Постанова

від 13.12.2022 по справі 640/24292/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24292/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» (далі - ТОВ «Емсол Солар Енерджі») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 00428310702 (форма «В4»), виписане Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 00428270702 (форма «Р»), виписане Головним управлінням ДПС у м. Києві

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428310702, №00428270702, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

17 листопада 2022 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

22 листопада 2022 року електронною поштою до суду апеляційної інстанції від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» надійшла заява щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Також, 05 грудня 2022 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» надійшли додаткові пояснення.

08 грудня 2022 року електронною поштою та 12 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку до електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби надійшли додаткові пояснення у справі із розрахунком грошових зобов`язань.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі», за результатом якої складено Акт від 02 червня 2021 року №00428310702, №00428270702, яким зафіксовано, зокрема, такі порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Емсол Солар Енерджи» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 888 143 грн.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2764543 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за грудень 2020 року на суму 175683,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року:

- №00428310702, яким ТОВ «Емсол Солар Енерджі» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 175683 грн.;

- №00428270702, яким ТОВ «Емсол Солар Енерджі» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 860 179,00 грн (за основним платежем 3 888 143,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 972 036,00 грн.).

Рішенням Державної податкової служби України від 12 серпня 2021 року №18498/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «Емсол Солар Енерджі» залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо господарських відносин ТОВ «Емсол Солар Енерджі» із Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР», слід зазначити наступне.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Емсол Солар Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ») укладено Договір підряду № 1/05-19 від 22 лютого 2019 року, предметом якого є виконання робіт по будівництву пожежного проїзду з відсипки шлаком за адресою: Дніпропетровська область, село Чумаки («Дорога»).

На підтвердження факту виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» умов Договору підряду № 1/05-19 від 22 лютого 2019 року, позивачем надано до суду копії: актів приймання-передачі виконаних робіт від 03 вересня 2019 року на загальну суму 1 054 095,00 грн.; актів приймання передачі виконаних робіт за формою КБ-2в від 03 вересня 2019 року на загальну суму 775 695,00 грн.; довідок за формою КБ-3 за вересень 2019 року; картки обліку по рахункам 631, 3711, що підтверджують перерахування позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» суми 1 054 095,00 грн.; податкових накладних; листа-погодження Павлоградського міжрайонного управлінням водного господарства на будівництво пожежного проїзду; листа позивача від 30 червня 2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» щодо виявлених недоліків вказаного пожежного проїзду; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» від 28 липня 2021 року № 28/07-01 стосовно того, що вказані недоліки фактично є природним зносом пожежного проїзду.

Слід зазначити, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не вказує на невідповідність первинних документів нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХIV.

В Акті перевірки вказано, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено оформлення придбання ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» робіт (будівництво пожежного проїзду з шлакової відсипки) у ТОВ «СПРІНГ-ПРОЕКТ», яке в свою чергу оформлювало придбання вказаних робіт "У ТОВ "ІНТЕЛМЕДІА-ГРУП" (код 42517272) та ТОВ "МОРУЛЕН" (код 42667414).

При цьому, податковий орган посилається на посилається на відсутність активів та трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт, у контрагентів ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ЕТЦ» по ланцюгу, зокрема: у ТОВ «СПРІНГ-ПРОЕКТ» - ТОВ «ІНТЕЛМЕДІА-ГРУП» - ТОВ «МОРУЛЕН» та інших контрагентів по ланцюгу.

Аналогічні доводи містить апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Колегія суддів вважає необгрутованими твердження податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій, оскільки, чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 816/5038/13-а, від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема, і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте, така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання контролюючого органу на виконання умов Договору№ 1/05-19 з порушенням строків, оскільки, затримка у строках виконання робіт жодним чином не є доказом нереальності робіт за Договором № 1/05-19 та стосуються виключно взаємовідносин між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» щодо порядку організації виконання такого Договору.

Як вбачається з наданих апелянтом розрахунків, на підставі висновку про нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ», контролюючим органом зменшено ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ «ЕТЦ» від`ємне значення суми податку на додану вартість на 175 683,00 шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 00428310702 (форма «В4»), а також, донараховано грошові зобов`язання та штрафні санкції в загальному розмірі 237 171,38 грн., що включені в податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428270702 .

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.06.2021 № 00428310702 (форма «В4») повність та від 02 червня 2021 року №00428270702 в частині нарахування ТОВ «Емсол Солар Енерджі» грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237 171,38 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Емсол Солар Енерджі» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Із Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок про завищення позивачем адміністративних витрат та заниження фінансового результату за 2018 рік на загальну суму 793 500,00 грн. по взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Вказаний висновок податкового органу базується на тому, що вартість послуг, наданих позивачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до Договору від 11 листопада 2017 року №11-12/17, підлягає відображенню у складі капітальних інвестицій та є витратами позивача, пов`язаними із створенням основних засобів, що вказує на завищення позивачем адміністративних витрат.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Емсол Солар Енерджі» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 11 грудня 2017 року №11-12/17, предметом якого визначено надання послуг по отриманню технічних умов приєднання та укладенню договору на приєднання до електричних мереж на об`єкті Замовника, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада, земельна ділянка площею 8,0 га. (Кадастровий номер земельної ділянки 1221488000:01:094:0007).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: акту приймання-передачі наданих послуг від 31 березня 2018 року; договору про приєднання до електричних мереж від 14 грудня 2017 року №0050025689, укладеного позивачем з Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго».

Задовольняючи позовні вимоги в частині взаємовідносин позивача з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що розробником технічних умов від 14 грудня 2017 року №0050025689 є саме Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», а не Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Емсол Солар Енерджі» зазначає, що послуги ФОП ОСОБА_1 за Договором № 11-12/17 безпосередньо не стосуються будівництва сонячної електростанції та підключення її до електромереж. Послуги, які надавалися ФОП ОСОБА_1 за Договором №11-12/17, були спрямовані перш за все на організацію отримання вищезазначених технічних умов та укладення договору на приєднання до електричних мереж, а тому, стосуються підключення сонячної електростанції до електромереж виключно опосередковано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та доводами позивача, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - НП(С)БО 7).

Пунктом 4 вищевказаного НП(С)БО 7 визначено, що капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Колегія суддів вважає, що надані ФОП ОСОБА_1 послуги по отриманню технічних умов приєднання та укладенню договору на приєднання до електричних мереж спрямовані на створення основних засобів та безпосередньо пов`язані з ними, а тому висновки контролюючого органу в цій частині, викладені в Акті перевірки, є обґрунтованими.

Щодо господарських відносин ТОВ «Емсол Солар Енерджі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Емсол Солар Енерджі» (надалі - ЕМСОЛ) укладено з ТОВ «МАКСІ СОЛАР» (надалі - МАКСІ СОЛАР) Договір від 24 липня 2019 року №03-2019, згідно пункту 1.1 якого, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором ЕМСОЛТ надає МАКСІ СОЛАР грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 даного Договору №03-2019 передбачено, що така допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню ЕМСОЛТУ від МАКСІ СОЛАР в термін до 24.06.2020 р.

Згідно п.п. 3.2.2. Договору №03-2019, ЕМСОЛ має право отримати суму фінансової допомоги від МАКСІ СОЛАР в термін визначений у Статті 1 цього Договору, не пізніше 24.06.2020 р.

Відповідно до Додаткової угоди від 11.10.2019 №1 до Договору №03-2019 від 24.07.2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 01.08.2019, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 1.2. Фінансова Допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню ЕМСОЛТУ від МАКСІ СОЛАР в термін 35 днів, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги».

2. Доповнити розділ 1. Предмет договору пунктом 1.4. наступного змісту:

« 1.4. Фінансова допомога повинна бути повністю повернута в термін до 31.12.2021 року».

3. Внести зміни до пункту 3.1.4 Договору та викласти його в наступній редакції:

«У випадку прострочення повернення Фінансової допомоги у строки, зазначені у цьому Договорі, Максі Солар сплачує Штрафну санкцію в розмірі 5% річних за кожен день прострочення повернення. Такі Штрафні санкції повинні бути оплачені протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вимог від Емсолт. Для запобігання непорозумінню, сплата Штрафних санкцій не звільняє Максі Солар від зобов`язання повернути фінансову допомогу».

Отже, згідно з умовами Договору, укладеного з ТОВ «МАКСІ СОЛАР», строк надання фінансової допомоги складає 35 днів.

Відповідно до Акту перевірки, ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ» перерахувало ТОВ «МАКСІ СОЛАР» грошові кошти згідно банківських виписок: 01.07.2019 у сумі 368 184,00 грн.; 23.07.2019 у сумі 14 640 000,00 грн.; 29.07.2019 у сумі 180 000,00 грн.; 06.08.2019 у сумі 14 227 500,00 грн.; 13.08.2019 у сумі 16 000,00 грн.; 20.08.2019 у сумі 6 500,00 грн.; 04.09.2019 у сумі 7 500,00 грн.; 11.09.2019 у сумі 16 193 400,00 грн.; 19.09.2019 у сумі 6 500,00 грн.; 20.09.2019 у сумі 11 600,00 грн.; 23.09.2019 у сумі 2 830 000,00 грн.; 24.09.2019 у сумі 1 050 000,00 грн.; 07.10.2019 у сумі 26 000,00 грн.; 08.10.2019 у сумі 400,00 грн.; 25.10.2019 у сумі 1 300,00 грн.; 28.10.2019 у сумі 23 000,00 грн.; 31.10.2019 у сумі 45 000,00 грн.; 07.11.2019 у сумі 8 200,00 грн.; 11.11.2019 у сумі 12 500.00 грн.; 19.11.2019 у сумі 7 000,00 грн.; 02.12.2019 у сумі 9 750,00 грн.; 04.12.2019 у сумі 217 000,00 грн.; 17.12.2019 у сумі 14 500,00 грн.; 18.12.2019 у сумі 1 100,00 грн.; 26.12.2019 у сумі 12 000,00 грн.; 27.12.2019 у сумі 2 000,00 грн. 23.01.2020 у сумі 13 500,00 грн.; 04.02.2020 у сумі 13 000,00 грн.; 07.02.2020 у сумі 11 335 000,00 грн.; 21.02.2020 у сумі 23 000,00 грн.; 26.02.2020 у сумі 9 990 000,00 грн.; 28.02.2020 у сумі 12 500,00 грн.; 02.03.2020 у сумі 140 000,00 грн.; 06.03.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 31.03.2020 у сумі 145 000,00 грн.; 29.04.2020 у сумі 140 000,00 грн.; 30.04.2020 у сумі 6 000,00 грн.; 15.05.2020 у сумі 5 000,00 грн.; 29.05.2020 у сумі 145 000,00 грн.; 01.06.2020 у сумі 7 000,00 грн.; 15.06.2020 у сумі 8 000,00 грн.; 01.07.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 03.07.2020 у сумі 140 000,00 грн.; 20.07.2020 у сумі 22 000,00 грн.; 03.08.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 07.08.2020 у сумі 140 000,00 грн.; 14.08.2020 у сумі 8 000,00 грн.; 28.08.2020 у сумі 51 000,00 грн.; 31.08.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 02.09.2020 у сумі 44 000,00 грн.; 03.09.2020 у сумі 154 000,00 грн.; 02.10.2020 у сумі 7 000,00 грн.; 05.10.2020 у сумі 137 000,00 грн.; 16.10.2020 у сумі 7 000,00 грн.; 02.11.2020 у сумі 7 000,00 грн.; 06.11.2020 у сумі 138 000,00 грн.; 16.11.2020 у сумі 8 000,00 грн.; 30.11.2020 у сумі 144 000,00 грн.; 15.12.2020 у сумі 8 000,00 грн.; 30.12.2020 у сумі 7 000,00 грн.

У подальшому, ТОВ «МАКСІ СОЛАР» повернуло частину отриманої фінансової допомоги ТОВ "ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ" згідно банківських виписок: 19.03.2020 у сумі 8 200 000,00 грн.; 15.09.2020 у сумі 40 000,00 грн.

Отже, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ».

Також, ТОВ «Емсолт Солар Енерджі» (далі - ЕМСОЛТ) укладено з ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» (далі - СОЛАР ЕСТЕЙТ) Договір від 01.08.2019 №08-2019.

Згідно пункту 1.1 вищевказаного Договору, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором ЕМСОЛТ надає СОЛАР ЕСТЕЙТ грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 Договору №08-2019 передбачено, що фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню ЕМСОЛТУ від СОЛАР ЕСТЕЙТ в термін до 01.08.2020 р.

У відповідності до п. 3.2 Договору №08-2019, ЕМСОЛТ має право отримати суму Фінансової Допомоги від СОЛАР ЕСТЕЙТ в термін визначений Статті 1 цього Договору, не пізніше 01.08.2020 р.

Приписами п. 6.1 Договору №08-2019 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його належного підписання Сторонами та залишається чинним до моменту повного виконання Сторонами своїх прав та обов`язків за цим Договором.

Згідно Додаткової угоди від 10.10.2019 №1 до Договору №08-2019 від 01.08.2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 01.08.2019, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

1.2. Фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню ЕМСОЛТУ від СОЛАР ЕСТЕЙТ в термін до 31.12.2021 р.

ЕМСОЛТ має право вимагати дострокового повернення Фінансової допомоги у письмовому повідомленні до СОЛАР ЕСТЕЙТ. СОЛАР ЕСТЕЙТ має право достроково повернути Фінансову допомогу з письмовим повідомленням ЕМСОЛТ за 15 днів до такого повернення якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, згідно з умовами Договору, укладеного з ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ», ТОВ «Емсолт Солар Енерджі» має право вимагати повернення фінансової допомоги у ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» у будь який момент з дати укладання договору.

Згідно Акту перевірки, ТОВ «Емсолт Солар Енерджі» перерахувало ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» грошові кошти згідно банківських виписок: 14.08.2019 у сумі 1 000,00 грн.; 28.08.2019 у сумі 2 000,00 грн.; 06.09.2019 у сумі 7 700,00 грн.; 17.09.2019 у сумі 78 131 500,00 грн.; 19.09.2019 у сумі 2 500,00 грн.; 20.09.2019 у сумі 11 600,00 грн.; 27.09.2019 у сумі 13 282 000,00 грн.; 08.10.2019 у сумі 400,00 грн.; 25.10.2019 у сумі 2 800,00 грн.; 28.10.2019 у сумі 75 000,00 грн.; 12.11.2019 у сумі 12 500,00 грн.; 14.11.2019 у сумі 520 000,00 грн.; 19.11.2019 у сумі 15 000,00 грн.; 20.11.2019 у сумі 455 000,00 грн.; 25.11.2019 у сумі 55 000,00 грн.; 02.12.2019 у сумі 11 400,00 грн.; 04.12.2019 у сумі 1 269 000,00 грн.; 05.12.2019 у сумі 690 000,00 грн.; 17.12.2019 у сумі 16 000,00 грн.; 26.12.2019 у сумі 12 000,00 грн.; 23.01.2020 у сумі 15 000,00 грн.; 04.02.2020 у сумі 13 500,00 грн.; 23.01.2020 у сумі 15 000,00 грн.; 04.02.2020 у сумі 13 500,00 грн.;21.02.2020 у сумі 21 000,00 грн.; 24.02.2020 у сумі 5 000,00 грн.; 28.02.2020 у сумі 12 500,00 грн.; 02.03.2020 у сумі 285 000,00 грн.; 06.03.2020 у сумі 13 000,00 грн.; 06.03.2020 у сумі 21 345 000,00 грн.; 24.03.2020 у сумі 2 000,00 грн.; 31.03.2020 у сумі 290 000,00 грн.; 21.04.2020 у сумі 6 000,00 грн.; 29.04.2020 у сумі 285 000,00 грн.; 30.04.2020 у сумі 6 000,00 грн.; 08.05.2020 у сумі 500,00 грн.; 18.05.2020 у сумі 15 100 000,00 грн.; 29.05.2020 у сумі 900 000,00 грн.; 15.06.2020 у сумі 9 000,00 грн.; 01.07.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 03.07.2020 у сумі 485 000,00 грн.; 06.07.2020 у сумі 8 500,00 грн.; 20.07.2020 у сумі 9 000,00 грн.; 03.08.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 07.08.2020 у сумі 280 000,00 грн.; 14.08.2020 у сумі 9 000,00 грн.; 31.08.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 03.09.2020 у сумі 330 000,00 грн.; 15.09.2020 у сумі 8 000,00 грн.; 02.10.2020 у сумі 6 000,00 грн.; 05.10.2020 у сумі 282 000,00 грн.; 16.10.2020 у сумі 17 000,00 грн.; 02.11.2020 у сумі 6 500,00 грн.; 06.11.2020 у сумі 282 000,00 грн.; 16.11.2020 у сумі 9 000,00 грн.; 30.11.2020 у сумі 290 000,00 грн.,15.12.2020 у сумі 9 000,00 грн.; 22.12.2020 у сумі 130 000,00 грн.; 30.12.2020 у сумі 7 000,00 гривень.

В подальшому, ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» повернуло частину отриманої фінансової допомоги ТОВ «Емсолт Солар Енерджі», згідно з банківською випискою від 19.03.2020, у сумі 13 635 000,00 грн.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ».

Пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 № 237 (далі - НП (С)БО 10), визначено, що довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Цим же пунктом НП (С)БО 10 передбачено, що поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Згідно вимог пункту 12 НП(С)БО 10, частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «МАКСІ СОЛАР» та ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ», суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату балансу 31 грудня 2019 року строк повернення ТОВ «МАКСІ СОЛАР» фінансової допомоги становив 2 роки.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «МАКСІ СОЛАР» повернена позивачу частини фінансової допомоги в сумі 8 200 000 гривень - 19 березня 2020 року та 40 000 гривень - 15 вересня 2020 року, проте, таке повернення мало місце після складання балансу (31 грудня 2019 року).

Також, суд першої інстанції вказав, відповідно до договору від 01 серпня 2019 року № 08-2019, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕСТЕЙТ», позивач надав названому Товариству безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 94 572 400 гривень. Строк повернення фінансової допомоги Сторонами визначено - 01 серпня 2020 року. Додатковою угодою № 1 від 10 жовтня 2019 року граничний строк повернення фінансової допомоги продовжено до 31 грудня 2021 року.

Отже, суд першої інстанції виходив з того, що на дату балансу 31 грудня 2019 року строк повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕСТЕЙТ» фінансової допомоги станови 2 роки (до 31 грудня 2021 року).

Разом з тим, на переконання колегії суддів, умови укладених з ТОВ «МАКСІ СОЛАР» та ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» договорів та повернення даними підприємствами ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість».

Як було вищезазначено, довгострокова дебіторська заборгованість, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Згідно з фінансовою звітністю малого підприємства ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ» відображено у балансі на 31.12.2020 р. заборгованість по ТОВ «МАКСІ СОЛАР» та ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ» у складі рядка 1095 «Інших необоротних активів», а не у складі рядка 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Дебіторські заборгованості по Договору від 24.07.2019 №03-2019, укладеному з ТОВ «МАКСІ СОЛАР», та по Договору 01.08.2019 №08-2019, укладеному з ТОВ «СОЛАР ЕСТЕЙТ», станом на кінець періоду, що перевірявся є поточними, оскільки, підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Враховуючи вищезазначене, умови укладених з ТОВ «МАКСІ СО ДАР» та ТОВ «СОЛАР ЕСТЕИТ» договорів про надання фінансової допомоги та повернення даними підприємствами ТОВ «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість» та відповідно не підлягає дисконтуванню.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428310702, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, однак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02 червня 2021 року №00428270702 слід визнати протиправним та скасувати в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237 171,38 грн.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно в повному обсязі задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі», а тому, рішення суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо розміру судового збору, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення до суду з адміністративним позовом), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року складав 2270 грн. 00 коп.

За приписами п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428310702 повністю (в розмірі 175 683,00 грн.), в подальшому, судом апеляційної визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428270702 в частині нарахування грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237 171,38 грн., розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6 192,81 грн. ((175 683,00 + 237 171,38) * 1,5%).

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2021 року №00428270702, прийнятого Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві та в частині стягнення судового збору - скасувати та прийняти в цих частинах нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02 червня 2021 року №00428270702 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237 171,38 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 25Б, квартира (офіс) 202, код ЄДРПОУ 41778815) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в сумі 6 192 (шість тисяч сто дев`яносто дві) грн. 81 коп.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2022 р.