Постанова

від 19.12.2022 по справі 320/1214/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 320/1214/19

касаційне провадження № К/9901/28314/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Басай О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельничук В.П.; судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)

у справі № 320/1214/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель»

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель» (далі - ТОВ «Артель»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2019 року № 0002871402 та від 06 лютого 2019 року № 0002851402.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ СЕНД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАКРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛХОЛДИНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛЬФАЦЕНТР». Також звертає увагу на те, що позивачем у порушення пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 11 «Зобов`язання»), не відображено у складі доходів за третій квартал 2018 року суми в розмірі 1267709,00 грн за операціями з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Київській області.

11 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Артель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2018 року № 1183/10-36-14-02-13/30554583.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання піску річкового в Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ СЕНД», автомобіля в Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКРОМ», прокату плоского арматурного в Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛХОЛДИНГ», будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛЬФАЦЕНТР» з огляду на фіктивний характер проведених поставок, що мотивовано наявністю кримінальних проваджень щодо постачальників позивача, а також невідображення у складі доходів за третій квартал 2018 року суми в розмірі 1267709,00 грн за операціями з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 06 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002851402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 465644,00 грн за основним платежем та 232822,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002871402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 263841,00 грн за основним платежем та 131921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів вантажного автомобіля.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за розглядуваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того, судами з`ясовано, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю ТОВ «Артель» по рахунку 631 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал сістемз» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 1267709,00 грн. При проведенні інвентаризації розрахунків з покупцями позивачем 31 жовтня 2018 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал сістемз» припинило свою діяльність як юридична особа 10 квітня 2017 року. При цьому згідно з пунктом 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» ТОВ «Артель» 01 листопада 2018 року проведено коригування боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал сістемз» шляхом списання кредиторської заборгованості в розмірі 1267709,09 грн з віднесенням цієї суми до складу доходу від списання кредиторської заборгованості (рахунок БО 717). В 1С операцію відображено за номером АР-000320 від 01 листопада 2018 року.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За правилами пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 15 «Дохід»), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Одночасно пунктом 15 П(С)БО 15 «Дохід» визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Отже, доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникли в ході операційного циклу, в повній сумі формують фінансовий результат до оподаткування, який є об`єктом оподаткування податком на прибуток згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2018 року згідно з вимогами пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» позивачем проведено коригування боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал сістемз», яке припинило свою діяльність як юридична особа 10 квітня 2017 року, шляхом списання кредиторської заборгованості в розмірі 1267709,09 грн із віднесенням цієї суми до складу доходу від списання кредиторської заборгованості (рахунок БО 717) та відображенням операції в 1С за номером АР-000320, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою та, відповідно, виключає підстави для збільшення ТОВ «Артель» суми грошового зобов`язання за цим епізодом.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова