Рішення

від 07.12.2022 по справі 452/2705/22

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2705/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" грудня 2022 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за відсутністю сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави, в особі Самбірської міської ради Львівської області, до ОСОБА_1 , третя особа: комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», про стягнення коштів за лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 15 вересня 2022 року надійшла позовна заява керівника Самбірської прокуратури Львівської області в інтересах держави, в особі Самбірської міської ради Львівської області, до ОСОБА_1 , третя особа: комунальне некомерційне підприємство Самбірська міська рада «Самбірська центральна лікарня» Львівської області, про стягнення коштів за лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 23081 грн. 60 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тими обставинами, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 31 грудня 2019 року о 19 год. 00 хв. у с. Вільшаник по вул. Мостовій неподалік будинку № 10 Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем «Opel Vectra» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , у котрому перевозив пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рухаючись по автодорозі Мостиська-Самбір-Борислав-Дрогобич від с. Черхава Самбірського району Львівської області в напрямку до м. Самбір Львівської області, порушив вимоги п. 1.2 розділу 1 (в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів), п.п. «б» п. 2.3 розділу 2 (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.п. «д» п. 2.3 розділу 2 (не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху), п. 12.1 розділу 12 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.4 розділу 12 (у населених пунктах рух швидкістю не більше 50 км/год.) та п.19.3 розділу 19 (у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення) - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення) чинних Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухався з перевищенням дозволеної на вказаній ділянці дороги швидкістю, а саме рухався в межах населеного пункту з швидкістю близько 80 км/год., не врахував стан дорожнього покриття, будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості руху та зупинки керованого транспортного засобу, а навпаки продовжив рух та змінив напрямок свого руху праворуч до засніженою узбіччя, внаслідок чого не впорався з керуванням вказаною автомобіля, здійснив виїзд на смугу зустрічною руху, де допустив наїзд керованого ним транспортного засобу по напрямку руху автомобіля на нерухому перешкоду, - перило автомобільного моста через річку Вільшаник.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав внутрішньочерепну травму, яка супроводжувалась множинними переломами кісток лицевого черепа та кісток основи черепа, крововиливами в оболонки, тканину і шлуночки мозку, і ускладнились набряком-набуханням речовини мозку, що призвело до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01.30 год. в КПП CMP та CPP «Самбірська ЦРЛ», а ОСОБА_2 отримав згідно висновку судово-медичної експертизи черепно-мозкову травму, травму у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із крововиливом між оболонки мозку, що супроводжувалась мозковою комою, із наявністю ран на обличчі та травму тулуба із переломами ребер справа із забоєм-розривом правої легені, що супроводжувалась накопиченням повітря в плевральній порожнині, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, перелом правої променевої кістки, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , знаходився на лікуванні в анестезіологічному відділенні КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з 31 грудня 2019 року по 8 січня 2020 року, діагноз: «інші травми із залученням декількох ділянок тіла». Всього на лікування ОСОБА_2 затрачено бюджетних коштів на суму 20773 грн. 44 коп., ОСОБА_3 , знаходився на лікуванні в анестезіологічному відділенні КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з 31 грудня 2019 року по 1 січня 2020 року, діагноз: «інші травми із залученням декількох ділянок тіла». Всього на лікування ОСОБА_3 затрачено бюджетних коштів на суму 2308 грн16 коп.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, відповідач, як особа, яка вчинила злочин, зобов`язаний відшкодувати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Оскільки згаданий заклад охорони здоров`я належить до комунальної власності Самбірської міської ради, яка не зверталася з позовом про відшкодування відповідачем понесених витрат на лікування потерпілого, відповідачем добровільно не відшкодовано таких витрат, тому, в порядку ст. 56 ЦПК України, прокурор звернувся з даним позовом про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що такий випадок звернення належить до виключних випадків, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, оскільки це стосується порушення або загрози порушення інтересів держави, при цьому, ключовим є поняття «інтерес держави». Зазначає, що Самбірська міська рада є отримувачем коштів, що відшкодовуються лікувальному закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому він обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Самбора. Невжиттялікувальним закладом та міською радою заходів, у тому числі представницького характеру, щодо відшкодування вказаних витрат свідчать про існування факту порушення інтересів держави (а.с. 1-13).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 59).

Представники Самбірської окружної прокуратури Львівської області, Самбірської міської ради, комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягали. При цьому представник Самбірської прокуратури Львівської області Коваленко Т.М. не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 63-64).

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом отримання судової повістки (а.с. 62) у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.

За зазначених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка відповідача ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 7 грудня 2022 року прийнято рішення про здійснення заочного розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановленосудом вирокомСамбірського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від13березня 2020року ОСОБА_1 визнано винуватиму вчиненнізлочину,передбаченого зач.2ст.286КК Українита призначенопокарання увиді позбавленняволі настрок 4роки зпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами настрок 1рік.Відповідно дост.75КК України ОСОБА_1 звільнено відвідбування основногопокарання звипробуванням наіспитовий строк2роки.Згідно п.п.1,2ч.1ст.76КК України ОСОБА_1 зобов`язано періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи.Згідно вироку ОСОБА_1 31 грудня 2019 року о 19 год. 00 хв. у с. Вільшаник по вул. Мостовій неподалік будинку № 10 Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем «Opel Vectra» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , у котрому перевозив пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рухаючись по автодорозі Мостиська-Самбір-Борислав-Дрогобич від с. Черхава Самбірського району Львівської області в напрямку до м. Самбір Львівської області, порушив вимоги п. 1.2 розділу 1 (в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів), п.п. «б» п. 2.3 розділу 2 (бути уважним,стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.п. «д» п. 2.3розділу 2 (не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху), п. 12.1 розділу 12 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.4 розділу 12 (у населених пунктах рух швидкістю не більше 50 км/год.) та п.19.3 розділу 19 (у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення) - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення) чинних Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухався з перевищенням дозволеної на вказаній ділянці дороги швидкістю, а саме рухався в межах населеного пункту з швидкістю близько 80 км/год., не врахував стан дорожнього покриття, будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості руху та зупинки керованого транспортного засобу, а навпаки продовжив рух та змінив напрямок свого руху праворуч до засніженою узбіччя, внаслідок чого не впорався з керуванням вказаною автомобіля, здійснив виїзд на смугу зустрічною руху, де допустив наїзд керованого ним транспортного засобу по напрямку руху автомобіля на нерухому перешкоду, - перило автомобільного моста через річку Вільшаник.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 правил безпекидорожнього руху,пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав внутрішньочерепнутравму,яка супроводжуваласьмножинними переломамикісток лицевогочерепа такісток основичерепа,крововиливами воболонки,тканину ішлуночки мозку,і ускладнилисьнабряком-набуханнямречовини мозку,що призвелодо смертіостаннього ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01.30год.в КППCMPта CPP«Самбірська ЦРЛ»,а ОСОБА_2 отримав згідновисновку судово-медичноїекспертизи черепно-мозковутравму,травму увигляді забоюголовного мозкуважкого ступеняіз крововиливомміж оболонкимозку,що супроводжуваласьмозковою комою,із наявністюран наобличчі татравму тулубаіз переломамиребер справаіз забоєм-розривомправої легені,що супроводжуваласьнакопиченням повітряв плевральнійпорожнині,які відносятьсядо тяжкоготілесного ушкодженняпо ознацінебезпеки дляжиття вмомент спричинення,перелом правоїпроменевої кістки,який відноситьсядо тілесногоушкодження середньогоступеня тяжкостіпо ознацітривалого розладуздоров`я.

Зазначені тілесні ушкодження підтверджуються висновком експерта Самбірського відділення СМЕ Лаптухи Б.І. №01/20 від 1 січня 2020 року при проведенні судово-медичної експертизи (а.с. 35-41).

Частиною 8 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в анестезійному відділенні комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» з 31 грудня 2020 року по 8 січня 2020 року, з діагнозом: «Інші травми із залученням декількох ділянок тіла» (а.с. 20).

Вартість одного ліжко-дня у анестезіологічному відділенні в 2020 році становила 2308 грн. 16 коп., отже на лікування ОСОБА_2 затрачено бюджетних коштів 20773 грн. 44 коп., що підтверджується довідкою, виданою КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» № 553 від 29 липня 2022 року (а.с. 20).

З матеріалів справи судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в анестезійному відділенні комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» з 31 грудня 2020 року по 1 січня 2020 року, з діагнозом: «Інші травми із залученням декількох ділянок тіла» (а.с. 21).

Вартість одного ліжко-дня у анестезіологічному відділенні в 2020 році становила 2308 грн. 16 коп., отже на лікування ОСОБА_3 затрачено бюджетних коштів 2308 грн. 16 коп., що підтверджується довідкою, виданою КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» № 553/3 від 29 липня 2022 року (а.с. 21).

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 07 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року.

Згідно п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання (із змінами) сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно п. 3 зазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (п. 4 Порядку).

Факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2020 року, який набрав законної сили, проте питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення не вирішувалося.

Статтею 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно Статуту комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» (далі Лікарня) заснована на базі відокремленого нерухомого та рухомого майна, власником якого є Самбірська міська рада. Виконавчий комітет Самбірської міської ради є органом управління Лікарнею (а.с. 43-48).

Отже, засновником, власником та органом управління майном Лікарні є Самбірська міська рада Львівської області. Лікарня є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною засновнику.

Відповідно до п. 5.3 Статуту джерелами формування майна та коштів Лікарні є комунальне майно, передане засновником; кошти місцевого бюджету та кошти, залучені з інших бюджетів; власні надходження.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на охорону здоров`я, в тому числі, на амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу.

Статтею 103-4 Бюджетного кодексу України визначено, що фінансування закладів охорони здоров`я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Ненадходження коштів до відповідного бюджету призводить до порушень діяльності лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 18-1 ЗУ "Про місцеве самоврядування", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 131-1Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьоїстатті 23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, зазначив, що поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимогстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що впродовж тривалого часу ні комунальним закладом охорони здоров`я, ні органом місцевого самоврядування з моменту завершення лікування потерпілого не вживались заходи щодо стягнення в установленому порядку вказаних витрат, порушуються інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до міського бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

Згідно відповідей Самбірської міської ради від 03.08.2022 за №2/31-9/538-775/5 та від 03.08.2022 за №2/31-9/538-778/5 заходи щодо стягнення в судовому порядку витрат, понесених на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 міською радою не вживалися. Кошти на рахунки міської ради не надходили (а.с. 24, 25).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, щосам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (Постанова від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Таким чином, суд вважає, що у даній справі прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Самбірської міської ради Львівської області, яка самоусунулася від виконання покладених на неї обов`язків щодо повернення до місцевого бюджету коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину.

Встановивши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши такі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач на підставі п. 6) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з вказаним позовом був звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 2481 грн. (п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.10,12, 27, 76, 81,133, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави, в особі Самбірської міської ради Львівської області, до ОСОБА_1 , третя особа: комунальне некомерційне підприємство Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», про стягнення коштів за лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Самбірської міської ради Львівської області в рахунок відшкодування витрат, понесених комунальним некомерційним підприємством Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 23081 грн. (двадцять три тисячі вісімдесят одну) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Прокурор: Самбірська окружна прокуратура Львівської області, юридична адреса: Львівська область, м. Самбір, вул. Филипчака, 4 А.

Позивач: Самбірська міська рада Львівської області, юридична адреса: Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26269805.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 .

Третя особа: комунальне некомерційне підприємство Самбірська міська рада «Самбірська центральна лікарня», юридична адреса: Львівська область, м. Самбір,

вул. Шпитальна,14.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2022 року.

Суддя