Постанова

від 14.12.2022 по справі 320/13782/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13782/21 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарлев" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.04.2021 № 36539.

Після одержання позовної заяви судом з`ясовано, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з зазначеними обставинами, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРЛЕВ" ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн за другу вимогу немайнового характеру; позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог пунктів 2 та 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог) з урахуванням наведених в цій ухвалі висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, та усіх доданих до неї документів для їх направлення відповідачу.

01.12.2021, на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021, до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

До вказаної заяви позивачем приєднано квитанцію від 25.11.2021 № 0.0.2355951166.1 про сплату судового збору та позовну заяву у новій редакції у двох екземплярах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 р. позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 14.12.2022.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм ч. 2 ст. 312 КАС України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовної заяви, недоліки щодо форми та змісту якої усунуто (шляхом уточнення позовних вимог із конкретизацією, які саме дії відповідача він оскаржує у межах даного позовного провадження (з урахуванням наведених в ухвалі висновків суду), а також її копії для направлення відповідачу, позивачем суду не надано. Крім того, недолік позовної заяви в частині подання до суду усіх доданих до позовної заяви документів для їх направлення відповідачу позивачем також не усунено. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 позивачем у строк, встановлений судом, належним чином не виконано.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що позивачем, на виконання вимог ухвали суду було подано заяву про усунення недоліків та надано платіжне доручення про сплату судового збору та оновлену позовну заяву з додатками, проте, суд першої інсатнції, повертаючи позовну заяву, вдався до застосування надмірного формалізму.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене процесуальними вимогами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Колегією суддів було досліджено, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРЛЕВ" було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом 1) подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн за другу вимогу немайнового характеру; 2) позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог пунктів 2 та 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог) з урахуванням наведених в цій ухвалі висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, та усіх доданих до неї документів для їх направлення відповідачу.

01.12.2021, на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021, до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви позивачем приєднано квитанцію від 25.11.2021 № 0.0.2355951166.1 про сплату судового збору та позовну заяву у новій редакції у двох екземплярах.

В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 про залишення позовної заяви без руху суд, зокрема, звернув увагу на такі обставини: 1) позивачем не зазначено у позовній заяві, які саме дії відповідача він оскаржує в межах даного позовного провадження, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити додержання позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині цих позовних вимог; 2) позивачем не зазначено у позовній заяві всі відомості щодо позивача (номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти) та відповідача (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України); 3) позивачем не надано суду доказів сплати судового збору за другу позовну вимогу; 4) позивачем не долучено до позовної заяви копій усіх доданих до позовної заяви документів для їх направлення відповідачу.

Втім, колегія суддів вважає, що незгода суду з наведеними у позовній заяві позовними вимогами та/чи правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачеві. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору та позовних вимог, є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, крім іншого, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач, крім іншого, оскаржує дії відповідача, проте, не конкретизує які саме дії оскаржує, проте, колегія суддів вважає, що вказані обставини могли б бути підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги у зв`язку із недоведеністю чи її необґрунтованістю.

При цьому, нечітке формулювання позовних вимог, у даному випадку, не є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, та позбавлення цим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обгрунтованими/необгрунтованими.

У частині вимог про сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру, колегія суддів констатує, що позивачем вказаний недолік було усунуто.

Також, у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 01.12.2021 в додатках зазначено про надання оновленої позовної заяви та копії позовної заяви для відповідача з доданими до неї документами для їх направлення відповідачу. (а.с. 19)

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій відповідача та з яким саме рішенням позивач пов`язує такі дії, а складена на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позовна заява, загалом, відповідає процесуальним вимогам до позовної заяви за КАС України, а наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Одночасно суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, на статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 р. - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко