Ухвала

від 29.10.2007 по справі 20-7/195-1/058

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/195-1/058

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

23 жовтня 2007 року   Справа № 20-7/195-1/058

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

секретар судового засідання                                        Макарова Г.О.

за участю представників сторін:

позивача: Забродін О.В., дов. б/н від 30.07.07,

відповідача 1: Близнюк О.А.,дов. № 03/15/02 від 05.01.07,

відповідача 2: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Жилспецстрой" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Алсуф'єв В.В.) від 01 серпня 2007 року по справі № 20-7/195-1/058

за позовом           Приватного підприємства "Жилспецстрой" (вул. Гоголя, 2, оф. 233,Севастополь,99011)

до           Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

про скасування Рішення XI сесії Севастопольської міської Ради XXIV скликання № 1350 від 14.10.2003 з додатком, визнання нечинним Рішення III сесії Севастопольскої міської Ради V скликання № 801 від 13.09.2006 з додатком, визнання Рішення XI сесії Севастопольської міської Ради XXIV скликання № 1350 від 14.10.2003 та рішення III сесії Севастопольської міської ради V скликання № 801 від 13.09.2006 такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв)  від 01 серпня 2007 року у справі № 20-7/195-1/058 у задоволенні позову Приватного підприємства „Жилспецстрой” до Севастопольської міської ради, Севастопольської міської державної адміністрації про скасування XI сесії Севастопольської міської Ради XXIV скликання № 1350 від 14.10.2003 з додатком, визнання нечинним Рішення III сесії Севастопольскої міської Ради V скликання № 801 від 13.09.2006 з додатком, визнання Рішення XI сесії Севастопольської міської Ради XXIV скликання № 1350 від 14.10.2003 та рішення III сесії Севастопольської міської ради V скликання № 801 від 13.09.2006 такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду міста Севастополя скасувати, позов задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2007 року справу було призначено до слухання на 23 жовтня 2007 року. 22 жовтня 2007 року, у зв'язку з хворобою головуючого судді Заплава Л.М., та відрядженням суддів Видашенко Т.С. та Ткаченко М.І. склад судової колегії було замінено на суддів Градову О.Г., Дугаренко О.В., Котлярову О.Л. на підставі розпорядження керівництва суду. Головуючим по справі було призначено суддю Дугаренко О.В.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу вказуючи на те, постанова господарського  суду прийнята з порушенням вимог діючого законодавства. Представник відповідача, Севастопольської міської ради, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Представник відповідача 2, Севастопольської міської державної адміністрації, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Виходячи з положень даної статті, позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування Рішення №1350 з додатком та визнання недійсним Рішення №801 з додатком. Підставою для скасування позивач називає визнання їх такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Суд першої інстанції встановив, що  Рішенням №1350 Відповідача 1 затверджено Положення про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок, тоді як  Рішенням Відповідача 1 №801 внесені зміни та доповнення до вказаного Положення. Колегією суддів встановлено, що  Рішенням №801 Положення про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок фактично викладено у новій редакції, тобто, зміст всіх пунктів цього положення змінено.

Колегія суддів щодо відповідності вищевказаних нормативних актів зазначає наступне.

Позивачем було заявлено, що оскаржуваними рішеннями Відповідачем 1 безпідставно надані Відповідачу 2 функції з регулювання земельних відносин при укладенні договорів оренди земельних ділянок з земель комунальної власності з суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, колегія суддів критично ставиться до такої думки позивача, виходячи з наступного.

Зі змісту Положення в редакціях, затверджених як Рішенням №1350, так і Рішенням №801, вбачається, що Відповідач 1 не делегував Відповідачу 2 функцій з регулювання земельних відносин при укладенні договорів оренди земельних ділянок з земель комунальної власності з суб'єктами підприємницької діяльності, не наділяв повноваженнями здійснювати дії та приймати рішення, які були б підставою для виникнення орендних правовідносин. Пунктом 3.12 Положення в редакції Рішення №801 встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється міською Радою.

Участь керівника та посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації в роботі комісії Севастопольської міської Ради не є службовою діяльністю на інших посадах, тому не суперечить вимогам частини другої статті 12 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”. Колегія суддів вказує на те, що така участь не є втручанням місцевої державної адміністрації в здійснення повноважень органами місцевого самоврядування, оскільки передбачена власним рішенням Відповідача 1 та існує з його ініціативи, і не має метою делегування повноважень щодо прийняття обов'язкових для нього рішень.

Що стосується посилань позивача на  неврегульованість законодавством порядку проведення конкурсу або аукціону на набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах (частина сьома статті 16 Закону „Про оренду землі”) колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 Закону „Про оренду землі” встановлений порядок укладення договору оренди землі комунальної власності. Частиною сьомою цієї статті в діючій редакції передбачено, що порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством. Однак, на даний момент порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах   законодавством не визначений.

