Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/15043/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21 (910/11191/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" - арбітражний керуючий Ткаченко Д.В., особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

відповідач 1 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"

представник відповідача - Косминін О.В., адвокат, ордер

відповідач 2 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест"

представник відповідача - не з`явився

відповідач 3 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",

представник відповідача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.04.2024

у складі судді: Мандичев Д.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 11.09.2024

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючий, Сотнікова С.В.,

Поліщука В.Ю.,

у справі за позовом

розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сердюк Марини Миколаївни

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест"

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності

в межах справи № 910/15043/21за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (далі - ТОВ "Буддевелопмент Київ") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - боржник, ТОВ "Комплекс Агромарс").

2. Розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк Марина Миколаївна (виконувала обов`язки розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" на час подання позову) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (далі - ТОВ "Концерн Комплекс", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (далі - ТОВ "Фаст Агро Інвест", відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - відповідач 3, ТОВ "Комплекс Агромарс") про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини мають ознаки фраудаторності, оскільки: відчуження належного боржнику майна відбулося у підозрілий період за наявності значного обсягу кредиторської заборгованості;

відчуження було здійснено за ціною, яка була значно нижчою за ринкові ціни;

оскаржувані договори укладені між заінтересованими особами.

4. На переконання позивача, вчинення ТОВ "Комплекс Агромарс" правочину з відчуження належного йому майна мало на меті унеможливити задоволення за рахунок цього майна вимог кредиторів, тому такі дії з реалізації майна можна кваліфікувати як зловживання правом власності, оскільки власник використав правомочності розпорядження майном на шкоду кредиторам.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

5. 13.01.2021 між ТОВ "Комплекс Агромарс" як продавцем, та ТОВ "Концерн Комплекс" як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу комплексу (далі- Договір від 13.01.2021), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 161.

5.1. За умовами п. 1, 2 Договору від 13.01.2021 продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує за комплекс, загальною площею 11 191,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

5.2. Згідно п. 5 Договору від 13.01.2021 за домовленістю сторін продаж комплексу вчинено за ціною 155 727,36 грн., у т.ч. ПДВ.

5.3. Відповідно до п. 6 Договору від 13.01.2021 згідно довідки ТОВ "Комплекс Агромарс" балансова вартість комплексу станом на 05.01.2021 складає 155 727,36 грн.

5.4. У пункті 7 Договору від 13.01.2021 вказано, що продавець свідчить, що ціну, за яку продається комплекс, вважає вигідною та її визначення не пов`язане зі збігом будь-яких тяжких для нього обставин. Продавець та покупець заявляють, що грошова сума, вказана в пункті 4 договору, є дійсним еквівалентом його вартості та результатом домовленості продавця з покупцем. Зазначена в цьому договорі ціна продажу відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

6. 08.09.2021 між ТОВ "Концерн Комплекс", як продавцем, та ТОВ "Фаст Агро Інвест", як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу комплексу (далі - Договір від 08.09.2021), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7303.

6.1. Зазначеним Договором від 08.09.2021 передбачено, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує за комплекс, загальною площею 11 191,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 151 834,14 грн. із ПДВ.

6.2. За змістом Договору іпотеки від 20.06.2023, укладеного між ТОВ "Фаст Агро Інвест" як іпотекодавцем та ОСОБА_1 як іпотекодержателем, ТОВ "Фаст Агро Інвест" передало в іпотеку (виступило майновим поручителем) Комплекс загальною площею 11 191,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Договором позики від 20.06.2023.

6.3. Зазначений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 5077.

8. За наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухомого майна інформацією 08.09.2021 зареєстровано право власності на комплекс, загальною площею 11 191,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Фаст Агро Інвест". Також, 20.06.2023 до реєстру внесено запис про іпотеку та іпотекодержателя ОСОБА_1 .

9. Станом на дату вчинення (13.01.2021) Договору купівлі-продажу комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №1 61, ТОВ "Комплекс Агромарс" мало прострочені зобов`язання перед кредиторами, зокрема, такими як:

- ТОВ "Буддевелопмент Київ" на суму основного боргу 168 448 296,85 грн.;

- ТОВ "Олімп Фінанс Груп" на суму основного боргу 25 649 500,80 грн.;

- ТОВ "ВЕТФАКТОР ЛТД" на суму основного боргу 430 287,88 грн.;

- ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" на суму основного боргу 6 607 821,04 грн.;

- ТОВ "Скуба Україна" на суму основного боргу 737 045,17 грн.;

- ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" на суму основного боргу 1 709 405,17 грн.;

- ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО БІОФАРМ" на суму основного боргу 2 619 950,18 грн.;

- ТОВ "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" на суму основного боргу 10 352 502,68 грн.;

- ТОВ "Тріумф Пак" на суму основного боргу 68 883,44 грн.;

- Кобб Джермані Авімекс ГмбХ (Cobb Germany Avimex GmbH) на суму основного боргу 6 877 837,85 грн.;

- ВІМЕКС Аграрпродукте Імпорт унд Експорт ГмбХ на суму основного боргу 47 772 004,22 грн.;

- ТОВ "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" на суму основного боргу 335 382 832,58 грн.;

- ОСОБА_3 на суму основного боргу 15 661 725,99 грн.;

- ТОВ "БОРИСПІЛЬСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" на суму основного боргу 47 082 076,44 грн.;

- ОСОБА_2 на суму основного боргу 2 970 555,00 грн.;

- ТОВ "ЗАВОД КИЇВКОМБІКОРМ" на суму основного боргу 46 581 844,98 грн.;

- ТОВ "СИМЕДІКА УА" на суму основного боргу 5 928 178,05 грн.;

- ТОВ "Агроспектр Україна" на суму основного боргу 3 409 221,23 грн.;

- ТОВ "М`ясопереробний комплекс Столичний" на суму основного боргу 98 102,00 грн.;

- ТОВ "Торговий Дім "Константа Холдинг" на суму основного боргу 179 218,67 грн.;

- ТОВ "ПЕТРУЦАЛЕК" на суму основного боргу 239 718,99 грн.;

- ПАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" на суму основного боргу 903 853,17 грн.;

- ТОВ "Белтімпорт" на суму основного боргу 107 931,49 грн.;

- ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН Україна" на суму основного боргу 46 600 376,92 грн.;

- ТОВ "НЕОВАК" на суму основного боргу 6 379 913,36 грн.;

- ТОВ "Науково -виробниче підприємство "Компресор" на суму основного боргу 3 076 118,63 грн.;

- ТОВ "ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" на суму основного боргу 96 921,36 грн.;

- ТОВ "Ветсинтез-Віп" на суму основного боргу 9 509 945,08 грн.;

- ТОВ "Термо Кінг Україна" на суму основного боргу 144 317,43 грн.;

- АТ "Житомиробленерго" на суму основного боргу 59 410,92 грн.;

- Головне управління ДПС у Житомирській області на суму основного боргу 6 834,28 грн.;

- Angel Eggs.B.V. на суму основного боргу 7 626 321,49 грн.;

- Zaklad Wylegu Drobiu T.A. Sztuder s.c. на суму основного боргу 9 004 450,98 грн.;

- ТОВ "Енерго Збут Транс" на суму основного боргу 581 061,02 грн.;

- АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на суму основного боргу 3 046 018,43 грн.;

- ТОВ "Шафран Спайс" на основного боргу 80 249,09 грн.;

- Антимонопольний комітет України на суму основного боргу 15 000,00 грн.;

- ТОВ "ФК "Голден Коін" на суму основного боргу 421 932,49 грн.;

- Головне управління ДПС в Київській області на суму основного боргу 481 072,36 грн.;

- ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на суму основного боргу 4 766 936,96 грн.

10. Згідно з ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023, станом на момент формування вимог кредиторів в межах справи № 910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Компекс Агромарс" загальний розмір непогашених вимог за кредитними угодами становив 617 042 831,27 грн. (згідно з курсом НБУ гривні до іноземних валют станом на 11.11.2021).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11 Рішенням від 10.04.2024 Господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив частково;

11.1. визнав недійсним Договір купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021, укладений між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ТОВ "Концерн Комплекс", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 161;

11.2. визнав недійсним Договір купівлі-продажу від 16.12.2020, укладений між ТОВ "Концерн Комплекс" та ТОВ "Фаст Агро Інвест", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7303;

11.3. витребував на користь ТОВ "Комплекс Агромарс" (ідентифікаційний номер 30160757) із чужого незаконного володіння ТОВ "Фаст Агро Інвест" (ідентифікаційний номер 44068733) наступне майно: Комплекс, загальною площею 11 191,40 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1781424532222, який розташований на земельній ділянці площею 5,3151 га з кадастровим номером 3222210100:01:137:0002;

11.4. стягнув з ТОВ "Концерн Комплекс" (ідентифікаційний номер 42971976) на користь розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 684 грн;

11.5. стягнув з ТОВ "Комплекс Агромарс" (ідентифікаційний номер 30160757) на користь розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 684 грн судового збору;

11.6. стягнув з ТОВ "Фаст Агро Інвест" (ідентифікаційний номер 44068733) на користь розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" Сердюк М.М. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 684 грн судового збору;

11.7. у задоволенні решти вимог відмовив.

12. Місцевий господарський суд встановив, що згідно зі складеним на замовлення арбітражної керуючої Сердюк М.М. звітом про незалежну оцінку комплексу, загальною площею 11 191,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість останнього складає станом на 13.01.2021 - 12 078 000,00 грн. з ПДВ, 10 065 000,00 грн. без ПДВ. Зазначений звіт складений ТОВ "Бюро Оцінок" 08-09.02.2024.

13. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна на користь ТОВ "Концерн Комплекс" здійснено за ціною, значно нижчою від ринкової.

14. Також суд першої інстанції встановив, що за результатами відчуження рухомого майна ТОВ "Комплекс Агромарс" не отримало оплату або інші активи, що свідчить про відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Концерн Комплекс" безоплатно, в результаті чого загальний обсяг активів ТОВ "Комплекс Агромарс" зменшився, що унеможливило погашення вимог кредиторів.

15. Отже, за фактом вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу від 13.01.2021 та його правовими наслідками в майновому стані боржника відбулися істотні зміни, в результаті чого загальний обсяг активів ТОВ "Комплекс Агромарс" зменшився, що унеможливило погашення вимог кредиторів.

16. Щодо посилань арбітражної керуючої Сердюк М.М. на укладення договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021 між пов`язаними юридичними особами, суд зауважив, що у листопаді 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили свої корпоративні права у ТОВ "Концерн Комплекс" на користь ОСОБА_4 , тому суд дійшов висновку про недоведеність арбітражною керуючою обставин укладення договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021 із ТОВ "Концерн Комплекс", як із заінтересованою особою.

17. Також місцевий господарський суд зазначив, що сукупність встановлених судом у цій справі обставин, що полягають в укладенні оспорюваного правочину у підозрілий період (у рік відкриття провадження у справі про банкрутство), за наявності існуючої заборгованості перед іншими кредиторами, за сумнівно низькою ціною, що не відповідає ринковій вартості нерухомого майна, а також за відсутності доказів оплати за відчужене майно, дає підстави для висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021 недійсним. При цьому, як установлено судом вище, наразі спірне нерухоме майно зареєстровано на праві власності за ТОВ "Фаст Агро Інвест", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне нерухоме майно підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ТОВ "Фаст Агро Інвест" на користь ТОВ "Комплекс Агромарс".

19. Щодо позовної вимоги про припинення права власності ТОВ "Фаст Агро Інвест" на Комплекс загальною площею 11 191,4 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначив, що при задоволенні віндикаційного позову та витребування майна із чужого незаконного володіння особи, яка є останнім власником такого майна, одночасне припинення права власності такої особи на майно не буде належним та ефективним способом захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

20. Постановою від 11.09.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) залишив без задоволення;

рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції зазначеної постанови;

в решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №910/15043/21 (910/11191/23) залишив без змін.

20.1. Суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини, не погодився із висновками місцевого суду щодо мотивів відхилення звіту від 26.12.2023 оцінювача Ємця О.О. про незалежну оцінку вартості комплексу, оскільки відсутність у матеріалах справи доказів наявності в оцінювача Ємця О.О. статусу суб`єкта господарювання не нівелює наявність у Ємця О.О. статусу оцінювача, що спростовує відповідні висновки суду.

20.2. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно висновку про вартість майна за звітом відповідача, ціллю оцінки було встановлення залишкової (балансової вартості) об`єкта оцінки, а згідно висновку за звітом позивача - встановлення ринкової вартості.

20.3. Разом з тим, дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що наданий позивачем та наявний у справі доказ (звіт ТОВ "Бюро Оцінок" про незалежну оцінку комплексу) на підтвердження заявлених позовних вимог в частині невідповідності ринкової вартості відчуженого за спірним договором нерухомого майна є більш вірогідним, ніж аналогічний доказ на підтвердження протилежних доводів відповідача.

20.4. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна на користь ТОВ "Концерн Комплекс" здійснено вочевидь за ціною, значно нижчою від ринкової.

20.5. Апеляційний господарський суд встановив, що вже станом на 2018 рік у ТОВ "Комплекс Агромарс" існували грошові зобов`язання за кредитними договорами перед банками по поверненню коштів у розмірі 11 485 207,67 доларів США, 2 850 380,68 Євро та 142 624 028,00 грн., тому, з урахуванням встановлених у справі № 910/15043/21 (910/13122/22) обставин, на момент вчинення спірного Договору купівлі-продажу від 2018 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (відчуження майна) вже мало ознаки неплатоспроможності та фактично не отримувало прибутків.

20.6. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що укладення боржником спірного правочину від 13.01.2021 мало на меті здійснення розрахунків за наявною у боржника на дату укладення правочину кредиторською заборгованістю, зокрема перед ТОВ "Буддевелопмент Київ", ініціюючого кредитора у справі №910/15043/21 про банкрутство, яка виникла ще до дати укладання оскаржуваного правочину.

20.7. Щодо вчинення спірного правочину між пов`язаними особами апеляційний суд погодився з висновками суду про недоведеність арбітражною керуючою обставин укладення договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021 із ТОВ "Концерн Комплекс" як із заінтересованою особою.

20.8. З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Фаст Агро Інвест" було обізнане про незаконність відчуження боржником майна через наявність у нього заборгованості перед кредиторами та неможливість боржника у подальшому виконати свої зобов`язання. Тому ТОВ "Фаст Агро Інвест" не є в цьому випадку добросовісним набувачем майна в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, що є підставою для витребування у нього майна за будь-яких підстав на підставі положень статті 387 зазначеного Кодексу.

20.9. Водночас, апеляційний господарський суд зазначив, що в цьому випадку Господарський суд міста Києва залишив поза увагою, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21) власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

20.10. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені в цій справі позовні вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.09.2021, сторонами яких боржник не є, задоволенню не підлягали.

20.11. Щодо припинення права власності ТОВ "Фаст Агро Інвест" на Комплекс загальною площею 11 191,4 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, то судом першої інстанції правомірно зазначено, що при задоволенні віндикаційного позову та витребування майна із чужого незаконного володіння особи, яка є останнім власником такого майна, одночасне припинення права власності такої особи на майно не буде належним та ефективним способом захисту.

20.12. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд зазначив про правильність висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в наведеній частині з підстав обрання неналежного та неефективного способу захисту.

20.13. Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий господарський суд задовольнив частково позовні вимоги з підстав безоплатної передачі за спірним правочином належного ТОВ "Комплекс Агромарс" майна з огляду на відсутність доказів перерахування коштів за нерухоме майно, що унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного майна, а також через відсутність доказів вчинення ТОВ "Комплекс Агромарс" будь-яких активних дій з метою стягненню плати за відчужене майно, що вказує на фактичне волевиявлення з безоплатної передачі майна боржником.

20.14. Такі висновки суду першої інстанції не призвели до прийняття неправильного рішення по суті спору про задоволення заявлених арбітражним керуючим позовних вимог, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення та викладення її в редакції, наведеній у даній постанові, в той час як в решті рішення підлягає залишенню без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

21. ТОВ "Концерн Комплекс" 11.10.2024 звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/15043/21 (910/11191/23).

22. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15043/21 (910/11191/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024.

23. Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/15043/21 (910/11191/23);

відкладено вирішення питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) до Верховного Суду.

24. 11.11.2024 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 910/15043/21 (910/11191/23).

25. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) за касаційною скаргою ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відбудеться 10.12.2024 о 11:30.

26. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. (наразі виконує обов`язки розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс") про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27. Від арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. 03.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому арбітражний керуючий просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024; рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) залишити без змін.

28. У відзиві зазначено, що сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо укладення боржником оспорюваного правочину з відчуження нерухомого майна , у період наявності у нього заборгованості перед кредиторами, наявності ознак критичної неплатоспроможності, пов`язаності сторін договору, відчуження за неринковими цінами, відсутності у боржника економічної вигоди за результатом відчуження майна - свідчить про наявність в договорах ознак фраудаторного правочину та його вчинення на шкоду кредиторам задля штучного зменшення майна, яке могло б забезпечити виконання зобов`язань перед кредиторами. При цьому розпорядник майна не погодився із висновками суду апеляційної інстанції щодо права оцінювача Ємця О.О. без статусу суб`єкта господарювання здійснювати практичну діяльність з оцінки майна та з висновком, що позивачем не заперечувався факт оплатності оспорюваного правочину, однак це не мало наслідком ухвалення незаконного рішення.

29. В судове засідання 10.12.2024 з`явилися арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. та представник ТОВ "Концерн Комплекс" Косминін О.В, які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.

30. Від представника ТОВ "Комплекс Агромарс" 09.12.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/15043/21 (910/11191/23), який призначено на 10.12.2024, 11:30 год, на іншу дату та час.

30.1. Клопотання обґрунтоване тим, що представником ТОВ "Комплекс Агромарс" в цій справі є адвокат Герасименко М.В. При цьому зазначений адвокат не має змоги прибути до Касаційного господарського суду для участі в судовому засіданні, призначеному на 10.12.2024 у зв`язку з представництвом (захистом) в цей час інтересів ТОВ "Комплекс Агромарс" у Північному апеляційному господарському суді під час розгляду справ № 910/15043/21 (910/8610/21), що призначена на 10.12.2024 о 13 год. 00 хв.

30.2. Колегія суддів вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, зокрема, з огляду на таке.

30.3. Ухвала від 18.11.2024 у цій справі, якою Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) за касаційною скаргою ТОВ "Концерн Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та призначив розгляд справи на 10.12.2024, була направлена усім учасникам справи 21.11.2024 та була доставлена в Електронні кабінети учасників справи 21.11.2024. Також зазначена ухвала Верховного Суду наявна у відритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 21.11.2024.

Отже, про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

30.4. За наявною у відритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвала Північного апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 10.12.2024 ухвалена 26.11.2024.

30.5. Тобто, на момент ухвалення рішення апеляційним судом учасники справи вже володіли інформацією про призначення судового дату і час розгляду справи № 910/15043/21 (910/11191/23), а, відтак, могли в судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2024, звернути увагу апеляційного суду на вже призначене судове засідання у Верховному Суді та необхідність перенесення розгляду справи на інші дату та час.

30.6. Колегія суддів звертає увагу, що Суд не може впливати на пріоритет вибору учасників справи щодо їх справ, однак у цьому випадку також враховує, що явка представників в судове засідання, призначене ухвалою від 18.11.2024 у цій справі, не визнавалась обов`язковою.

30.7. Відтак, за наявності призначення розгляду судових справ на один день, пріоритет вибору, в силу наданих статтею 42 ГПК України їм прав та обов`язків, залишається за учасниками таких справи.

30.8. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

30.9. Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

30.10. З урахуванням того, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалася, а ГПК України обмежує строк розгляду заяви про винесення судового рішення, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд цієї справи у відсутність уповноважених представників учасників справи, що в цьому разі не свідчить про перешкоди у реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

31. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (10.12.2024) від інших учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 10.12.2024.

32. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу, Верховний Суд розглядає справу № 910/15043/21 (910/11191/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржників

(ТОВ "Концерн Комплекс")

33. Скаржник зазначив, що місцевим та апеляційним господарським судом в оскаржуваних судових рішеннях було застосовано статті 12, 34, 42, 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), статтю 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від постанові від 09.06.2022 у справі № 908/794/19, від 02.02.2022 у справі № 922/1474/21, від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

37. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржників, зазначених в пункті 21 описової частини цієї постанови, та в межах, визначних касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

38. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" до ТОВ "Концерн Комплекс", ТОВ "Фаст Агро Інвест", ТОВ "Комплекс Агромарс" про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності.

39. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

40. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом загальних способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

41. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

42. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

42.1. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

42.2. Отже, ЦК України наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи". При цьому, при розгляді спору про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

43. Аналіз частини дев`ятої статті 44 КУзПБ свідчить про те, що розпорядник майном вправі звертатися до господарського суду з вимогами щодо визнання недійсними правочинів, поєднуючи їх з вимогами про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача.

44. Інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів (зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20)).

44.1. Так, частинами першою, другою статті 42 КУзПБ передбачені спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання правочинів, вчинених боржником.

44.2. Положеннями частини третьої статті 42 КУзПБ передбачено, що в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

44.3. Отже, статтею 42 КУзПБ передбачено не лише підстави для визнання правочинів недійсними, але й наслідки недійсності таких правочинів. Така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за цими правочинами активів боржника та для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах його кредиторів.

45. Верховний Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

46. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

47. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

48. Процедура банкрутства має на меті найбільш повне задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника в порядку черговості, встановленої законом. Ступінь задоволення вимог кредиторів залежить від стану майна боржника. Тому КУзПБ передбачені заходи, спрямовані на збереження та поповнення майна боржника.

49. Добросовісний боржник має прагнути до задоволення вимог своїх кредиторів, для чого, зокрема, вчиняти дії, спрямовані на стягнення боргів від власних боржників, повернення майна, яке неправомірно перебуває в їх володінні. Оскільки такі дії спрямовані на поповнення майна боржника, то вони вчиняються на захист саме його прав. Водночас, з огляду на можливі дефекти волі боржника у цьому відношенні законодавством передбачено вчинення таких дій, в тому числі, хоч і від імені боржника, але незалежно від його волі чи навість всупереч їй, оскільки кредитори боржника мають похідний інтерес у вчиненні таких дій.

50. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні майна на користь боржника, а не на користь кредиторів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 72), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс, пункт 34)).

51. За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)) похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута. Отже, ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму. Для цього ліквідатор може або звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема, щодо відшкодування завданих банкруту збитків), з вимогою про сплату коштів, або продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 154) сформулювала висновок, згідно з яким у разі, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

53. Визнання правочину, вчиненого боржником, недійсним зумовлює необхідність переходу до розгляду інших вимог позивача - щодо витребування майна та визнання права власності на нього, які в контексті цього судового спору є похідними вимогами.

54. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

54.1. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

54.2. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

54.2. Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

55. Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

55.1. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

55.2. При цьому, системний аналіз положень статті 388 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, - шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України.

56. Верховний Суд звертає увагу, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок про застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

57. Також Верховний Суд ураховує, що віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може ґрунтуватися на невизнанні чи оспорюванні відповідачем права власності позивача. В такому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Разом з тим такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо.

Аналогічну позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 27.02.2024 у справі №910/15043/21 (910/13122/22).

Щодо суті касаційної скарги

58. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, виходили з того, що у боржника на момент укладення спірного договору була наявна заборгованість перед кредиторами, яка у подальшому призвела до відкриття провадження у справі про банкрутство.

58.1. При цьому, станом на момент формування вимог кредиторів в межах справи №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Компекс Агромарс" загальний розмір непогашених вимог за кредитними угодами становив 617 042 831,27 грн (згідно з курсом НБУ гривні до іноземних валют станом на 11.11.2021), що було встановлено місцевим судом та зазначено в ухвалі попереднього засідання від 20.03.2023.

58.2. За наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією зазначена ухвала в апеляційному та касаційному порядку не скасована, набрала законної сили з 20.03.2024.

58.3. Зазначене, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, спростовує доводи скаржника про неможливість використання обставин, встановлених у зазначеній ухвалі, як преюдиційних.

59. Колегія суддів звертає увагу, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

59.1. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

59.2. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

59.3. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою)

59.4. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

60. Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуваний правочин фактично був укладений у підозрілий період, за сумнівно низькою ціною, що не відповідає ринковій вартості нерухомого майна, а також за відсутності доказів оплати за відчужене майн, що призвело до зменшення розміру активів боржника та неможливості задовольнити вимоги кредиторів за рахунок нерухомого майна.

61. Безоплатна передача за спірним правочином належного ТОВ "Комплекс Агромарс" майна, з огляду на не надання відповідних доказів перерахування ціни продажу, свідчить на користь того, що вчинення даного правочину унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного майна.

62. Крім відсутності доказів оплати, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів вчинення боржником будь-яких активних дій по її стягненню, що вказує на фактичне волевиявлення з безоплатної передачі майна боржником.

63. Водночас, апеляційний господарський суд, встановивши обставини щодо обізнаності ТОВ "Фаст Агро Інвест" про незаконність відчуження боржником майна через наявність у нього заборгованості перед кредиторами та неможливість боржника у подальшому виконати свої зобов`язання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене Товариство не є в цьому випадку добросовісним набувачем майна в розумінні статті 388 ЦК України, що є підставою для витребування у нього майна за будь-яких підстав на підставі положень статті 387 зазначеного Кодексу.

64. Також, з огляду на зазначені обставини апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у цій справі позовні вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.09.2021 задоволенню не підлягали, оскільки власник, дотримуючись вимог статей 387, 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

65. Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від постанові від 09.06.2022 у справі № 908/794/19, від 02.02.2022 у справі № 922/1474/21, від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 Колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зміст зазначених постанов свідчить про те, що суд у зазначених справах, приймаючи відповідні рішення, встановив обставини, не подібні до обставин у цій справі. Також зміст зазначених постанов свідчить про інший характер правовідносин, які виникли між учасниками зазначених справ. Відтак, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від постанові від 09.06.2022 у справі № 908/794/19, від 02.02.2022 у справі № 922/1474/21, від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 є нерелевантними до правовідносин у цій справі.

66. Інші аргументи скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі стосуються обґрунтованості позовних вимог та розгляду спору по суті з необхідністю надання власної оцінки доказів Верховним Судом, що не передбачено положеннями статті 300 ГПК України, тобто, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

67. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час їх касаційного перегляду.

68. Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень згідно пунктів 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та частини другої статті 313 ГПК України, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами касаційного провадження

69. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування ухваленої ним постанови.

70. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Щодо судових витрат

71. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/11191/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков