Постанова

від 19.12.2022 по справі 520/1868/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 р. Справа № 520/1868/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2022, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.06.22 по справі № 520/1868/22

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту також відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати підпункти 2.3, 2.4 пункту 2, підпункти 5.1. 5.2 пункту 5 розділу III «Описова частина», пункт 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 918/21 від 10.12.2012 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками складеної відповідачем за результатами проведеної повної перевірки декларації позивача за 2019 рік в частині того, що ним начебто зазначено недостовірні відомості про кадастровий номер та вартість за останньою грошовою оцінкою земельних ділянок, що належать йому на праві власності: 1) загальною площею 44900 м2, розташованої у АДРЕСА_1 ) загальною площею 89 800 м2, розташованої у с. Плоске. Великобурлуцький р-н. Харківська обл., щодо яких у відповідних полях декларації обрано позначки «Не застосовується». Послався на приписи пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції станом на 13.02.2020, що діяла на момент подання Декларації), згідно з якою у декларації зазначаються відомості щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. Вказав, що вартість майна на дату набуття його у власність не визначалася. Щодо висновків відповідача в частині того, що позивачем не зазначено відомостей про власні фінансові зобов`язання перед ОСОБА_2 у вигляді несплаченої заборгованості у розмірі 181758,79 гривні та перед ПП «Імені Шевченка» у вигляді несплаченої заборгованості у розмірі 122007,00 гривень, норма пункту 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» не містить прямого конкретизованого обов`язку суб`єкта декларування зазначати суму зобов`язань за виконавчими провадженнями.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.3 пункту 2 розділу III «Описова частина» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 918/21 від 10.12.2012 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в частині:

- зазначення про недостовірність відомостей про вартість земельної ділянки за останньою грошовою оцінкою загальною площею 44 900 м2, розташованої у с. Плоске, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., що належить ОСОБА_1 на праві власності, та про те, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 152 000.00 гривень.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 2.4 пункту 2 розділу III «Описова частина» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 918/21 від 10.12.2012 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в частині:

- зазначення про недостовірність відомостей про вартість земельної ділянки за останньою грошовою оцінкою загальною площею 89 800 м2, розташованої у с. Плоске, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., що належить ОСОБА_1 на праві власності, та про те, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 304 000,00 гривень.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 918/21 від 10.12.2012 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо суми, на яку недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 2.3,2.4 п. 2, п.п. 5.1,5.2 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних, в частині 456000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду не містить в собі належної правової оцінки дій ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог та юридичної оцінки наданим Національним агентством доказам в підтвердження правомірності складеної ним Довідки, а також належного обґрунтування відхилення доводів Відповідача, що безпосередньо є порушенням ст. 242 КАС України. Вказує, що оскаржувана позивачем Довідка, в якій відображено узагальнений опис виявлених під час повної перевірки обставин, що, в свою чергу, відповідає встановленим вимогам до її складення, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке встановлює відповідальність суб`єкта декларування та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні положень КАС України. Таким чином, дії уповноважених осіб зі складення Довідки, як і сама Довідка, не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь- яких прав суб`єкта декларування.

По суті оспорюваних висновків зазначив, що під час проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 . Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації за 2019 рік зазначено недостовірні відомості, зокрема, не зазначено відомості про кадастровий номер та вартість за останньою грошовою оцінкою земельної ділянки загальною площею 44 900 м2 та земельної ділянки загальною площею 89 800 м2, розташованих у с. Плоске, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., що належать позивачу на праві власності, у відповідних полях декларації обрано позначки «Не застосовується». Відповідач вважає, що кадастровий номер земельної ділянки є інформацією, яка підлягає обов`язковому відображенню суб`єктом декларування у поданій ним декларації, у зв`язку із чим вважає висновки в цій частині безпідставними та необґрунтованими.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає, що судом першої інстанції рішення прийняте з дотриманням вимог закону і з урахуванням процесуальних норм. Вказує, що апеляційна скарга не містить фактів порушення чи не правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що могли б стати підставою для скасування рішення.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.)

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 30.07.2021 Національним агентством проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - 62dl8d6b-005c-4e40-9fda- 723096cdlIla (далі - декларація), поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), 12.03.2020.

Вказана перевірка проводилась Національним агентством на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та п.п. 4 п. 2 розділу II Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780 (далі - Порядок № 26/21).

Повну перевірку Національним агентством проведено в період з 02.08.2021 по 29.11.2021 та складено Довідку № 918/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Довідка), зі змісту якої вбачається, що суб`єкт декларування при складенні та поданні відповідної декларації за 2019 рік вказав недостовірні відомості.

В описовій частині довідки (розділ ІІІ) зазначено, зокрема, таке:

2.3. Суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про кадастровий номер та вартість за останньою грошовою оцінкою земельної ділянки загальною площею 44 900 м2, розташованої у с. Плоске, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., що належить йому на праві власності.

Так, суб`єкт декларування у відповідних полях декларації обрав позначки «Не застосовується».

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно кадастровий номер 6321455000:03:000:0238, нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у договорі оренди від 01.02.2018, укладеному суб`єктом декларування, та становить 152 000,00 гривень.

Пояснення суб`єкта декларування, які не спростовують недостовірності зазначених відомостей, наведено у п.п. 2.1 п. 2 цього розділу Довідки.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 152 000.00 гривень.

2.4. Суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про кадастровий номер та вартість за останньою грошовою оцінкою земельної ділянки загальною площею 89 800 м2, розташованої у с. Плоске, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., що належить йому на праві власності.

Так, суб`єкт декларування у відповідних полях декларації обрав позначку «Не застосовується».

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно кадастровий номер - 6321455000:03:000:0237, нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у договорі оренди від 01.02.2018, укладеному суб`єктом декларування, та становить 304 000,00 гривень.

Пояснення суб`єкта декларування, які не спростовують недостовірності зазначених відомостей, наведено у п.п. 2.1 п. 2 цього розділу Довідки.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 304 000,00 гривень.

5.1. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про власні фінансові зобов`язання перед ОСОБА_2 у вигляді несплаченої заборгованості у розмірі 181 758,79 гривні.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області вказана заборгованість не погашена.

Пояснення суб`єкта декларування, які не спростовують недостовірності зазначених відомостей, наведено у п.п. 2.1 п. 2 цього розділу Довідки.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 181 758,79 гривні.

5.2. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про власні фінансові зобов`язання перед ПП «Імені Шевченка» у вигляді несплаченої заборгованості у розмірі 122 007,00 гривень.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області вказана заборгованість не погашена.

Пояснення суб`єкта декларування, які не спростовують недостовірності зазначених відомостей, наведено у п.п. 2.1 п. 2 цього розділу Довідки.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 122 007,00 гривень.

Вказана довідка містить наступні висновки (розділ IV):

4.1. За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа- 62dl8d6b-005c-4e40-9fda-723096cdllla, поданої ОСОБА_1 , начальником Великобурлуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації вказав недостовірні відомості (пп. 2-6 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 2,7, 8-1, 9, 10, ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 2.3,2.4 п. 2, п.п. 5.1,5.2 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних на суму 759 765,79 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ознак правопорушень, передбачених ст. 366-2 Кримінального кодексу України, не виявлено.

Не погоджуючись зі змістом Довідки, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання зазначених вище її частин протиправними та їх скасування.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 632145500:03:000:0238, площею 4.49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великобурлуцької селищної ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ХР № 110236, виданого 12.01.2005 року головою Великобурлуцької районної державної адміністрації на підставі розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 20.05.2003 року № 22 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1376.

Також ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6321455000:03:000:0237 площею 8.98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великобурлуцької селищної ради, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка мала право власності на вказану земельну ділянку на підставі державного акту серії ХР № 110235, виданого Великобурлуцькою районною державною адміністрацією 12.01.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1375. про що 14.07.2010 року в.о. державного нотаріуса Великобурлуцької районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину на заповітом № 1448. Ці обставини підтверджуються державним актом серії ХР № 110235.

Вказані державні акти на право власності на земельні ділянки не містять відомостей про ринкову вартість земельних ділянок на дату їх набуття.

Так, за результатами перевірки декларації Національне агентство відобразило у резолютивній частині довідки висновок про недотримання ОСОБА_4 пунктів 2. 7, 8-1, 10 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII. якими, в редакції, чинній станом на дату подання декларації, було передбачено, наступне.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 46 Закону №1700-VI1I (в редакції станом на 13.02.2020. що діяла на момент подання Декларації) у декларації зазначаються відомості про: об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правовику, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, вказана норма Закону України «Про запобігання корупції» містить обов`язок суб`єкта декларування зазначати місцезнаходження майна, а вартість об`єкта зазначається на дату набуття його у власність, володіння або користування.

При цьому Закон України «Про запобігання корупції» не вимагає від суб`єкта декларування здійснювати оцінку майна для заповнення декларації, а при зазначенні вартості об`єкта декларування суб`єкт декларування повинен керуватися виключно відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім`ї виникло право на цей об`єкт.

Пунктом 60 Роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) № 1 від 03.02.2021 передбачено наступне:

« 1. При відображенні відомостей про вартість об`єктів нерухомості, які набуті на підставі договору купівлі-продажу (обміну) після 01.01.2018 доцільно зазначати оціночну (ринкову) вартість такого об`єкта, розраховану органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстровану в єдиній базі даних звітів про оцінку, відомості про яку зазначено у правовстановлюючих документах (п. 172.3 ст. 172 ПК України, в редакції Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році»). Для об`єктів нерухомості, які набуті до 01.01.2018, вартість майна зазначається відповідно до правовстановлюючих документів з огляду на ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу (обміну), за відсутності у договорі відомостей про експертну оцінку.

2. У разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків. визначена згідно із законом (п. 174.8 ст. 174 ПК України). Отже, якщо спадщина/дарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого/подарованого майна не проводилася, то при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».

У всіх інших випадках оціночна вартість об`єктів спадщини/дарування обов`язкова, тому при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна доцільно зазначати його оціночну вартість.»

Судом в ході розгляду справи підтверджено, що позивач не придбавав земельні ділянки з кадастровими номерами 6321455000:03:000:0238 та 6321455000:03:0237 та не поніс будь-яких витрат, а набув право власності в порядку спадкування та безоплатної приватизації.

Як зазначає відповідач, за загальним правилом інформація про вартість об`єктів декларування повинна вказуватися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України.

При зазначенні вартості об`єкта декларування суб`єкт декларування повинен керуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім`ї виникло право на цей об`єкт. Якщо у такому правовстановлюючому документі вказані відомості про ціну і вартість об`єкта за грошовою оцінкою, відповідно для цілей декларування доцільно вказувати вартість об`єкта за його грошовою оцінкою (п. 57 Роз`яснень Національного агентства від 03.02.2021 № 1).

Одночасно в обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на п. 60 роз`яснень Національного агентства від 13.02.2021 № 1, яким передбачено, що у разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається.

Якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом (п. 174.8 ст. 174 Податкового кодексу України).

Отже, якщо спадщина/дарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого/подарованого майна не проводилася, то при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».

У всіх інших випадках оціночна вартість об`єктів спадщини/дарування обов`язкова, тому при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна доцільно зазначати його оціночну вартість.

З аналізу наведеного вбачається, що для правомірного обрання позначки «Не застосовується», при заповненні відповідного поля декларації про вартість успадкованого майна необхідні дві умови: 1) спадщина/дарунок оподатковується за нульовою ставкою; 2) оцінка успадкованого/подарованого майна не проводилася.

Підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, чинного на момент оформлення спадщини позивачем, було передбачено, що об`єкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об`єкта спадщини.

З матеріалів повної перевірки та доданого ОСОБА_1 до позовної заяви свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що у спадщину позивач отримав земельну ділянку загальною площею 89800 м2, кадастровий номер - 6321455000:03:000:0237, свідоцтво про право на спадщину датоване 14.07.2010, тобто в період дії нульової ставки оподаткування відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Щодо земельної ділянки загальною площею 44 900 м2 з кадастровим номером 6321455000:03:000:0238 - 152 000,00 грн, судовим розглядом встановлено, що вона отримана у власність на підставі розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 20.05.2003 №122 в порядку безоплатної приватизації.

Відповідачем вказані обставини не спростовуються.

Отже, оскільки позивач набув право власності на земельні ділянки безоплатно та від спадкодавця першого ступеня споріднення, то для нього як для суб`єкта декларування вартість цих об`єктів в момент отримання у власність не визначалася. Подальші оцінки такого майна, зроблені у зв`язку з укладенням договорів оренди та наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і реєстрі прав власності на нерухоме майно, не мають застосовуватись з метою декларування для позивача, оскільки не містять відомостей про вартість майна на момент набуття його у власність, а отже вони є неналежними для встановлення вартості майна в розумінні Закону, а посилання НАЗК у пунктах 2.3 та 2.4 розділу 3.1 Описової частини довідки на ці відомості є необґрунтованим на безпідставним, внаслідок чого й висновки про недостовірність інформації, зазначені у довідці, в частині незазначення оціночної вартості земельних ділянок не є обґрунтованими.

Саме з цих підстав в декларації підлягають зазначенню відомості, що вартість на дату набуття права - «не застосовується».

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що зазначення вартості майна на дату придбання (як це передбачено формою та змістом декларації), за умови, що декларант не витрачав кошти (не придбав, а отримав право власності, в порядку спадкування та приватизації), мало б ознаки недостовірної інформації, а в цілях декларування у позивача не виникало підстав та обов`язку для з`ясування інформації щодо вартості належних йому земельних ділянок на дату набуття права власності.

Положеннями Закону № 1700-УІІ чітко передбачено, що вартість майна визначається на підставі правовстановлюючих документів або грошової оцінки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності саме суб`єкта оціночної діяльності.

Закон не вимагає від суб`єкта декларування здійснювати оцінку майна для заповнення декларації, а при зазначенні вартості об`єкта декларування суб`єкт декларування повинен керуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім`ї виникло право на цей об`єкт.

При цьому дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і реєстру прав власності на нерухоме майно не розкривають зміст про походження відомостей щодо вартості майна та не містять відомостей про вартість майна на момент набуття його у власність, а отже вони є неналежними для встановлення вартості майна в розумінні закону, а посилання НАЗК у пунктах 2.3 та 2.4 розділу 3.1 Описової частини довідки на ці відомості є необґрунтованим на безпідставним, внаслідок чого й висновки про недостовірність інформації, зазначені у довідці, є незаконними та підлягають скасуванню.

В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що викладені відповідачем у підпункті 2.3 пункту 2 розділу III «Описова частина» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 918/21 від 10.12.2012 є протиправними, та як наслідок, правомірно скасував їх.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Оскільки положеннями абзацу 2 частини 4 статті 45 Закону №1700-VII покладено на позивача обов`язок у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей подати відповідну декларацію з достовірними відомостями, викладені відповідачем в оскаржуваній довідці висновки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача, як для суб`єкта декларування, а тому вона є предметом судового оскарження.

В зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана довідка Національного агентства не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає судовому оскарженню, а у відносинах між позивачем та НАЗК не виникло обставин, що призвели до порушення її прав, які у свою чергу, підлягала б поновленню у судовому порядку.

Посилання відповідача на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 постановленою у справі № 240/24844/21, залишеною 14.04.2022 без змін судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права мають враховуватись виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду № 813/2524/17, № 811/1 19/13-а. № 826/5302/14, № 810/6689/14, від 26.01.2021 у справі № 826/7667/17, оскільки висновки по цих справах не є релевантними (застосовними) відносно цієї справи, оскільки в цих справах предметом оскарження не була Довідка за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Висновки Верховного Суду у справах щодо оскарження протоколів про адміністративні правопорушення, зазначені у постановах від 10.07.2020 у справі № 420/647/19 та від 04.03.2019 у справі № 199/7360/17 також не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки предметом оскарження у цій справі є Довідка Національного агентства з питань запобігання корупції, а не протокол про адміністративне правопорушення.

При цьому такі види перевірок, як перевірка дотримання вимог Закону № 1700- VI (проводиться щодо державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб у випадках, передбачених Законом) та повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (проводиться щодо суб`єктів декларування та полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей) є різними заходами контролю за суб`єктним складом, наслідками та застосуванням мірі відповідальності, різні за правовим врегулювання, тому правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається відповідач не є подібними.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені відповідачем в оскаржуваній довідці висновки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача, як для суб`єкта декларування, а тому вона є предметом судового оскарження.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 по справі № 520/1868/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко