Рішення

від 07.12.2022 по справі 916/2104/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022м. ХарківСправа № 916/2104/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (01004, м.Київ, вул.Терещенківська, б.4-Б, код ЄДРПОУ 42803291) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (61007, м.Харків, вул.Диканівська, б.50, код ЄДРПОУ 43589149) , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС" (65023, м.Одеса, вул.Новосельського, б.78, код ЄДРПОУ 40922115) про стягнення заборгованості за участю представників:

не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальність "Укрдорстрой" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про стягнення 937 189,20 грн., у т.ч. основного боргу у розмірі 786 160,00 грн., 3% річних у розмірі 14 150,88 грн. та інфляційних збитків у розмірі 136 878,32 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань згідно з договором про переведення боргу №2909_07 від 29.09.2021 та договором поруки б/н від 30.09.2021, укладеним в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором про переведення боргу №2909_07 від 29.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Укрдорстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про стягнення 937 189,20 грн. направлено для розгляду за підсудністю до Господарського суду Харківської області, оскільки до даної справи підлягають застосуванню саме правила виключної підсудності справи, передбачені ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

27.09.2022 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальність "Укрдорстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про стягнення 937 189,20 грн. надійшла до канцелярії Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Укрдорстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2104/22. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2022 року. Відповідачам, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачам, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.10.2022 відкладено підготовче засідання на 16.11.2022.

В підготовчому засіданні 16.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.12.2022.

Представник позивача в судове засідання 07.12.2022 не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 07.12.2022 не забезпечили, про причини неявки не повідомили, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України, не скористались, відзив на позов не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 30.09.2022, ухвалу-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 26.10.2022 та ухвалу-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 16.11.2022 було направлено на адресивідповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (61007, м. Харків, вул. Диканівська, б.50) таТовариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС" (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, б.78), які збігаються із адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреси місцезнаходження.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити", вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. (частина 6 статті 242 ГПК України).

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідачів у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Частиною 4статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДОРСТРОЙ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ БЕТОН» (покупець) було укладено договір поставки №11/01 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю гранітну продукцію та вироби з граніту, інші дружньо-будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар відповідно до умов цього Договору.

Кількість, ціна, асортимент і одиниці вимірювань товару відображаються у відповідних заявках покупця, рахунках і видаткових накладних. Видаткові накладні після підписання їх сторонами набувають юридичну силу специфікацій в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

За вимогою будь-якої зі сторін передбачається підписання Специфікацій до Договору. (п.1.2.Договору).

Товар поставляється покупцю згідно його заявки. Заявка може передаватися постачальнику факсом, телефоном (в усній формі), електронною поштою або вручатися особисто уповноваженій особі постачальника. Кажана форма заявки - письмова. Свідченням прийняття заявки покупця до виконання с виставлений постачальником рахунок на оплатутовару (п.1.3.договору).

Згідно п.п.2.2.1. Договору покупець зобов`язаний оплачувати вартість товару відповідно до умов цього Договору.

Ціна товару визначається рахунками постачальника. Загальна сума договору не обмежується сторонами і відповідатиме сумі всіх оплачених рахунків та відповідно підписаних сторонами видаткових накладних протягом всього терміну дії цього Договору (п.3.1.Договору).

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі. Всі розрахунки здійснюються відповідно до даного Договору (п.3.2.Договору).

Згідно з п.3.3. Договору розрахунки за ним Договором здійснюються в наступному порядку:

- передоплата 100% віл вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. Також Сторони передбачають за додатковою домовленістю надання постачальним покупцю відстрочки оплати поставленого товару до 5-ти банківських днів.

Відповідно до п.4.2. Договору, поставка товару здійснюється відповідно до Правил «Інкотермс» в редакції 2010р. протягом 5-ти днів з моменту оплати, якщо поставка здійснюється на умовах передоплати або протягом 5-ти днів з моменту погодження постачальником прийняття заявки покупця до виконання, якщо поставка здійснюється на умовах відстрочки оплати. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною. Поставка товару здійснюється намовах EXW (самовивезення зі складу/кар`єру/місць виробничих потужностей постачальника, зокрема за адресою та/або DDP (доставка у визначені Ппкупцем у заявках місця).

Право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними) (п.4.3.Договору).

Кількість поставленого товару при його прийманні має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах (п.4.4.Договору).

