Рішення

від 08.12.2022 по справі 920/859/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2022м. СумиСправа № 920/859/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши матеріали справи №920/859/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ (40024, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 1; код ЄДРПОУ 30408865),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дах.Сом (40011, м. Суми, вул. Леваневського, буд. 14, кв. 28, код ЄДРПОУ 37186174)

про виселення з нежитлових приміщень,

За участю представників сторін:

від позивача Корнієвський В.І. в.о. директора, Гордієнко Р.П., довіреність №2 від 14.11.2022,

від відповідача Матішинець В.В., адвокат, ордер №2018 від 01.12.2022,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2022 відкрито провадження у справі №920/859/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.11.2022, 12:00.

Ухвалою суду від 14.11.2022 у справі № 920/859/22 закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті на 01.12.2022, 12:30.

В судовому засіданні 01.12.2022 оголошено перерву в судовому засіданні на 08.12.2022 у зв`язку з неотриманням позивачем відзиву на позов та надання часу для ознайомлення.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Дах.Сом (40011, м. Суми, вул. Леваневського, буд.14, кв.28, код ЄДРПОУ 37186174) з нежитлових приміщень - офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв., склад Б - площею 48 кв. м., Склад Г - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1 та передати їх по акту здачі-приймання власнику - товариству з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ-СЕРВІС+.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 30.11.2022, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що орендує нежитлові приміщення на підставі договору оренди №8 від 01.09.2021 року, який вступив в дію 17.10.2022 року.

08.12.2022 відповідачем подано відповідь на відзив №61 від 08.12.2022, в якій заперечує проти доводів відповідача у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, відповідачем подано клопотання №60 від 08.12.2022, в якому просить витребувати у відповідача оригінали договору оренди №8 від 01.09.2021 року з актом прийому-передачі для ознайомлення в процесі розгляду даної справи, оскільки відповідачем в якості доказів у справі надано до суду ксерокопію договору оренди №8 від 01.09.2021 року з актом прийому-передачі та які позивачем не підписувалися і оригінали яких відсутні у позивача.

В судовому засіданні 08.12.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Представник відповідач не заперечив проти такого клопотання та надав суду та позивачу для ознайомлення оригінал договору оренди №8 від 01.09.2021 року та акт прийому-передачі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

08.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант- Сервіс+ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дах.Сом (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 5.

Відповідно до умов договору за актом здачі-приймання від 05.02.2019 р. у тимчасове володіння відповідачу були передані наступні нежитлові приміщення:

- офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв. (копії технічних паспортів додаються);

- склад «Б» - площею 48 кв. м.;

- склад «Г» - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225767528 від 28.09.2020 року ТОВ «ГАРАНТ-СЕРВІС+» є власником зазначених нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 4.1. договору строк дії цього договору закінчився 31.12.2019 р.

Згідно з п. 4.2. договору, якщо жодна сторона в термін за 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 1 (один) рік. Отже, строк дії договору було пролонговано ще на 1 рік, до 31.12.2020 р.

Як вказує позивач у позовній заяві, що після закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 р. відповідач приміщення не повернув відповідно до п. 8.1. вищевказаного договору і продовжує користуватися ними до цього часу.

При цьому з січня 2021 по лютий 2022 відповідач сплачував орендні платежі за користування вищевказаними нежитловими приміщеннями, а з березня 2022 і по даний час припинив сплачувати (виписка з банку додано).

Тому, 28.01.22 відповідачу була надіслана позивачем поштою (цінним листом з описом) додаткова угода № 4 від 01.02.2022 р. з відповідним супровідним листом №36 від 28.01.2022 р., яку він отримав 30.01.2022, але відповіді не надав.

Під час розгляду справи №920/302/22 за позовом ТОВ Гарант-Сервіс+ до ТОВ Дах.Сом про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 03.08.2022 судом було встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 припинив свою дію 31.12.2020.

У зв`язку з цим, 31.08.2022 позивач звернувся до відповідача листом № 54 з вимогою звільнити займані ним приміщення відповідно до п. 8.1. договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 р. на протязі 3-х днів з моменту отримання цього листа. Зазначений лист відповідач отримав 05.09.2022, але відповіді позивачу не надав і займані приміщення не звільнив.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що він орендує нежитлові приміщення на підставі договору оренди №8 від 01.09.2021 року, який вступив в дію 17.10.2022 року у зв`язку з чим відсутні підстави щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень.

