Постанова

від 30.04.2020 по справі 320/1214/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1214/19 Головуючий у І інстанції - Басай О.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2019 №0002871402 та №0002851402.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними у зв`язку з тим, що висновки Відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій та порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", норм Податкового кодексу України ґрунтується на припущеннях та не відповідають вимогам діючого законодавства України. Зазначив, що фактичне виконання господарських операцій ТОВ "Артель" з контрагентами, а саме: ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД", ТОВ "ПАКРОМ", ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" і ТОВ "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР" підтверджується належними первинними документами, що оформлені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про реальний характер операцій за спірними правочинами і спростовує висновки Відповідача про заниження зобов`язань по сплаті податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.02.2019 № 0002871402 та № 0002851402.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД", ТОВ "ПАКРОМ", ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" і ТОВ "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР" не могли фактично здійснювати господарські операції на користь ТОВ "Артель", що вказує на формування останнім активу за рахунок безоплатного надходження товарів з джерела невідомого походження. Також, Відповідач посилається на те, що позивачем в порушення п. 5 П (С)БО 11 "Зобов`язання" не відображено у складі доходів за 3 квартал 2018 року суму 1267709 грн. по операціях з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату. Вважає, що спірні податкові повідомлення- рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та є правомірними.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. ст. 124-130 КАС України, у судове зсідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судове засідання не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.11.2018 по 22.12.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АРТЕЛЬ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2018.

За наслідками перевірки складено Акт від 28.12.2018 №1183/10-36-14-02-13/30554583 про порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.11 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 465 644,00 грн.,

- п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 263 841 грн.

Ні підстави висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019:

- № 0002851402, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 465 644 грн.

- № 0002871402, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "податок на додану вартість" у сумі 263 841 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Зі змісту Акту перевірки та доводів апеляційної скарги податкового органу слідує, що висновки податкового органу про порушення Позивачем вимог закону ґрунтуються, зокрема, на відсутності реальності вчинення господарських операцій ТОВ "Артель" з контрагентами, а саме: ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД", ТОВ "ПАКРОМ", ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" і ТОВ "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР".

Контролюючий орган стверджує про те, що названі підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції на користь ТОВ "Артель", що вказує на формування останнім активу за рахунок безоплатного надходження товарів з джерела невідомого походження.

Крім того, Відповідач стверджує про те, що Позивачем в порушення п. 5 П (С)БО 11 "Зобов`язання" не відображено у складі доходів за 3 квартал 2018 року суму 1267709 грн. по операціях з непогашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату. Зазначене твердження Відповідача ґрунтується на тому, що згідно із оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по ТОВ "Глобал сістемз" рахується кредиторська заборгованість у сумі 12 677 09,00 грн. При проведенні інвентаризації розрахунків з покупцями Позивачем 31.10.2018 встановлено, що ТОВ "Глобал сістемз" припинило свою діяльність як юридична особа 10.04.2017. При цьому, згідно із п. 5 ПСБО 11 "Зобов`язання" ТОВ "АРТЕЛЬ" 01.11.2018 провело коригування боргу перед ТОВ "Глобал сістемз" шляхом списання кредиторської заборгованості сумі 1 267 709,09 грн. з віднесенням цієї суми до складу Доходу від списання кредиторської заборгованості (рахунок БО 717). В 1С операція відображена за номером АР-000320 від 01.11.2018.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Київській області від 06.02.2019 № 0002851402 на підставі Акту перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок па прибуток приватних підприємств 11021000 на суму 698 466.00 грн. (шістсот дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят шість грн. 00 кон.). При цьому, визначено, що сума податкового зобов`язання за податковими зобов`язаннями + 465 644.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 232 822,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Київській області від 06.02.2019 № 0002871402 на підставі Акту перевірки встановлено порушення п. 198.1. 198.3 ст. 198. п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на 395 762,00 грн. При цьому, визначено, що сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями ( + - збільшення; - - зменшення): +263 841 грн.:

- фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської огіераці, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язать платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати втрат.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що видами діяльності Позивача є: Код КВЕД 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; Код КВЕД 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей (основний); Код КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У липні 2016 року ТОВ "АРТЕЛЬ" без оформлення окремого договору придбало у ТОВ "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР" товари (будматеріали) на загальну суму 408 748,14 грн.

На виконання умов договору ТОВ "АРТЕЛЬ" перерахувало ТОВ "Компанія "АЛЬФАЦЕНТР" 12.07.2016 кошти у сумі 227 737,32 грн., та 18.07.2016 - 181 010,82 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки (т. 1 а.с. 130).

За наслідком виконання зобов`язання сторонами підписано видаткові накладні (т. 1, а.с. 122 - 126).

Поставка товару підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами (т. 1, а.с. 127 - 129).

ТОВ "АРТЕЛЬ" за наслідком виконання даного правочину у бухгалтерському обліку відображено оприбуткування товару та сформовано податковий кредит, який відображено у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року.

При цьому, 25.07.2016 та 22.07.2016 ТОВ "КОМПАНІЯ АЛЬФАЦЕНТР" в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані податкові накладні, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 37500 від 19.04.2019 (т. 2, а.с. 44).

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "АРТЕЛЬ" і ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" укладено Договір поставки № 36-01/2017 від 20.03.2017 (т. 1, а.с. 131- 134), за умовами якого ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі, передавати (поставляти) партіями, а ТОВ "АРТЕЛЬ" (Покупець) приймати у власність пісок річковий і оплачувати його на умовах цього Договору. Поставка товару здійснювалась силами ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" на склад Позивача. Вартість транспортування входила у вартість товару (п. 4.1 Договору).

З огляду на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні послуги перевезення товару надавались ТОВ "Україна-ТРАНССЕРВІС" на умовах повної 100% передоплати (пункт 4.4 Договору поставки).

Так, на виконання умов зазначеного Договору здійснено поставки піску річкового, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 135 - 176).

На підтвердження якості поставленого товару ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" було надано атестати про акредитацію, Висновок ДСЕС від 04.08.2017 № 602-123-20-1/24578, довідку від 24.01.2018 № М01-29-47, Протокол сертифікаційних випробувань № 27/17 від 26.07.2017, Сертифікат відповідності, Спеціальний дозвіл на користування надрами (т. 1, а.с. 177 - 189).

Дану операцію ТОВ "АРТЕЛЬ" відображено у бухгалтерському обліку шляхом оприбуткування товару на суму 269 389,20 грн., та сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 53 877,85 грн., про що свідчить додаток 5 до декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Позивач перерахував ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" грошові кошти у загальній сумі 323 267,00 грн., що підтверджується наданими виписками по банківському рахунку за період з 27.04.2017 до 15.12.2017 (т. 1, а.с. 21), а також було відображено Відповідачем в Акті перевірки.

Отже, Позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку ТОВ "КРІСТАЛ СЕНД" піску річкового загальною вартістю 323 267,00 грн. у період з 26.04.2017 до 15.12.2017.

Також судом першої інстанції та колегією суддів встановлено, що між ТОВ "АРТЕЛЬ" і ТОВ "ПАКРОМ" було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля від 25.09.2017 №250917-1 (т. 1, а.с. 190 - 192).

Згідно умов Договору ТОВ "ПАКРОМ" (продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "АРТЕЛЬ" (Покупець) автомобіль, а Покупець - прийняти автомобіль та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання умов даного договору Позивачем надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Акт прийому-передачі, видаткову накладну, платіжне доручення, Наказ про постановку на облік та введення в експлуатацію (т. 1, а.с. 193 - 198).

Продавцем ТОВ "ПАКРОМ" в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована відповідна податкова накладна, що також не заперечувалось Відповідачем.

У бухгалтерському обліку ТОВ "АРТЕЛЬ" дану операцію відображено шляхом оприбуткування автомобіля, сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 108 502,00 грн., який відображено у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року.

Між тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ "АРТЕЛЬ" і ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" було укладено Договір поставки від 16.04.2018 № 1604/1-18 (т. 1, а.с. 199 - 202), відповідно до умов якого ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" (постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ "АРТЕЛЬ" (покупець) продукцію, визначену у п. 1.2 Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно із пунктом 1.2 Договору поставки істотні умови поставки визначаються відповідно до видаткових накладних.

Так, 16.04.2018 ТОВ "АРТЕЛЬ" придбало у ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" прокат плоский арматурний в кількості 10,05 тон на загальну суму 200 015,00 грн.

На виконання умов договору Позивач перерахував ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" згідно виписки банку 04.06.2018 кошти у сумі 200 015,10 грн. (т. 1, а.с. 212).

У бухгалтерському обліку ТОВ "АРТЕЛЬ" дану операцію відображено шляхом оприбуткування товару на суму 166679,25 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 33 335,85 грн., який відображено у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року.

06.06.2018 ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" поставило Позивачу наступний товар: прокат плоский арматурний № 20, у кількості 10,050 т, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000059 від 06.06.2018 на загальну суму 200 015,10 грн. (т. 1, а.с. 203).

Придбані товари були оприбутковані Позивачем як товарно-матеріальні цінності, що не заперечувалось Відповідачем та підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 211, 212).

Транспортування продукції здійснювалось Позивачем 07.06.2018 власним транспортом, що підтверджується подорожнім листом №6120305 від 07.06.2018 (т. 1, а.с. 207). Перевезення здійснювалось з м. Київ, вул. Жмеринська за адресою: Київська область, смт. Бабинці (склад позивача).

При цьому, продавцем ТОВ "МЕТАЛХОЛДИНГ" у період з 15.06.2017 по 28.12.2017 та 22.07.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані відповідні податкові накладні, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 37546 від 19.04.2019 (т. 2, а.с. 45).

Жодний із зазначених вище правочинів, на підставі яких Позивачем були проведені господарські операції із ТОВ Компанія АЛЬФАЦЕНТР , ТОВ КРІСТАЛ СЕНД , ТОВ ПАКРОМ . ТОВ МЕТАЛХОЛДИНГ не визнані судом недійсними та не є нікчемними відповідно до закону, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків за такими угодами.

Отже, Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту у перевіреному періоді.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Законом не передбачено обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються його контрагентами, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем підприємством податкової вигоди.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03) Європейський суд чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Однак, доводи контролюючого органу ґрунтуються на інформації стосовно контрагентів Позивача щодо їх податкової звітності та можливості виконання умов укладених з Позивачем договорів і наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів Позивача.

Проте, колегія суддів вважає доводи податкового органу не обґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджуються жодними доказами, зокрема, Відповідачем не надано суду відомостей про наявність вироків суду в кримінальних провадженнях, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якими б підтверджувалась така діяльність вказаних підприємств на користь Позивача.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині 1 статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагентів Позивача відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених Позивачем та його контрагентами.

Тобто, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти Позивача, є безпідставними.

Крім того, обставини викладені у перелічених контролюючим органом ухвалах судів, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом Позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що операції здійснені між ТОВ АРТЕЛЬ та спірними контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок Відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки грунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентами Позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому Відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

Колегія суддів також вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо доводів Відповідача про невідображення Позивачем у складі доходів за ІІІ кв. 2018 року коштів у сумі 1 267 709,00 грн. по операціях з погашення раніше визнаного зобов`язання, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату, з огляду на таке.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, зі змінами і доповненнями (далі - П(С)БО 11).

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, та його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України починаючи з 1 січня 2015 року об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України.

Отже, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV).

З огляду на п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п.5 П(С)БО №15).

Одночасно п. 15 П(С)БО № 15 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Отже, доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникли в ході операційного циклу, згідно з правилами, визначеними П(С)БУ 11 та П(С)БУ 15, в повній сумі формують фінансовий результат до оподаткування, який є об`єктом оподаткування згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.

Матеріали справи свідчать, що за оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по ТОВ "Глобал сістемз" рахується кредиторська заборгованість у сумі 1 267 709,00 грн.

Позивачем надано пояснення, що при проведенні інвентаризації розрахунків з покупцями 31.10.2018 було встановлено, що ТОВ "Глобал сістемз" припинило свою діяльність як юридична особа 10.04.2017.

Відтак, згідно п. 5 ПСБО 11 "Зобов`язання" ТОВ "АРТЕЛЬ" 01.11.2018 провело коригування боргу перед ТОВ "Глобал сістемз" шляхом списання кредиторської заборгованості сумі 1 267 709, 09 грн. з віднесенням цієї суми до складу Доходу від списання кредиторської заборгованості (рахунок БО 717). В 1С операція відображена 01.11.2018 за номером АР-000320, що підтверджується Довідкою (т. 1, а.с. 99).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими.

Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанціх про те, що податкові повідомлеини-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.02.2019 № 0002871402 та від 06.02.2019 № 0002851402 прийняті з порушенням чинного податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік, відтак, підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.

Пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року визначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 30.04.2020 року.