Згідно п.7.1. Договору, цей Догновір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

В межах вказаного Договору, починаючи з травня 2021 року по вересень 2021 року постачальником було здійснено поставку товару покупця на загальну суму 2 961 960,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви наступними видатковими накладними:

- згідно з видатковою накладною №136 від 10.05.2021, постачальник 10.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 183 920,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №145 від 14.05.2021, постачальник 14.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 30 800,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №161 від 22.05.2021, постачальник 22.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 306 680,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №168 від 24.05.2021, постачальник 24.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 92 400,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №182 від 25.05.2021, постачальник 25.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 154 000,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №175 від 26.05.2021, постачальник 26.05.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 61 600,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №218 від 11.06.2021, постачальник 11.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 276 760,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №223 від 15.06.2021, постачальник 15.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 122 760,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №225 від 16.06.2021, постачальник 16.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 30 800,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №228 від 19.06.2021, постачальник 19.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 246 400,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №231 від 20.06.2021, постачальник 20.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 337 040,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №236 від 22.06.2021, постачальник 22.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 30 800,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №241 від 26.06.2021, постачальник 26.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 184 360,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №247 від 28.06.2021, постачальник 28.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 98 230,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №249 від 29.06.2021, постачальник 29.06.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 32 900,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №253 від 02.07.2021, постачальник 02.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 101 210,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №255 від 03.07.2021, постачальник 03.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 32 900,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №257 від 04.07.2021, постачальник 04.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 191 540,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №258 від 05.07.2021, постачальник 05.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 31 395,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №262 від 06.07.2021, постачальник 06.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 126 945,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №264 під 07.07.2021, постачальник 07.07.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 159 250,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №366 від 11.08.2021, постачальник 11.08.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 21 700,00 грн.;

- згідно з видатковою накладною №376 від 14.08.2021, постачальник 14.08.2021 поставив покупцю товар на загальну суму у розмірі 107 570,00 грн.

Як стверджує позивач, видаткові накладні №161 від 22.05.2021 на суму 306 680,00 грн., №168 від 24.05.2021 на суму 92 400,00 грн., №175 від 26.05.2021 на суму 61 600,00 грн., №366 від 11.08.2021 на суму 21 700,00 грн., №376 від 14.08.2021 на суму 107 570,00 грн. відсутні у позивача з підписом та печаткою ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» через їх втрату, у зв`язку з чим позивач надав вказані видаткові накладні підписані позивачем.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» було частково сплачено вартість придбаного товару на загальну суму у розмірі 1 845 800,00 грн., що підтверджується довідкою виданою ПАТ «Банк Восток» від 28.07.2022 №05/5925 про надходження коштів за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2022 року.

З огляду на викладене, ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» лише частково сплачено вартість поставленого йому товару, у зв`язку з чим заборгованість перед ТОВ "УКРДОРСТРОЙ" за оплату поставленого товару становила 1 116 160,00 грн.

Крім того, ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» підтвердило вказану заборгованість за поставлений товар актом звірки взаєморозрахунків за період 3 квартал 2021 року, відповідно до якого заборгованість покупця за поставлений товар з урахуванням останньої оплати від 16.09.2021 становила 1 116 160,00 грн.

Оскільки поставка товару здійснювалася залізничним транспортом, з метою доведення факту поставки та прийняття товару ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» за втраченими видатковими накладними, позивач звернувся з запитами від 19.07.2022 №101/22 та від 22.07.2022 №102/22 до Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» АТ «Українська залізниця».

На вказані запити АТ «Українська залізниця» було надано відповіді від 21.07.2022 №50/978 та 25.07.2022 №50/985 щодо перевезення вантажу власності ТОВ "УКРДОРСТРОЙ", до яких додано шість транспортних накладних на доставку вантажу «Щебень гранітний» залізничним транспортом, за яким власником вантажу зазначено ТОВ "УКРДОРСТРОЙ" (графа 15), а одержувачем ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» (код ЄДРПОУ 43883514) (графа 4).

В графі 53 міститься відмітка про одержання вантажу покупцем з електронним цифровим підписом директора ТОВ «ГРАНТ БЕТОН» Інаурі Георгія Єлгуджовича за довіреністю №1 від 28.02.2020.

Календарний штемпель станції відправлення (графа 56) на транспортних накладних, тобто дата відправлення (навантаження), співпадають з датою складання видаткових накладних, а маса вантажу (графа 24) в транспортних накладних співпадає з масою вантажу, що вказана у видаткових накладних, втрачених позивачем.

29.09.2021 міжТовариством з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Бетон" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №2909_07 (надалі - Договір про переведення боргу).

Відповідно до п.1 Договору про переведення боргу, цим Договором регулюються відносини, пов`язані із зміною зобов`язальної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору поставки №11/1 від 11.01.2021, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі - Основний договір).

Згідно з п.2 Договору про переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 1 116 160,00 грн., що виникло на підставі Основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Відповідно до п.3 Договору про переведення боргу, кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4 Договору про переведення боргу сторонами було визначено строк виконання зобов`язань первісного боржника новим боржником перед кредитором до 31.12.2021.

Згідно з п.6 Договору про переведення боргу, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана з Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між первісним боржником та кредитором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.8.Договору про переведення боргу).

Разом з цим, 30.09.2021 з метою забезпечення виконання 1-м відповідачем зобов`язань за Договором про переведення боргу, між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС» (поручитель) було укладено договір поруки б/н (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п.2.1. Договору поруки, за цим договором поручитель зобов`язується відповідати за належне, повне та своєчасне виконання новим боржником його боргових зобов`язань перед кредитором, що виникли на дату підписання даного договору поруки за Договором про переведення боргу, в повному обсязі таких зобов`язань.

Згідно з п.2.2. та п.3.1. Договору поруки поручитель та новий боржник відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за:

- виконання зобов`язань нового боржника перед кредитором щодо сплати на користь кредитора боргу (грошове зобов`язання) у розмірі 1 116 160,00 грн.;

- сплату трьох процентів річних від простроченої суми, інфляційних збитків, відшкодування можливих збитків та упущеної вигоди, сплату пені та інших штрафних санкцій.

Строк виконання грошових зобов`язань за Договором про переведення боргу до 31.12.2021.

Підпунктом 3.2. Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і новий боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, збитків, неустойки що нараховуються на суму боргу.

Відповідно до п.3.3. Договору поруки, поручитель підтверджує, що він ознайомлений з договором про переведення боргу, договором поставки №11/1 від 11.01.2021 та видатковими накладними зазначеними в цьому договорі (п.3.1.), цілком розуміє їх зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов`язаннями нового боржника, в тому числі за борговими зобов`язаннями, які виникли до дати підписання сторонами цього договору.

У разі невиконання або не належного виконання новим боржником будь-якого або всіх його боргових зобов`язань, кредитор має право звернутись до поручителя та/або до нового боржника та/або до них обох, і до суду з вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі або в частині (п.4.3.Договору поруки).

Згідно з п.5.1 Договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його підписанням сторонами (дата Договору) і діє до 30 вересня 2024 року, але в будь-якому разі припиняє свою дію не раніше повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі (п.5.2.Договору поруки).

Як стверджує позивач, в строк до 31.12.2021 1-й відповідач лише частково виконав зобов`язання щодо сплати боргу, у зв`язку з чим заборгованість 1-го відповідача перед позивачем за Договором про переведення боргу станом на сьогоднішній день становить 786 160,00 грн. Прострочення виконання зобов`язань 1-го відповідача настало 01.01.2022.

Так, відповідно до довідки ПАТ «Банк Восток» від 28.07.2022 №05/5924 1-м відповідачем з 29 вересня 2021 року по 28 липня 2022 року було здійснено на користь позивача шість платежів по Договору про переведення боргу на загальну суму 330 000,00 грн.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" абоТовариством з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС" позивачу суми заборгованості у розмірі 786 160,00 грн. матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Як було встановлено судом, 11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДОРСТРОЙ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ БЕТОН» (покупець) було укладено договір поставки №11/01 відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупцю гранітну продукцію та вироби з граніту, інші дружньо-будівельні матеріали, а покупець зобов`язався прийняти у власність і оплатити товар відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору поставки №11/01 від 11.01.2021 позивач виконав належним чином, поставивши Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ БЕТОН» товар згідно видаткових накладних №136 від 10.05.2021, №145 від 14.05.2021, №161 від 22.05.2021, №168 від 24.05.2021, №182 від 25.05.2021, №175 від 26.05.2021, №218 від 11.06.2021, №223 від 15.06.2021, №225 від 16.06.2021, №228 від 19.06.2021, №231 від 20.06.2021, №236 від 22.06.2021, №241 від 26.06.2021, №247 від 28.06.2021, №249 від 29.06.2021, №253 від 02.07.2021, №255 від 03.07.2021, №257 від 04.07.2021, №258 від 05.07.2021, №262 від 06.07.2021, №264 під 07.07.2021, №366 від 11.08.2021, №376 від 14.08.2021 на загальну суму 2 961 960,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ БЕТОН» було частково сплачено вартість придбаного товару на загальну суму у розмірі 1 845 800,00 грн., що підтверджується довідкою виданою ПАТ «Банк Восток» від 28.07.2022 №05/5925 про надходження коштів за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2022 року та актом звірки взаєморозрахунків за період 3 квартал 2021 року, відповідно до якого заборгованість покупця за поставлений товар з урахуванням останньої оплати від 16.09.2021 становила 1 116 160,00 грн.

В силу ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст.520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується сторонами, 29.09.2021 міжТовариством з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Бетон" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №2909_07, відповідно до умов якого, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 1 116 160,00 грн., що виникло на підставі договору поставки №11/01 від 11.01.2021, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Як встановлено судом, при переведенні боргу на 1-го відповідача сторонами дотримано форми, у якій укладено договір поставки, зобов`язання за яким щодо оплати за поставлений товар на суму у розмірі 1 116 160,00 грн., переведені на 1-го відповідача.

Отже, підписанням Договору про переведення боргу позивач підтвердив свою згоду на заміну боржника у зобов`язанні, а 1-й відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача заборгованість первісного боржника, у зв`язку з чим до 1-го відповідача перейшли всі зобов`язання щодо погашення боргу у розмірі 1 116 160,00 грн. за договором поставки №11/01 від 11.01.2021.

Разом з цим, 30.09.2021 з метою забезпечення виконання 1-м відповідачем зобов`язань за Договором про переведення боргу, між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС» (поручитель) було укладено договір поруки б/н відповідно до умов якого, поручитель зобов`язується відповідати за належне, повне та своєчасне виконання новим боржником його боргових зобов`язань перед кредитором, що виникли на дату підписання даного договору поруки за Договором про переведення боргу, в повному обсязі таких зобов`язань.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з п.2.2. та п.3.1. Договору поруки поручитель та новий боржник відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором, зокрема, за виконання зобов`язань нового боржника перед кредитором щодо сплати на користь кредитора боргу (грошове зобов`язання) у розмірі 1 116 160,00 грн.

Сторонами було визначено строк виконання грошових зобов`язань за Договором про переведення боргу до 31.12.2021.

Як свідчать матеріали справи, в строк до 31.12.2021 1-й відповідач лише частково виконав зобов`язання щодо сплати боргу, зокрема, згідно з довідкою ПАТ «Банк Восток» від 28.07.2022 №05/5924 1-м відповідачем з 29 вересня 2021 року по 28 липня 2022 року було здійснено на користь позивача шість платежів по Договору про переведення боргу на загальну суму 330 000,00 грн.

Проте, доказів погашення 1-м відповідачем залишку суми заборгованості у розмірі 786 160,00 грн. матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, заборгованість 1-го відповідача перед позивачем за Договором про переведення боргу станом на сьогоднішній день становить 786 160,00 грн.

Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 1 ст.554 ЦК України).

В частині 4 статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Доказів виконання 2-м відповідачем умов Договору поруки, укладеного в якості забезпечення виконання зобов`язання за Договором про переведення боргу, в частині погашення суми заборгованості у розмірі 786 160,00 грн. матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на зазначене, враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 786 160,00 грн., а в матеріалах справи такі докази відсутні, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку про те, що відповідачами належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно Договору про переведення боргу та Договору поруки, укладеного в якості забезпечення виконання зобов`язання за Договором про переведення боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму 3% річних у розмірі 14 150,88 грн. та інфляційних збитків у розмірі 136 878,32 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Як уже було встановлено судом, за умовами Договору про переведення боргу 1-й відповідач взяв на себе всі зобов`язання, що виникають із Договору поставки №11/1 від 11.01.2021, укладеного між первісним боржником та кредитором.

Згідно з п.2.2. та п.3.1. Договору поруки поручитель та новий боржник відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором, зокрема, за сплату трьох процентів річних від простроченої суми, інфляційних збитків, відшкодування можливих збитків та упущеної вигоди, сплату пені та інших штрафних санкцій.

Строк виконання грошових зобов`язань за Договором про переведення боргу до 31.12.2021.

Отже прострочення виконання зобов`язань відповідачів настало з 01.01.2022.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж,і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахування інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню солідарно з відповідачів у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

04.11.2022 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№13258 від 04.11.2022) про розподіл судових витрат.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне надати сторонам строк протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо.

У разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде вирішено судом за наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність "Укрдорстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Хаб Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ХАБ ГРУП" (61007, м.Харків, вул.Диканівська, б.50, код ЄДРПОУ 43589149) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬК ТРАНССЕРВІС" (65023, м.Одеса, вул.Новосельського, б.78, код ЄДРПОУ 40922115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДОРСТРОЙ" (01004, м.Київ, вул.Терещенківська, б.4-Б, код ЄДРПОУ 42803291) суму основного боргу у розмірі 786160 (сімсот вісімдесят шість тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 14150 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 88 коп. та інфляційних збитків у розмірі 136878 (сто тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 32 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 14257 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн. 86 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 28 грудня 2022 року об 11:30.

Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "19" грудня 2022 р.

СуддяТ.О. Пономаренко