Постанова

від 02.10.2023 по справі 920/859/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 920/859/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом"

на рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022, повний текст якого складено і підписано 19.12.2022

у справі №920/859/22 (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом"

про виселення з нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" про виселення останнього з нежитлових приміщень - офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв., склад Б - площею 48 кв. м., Склад Г - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1 та передати їх по акту здачі-приймання власнику - товариству з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ-СЕРВІС+.

Позов обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 відповідач приміщення не повернув, продовжував користуватися майном і сплачувати орендні платежі до лютого 2022 року.

Листом № 36 від 28.01.2022 відповідачу надіслана додаткова угода № 4 від 01.02.2022 щодо збільшення розміру орендних платежів, однак орендар відповіді на вказаний лист не надав, підписану додаткову угоду не повернув.

ТОВ "Гарант-Сервіс+" звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди № 5 від 08.02.2019. Однак в процесі розгляду справи № 920/302/22 з`ясувалось, що відповідач вважав закінчення строку дії договору 31.12.2020. Провадження у зазначеній справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України було закрито з мотивів того, що договір оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 припинив свою дію 31.12.2020, а тому не може бути розірваний.

Згодом позивач з листом № 54 від 31.08.2022 звернувся до відповідача з вимогою звільнити займані ним приміщення, проте орендоване майно так і не було повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" про виселення з нежитлових приміщень - задоволено повністю. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Дах.Сом з нежитлових приміщень - офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв., склад Б - площею 48 кв. м., склад Г - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1, та передати їх по акту здачі-приймання власнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з того, що оскільки позивач довів наявність правових підстав для виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень у зв`язку із припиненням дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 року, тому позовні вимоги про виселення є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дах.Сом» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Дослідити у судовому засіданні платіжне доручення №68 від 06.12.2022 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

А саме відповідач зазначає, що:

- суд першої інстанції, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, не врахував, що з пояснень відповідача вбачалось, що він не тільки підписав 17.10.2022 року договір оренди № 8 від 01.09.2021, а і почав виконувати свої зобов`язання, які схвалив і позивач. Зокрема, за усною домовленістю із позивачем про те, що в рахунок сплати за займані нежитлові приміщення відповідач закупить та доставить дрова для обігріву приміщень;

- у зв`язку з відмовою позивача документально підтвердити факт прийняття товару у рамках оплати договору відповідач 06.12.2022 здійснив оплату орендної плати за договором оренди № 8 від 01.09.2021 на суму 4 150,00 грн. Відповідні докази приєднано до матеріалів апеляційної скарги;

- висновки суду про неукладення договору оренди № 8 від 01.09.2021 є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17;

- суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки надав оцінку договору оренди № 8 від 01.09.2021, тоді як позивачем не заявлялись вимоги щодо цього правочину;

- висновки суду про те, що наданий відповідачем договір оренди № 8 від 01.09.2021 стосується інших нежитлових приміщень ніж були орендовані за договором нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 є помилковим, оскільки це одні і ті ж приміщення за різними технічними паспортами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/859/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

06.03.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023, у зв`язку з звільненням головуючого судді Пашкіної С.А. у відставку 28.02.2023 (рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023), відповідно до п.п. 2.3.50., п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 (із доповненнями), справа підлягає передачі на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023, заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" на рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 у справі №920/859/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Забезпечено участь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах.Сом" - адвокат Матішинець Василь Васильович (логін - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.05.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.05.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи, у зв`язку з неявкою сторін, а також через оголошення повітряної тривоги у місті Києві, неодноразово відкладався, зокрема на 02.10.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає таке:

- правові висновки щодо застосування норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані у даному спорі, оскільки вони викладені за інших фактичних обставин, а саме договір виконувався обома сторонами, тоді як у цій справі договір оренди № 8 від 01.09.2021 зі сторони позивача не укладався та не виконувався;

- оскільки договір оренди № 8 від 01.09.2021 направлявся апелянту у серпні 2021 і отриманий ним 27.08.2021, а орендар вчинив дії які нібито свідчать про виконання ним цього договору в грудні 2022 (оплата оренди 06.12.2022), тобто більше ніж через рік, на думку позивача, такі дії не можливо вважати такими, що були вчиненні протягом нормально необхідного для цього часу, згідно положень ч. 2 ст. 644 ЦК України;

- від відповідача не надходило підписаного договору оренди № 8 від 01.09.2021;

- оскільки відповідач згідно п. 8.1 договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 та ч. 2 ст. 795 ЦК України повинен був повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі, що ним не було зроблено, то позивач не мав змоги надати відповідачу в оренду приміщення за договором оренди № 8 від 01.09.2021;

- відповідач не був позбавлений можливості надати в суді першої інстанції платіжне доручення від 06.12.2022, зокрема в судовому засіданні 08.12.2022;

- позивачем в суді першої інстанції надавались технічні паспорти як старий, з урахуванням якого укладеного договір оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019, так і новий (чинний на тепер).

Відповідачем подано відповідь на відзив, просить заперечення позивача, викладені у відзиві відхилити, а апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Явка представників сторін

В судове засідання від 02.10.2023 представники сторін не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи рекомендовані повідомлення про вручення.

26.09.2023 позивачем подано заяву, у якій останній просить усі судові засідання по розгляду справи проводити без його участі.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант- Сервіс+» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дах.Сом» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 5.

Відповідно до умов договору за актом здачі-приймання від 05.02.2019 у тимчасове володіння відповідачу були передані наступні нежитлові приміщення:

- офіс № 4, 5 (старий технічний паспорт), офіс 4 (новий технічний паспорт) - площею 30 кв. (копії технічних паспортів додаються);

- склад «Б» - площею 48 кв. м.;

- склад «Г» - площею 30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Суми, вул. 2-га Залізнича, 1.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225767528 від 28.09.2020 року ТОВ «ГАРАНТ-СЕРВІС+» є власником зазначених нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 4.1. договору строк дії цього договору закінчився 31.12.2019.

Згідно з п. 4.2. договору, якщо жодна сторона в термін за 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 1 (один) рік.

За твердженнями позивача, після закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 (31.12.2020 після пролонгації згідно п. 4.2. Договору) відповідач відповідно до п. 8.1. вищевказаного договору приміщення не повернув та продовжує користуватися ними до цього часу.

При цьому з січня 2021 по лютий 2022 відповідач сплачував орендні платежі за користування орендованим нежитловими приміщеннями, а з березня 2022 і по даний час припинив сплачувати (виписка з банку додано).

28.01.2022 відповідачу була надіслана позивачем поштою (цінним листом з описом) додаткова угода № 4 від 01.02.2022 з відповідним супровідним листом №36 від 28.01.2022 р., яку він отримав 30.01.2022, але відповіді не надав.

Під час розгляду справи №920/302/22 за позовом ТОВ Гарант-Сервіс+ до ТОВ «Дах.Сом» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 03.08.2022 судом було встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 припинив свою дію 31.12.2020.

У зв`язку з цим, 31.08.2022 позивач звернувся до відповідача листом № 54 з вимогою звільнити займані ним приміщення відповідно до п. 8.1. договору оренди нежитлових приміщень №5 від 08.02.2019 на протязі 3-х днів з моменту отримання цього листа. Зазначений лист відповідач отримав 05.09.2022, але відповіді позивачу не надав і займані приміщення не звільнив.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що він орендує нежитлові приміщення на підставі договору оренди №8 від 01.09.2021 року, який вступив в дію 17.10.2022 року у зв`язку з чим відсутні підстави щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень.

Позивач заперечує проти таких доводів відповідача та зазначає, що дійсно в серпні 2021 року відповідачу був направлений проект договору оренди, який містив інші умови оренди, ніж ті які вказані у наданому відповідачем договорі. Позивачу стало відомо про підписання ним договору оренди 17.10.2022 року тільки після отримання відзиву від 30.11.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами договору узгоджено строк його дії до 31.12.2019, проте у зв`язку з відсутністю заяви однієї із сторін договору про його розірвання правочин в порядку п. 4.2 Договору був пролонгований на рік, тобто до 31.12.2020.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною 1 статті 764 ЦК України (в редакції станом на 16.10.2020), відповідно до якої в разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Застосування принципу «мовчазної згоди» при поновленні договору оренди фактично означає, що таке поновлення пов`язується не з волевиявленням сторін договору, а з сукупністю юридичних фактів, наведених у відповідних положеннях законодавства

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Близькі за змістом висновки щодо застосування приписів статті 764 ЦК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постановах Верховного Суду від 22.09.2023 у справі № 904/2275/22, від 05.08.2020 у справі № 921/163/19, від 04.05.2023 у справі № 910/13639/21, та ін.

Судом апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечувалось, що після закінчення вищенаведеного строку дії договору (31.12.2020) орендар продовжував користуватися орендованим приміщенням та сплачував орендні платежі до лютого 2022 року. Доказів звернення орендодавця до орендаря протягом одного місяця після закінчення строку дії договору до матеріалів справи не надано, а відтак колегія суддів з врахуванням приписів частини 1 статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 ГК України вважає, що він був пролонгований до 31.12.2021.

При цьому колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що договір може бути продовжений лише на один рік, позаяк цей правочин укладений з 08.02.2019 до 31.12.2019, тобто на неповний календарний рік. За загальним правилом пролонгація договору здійснюється на той же строк, на який його було укладено, проте у даному випадку сторонами в п. 4.2 Договору визначили можливість продовження не на 10 місяців і 21 день, а на один рік, що, виходячи із тлумачення умов договору, не слід кваліфікувати як присічний річний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з листом № 36 від 28.01.2022 звернувся до орендаря, в якому повідомив про наявність необхідності в підвищенні розміру орендної плати та пропозиції укласти у зв`язку з цим додаткову угоду № 4 від 01.02.2022 до договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019. Також орендодавець повідомив, що у випадку не підписання додаткової угоди договір оренди буде розірваний.

У цьому змісті листа Суд констатує, що орендодавець виразив чітку, зрозумілу та однозначну відмову від продовження договірних відносин оренди з орендарем у випадку не підписання ним додаткової угоди, якою вносились зміни до істотних умов оренди.

Згідно долучених до матеріалів справи поштових накладних № 4002202919291 та опису вкладення в цінний лист відповідачем 30.01.2022 отримано поштову кореспонденцію позивача (супровідний лист № 36 від 28.01.2022 з додатковою угодою № 4 від 01.02.2022) за адресою місцезнаходження орендованого майна. При цьому, колегія звертає увагу на те, що відповідач жодним чином не заперечував обставин отримання означеного рекомендованого листа, а також в поданих до суду заявах по суті спору зазначав адресу для листування де займає орендоване приміщення. Отже факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря з відповідними пропозиціями щодо подальшого врегулювання договірних відносин.

Натомість відповідач відповіді на лист не надав, додаткову угоду № 4 від 01.02.2022 до договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 не підписав і не повернув, а тому, з огляду на факт звернення орендодавця з відповідною відмовою, договірні відносини між сторонами припинено згідно приписів чинного законодавства 31.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В Розділі 8 Договору сторонами узгоджено, що протягом 3-х днів з моменту закінчення строку дії цього договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт що орендує та підготувати його до передачі орендодавцю.

Об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 3-х днів з моменту закінчення строку дії договору.

При передачі об`єкта, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта здачі-приймання.

Таким чином, встановивши, що орендні договірні відносини між сторонами припинені у зв`язку з висловленою орендодавцем відмовою від їх продовження, колегія суддів дійшла висновку, що орендар був зобов`язаний здійснити повернення орендованого майна з оформленням відповідного акта. Правові підстави для здійснення користування відповідачем об`єктом оренди згідно договору оренди нежитлових приміщень №5 від 08.02.2019 на час звернення позивача з цим позовом, - відсутні.

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач довів наявність правових підстав для виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень у зв`язку із припиненням дії договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 року. При цьому помилкові висновки суду про припинення договору з 31.12.2020 не вплинули на правомірність прийняття оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог.

Відносно аргументів апелянта про користування ним орендованим майном на підставі договору оренди № 8 від 01.09.2021, колегія суддів зауважує на такому.

Як вбачається з наданих відповідачем до матеріалів справи документів, позивач з листом № 30 від 26.09.2021 звернувся до ТОВ «Дах.Сом», до якого приєднано договір оренди № 8 від 01.09.2021 на фактично орендовані товариством приміщення згідно технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 29-07/20/319/). Вказаним листом орендодавець просив орендаря протягом трьох днів підписати означений договір та акт приймання орендованих приміщень. При не підписанні документів також просив протягом трьох діб звільнити усі орендовані приміщення.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною першою статті 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

За змістом статті 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідач підтверджує, що договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.09.2021 був підписаний ним 17.10.2022, тобто більше ніж через рік після отримання. В свою чергу, позивач заперечує проти укладення зазначеного договору та вказує на те, що його взагалі не було повернуто ТОВ «Гарант- Сервіс+», а наданий суду текст правочину не співпадає з поданою пропозицією (офертою).

В контексті встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами не було досягнуто домовленості із укладення договору оренди № 8 від 01.09.2021 в порядку вищенаведених приписів чинного законодавства, а відтак висновок суду попередньої інстанції про те, що він є неукладеним, - визнається правомірним.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не заслуговують на увагу з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи.

Так, у справі № 338/180/17 судами встановлено погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів). Тоді як у даній справі відсутні належні, допустимі та достовірні докази виконання договірних зобов`язань за договором № 8 від 01.09.2021, позаяк твердження апелянта про закупівлю та доставку дров для обігріву приміщень в рахунок оплати орендних платежів документально не підтверджено, а приєднане до апеляційної скарги платіжне доручення № 68 від 06.12.2022 (про сплату орендної плати під час розгляду цього спору у суді) в силу приписів частини третьої статті 269 ГПК України не підлягає прийняттю на стадії апеляційного перегляду справи. До того ж, апелянтом відповідного клопотання про прийняття нових доказів не заявлялось, поважності причин неможливості подання платіжного доручення в суді першої інстанції належними доводами не обґрунтовувалось.