Позивач заперечує проти таких доводів відповідача та зазначає, що дійсно в серпні 2021 року відповідачу був направлений проект договору оренди, який містив інші умови оренди, ніж ті які вказані у наданому відповідачем договорі. Позивачу стало відомо про підписання ним договору оренди 17.10.2022 року тільки після отримання відзиву від 30.11.2022.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що не отримував відповіді щодо укладення договору оренди.

Представником відповідача було зазначено, що йому невідомо про направлення клієнтом такої відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення господарських зобов`язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству тощо. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (абз.1, 2 ч. 4, ч.7 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. ст. 641, 643 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

У відповіді на відзив позивач вказує, що примірник договору оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 був направлений відповідачу у серпні 2021 року та отриманий відповідачем 27.08.2021. Відповідні докази направлення договору на підписання позивачем не надані.

З наданих відповідачем документів вбачається, що примірник договору оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 отриманий ним разом із супровідним листом № 30 від 26.09.2021, у якому зазначено про необхідність підписання договору оренди та акту приймання орендованих приміщень у триденний строк.

Відповідач підтверджує, що договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 був підписаний ним 17.10.2022, тобто більше ніж через рік після отримання.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 645 Цивільного кодексу України, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Позивач заперечує отримання підписаного примірника договору оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 разом з актом здачі-приймання приміщень, а відповідач не надає доказів, які б свідчили про протилежне.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи надані сторонами пояснення та досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 є неукладеним, незважаючи на наявність на примірнику договору, наданому відповідачем, підпису позивача та печатки ТОВ "Гарант-Сервіс+".

На підтвердження неукладеності договору № 8 свідчать також розбіжності у тексті договорів, наданих позивачем і відповідачем, зокрема, щодо площі орендованих приміщень (п. п. 1.1, 1.3), вартості оренди 1(одного) кв.м. площі (п. 1.1), терміну договору оренди (п. п. 4.1, 4.2), орендної плати та порядку розрахунків (п. 5.1, 5.2, 5.3), обов`язків орендаря (п. 7.1).

Крім зазначеного вище, суд зауважує, що предметом спору у даній справі є виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Дах.Сом з нежитлових приміщень - офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв., склад Б - площею 48 кв. м., склад Г - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1, та передача їх по акту здачі-приймання власнику - товариству з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ-СЕРВІС+, у той час як відповідач на підтвердження наявності орендних правовідносин з позивачем надає суду договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 щодо оренди офісу № 6 площею 39,2 кв.м., складу "Б" площею 72.6 кв.м., складу "Г" площею 132,0 кв.м., площадки між складом "Б" та приміщенням "В", площадки складу Г (рампа) за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1. Отже, наданий відповідачем договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 стосується інших нежитлових приміщень за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1, ніж були орендовані згідно з договором № 5 від 08.02.2019.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів наявність правових підстав для виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень у зв`язку із припиненням дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 року, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із частинами 1, 2 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Договір оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 припинив свою дію 31.12.2020.

У зв`язку з припиненням дії договору оренди 31.08.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити займані ним приміщення відповідно до п. 8.1. договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 р. на протязі 3-х днів з моменту отримання даного листа. Зазначений лист відповідач отримав 05.09.2022, але відповіді позивачу не надав і займані приміщення не звільнив.

Невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 р. та приписів ст. ст. 785, 795 ЦК України щодо звільнення нежитлових приміщень після закінчення дії договору оренди є підставою для задоволення позову.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ до Товариства з обмеженою відповідальністю Дах.Сом про виселення з нежитлових приміщень - задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Дах.Сом (40011, м. Суми, вул. Леваневського, буд.14, кв.28, код ЄДРПОУ 37186174) з нежитлових приміщень - офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв., склад Б - площею 48 кв. м., склад Г - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1, та передати їх по акту здачі-приймання власнику - товариству з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дах.Сом (40011, м. Суми, вул. Леваневського, буд.14, кв.28, код ЄДРПОУ 37186174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ (40024, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 1; код ЄДРПОУ 30408865) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) витрат по сплаті судового збору.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2022.

СуддяО.Ю. Соп`яненко