Однак, порядок проведення конкурсу на право оренди земель територіальної громади м. Севастополя визначений Положенням про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок, яке затверджено Рішенням №1350 (далі –Положення в редакції 2003 року) та до якого Рішенням №801 внесені зміни та доповнення (далі –Положення в редакції 2006 року). Це Положення прийнято на виконання та відповідно до частини восьмої статті 15 Закону про оренду землі, в редакції, чинної до 05 листопада 2003 року, якою Севастопольська міська Рада, як орендодавець, наділена повноваженнями визначати порядок набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах та зобов'язана  забезпечувати дотримання вимог законодавства про добросовісну конкуренцію. Вказане Положення чинності не втратило та діє до набуття чинності законодавства, яке має бути прийнято на виконання частини сьомої статті 16 Закону про оренду.

Пунктом  1.6 Положення в редакції 2003 року визначено, що  конкурс проводиться у випадку надходження двох та більше клопотань суб'єктів підприємницької діяльності на передачу в оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, а також за рішенням міської Ради та за поданням Севастопольської міської державної адміністрації. Як встановлено судом першої інстанції, пункт 1.6 Положення в редакції 2006 року викладений у такій редакції:

„Конкурс з визначення орендарів земельних ділянок проводиться у випадках:

а) надходження двох та більш клопотань на передачу в оренду однієї і тієї самої земельної ділянки,

б) при накладенні частково або повністю однією земельною ділянкою на іншу, клопотання на оренду яких надали різні особи,

в) за рішенням міської Ради,

г) розташування земельної ділянки в економіко-планувальній зоні, у межах якої, відповідно до рішення міської Ради, право на оренду земельних ділянок набувається тільки на конкурентних засадах”.

Сама можливість призначення конкурсу за ініціативою Відповідача 1 обумовлена його статусом –органа, що наділений відповідно до Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Земельного кодексу України, правом представляти інтереси і приймати рішення від імені територіальної громади –власника землі.

Статтею 319 Цивільного Кодексу України встановлені межі правомочності власника. Вказаною статтею встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власника земельної ділянки передавати її в оренду передбачено статтею 90 Земельного кодексу України, безпосередньо Відповідача  –пунктом „в” статті 9.

Також, частиною п'ятою статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють права щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що передаються у користування і оренду. Частиною восьмою цієї статті надані гарантії права комунальної власності територіальної громади –передбачено, що воно захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом  1.5 Положення в редакції 2003 року закріплено, що метою конкурсу з визначення орендатора земельної ділянки є вибір суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної або фізичної особи, що запропонував більш вигідні для міста умови використання даної земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов конкурсу (у редакції 2006 року –відповідно до можливих містобудівних умов його використання та такого, що прийняв на себе більш високі зобов'язання згідно з критеріями визначення переможця конкурсу). Саме це положення відповідає завданням Відповідача 1 щодо забезпечення раціонального використання та охорони землі, в тому числі виконання функцій, які покладені на нього Законом України „Про основи містобудування”.

Відповідно до статті  12 Закону України „Про основи містобудування” до компетенції Відповідача належить визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб з забезпеченням раціонального використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови; урахування громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Тоді як, пунктом „й” статті 9 Земельного кодексу України на Севастопольську міську Раду покладений обов'язок інформувати населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок. Призначення конкурсу відповідає принципу відкритості і прозорості здійснення повноважень органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів наголошує, що поряд з цим, запровадження Відповідачем 1 конкурентних засад при наданні в оренду земель несільськогосподарського призначення для містобудівних потреб забезпечує відповідність процедур розпорядження комунальним майном законодавству про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів критично ставить до тверджень позивача про те,  що Відповідач 1 діяв в порушення частини сьомої статті 16 Закону про оренду . Таке твердження спростовується тим, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах на час прийняття Рішення унеможливлює реалізацію положень частини шостої статті 16 Закону про оренду, та як наслідок, робить неможливою реалізацію права осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 5 Закону про оренду, отримати в оренду земельну ділянку із земель державної та комунальної власності.

Також, колегія суддів вказує, що  джерелом земельного законодавства, що підлягає застосуванню за відсутністю законодавчого врегулювання правовідносин в порядку аналогії права, є принципи земельного законодавства. Надання права оренди на конкурсних засадах відповідає встановленим статтею 5 Земельного кодексу України принципам: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю. Колегія суддів наголошує, що загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Відповідач 1  діяв у межах своїх повноважень.

Стаття  9 Земельного кодексу України закріпила за  Севастопольською міською Радою відповідні повноваження у галузі земельних відносин, а саме: пунктом "а" –повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади  м. Севастополя, пунктом "б" –повноваження щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "в" –повноваження щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "м" –повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до частини другої та четвертої статті 4 Закону про оренду орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування, тобто Севастопольська міська Рада; орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності –Севастопольська міська державна адміністрація. Але, у пункті 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” цього Закону зазначено, що частини друга та четверта статті 4 Закону набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель комунальної і державної власності, до розмежування земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що оспорюванні акти були  прийняті Відповідачем 1 в межах повноважень та без порушень вимог чинного законодавства, і, відповідно, не порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача щодо можливості реалізації права на отримання в оренду земельної ділянки. Суд першої інстанції дійшов правильного  висновку, що вимоги Позивача щодо скасування Рішення №1350 з додатком та визнання недійсним Рішення №801 з додатком задоволенню не підлягають.

          Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Жилспецстрой" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 01 серпня 2007 року у справі № 20-7/195-1/058 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

     Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      О.Г. Градова

                                                                      О.Л. Котлярова