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019, судом ураховано, що позивач посилався на наявність перед ним заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» за договором поставки колес та шин № 852/2016П/186/2016/КАМ/0 від 28.09.2016 у сумі 1 677 986,28 грн.

Разом із цим, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» перед позивачем за вказаним договором поставки колес та шин № 852/2016П/186/2016/КАМ/0 від 28.09.2016 за липень 2020 року була предметом судового розгляду, за наслідками якого постановлено рішення суду від 19.05.2021 у справі № 910/20888/20 щодо стягнення такої заборгованості.

При цьому, позивачем не доведено, яким чином укладення Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 порушило права позивача, та в чому саме полягає таке порушення.

Саме лише посилання позивача на наявність судового рішення про стягнення заборгованості з боржника на його користь не свідчить про безумовне порушення прав та інтересів позивача укладенням боржником будь-якого іншого правочину з іншим контрагентом.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Приймаючи до уваги наведене, оскільки позивачем не доведено наявності його порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а також не доведено наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним, суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір унаслідок відмови в задоволенні позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.12.2022

Суддя Д.В. Мандичев