Ухвала

від 14.12.2022 по справі 911/2130/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2130/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.)

від 27.04.2022

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.10.2022

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"

до Приватного підприємства "Катрюк"

про стягнення 76 823, 06 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Катрюк" (далі - Підприємство) про стягнення 57 094,62 грн вартості не облікованої електричної енергії, 4 359,84 грн вартості витрат (збитків), понесених при розгляді Акта про порушення К036792 від 14.02.2018, 4 749,02 грн 3 % річних та 10 619,58 грн інфляційних втрат, всього 76 823,06 грн.

2. Позовні вимоги (з урахуванням нової редакції позовної заяви) обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив 57 094,62 грн вартості не облікованої електричної енергії, розрахованої на підставі рішення ПрАТ "Київобленерго", оформленого протоколом № 092 від 22.08.2018 (правомірність якого підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/1971/18).

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 57 094,62 грн вартості необлікованої електричної енергії, 10 619,58 грн інфляційних втрат, 4 749,02 грн 3% річних та 2 141,17 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

4. 27.04.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

5. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції в частині того, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах розпочався з наступного дня після спливу 30-денного строку на оплату вартості недооблікованої електричної енергії.

Встановив, що про порушення свого права на отримання оплати вартості недорахованої електричної енергії, позивач дізнався саме в день проведення перевірки об`єкту споживача на предмет дотримання вимог щодо користування електроенергією, тобто 14.02.2018. Подальша процедура з розгляду на засіданні комісії енергопостачальної організації акту, збір доказів порушення (висновків експертів тощо), визначення розміру завданої шкоди не змінює моменту виявлення порушення.

Позивач звернувся за захистом свого права із пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності.

6. 18.10.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою стягнув з Товариства на користь Підприємства витрати на правничу допомогу адвоката, понесених ним у суді першої інстанції, у розмірі 15 000,00 грн.

7. 29.11.2022 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та додаткову постанову скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн = 227 000,00 грн).

15. Також відповідно до статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав.

16. Зазначений висновок щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі) викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20.

17. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

18. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що:

- звернення до суду 01.07.2021 було здійснено в межах трирічного строку позовної давності, від дня початку невиконання зобов`язання відповідача зі сплати вартості необлікованої електроенергії, встановленої пунктом 8.2.7 ПРРЕЕ;

- суд не надав належної уваги доводам позивача щодо часу виникнення у відповідача обов`язку оплати вартості необлікованої електроенергії та переривання строків позовної давності внаслідок розгляду пов`язаної справи № 911/1971/18 за позовом Підприємства до Товариства про скасування рішення комісії, яким нараховано 57 094,62 грн вартості необлікованої електричної енергії, що стягується в межах розгляду цієї справи та продовження строку позовної давності законодавцем;

- навіть якщо погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, щодо застосування перебігу позовної давності від дати складення акту про порушення, такий строк теж не є порушений позивачем, з огляду на те, що суд не застосував пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України щодо подовження строків позовної давності під час дії карантину.

19. Скаржник вважає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки пов`язування моменту складення акту порушення з початком перебігу позовної давності у справі про стягнення вартості необлікованої електроенергії, не знаходить свого підтвердження в силу виникнення у споживача обов`язку сплати вартості необлікованої електроенергії лише по спливу 30 днів від дня отримання рахунка. Висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 261 ЦК України в подібних правовідносинах немає.

20. Також Товариство зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки внаслідок набрання законної сили оскаржуваного рішення позивач позбавляється можливості відшкодування вартості реально спожитої відповідачем електроенергії, як поставленого йому товару, належним чином не врахованого засобами обліку внаслідок прямого умислу самого ж відповідача. Залишення в силі такої практики суперечить принципу справедливості та формує хибне уявлення суспільства в безкарності протиправних посягань на чуже майно.

21. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

22. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

23. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

24. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки доводи касаційної скарги є взаємовиключними за своїм змістом.

Висновок щодо порушеного скаржником питання уже міститься у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 913/567/19 (913/405/20), що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила в день складання акту про порушення ПКЕЕ, що відповідає положенням частини першої статті 261 ЦК України. Подальша процедура з розгляду на засіданні комісії енергопостачальної організації згаданого акту та визначення розміру завданої майнової шкоди не змінює моменту виявлення порушення та особи порушника. Виставлений відповідачу рахунок не є юридичним фактом, з яким пов`язаний початок перебігу позовної давності, оскільки в ньому лише вказано суму майнової шкоди, як наслідок порушення ПКЕЕ, тоді як сам факт такого порушення (тобто порушення ПКЕЕ і прав позивача) зафіксовано в акті, складеному за результатами перевірки споживача.

25. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

26. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

27. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

28. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 76 823,06 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2130/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко