Постанова

від 13.12.2022 по справі 160/9507/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

13 грудня 2022 року справа 160/9507/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

при секретарі Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 (суддя Конєва С.О.) в адміністративній справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПАРК КР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 06.07.2022 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПАРК КР", в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 44618,75грн за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Фонд просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що підприємство не забезпечило працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому має сплатити фінансові санкції.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи згідно рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - в кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, виконанням нормативу робочих місць в кількості, визначеній відповідно до частини 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, в тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При розгляді справи окружний суд правильно встановив, що протягом 2021 відповідач щомісяця (окрім липня) надавав до центру зайнятості листи-повідомлення щодо актуальності вакансії, а також в січні, травні, липні та грудні подавав звіти форми №3-ПН, зі змісту яких вбачається, що на підприємстві відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю було вакантним 1 робоче місце для осіб з інвалідністю з детальним описом їх характеристик, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто були наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується копіями відповідних листів-повідомлень, звітів та листом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 28.04.2022 з інформацією про подання роботодавцями звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, наявними у матеріалах справи.

На підприємстві відповідача за направленням Державної служби зайнятості у період з 14.07.2021 по 22.07.2021, тобто у липні місяці, була працевлаштована особа з інвалідністю на 1 вакантне робоче місце для особи з інвалідністю (прибиральник службових приміщень), що підтверджується копіями відповідного направлення, довідки МСЕК та наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу від 13.07.2021 і про припинення трудового договору (контракту) від 21.07.2021.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2021 році здійснив усі залежні від нього заходи по працевлаштуванню осіб з інвалідністю на створене ним вакантне робоче місце, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, окружний суд обґрунтовано зазначив, що Фонд не надав доказів вини ТОВ ЕКО-ПАРК КР у незабезпеченні зайнятості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. В свою чергу є доведеним, що підприємство зі свого боку вжило всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Виходячи з положень статті 218 Господарського Кодексу України, відсутність вини виключає правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 без змін.

Постанова набирає законної сили з 13.12.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко