Постанова

від 13.12.2022 по справі 140/3816/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3816/22 пров. № А/857/11805/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішенняВолинського окружного адміністративного судувід 14 липня 2022 рокуу справі №140/3816/22 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Міжгір`я» до Головного управління ДПС у Волинській областіпро визнання дії та бездіяльності протиправними-

суддя (судді) в суді першої інстанції Костюкевич С.Ф.,

рішення ухвалено в порядку письмового провадження,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Міжгір`я» (далі ФГ «Міжгір`я») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2021 №008380902.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18.02.2021 №008380902.

Рішення мотивоване тим, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів, яке, в свою чергу, було використане в межах здійснення господарської діяльності.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що таке постановлене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. Таким чином, суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального. На період перевезення палива транспортний засіб набуває статусу акцизного пересувного складу на період його використання за виключенням транспортного засобу, що використовується суб`єктом господарювання, що не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо доводів апелянта та просив залишити рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, у ній зазначених, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФГ «Міжгір`я» зареєстроване в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.02.2006, номер запису: 11871020000000461, код ЄДРПОУ 34214711. Основним видом діяльності ФГ «Міжгір`я» згідно КВЕД є: 01.50 Змішане сільське господарство.

22.01.2021 працівниками Головного управління ДПС у Волинській області на підставі направлень на фактичну перевірку від 18.01.2021 та наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18.01.2021 №233, проводилась фактична перевірка ФГ «Міжгір`я», що знаходиться за адресою: Волинська область, с. Білосток, вул. Набережна, 4.

Актом перевірки №03/842/09-01/34214711 від 29.01.2021 (дата реєстрації акта перевірки) встановлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання пального без наявності ліцензії.

Відповідачем 18.02.2021 на підставі акта перевірки №03/842/09-01/34214711 від 29.01.2021 винесено податкове повідомлення-рішення №008800902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 500 000 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 16 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).

Статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача з приводу порушення позивачем статті 15 Закон №481/95-ВР у зв`язку із зберігання пального без ліцензії на право зберігання, то колегією суддів ураховано таке.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі N 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону №481/95-ВР).

Згідно з частиною дев`ятнадцятою ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

Як слідує з матеріалів справи, в ході проведення фактичної перевірки ФГ «Міжгір`я» контролюючим органом встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних «система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 по 21.01.2021 встановлено, що ФГ «Міжгір`я» придбало дизпаливо (Важкі дистиляти (газойлі)) згідно 7 акцизних накладних загальним обсягом 20934,2 літри, а саме: згідно акцизної накладної №2078 від 22.05.2020 - 2127,97 літрів; згідно акцизної накладної №1004 від 22.06.2020 - 2403,35 літрів; згідно акцизної накладної №3142 від 07.08.2020 - 3251,65 літрів; згідно акцизної накладної №3864 від 25.09.2020 - 3265,41 літрів; згідно акцизної накладної №4239 від 23.10.2020 - 3303,28 літрів; згідно акцизної накладної №4504 від 10.11.2020 - 3289,43 літрів; згідно акцизної накладної №4724 від 24.11.2020 - 3302,11 літрів. Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт зберігає пальне виключно для потреб власного споживання за адресою - Волинська область, Луцький р-н, с. Білосток. Станом на 22.01.2021 (дату складання матеріалів перевірки) у ФГ «Міжгір`я» була відсутня ліцензія на право зберігання пального.

Як видно з пояснень позивача від 22.01.2021 та досліджених судом письмових документів до них, паливно-мастильні матеріали, які придбавались позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродуються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів. Тобто, отримане паливо від ТзОВ «Компанія Панхім» заправлялось безпосередньо в баки транспортних засобів, які знаходяться на балансі підприємства і використовуються для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Так, у ФГ «Міжгір`я» знаходиться власних та орендованих 7 транспортних засобів та сільськогосподарської техніки (бухгалтерська довідка № 8 від 02.05.2022), які використовуються під час польових робіт, що підтверджується актами №№ 1, 2, 3, 4 на списання дизельного пального, використаного ФГ «Міжгір`я» для заправки сільськогосподарської техніки та транспортних засобів у кількості 4531,32 л, 3251,65 л., 6524 л., 6524 л. відповідно. При цьому, об`єм баків транспортних засобів, використовуваних позивачем, що підтверджується дослідженими судом копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вміщає кількість дизельного пального, придбаного підприємством частинами з 01.04.2020 по 21.01.2021 (всього 20934,2 літри) та використаного згідно актів на списання дизельного пального.

Суд зазначає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. При цьому, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Як зазначив суд першої інстанції, транспортні засоби та сільськогосподарська техніка, які позивач використовує, не є місцем зберігання пального в контексті ст. 1, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.

Будь-яких доказів фактичного встановлення місця зберігання, наявності стаціонарної ємності, замірювання обсягу палива чи інших доказів, які б підтвердили факт зберігання палива, відповідачем суду не надано.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах повинен довести факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, однак не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.02.2021 №008380902 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 140/3816/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 19.12.2022.