Постанова

від 07.12.2022 по справі 505/2770/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8619/22

Справа № 505/2770/18

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Кутурланова О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Чорної Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кокарєв Андрій Павлович на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Івінського О.О. від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на утримання дружини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 вересня 2016 року уклала шлюб з відповідачем, від якого в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З травня 2018 року вони з сином почали проживати окремо від відповідача, а 13.06.2018 року шлюб між подружжям розірвано рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області. Посилаючись на те, що малолітня дитина перебуває на її утриманні, при цьому відповідач необхідної матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає, хоча має достатній і стабільний дохід, інших утриманців не має, просила суд :

- стягнути з відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з відповідача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення з даним позовом до суду до досягнення дитиною трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що їх з відповідачкою малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним та перебуває повністю на його утриманні. Саме він піклується про дитину, займається всіма питаннями її харчування, лікування, дозвілля, тощо. Посилаючись на малолітній вік дитини та її підвищені потреби у повноцінному і гармонійному догляді та розвитку, а також з огляду на те, що відповідачка проживає окремо та добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2022 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00 грн. щомісячно, починаючи з 31 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 31 серпня 2018 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кокарєв А.П., посилаючись на неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині часткового задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 та постановити нове судове рішення, яким:

- стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 серпня 2019 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дерій А.С., яка діє від імені ОСОБА_2 , не погоджуючись із доводами апеляційної скарги та вважаючи їх безпідставними, просила рішення суду залишити без змін, а скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст.7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кокарєв А.П., подана на рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст. 369 ЦПК України така справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2022 року оскаржується лише в частині задоволення первісних позовних вимог, тому в іншій частині не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов`язку обох батьків утримувати малолітню дитину, та, встановивши факт постійного проживання малолітньої дитини сторін саме з матір`ю та перебування на її утриманні, а також перевіривши матеріальний стан відповідача та відсутність у нього інших утриманців, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00 грн. щомісячно та аліментів на утримання дружини, яка здійснює догляд за дитиною, якій менше трьох років в розмірі 3000,00 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у шлюбі з 28 вересня 2016 року (а.с.8).

Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2017 року, актовий запис № 2882 (а.с.13).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с14).

Відповідно до довідки № 3 від 29.08.2019 року, виданою КУ Васильківської районної ради «Притулок для осіб які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 28 серпня 2019 року перебувають в КУ Васильківської районної ради «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі». Підстава зарахування до закладу: вчинення по відношенню до неї домашнього насильства з боку колишнього чоловіка (а.с.121).

Відповідно до акту депутата Ірпінської міської ради Ковтуна І.В. від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 разом з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2019 року по день надання довідки (а.с.122).

Згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_2 , виданої Виконавчим комітетом Подільської міської ради №2990 від 14.08.2018 року, вона проживає разом з ОСОБА_4 , а відповідно до акту, складеному сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , засвідченому т.в.о. директора ЖЕО ПП «Курінь-2» разом з ОСОБА_4 проживає внук ОСОБА_3 (а.с.31-32).

З довідки з Територіального сервісного центру № 5149 від 01.08.2018 року за № 31/15/5149-1479 вбачається, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно бази даних комп`ютерного обліку ЄДР НПІС МВС України, зареєстровані такі автотранспортні засоби як:

-MERSEDES-BENZ SPRINT, 2005 року випуску, д/н НОМЕР_2 ;

-MAN NGL 2006 року випуску, д/н НОМЕР_3 ;

-MERSEDES-BENZ SPRINTER 515 СDI д/н НОМЕР_4 ;

-PORSCHE PANAMERA, 2011 року випуску, д/н НОМЕР_5 (а.с.17)

Згідно із детальною інформацією про юридичних осіб ПП «Мой перевозчик» та ТОВ «Мій бізнес», засновником та кінцевим бенефіціаром власником (контролером) вказаних підприємств на день подачі позову є ОСОБА_1 (а.с.22-25).

При цьому, як вбачається з зареєстрованих на праві власності за відповідачем транспортних засобів, 3 з 4 транспортних засобів належать до категорії транспортних засобів, що здійснюють різного роду перевезення.

Відповідно до копій податкових декларацій платника єдиного податку, наданих Головним правлінням ДПС в Одеській області від 22.09.2021 року за № 23720/5/15-32-74-05, стосовно податкових декларацій платника єдиного податку ІІІ групи ПП «Мой перевозчик», ТОВ «Мій бізнес» за період з 01.01.2018 року по дату надання відповіді, наявні наступні доходи: за 1 квартал 2018 року - 89487,50 грн.; за півріччя 2018 року - 224601,67 грн.; за три квартали 2018 року - 344235,84 грн.; за 2018 рік - 448538,34 грн.; за І квартал 2019 рік - 138315,00 грн.; за півріччя 2019 року - 240885,83 грн.; за три квартали 2019 року - 410928,33 грн.; за 2019 рік - 603560,00 грн.; за 1 квартал 2020 року - 195052,50 грн.; за півріччя 2020 року - 371290,00 грн.; за три квартали 2020 року - 604213,00 грн.; за 2020 рік - 959390,00 грн.; за 1 квартал 2021 року - 262005,00 грн.; за півріччя 2021 року - 734201,33 грн (а.с.158-186).

Згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у вигляді довідки за формою ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу), наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за № 1500-0603-7/142880 від 15.11.2021 року стосовно ОСОБА_1 , за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 рік наявні наступні відомості для нарахування пенсії: за 2017 рік - 42715,25 грн.; за 2018 рік - 71477,01 грн.; за 2019 рік - 85260,86 грн.; за 2020 рік - 85655,46 грн.; за 2021 рік - 21000,00 грн (а.с.189-190).

Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За положеннями ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що дитині має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов`язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України) передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя не залежить від того, перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 723/3193/19-ц, провадження № 61-11454св20.

Отже, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись або за домовленістю між батьками, або за рішенням суду.

Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов`язку з утримання дитини не досягнуто, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини в розмірі 8000,00 грн., який з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.

Задовольняючи позов та стягуючи аліменти на утримання дитини в розмірі 8000,00 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_7 є працездатною людиною і як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище сторін та відсутність інших утриманців.

При цьому, суд виходить з необхідності забезпечення права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Доказів того, що такий розмір аліментів є надмірним, та покладення на відповідача обов`язку його сплати поставить його у скрутне матеріальне становище, матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що син проживає разом з батьком колегією суддів не приймається до уваги з огляду на те, що докази на підтвердження вказаного факту, зокрема, акт обстеження житлово-побутових умов квартири та візит до лікаря відбувався в один день - 04.03.2019 року, як і повторний в період часу з 11.09.2018 року по 17.09 2018 року, що свідчить не про постійне та тривале проживання дитини з батьком, а про періодичне перебування дитини у батька та відсутність перешкод з боку матері у їх спілкуванні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача відношення до ПП «Мой перевозчик» та ТОВ «Мій бізнес» колегією судді сприймаються критично, оскільки як видно із загальнодоступних джерел, зокрема сайту «https://opendatabot.ua/», на який посилається відповідач, до 02.10.2018 року та 14.09.2018 року, - моменту звернення ОСОБА_2 із позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини (31.08.2018 року), ОСОБА_1 був власником та кінцевим бенефіціаром як ПП «Мой перевозчик» так і ТОВ «Мій бізнес» відповідно.

Разом з тим, після виникнення між сторонами вищезазначеного спору з власної волі відповідача відбулася різка зміна власника, керівника та кінцевого бенефіціара в установчих документах вказаних підприємств на батька відповідача ОСОБА_8 та іншу особу, що свідчить про свідоме намагання відповідача змінити відомості про свій високий матеріальний стан та рівень отримуваних доходів. При цьому, транспортні засоби, які призначені для різного роду перевезень і надалі залишилися у власності ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність відповідного доходу у відповідача та можливість у нього сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.

Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості позовних вимог в частині визначення ОСОБА_2 розміру аліментів та відсутність доказів у справі понесення витрат на утримання малолітньої дитини саме у розмірі 8000 грн. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при зверненні до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь аліменти на утримання дитини саме у розмірі 12 000 грн., як і позивачка у первісному позові, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дитини (а.с.46-48 т.1), що свідчить про обізнаність відповідача у дійсних потребах дитини та витратах, які для цього необхідні, фактичного визнання за цих обставин сторонами реального розміру витрат на утримання спільної малолітньої дитини.

За наведених обставин, зважаючи на те, що суд визначив розмір стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 8000 грн, що є значно меншим, аніж визначала кожна із сторін при зверненні до суду з позовом, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині та зменшення розміру стягнення аліментів,.

Що стосується стягнення аліментів на користь дружини у розмірі 3000 гривень, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями статей 75,80,84 СК України передбачено, що право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Частиною другою статті 80 СК України передбачено, що розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями частин другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і у разі розірвання шлюбу.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно застосував наведені вище положення СК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 3000,00 грн щомісячно з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснює догляд за спільною малолітнім сином, який не досяг трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід, а ОСОБА_1 є працездатною особою та має змогу надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 .

Визначений судом розмір аліментів на дружину в сумі 3000 грн. відповідає обставинам справи, а доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього можливості сплачувати аліменти на дружину є безпідставними, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач не довів відсутності у нього можливості надавати таку допомогу у визначеному судом розмірі.

Водночас, у разі зміни майнового стану чи стану здоров`я платника аліментів ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції, в оскаржуваній частині, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.

Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кокарєв Андрій Павлович, залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 вересня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: Н.В. Орловська

Т.Г. Чорна