Отже, аналіз висновків, зроблених у рішенні місцевого господарського суду у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а лише зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного рішення. Відтак аргументація апеляційної скарги про неврахування місцевим господарським судом правових позицій Великої Палати Верховного Суду та помилковість висновків суду про неукладеність договору № 8 від 01.09.2021 визнається колегією неприйнятною.

Також не можуть бути розцінені дії відповідача з оплати орендних платежів у вересні 2021 - лютому 2022 як прийняття пропозиції позивача згідно частини другої статті 642 ЦК України, оскільки такі платежі були здійснені на оплату виставлених орендодавцем рахунків про сплату орендних платежів згідно чинного договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019. Наведених висновків Суд дійшов з урахуванням поданої позивачем банківської виписки та визнання відповідачем у його заявах по суті спору в суді першої інстанції обставин того, що позивач за договором № 8 від 01.09.2021 рахунки не виставляв, а відповідач не сплачував грошові кошти за оренду в рамках цього правочину (а.с. 59 том 1).

У цьому зв`язку, колегія також звертає увагу на те, що під час вирішення цього спору відповідачем в суді стверджувалось, що надіслана позивачем пропозиція про укладення договору № 8 від 01.09.2021 була розглянута ним після набрання законної сили ухвали суду у справі №920/302/22 про закриття провадження у справі щодо вирішення спору про розірвання договору № 5 від 08.02.2019 та була прийнята (підписана) орендарем лише 17.10.2022. Тобто станом на час сплати відповідачем орендних платежів за вересень 2021 - лютий 2022 відповідачем вони не могли бути внесені в рамках договору № 8 від 01.09.2021, позаяк як позивач, так і відповідач, станом на вказаний період в орендних правовідносинах керувались саме попереднім правочином.

Натомість в суді апеляційної інстанції відповідач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу вказував на виконання обома сторонами договору № 8 від 01.09.2021, а саме орендар, отримавши пропозицію укласти договір оренди № 8 від 01.09.2021, одразу здійснив оплату орендних платежів за ним, зокрема, 08.10.2021, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Тобто в судовому процесі відповідач зайняв іншу позицію, що відрізняється від більш ранньої поведінки або заяв сторони.

В сенсі наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Отже, виходячи із принципу добросовісності та з врахуванням доктрини заборони суперечливої поведінки, колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта про помилковість висновків суду попередньо інстанції щодо неукладеності договору № 8 від 01.09.2021 у зв`язку з їх виконанням сторонами.

Аргументація апелянта про те, що в його користуванні не знаходяться нежитлові приміщення, з яких просить висилити позивач, у зв`язку з припиненням договору № 5 від 08.02.2019 визнається колегією не переконливою, адже належними і допустимими доказами підтвердження факту повернення орендованого майна з найму є складений сторонами в порядку Розділу 8 Договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 08.02.2019 року та ч. 2 ст. 795 ЦК України акт приймання-передачі. Такий доказ у справі відсутній.

Щодо виконання позивачем умов договору оренди № 8 від 01.09.2021 шляхом передання за актом здачі-приймання від 01.09.2021 нежитлових приміщень, на чому наполягає апелянт, колегія зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки, як слушно зауважує позивач, орендодавець був позбавлений можливості у вересні 2021 здійснити передачу майна, яке не було повернуто з оренди.

Посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі вимог позовної заяви у зв`язку з наданням оцінки договору № 8 від 01.09.2021, відхиляються апеляційною інстанцією, позаяк в силу приписів процесуального закону суд має надати відповіді на всі доречні доводи і заперечення сторін, що і було зроблено судом під час вирішення цього спору. Відтак, порушень судом норм Господарського процесуального кодексу України у даному випадку не вбачається.

Відносно технічних паспортів (в редакції за 2007 рік та 2020 рік) та відмінностей щодо площ приміщень, які займає орендар, колегія суддів зауважує, що суд вирішує спір в межах підстави і предмету позову, які самостійно визначаються позивачем. Тож, з огляду на відсутність підтверджуючих доказів повернення орендарем приміщень з оренди у зв`язку з припиненням договору № 5 від 08.02.2019, за умовами якого було передано: офіс № 4, 5 - 30,00 кв.м.; склад «Б» - 48 кв.м.; склад «Г» - 30 кв.м.; загальна площа 108 кв.м., суд дійшов неспростованих доводами апеляційної скарги висновків про задоволення позову про виселення відповідача саме з перелічених вище нежитлових приміщень (в межах заявлених позивачем вимог).

Підсумовуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 08.12.2022 у справі №920/859/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано, - 26.10.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков